Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №380/25618/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/25618/24 пров. № А/857/24561/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Носа С.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року (судді Кузана Р.І., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 15 год. 49 хв. за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів повний текст рішення складено 19.05.2025) у справі № 380/25618/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Львівської митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100593/2 від 02.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2024/003882.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позов відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позов повністю. Вказує, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару. Вважає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, митним органом про розбіжності номеру інвойсу вказаного в експортній митній декларації країни відправлення та інвойсу наданого декларантом для митного оформлення, тобто в цій частині судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи. Крім цього, в позові позивач пояснював що у графі «номер інвойсу» митної декларації країни відправлення від 09.09.2024 №425820240001015678 наведено інвойс № 2801035-142, то (як вбачається із перекладу митної декларації країни відправлення №425820240001015678) 09.09.2024 це дата подання митної декларації; - номер ТТН в митній декларації, співвпадає із номером коносаменту QDLS24092041, що подавався митному органу декларантом, - так само, інформація про товар (назва, вага, вартість) в митній декларації співвпадає із умовами Контракту, Специфікації та Інвойсу. Звертає увагу, що митну декларацію експорту подає та заповнює, продавець, а тому не можна за його описки (помилки) в митній декларації накладати відповідальність на покупця (позивача). Оскаржуване рішення про коригування митної вартості відповідача не містять відомостей, пояснень на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Також зазначає, що відповідач не пояснив аргументацію обрання саме наведеної декларації в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших, не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Крім того, жодних параметрів об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню. Водночас, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару, а рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що між ФОП Додіч- ОСОБА_3 (покупець) та Фірмою «JINING CHINA MACHINERY IMPORT AND EXPORT CO., LTD.» (продавець) 08.08.2024 укладено Контракт № CNMLWKL202407297721 (далі – Контракт) на продаж товару.

Згідно з п.1.1-п.1.3. Контракту продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити та прийняти у власність Товар (вказаний у додатку №1); специфікація на товар зазначена у додатку №1; додаток №1 є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.4. Контракту сума контракту становить 3600,00 доларів США. Додатком №1 до контракту (Специфікація) визначено, що за 1 штуку товару ціна становить 3600,00 доларів США; кількість товару становить - 1 штука (50KW дизельний генератор).

За положеннями п.2.1. Контракту ціни остаточні і не підлягають зміні. Згідно з п.3.2. контракту здійснюється 100% передоплата за товар.

Сторони в контракті узгодили, що загальна вартість товару включає в себе: вартість товару, вартість упаковки, маркування, запобігання товару від пошкоджень, витрати по сертифікації товару, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні продавця, вартість страхування та не включає в себе вартість морського фрахту з порту Циндао до порту покупця (п. 2.2 Контракту).

Згідно з п.4.1 Контракту товар поставляється на умовах CIF Gdansk.

Відповідно до Рахунка-фактури (інвойса) від 29.07.2024 загальна вартість Товару становить 3600,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару позивач через уповноважену особу подав Львівській митниці митну декларацію від 01.12.2024 №24UA209230112839U8 разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: 1) Пакувальний лист від 29.07.2024; 2) Рахунок-фактури (інвойса) від 29.07.2024; 3) Коносамент №QDLS24092041 від 11.09.2024; 4) Автотранспортна накладна від 22.11.2024; 5) Сертифікат про походження товару №С24МА3С633Е80010 від 20.09.2024; 6) Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №335 від 22.11.2024; 7) Страховий поліс №AQID02X2422EG15546D від 11.09.2024; 8) Доповнення до контракту №1 від 08.08.2024; 9) Контракт № CNMLWKL202407297721 від 08.08.2024; 10) Договір про надання послуг митного брокера №2011-24 від 20.11.2024; 11) Копія митної декларації країни відправлення №425820240001015678 від 09.09.2024.

За результатами розгляду поданих декларантом документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100593/2 від 02.12.2024, в графі 33 якого вказано: “В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не місять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено: - умови поставки згідно інвойсу CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination).) Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Ціна CIF (CIF price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення”, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Згідно з наданими декларантом комерційними документами для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону до розрахунку митної вартості товару декларантом не враховано витрати на розвантажувальні роботи у порту призначення (порт Гданськ), портові збори, митні формальності у порту призначення; - рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг від 22.11.2024 № 335 містить пункт витрат "винагорода експедитора на території України" (2000,00 грн). Однак, відповідні витрати щодо таких послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу.

Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно експедиційних послуг; - відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 08.08.2024 № CNMLWKL202407297721 встановлено, що загальна вартість товару включає в себе вартість товару, вартість упаковки, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур у країні продавця, вартість страхування та не включає в себе вартість морського фрахту з порту Циндао до порту Гданськ.

