Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №140/16843/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/16843/25 пров. № А/857/38046/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шевчук С. М.

суддів - Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 140/16843/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Док-Агро" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

місце ухвалення судового рішення м. Луцьк

розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження

суддя у І інстанції Плахтій Н.Б.

дата складання повного тексту рішення не зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Док-Агро" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "Док-Агро", декларант) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці (надалі по тексту також - відповідач, митниця, митний орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.11.2025 № UA204150/2025/000090/2, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.11.2025 № UA204150/2025/000290, а також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 4844,80 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 140/16843/25 позов задоволено повністю:

визнано протиправними та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.11.2025 № UA204150/2024/000090/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.11.2025 № UA204150/2025/000290;

стягнуто на користь ТОВ "Док-Агро" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати в сумі 4844,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що декларант, який відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, не підтвердив належними документами числові значення складових митної вартості імпортованого товару, а тому відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості застосуванню не підлягав.

Скаржник наголошує, що згідно з коносаментом від 03.09.2025 № WMSS25082181 маршрут перевезення товару становив порт Xingang (Китай) - порт Гданськ (Польща), а згідно з накладною УМВС від 17.11.2025 № 06566 - Шебжешин - Хрубешов (Польща) - Ізов (Україна), тобто транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ - Шебжешин до митного оформлення не подано. Оскільки товар поставлено на умовах FOB TIANJIN, витрати на подальше транспортування є обов`язком покупця, а тому, на думку митниці, числове значення транспортних витрат як обов`язкової складової митної вартості (пункти 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України) не піддається точному обрахунку. На підтвердження цього доводу скаржник покликається на Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (графа 20), та на Компендіум з митного оцінювання.

Також скаржник зазначає, що в рахунку-проформі від 05.08.2025 № NGC25080587 та в рахунку-фактурі (інвойсі) від 03.09.2025 № NGC25080587 відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту), що, з покликанням на пункт 2.4 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, не дає змоги ідентифікувати ці документи з поставкою за контрактом від 08.08.2023 № 08082023, а також що до митного оформлення не надано митну декларацію країни відправлення (Китай).

На переконання скаржника, наведене свідчило про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, у зв`язку з чим митниця правомірно витребувала у декларанта додаткові документи, а оскільки декларант їх у повному обсязі не надав, митна вартість правомірно скоригована за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації щодо митної вартості товару за митною декларацією № 25UA205140045658U4 (1,02390 дол. США/кг) після проведення процедури консультацій. Сума додатково нарахованих митних платежів, за твердженням скаржника, становить 12835,67 грн.

Скаржник покликається на постанови Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044, від 08.09.2020 у справі № 817/1869/16, від 14.07.2020 у справі № 809/1557/17, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі № 520/2133/19, від 10.04.2020 у справі № 822/2806/15, а також на постанову Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 21-52а12, та вважає, що обов`язок доведення митної вартості лежить на імпортерові.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Додатково позивач зазначає, що апеляційна скарга дослівно повторює відзив на позовну заяву, не містить аналізу поданих декларантом документів та не спростовує висновків суду першої інстанції; митним органом не доведено неможливості застосування основного методу та другорядних методів, що передують резервному, а рішення про коригування не розкриває джерел цінової інформації, критеріїв відбору порівнюваної операції та її співставності зі спірною поставкою; постанови Верховного Суду, на які покликається скаржник, ухвалені за інших фактичних обставин і не є релевантними до спірних правовідносин.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Щодо викладеного в апеляційній скарзі клопотання про розгляд справи за участі представника Рівненської митниці колегія суддів зазначає, що пункт 3 частини першої статті 311 КАС України надає суду апеляційної інстанції право розглянути справу в порядку письмового провадження у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, незалежно від наявності клопотання учасника справи про розгляд справи за його участю. Позиція скаржника викладена в апеляційній скарзі повно, скаржник не навів обставин, які потребували б надання усних пояснень, а матеріали справи є достатніми для її вирішення, з огляду на що колегія суддів не вбачає підстав для призначення розгляду справи у відкритому судовому засіданні.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом разом з митною декларацією документи відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджують складові митної вартості за основним методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Ціна товару в інвойсі відповідає фактурній вартості в митній декларації та підтверджується банківськими платіжними документами, в призначенні платежу яких зазначено контракт, специфікацію та проформу-інвойс.

Суд першої інстанції зазначив, що транспортування товару за маршрутом Гданськ - Шебжешин входило до комплексу транспортних послуг, наданих експедитором ФОП ОСОБА_1 за договором про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг, вартість яких підтверджена довідкою про транспортні витрати та включена декларантом до митної вартості товару; жодна норма Митного кодексу України не встановлює уніфікованої форми інвойсу та обов`язкового переліку його реквізитів, а відсутність у проформі-інвойсі та інвойсі номера чи дати контракту не може бути самостійною підставою для сумніву в достовірності заявленої митної вартості; митна декларація країни відправлення була подана позивачем разом із додатковими поясненнями від 24.11.2025 № 24/11.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні у поданих декларантом документах, а наявність у митного органу інформації про вищий рівень митної вартості подібних товарів не є самостійною підставою для коригування митної вартості, відтак відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірності рішення про коригування митної вартості, а картка відмови, як похідна від такого рішення, також підлягає скасуванню.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.08.2023 між NEWGREEN PHARMCHEM CO., LIMITED (Китай) (продавець) та ТОВ "Док-Агро" (покупець) укладено контракт № 08082023 (а.с.46-48), за умовами якого номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в додатках (специфікаціях) до контракту (п.1.2), базис поставки згідно з правилами "INCOTERMS 2020" вказується у відповідному додатку (специфікації) (п.2.1), валюта контракту і платежу - долар США (п.3.1), у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, тари, палет, навантаження і сертифікату походження, а витрати, пов`язані з виконанням контракту, розподіляються між сторонами відповідно до правил "INCOTERMS 2020" (п.3.5). Пунктом 6.3 контракту передбачено, що при поставці товару продавець передає покупцю, зокрема, рахунок-фактуру, пакувальний лист, сертифікат походження, сертифікат якості, рахунок-фактуру та копію експортної митної декларації, коносамент.

Специфікацією № 11, виданою 05.08.2025, до контракту купівлі-продажу № 08082023 від 08.08.2023 (а.с.54) сторони погодили поставку товару "SORBITOL POWDER 20-60 mesh / Сорбітол порошок 20-60 меш", код УКТЗЕД 2905449100, у кількості 20000 кг за ціною 0,785 дол. США за 1 кг на загальну суму 15700,00 дол. США на умовах FOB TIANJIN, China (INCOTERMS 2020), з умовами оплати: 50% передоплата, 50% по копії коносамента впродовж 20 днів; у специфікації зазначено банківські реквізити продавця (рахунок NRA15652142010500001523 у ZHEJIANG CHOUZHOU COMMERCIAL BANK, SWIFT CZCBCN2X).

Продавцем виставлено рахунок-проформу (PROFORMA INVOICE) від 05.08.2025 № NGC25080587 (S/C No.: NGC25080587) (а.с.52, 74) на поставку SORBITOL POWDER 20-60MESH у кількості 20000 кг за ціною 0,785 дол. США/кг на суму 15700,00 дол. США на умовах FOB TIANJIN, CHINA, з маршрутом TIANJIN, CHINA - GDANSK, POLAND, умовами оплати 50% авансом, решта - проти копії документів, та з тими ж банківськими реквізитами продавця, що й у специфікації № 11.

Відповідно до SWIFT-повідомлень (MT103) від 06.08.2025 № 250806/002906130 та від 09.09.2025 № 250909/002931817 ТОВ "Док-Агро" з рахунку в АТ "Кредобанк" перерахувало на рахунок NEWGREEN PHARMCHEM CO., LIMITED № NRA15652142010500001523 у ZHEJIANG CHOUZHOU COMMERCIAL BANK по 7850,00 дол. США, загалом 15700,00 дол. США, з призначенням платежу "Prepmt SORBITOL POWDER contr 08082023 dd 08.08.2023 spec 11 dd 05.08.2025 inv NGC25080587 dd 05.08.2025" (а.с.35-36), що також підтверджується виписками по рахунку АТ "Кредобанк" за 06.08.2025 та за 09.09.2025 (а.с.37-38).

Згідно з рахунком-фактурою (COMMERCIAL INVOICE) від 03.09.2025 № NGC25080587 (S/C No.: NGC25080587) (а.с.45, 72) продавець поставив ТОВ "Док-Агро" SORBITOL POWDER 20-60MESH у кількості 20000 кг за ціною 0,785 дол. США/кг на загальну суму 15700,00 дол. США на умовах FOB TIANJIN, CHINA за маршрутом TIANJIN, CHINA - GDANSK, POLAND.

Відповідно до коносаменту від 03.09.2025 № WMSS25082181 (а.с.32) товар SORBITOL POWDER 20-60MESH у кількості 800 мішків вагою брутто 20160,000 кг у контейнері MRKU7232146 навантажено на борт судна 03.09.2025 у порту Xingang з портом розвантаження Гданськ, вантажоодержувач - DOK-AGRO LLC, фрахт підлягає оплаті в пункті призначення (FREIGHT COLLECT).