У комерційних документах на перевезення вантажу до митного кордону, а саме рахунку на транспортно-експедиційні послуги від 22.11.2024 № 335, такі витрати також відсутні. Таким чином під час розрахунку митної вартості товару декларантом не враховані витрати на доставку товару морським видом транспорту з порту Циндао до порту Гданськ; - відповідно до вимог п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 08.08.2024 № CNMLWKL202407297721 встановлено, що грошові кошти в розмірі 100 % авансу від вартості, будуть перераховані на розрахунковий рахунок Покупця.

Також відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 29.07.2024 б/н встановлено, що по даній зовнішньоекономічні операції передбачено авансовий платіж за товар. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплату товару, декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної зовнішньоекономічної угоди; - відповідно до інформації яка наведена у рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.11.2024 № 335 встановлено, що перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснювалось на підставі договору перевезення від 20.11.2024 № 71/GMO, а також Заявки на перевезення від 22.11.2024 №20. Проте вказані документи, декларантом не надано митному органу, що не дає змоги впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення; - у графі “номер інвойсу” митної декларації країни відправлення від 09.09.2024 №425820240001015678 наведено інвойс № 2801035-142, проте до митного оформлення декларантом надано інвойс б/н від 09.07.2024.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA100320/2024/434574 від 14.10.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 6,22 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось”.

Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003882.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем вчинені дії відповідно до норм чинного законодавства.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митного кодексу України (далі - МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно пунктів 1, 2 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Судом встановлено, що уповноважена особа позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подала до митного органу митну декларацію від 01.12.2024 №24UA209230112839U8 разом з копіями документів, зокрема: 1) Пакувальний лист від 29.07.2024; 2) Рахунок-фактури (інвойса) від 29.07.2024; 3) Коносамент №QDLS24092041 від 11.09.2024; 4) Автотранспортну накладну від 22.11.2024; 5) Сертифікат про походження товару №С24МА3С633Е80010 від 20.09.2024; 6) Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №335 від 22.11.2024; 7) Страховий поліс №AQID02X2422EG15546D від 11.09.2024; 8) Доповнення до контракту №1 від 08.08.2024; 9) Контракт № CNMLWKL202407297721 від 08.08.2024; 10) Договір про надання послуг митного брокера №2011-24 від 20.11.2024; 11) Копію митної декларації країни відправлення №425820240001015678 від 09.09.2024.

Під час митного оформлення імпортованого позивачем товару Львівська митниця виявила розбіжності та невідповідності у поданих декларантом до митного оформлення документах, а саме до митного оформлення позивачем не подано доказів оплати товару, тоді як Контракт від 08.08.2024 №CNMLWKL202407297721 передбачає 100% попередньої оплати, а в експортній митній декларації вказано інший рахунок-фактури ніж той, який долучений до митного оформлення, також декларантом не вказано вартості перевезення товару морським транспортом, хоча в п. 2.2 Контракту сторони узгодили, що вартість морського фрахту з порту Циндао до порту покупця не включає в себе вартість товару.

Згідно з умовами Контракту та долученим до митного оформлення рахунком-фактурою від 29.07.2024 № CNMLWKL202407297721 умови поставки визначено CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) Гданськ за правилами ІНКОТЕРМС. Термін CIF означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Ціна CIF (CIF price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця.

Водночас суд враховує, що згідно з п. 2.2 Контракту загальна вартість включає в себе: вартість товару, вартість упаковки, маркування, запобігання товару від пошкоджень, витрати по сертифікації товару, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні продавця, вартість страхування та не включає в себе вартість морського фрахту з порту Циндао до порту покупця. Тобто, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що попри наявність в Контракті посилання на умови поставки CIF Гданськ, сторони відхилились від стандартних правил ІНКОТЕРМС та в п.2.2 Контракту узгодили особливості формування загальної вартості товару. Зокрема, сторони визначили складові вартості товару, які включаються до загальної вартості, та складові, які не включені до загальної вартості - вартість морського фрахту з порту Циндао до порту Гданськ, а таке відхилення сторонами від стандартних правил тлумачення терміну CIF при узгодженні ціни товару та умов поставки за Контрактом не суперечить законодавству, а узгоджені сторонами деталі Контракту щодо особливостей формування ціни товару мають перевагу перед стандартизованими за правилами ІНКОТЕРМС умовами поставки, оскільки відображають дійсну волю сторін зовнішньоекономічного договору під час його укладення та виконання.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Апелянт зазначає, що для перевезення товару від порту Гданськ до місця визначеного покупцем (Позивачем), було укладено договір транспортного експедирування №71/GMO від 20.11.2024 із ТОВ “Лексвуд Україна” на виконання вище вказаного договору, 20.11.2024 між позивачем та ТОВ “Лексвуд Україна” було укладено Заявка-договір №20, якою було передбачено деталі, умови, вартість транспортування товару від порту Гданськ до місця визначеного покупцем (Позивачем), однак під час декларування товарів посадовим особам Львівської митниці не було надано таких документів, що свідчить подана митна декларація від 01.12.2024 № 24UA209230112839U8, картка відмови.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення”, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Згідно наданих декларантом документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону до розрахунку митної вартості товару декларантом не враховано витрати на розвантажувальні роботи у порту призначення (порт Гданськ), портові збори, митні формальності у порту призначення, а рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг від 22.11.2024 № 335 містить пункт витрат «винагорода експедитора на території України» (2000,00 грн). Однак, відповідні витрати щодо таких послуг поза територією України в рахунку відсутні, тобто сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу.