27.02.2024 між ТОВ "Док-Агро" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник-експедитор) укладено договір № 27/02/24 про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (а.с.30-31), за умовами якого перевізник-експедитор зобов`язується доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) у встановлений договором строк та видати його уповноваженій особі вантажоодержувача, а замовник - сплатити встановлену плату (п.1.2); замовник залучає перевізника-експедитора для організації перевезення вантажу, а перевізник-експедитор зобов`язується організувати доставку вантажу до місця призначення відповідно до заявки замовника (п.1.3). Пунктами 10.1, 10.3 договору передбачено строк його дії до 31.12.2024 з автоматичною пролонгацією на наступний календарний рік на тих самих умовах за відсутності заяви сторін про його розірвання або зміну.

Відповідно до накладної УМВС (СМГС) від 17.11.2025 № 06566 (а.с.33) контейнер MRKU7232146 з вантажем "D-глюцит (сорбіт)", 800 мішків, маса нетто 20160 кг, відправлено контейнерним поїздом зі станції Szczebrzeszyn LHS (Шебжешин, Польща) до станції призначення Клевань (Україна); у графі 3 накладної зазначено: "Страна отправления груза: КИТАЙ. Транзит Польша. Порт отправления Гданськ. Маршрут: Гданськ, Польша - Клевань, Украина. Собственник контейнера: MAERSK"; у графі 6 - прикордонні станції Хрубешов, Ізов; у графі 22 - ділянки перевезення Шебжешин - Хрубешов та Ізов - Клевань; у графі 24 - документи, прикладені відправником, зокрема інвойс NGC25080587; у графі 28 - MRN 25PL322080NSXKQ3M9; дата прибуття на станцію Клевань - 20.11.2025.

ФОП ОСОБА_1 виставив ТОВ "Док-Агро" рахунок на оплату від 17.11.2025 № 548 за договором транспортно-експедиційних послуг № 27/02/24 від 27.02.2024 щодо контейнера MRKU7232146 (а.с.34) на загальну суму 174732,06 грн, у тому числі: 1) морське перевезення за маршрутом Tianjin Xingang (China) - м. Гданськ (Польща); міжнародне залізничне перевезення за маршрутом м. Гданськ (Польща) - Щебрешин (Польща) до пункту пропуску Володимир-Волинський (Україна) - 136090,06 грн; 2) залізничне перевезення за маршрутом пункт пропуску Володимир-Волинський (Україна) - смт Клевань (Україна) та організація автоперевезення по маршруту смт Клевань - смт Локачі (Україна) - 34426,51 грн; 3) експедиторські послуги - 4215,49 грн. Аналогічний розподіл вартості транспортно-експедиційних послуг за тим самим маршрутом наведено в довідці про транспортні витрати від 21.11.2025 № 33 (а.с.29), у якій також зазначено, що страхування вантажу не проводилось.

24.11.2025 ТОВ "Док-Агро" через уповноваженого декларанта ПП "Тріада" подало до відділу митного оформлення № 4 митного поста "Рівне" Рівненської митниці електронну митну декларацію № 25UA204150004503U2 (а.с.50, 70) на товар "Окрема органічна сполука визначеного хімічного складу: СОРБІТОЛ 20-60MESH-розмір, вага нетто - 20000 кг", виробник NEWGREEN PHARMCHEM CO., LIMITED, CN, код УКТЗЕД 2905449100, умови поставки FOB CN TIANJIN, фактурна вартість 15700,00 дол. США (графа 22), курс валюти 42,2672 грн/дол. США, митна вартість 803900,59 грн (графи 12, 45), визначена за основним методом (за ціною договору), попередній документ - 0821/25PL322080NSXKQ3M9 (графа 40). У графі 44 митної декларації та доповненні до неї зазначено документи, подані для митного оформлення, зокрема контракт № 08082023 від 08.08.2023, специфікацію № 11 від 05.08.2025, рахунок-проформу та рахунок-фактуру № NGC25080587, коносамент № WMSS25082181, накладну УМВС № 06566, супровідний документ Т1 № 25PL322080NSXKQ3M9 від 06.11.2025, банківські платіжні документи від 06.08.2025 та від 09.09.2025, рахунок № 548 від 17.11.2025, довідку про транспортні витрати № 33 від 21.11.2025, договір № 27/02/24 від 27.02.2024, сертифікат походження № C25MA5GGRMCX9458 від 17.08.2025.