Таким чином, на думку колегії суддів при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг, а відповідно до вимог п. 2.2 Контракту від 08.08.2024 встановлено, що загальна вартість товару включає в себе вартість товару, вартість упаковки, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур у країні продавця, вартість страхування та не включає в себе вартість морського фрахту з порту Циндао до порту Гданськ.

Також відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 29.07.2024 б/н встановлено що по даній зовнішньоекономічні операції передбачено авансовий платіж за товар. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплату товару, декларантом не надано митному органу, а відповідно до інформації яка наведена у рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.11.2024 № 335 встановлено що перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснювалось на підставі договору перевезення від 20.11.2024 № 71/GMO, а також Заявки на перевезення від 22.11.2024 №20. Проте вказані документи, декларантом не надано митному органу; - у графі «номер інвойсу» митної декларації країни відправлення від 09.09.2024 № 425820240001015678 наведено інвойс № 2801035-142, проте до митного оформлення декларантом надано інвойс б/н від 09.07.2024, адже банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, є тими документами, що мали би містити дані щодо складових вартості товару, подання яких є передбачене п.2 ч.2 ст. 53 МК України.

Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. На вимогу митного органу додаткових документів декларантом не надіслано. Пояснень, які спростовують розбіжності про які зазначено вище декларантом митному органу також не надано.

Колегія суддів враховує, що на момент винесення рішення відповідача свіфт переказ про оплату товару від 21.08.2024 № 0410001 на суму 3600,00 USD – відсутній (Скріншот з АСМО Інспектор надано до суду), а проаналізувавши таку платіжну інструкцію, вбачається що така датована 21.08.2024 та містить посилання лише на контракт, що унеможливлює ідентифікацію оцінюваного товару з даною оплатою. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Поряд з тим, покликання в банківському платіжному документі лише на контракт також не є достатнім задля того, щоб пов`язати його з конкретною поставкою, оскільки контракт є довгостроковий та може не стосуватися вказаної доставки товару позивачу.

Верховний Суд в постанові від 03.12.2020 у справі №810/2618/17 дійшов висновку, що під час з`ясування та дослідження зазначених обставин, судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття. Дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.

Суд зазначає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Якщо декларант потребував додаткових роз`яснень будь-яких формулювань, що наведені у гр.33 рішення митного органу, він мав право додатково звернутися до митного органу за відповідним роз`ясненням. Даним правом декларант не скористався.

Суд також враховує, що ч.ч.1,2 ст.53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вищенаведений перелік документів є обов`язковим для надання при митному оформленні товару.

Таким чином, в поданих до митного оформлення документах наявні суттєві розбіжності, які не дозволили митному органу підтвердити митну вартість імпортованого товару за ціною договору, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи митного органу повністю підтверджені матеріалами справи щодо обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості та правомірно стали підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі – Правила), вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Колегія суддів враховує, що оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею за резервним методом, посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа, із зазначенням номеру і дати митної декларації в рішенні. Джерелом інформації для спірного рішення про коригування митної вартості товарів Львівською митницею Держмитслужби була використана МД № UA100320/2024/434574 від 14.10.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 6,22 доларів США, яка слугувала джерелом, копію якої надано суду, та яка була оформлена митним органом, на момент прийняття рішення про коригування митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що у оскаржуваному рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів, а рішення Львівської митниці № UA209000/2024/100593/2 від 02.12.2024 про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA209230/2024/003882 прийняті відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для їх скасування, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

Доводи апелянта про те, що митний орган у спірному рішенні обмежився лише формальним посиланнями є необґрунтованими, з огляду на те, шо матеріалами справи підтверджено, що графа 33 оскаржуваного рішення містить деталізовану інформацію, де наведено вичерпні пояснення щодо здійсненого коригування та умов поставки. При цьому згідно з пунктами 7 та 8 частини 3 статті 52 МК України декларант має право вимагати від митниці письмових роз`яснень щодо причин невизнання вартості та методів її обчислення, однак позивач таким правом не скористалася.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 520/4051/19, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, від 15.07.2026 у справі №560/21898/25, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Доводи скаржника із посиланням на практику Верховного Суду колегія суддів відхиляє, оскільки аналіз наведених скаржником судових рішень дає підстави вважати, що вони були ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами, наведені позивачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 380/25618/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 28.09.26