Задекларована митна вартість товару складалася з фактурної вартості товару 15700,00 дол. США (663595,04 грн) та витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України у сумі 140305,55 грн (136090,06 грн + 4215,49 грн), що відображено також у графах 16, 17 та 28 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості (803900,59 грн, або 19019,49 дол. США).

24.11.2025 о 15:49 митним органом направлено декларанту повідомлення (а.с.51), у якому зазначено, що згідно з коносаментом від 03.09.2025 № WMSS25082181 маршрут перевезення - порт Xingang (Китай) - порт Гданськ (Польща), згідно з накладною УМВС від 17.11.2025 № 06566 - Шебжешин - Хрубешов (Польща) - Ізов (Україна), тобто до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ - Шебжешин; у рахунку-проформі від 05.08.2025 та рахунку-фактурі від 03.09.2025 № NGC25080587 відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту); не надано декларацію країни відправлення (Китай), що свідчить про наявність ризиків заявлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, у тому числі стосовно числових значень складових митної вартості. Декларанту запропоновано надати: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща); 4) копію митної декларації країни відправлення (Китай), а також роз`яснено право за власним бажанням подати інші документи відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України.

На вказане повідомлення ТОВ "Док-Агро" надало митному органу додаткові пояснення та документи від 24.11.2025 № 24/11 (а.с.40-42), у яких зазначило, що пункт Шебжешин є транзитним залізничним контейнерним терміналом, де здійснюється перевантаження контейнерів на потяг після їх розвантаження у порту Гданськ, а доставка контейнера залізницею від порту до терміналу в межах однієї країни окремим документом, що подається для митного оформлення, не супроводжується, тому всі документи щодо транспортування подано, інших транспортних документів у декларанта немає; реквізити контракту в інвойсах не впливають на числові значення складових митної вартості, а контракт і специфікація № 11 подані митному органу; висновки експертних організацій у декларанта відсутні, а виписка з бухгалтерської документації продавця покупцю недоступна. До пояснень долучено копію митної декларації країни відправлення (Китай) № 020220250000941831 (а.с.43) та виписки по рахунку АТ "Кредобанк" за 06.08.2025 та за 09.09.2025 на суми по 7850,00 дол. США. Листом від 24.11.2025 № 36610 декларант просив прийняти рішення щодо митної вартості без врахування строків, визначених статтею 53 Митного кодексу України.

25.11.2025 головним державним інспектором відділу митного оформлення № 4 митного поста "Рівне" Рівненської митниці Петуховим В.Ю. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000090/2 (а.с.53), у графі 18 якого серед поданих декларантом документів зазначено, зокрема, рахунок № 548 від 17.11.2025, довідку № 33 від 21.11.2025, договір (код 4301), виписки по рахунку, "0202202500000941831" (код 9000, 25.11.2025), додаткові пояснення та лист від 25.11.2025.

У графі 33 рішення про коригування зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи є неповними (з наведенням тих самих обставин щодо відсутності транспортних документів за маршрутом Гданськ - Шебжешин, відсутності реквізитів контракту в рахунку-проформі та рахунку-фактурі і ненадання декларації країни відправлення (Китай)); що відповідно до статті 64 Митного кодексу України Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 13.11.2025 № 25UA100440628883U3 (товар № 1) - 0,7030 дол. США/кг; що заявлена митна вартість може бути визнана за умови надання тих самих чотирьох груп додаткових документів; що за результатами проведеної відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України процедури консультацій та у зв`язку з відсутністю у декларанта і митниці інформації, прийнятної для застосування методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України, митну вартість скориговано за резервним методом згідно зі статтею 64 цього Кодексу на підставі інформації щодо митної вартості товару за митною декларацією (товар № 1) "від 21.17.2025" № 25UA205140045658U4 - 1,02390 дол. США/кг; числове значення митної вартості у валюті рахунку визначено у сумі 20526,00 дол. США "(1,02390 дол. США/кг * 20000 кг)", що з урахуванням курсу 42,2672 грн/дол. США становить 867576,5472 грн. У графі 30 рішення вартість за одиницю зазначено як 1,0263 дол. США.

25.11.2025 митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2025/000290 (а.с.44), у якій як вимогу, виконання якої забезпечує можливість митного оформлення, зазначено провести декларування товару, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2025 № UA204150/2025/000090/2.

Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 25.11.2025 № 25UA204150004525U0 з наданням гарантії відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України; сума додатково нарахованих митних платежів, за твердженням відповідача, становить 12835,67 грн.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Спірні правовідносини виникли 24-25 листопада 2025 року, а тому до них застосовуються норми Митного кодексу України (надалі по тексту також МК України) у редакції, чинній на цю дату, тобто з урахуванням змін, внесених Законом України від 22.08.2024 № 3926-IX, який набрав чинності 19.04.2025. Указаними змінами правове регулювання порядку підтвердження, контролю та коригування митної вартості товарів, визначене статтями 49-58, 64 МК України, у частині, що має значення для вирішення цього спору, по суті не змінено.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товарів, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 53 МК України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частиною шостою цієї статті - право декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; перелік вимог, виконання яких забезпечить можливість визнання заявленої митної вартості товарів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, а застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору основи для визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті; ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини дев`ятої статті 58 МК України розрахунки згідно з методом визначення митної вартості за ціною договору робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Частиною третьою статті 64 МК України визначено перелік підстав, на основі яких митна вартість імпортних товарів згідно з цією статтею не визначається, до яких віднесено, зокрема, систему, що передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, а також довільну або фіктивну вартість.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (графа 20), на які покликається і скаржник, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати, зокрема, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом; у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення правильності заявленої митної вартості виконується декларантом шляхом подання документів, визначених частиною другою статті 53 МК України; митний орган вправі витребувати додаткові документи, визначені частиною третьою цієї статті, лише за наявності обґрунтованого сумніву, зумовленого розбіжностями, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаками підробки або відсутністю в поданих документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи ціну, що фактично сплачена; при цьому декларант зобов`язаний надати такі додаткові документи лише за їх наявності, а рішення про коригування має містити конкретне обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості та обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості. Якщо митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, за усталеною практикою Верховного Суду, на яку обґрунтовано послався і суд першої інстанції (постанови від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16, від 13.06.2019 у справі № 820/6315/15), вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 09.05.2025 у справі № 160/11936/24 зазначив, що повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосуються тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом.

У постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 Верховний Суд виснував, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20 зазначив, що технічна помилка чи неточність у поданих документах, яка не стосується ціни товару, не впливає на числові значення митної вартості; у рішенні про коригування митної вартості за другорядними методами митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних товарів, умови поставки, комерційні умови тощо, а в разі недоведення митним органом належними, достатніми та беззаперечними доказами того, що надані декларантом документи в сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості, рішення про коригування є протиправним.

У постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд дійшов висновку, що Митний кодекс України не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження таких витрат.

Застосовуючи наведені норми та правові висновки до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Як з`ясовано судом і не заперечується сторонами, митну вартість товару заявлено декларантом за основним методом - за ціною договору, та підтверджено поданими разом з митною декларацією документами, визначеними частиною другою статті 53 МК України: контрактом від 08.08.2023 № 08082023, специфікацією № 11 від 05.08.2025, рахунком-проформою та рахунком-фактурою № NGC25080587, банківськими платіжними документами на загальну суму 15700,00 дол. США, коносаментом, накладною УМВС, супровідним документом Т1, договором про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунком на оплату транспортно-експедиційних послуг і довідкою про транспортні витрати.

Матеріалами справи підтверджується, що ціна товару (0,785 дол. США/кг, 15700,00 дол. США за 20000 кг) є однаковою в специфікації № 11, рахунку-проформі, рахунку-фактурі та митній декларації (графа 22) і повністю підтверджена банківськими платіжними документами про сплату двох платежів по 7850,00 дол. США на рахунок продавця, зазначений у специфікації. Жодних розбіжностей щодо ціни, що фактично сплачена за товар, митний орган ні в повідомленні від 24.11.2025, ні в рішенні про коригування не встановив і на такі розбіжності не вказував.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються ненадання транспортних документів за маршрутом Гданськ - Шебжешин, колегія суддів зазначає.

За умовами поставки FOB TIANJIN (INCOTERMS 2020) витрати на транспортування товару від порту відвантаження несе покупець, а тому такі витрати до місця ввезення на митну територію України відповідно до пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України підлягали включенню до митної вартості, що скаржником правильно зазначено.

Водночас з матеріалів справи убачається, що декларант такі витрати до митної вартості включив.

Так, задекларована митна вартість 803900,59 грн складається з фактурної вартості товару 663595,04 грн та транспортних витрат у сумі 140305,55 грн, що безпосередньо відображено в графах 16, 17 оскаржуваного рішення про коригування.

Сума 140305,55 грн складається з вартості морського перевезення за маршрутом Tianjin Xingang - Гданськ та міжнародного залізничного перевезення за маршрутом Гданськ - Щебрешин (Шебжешин) до пункту пропуску на кордоні України (136090,06 грн), а також експедиторських послуг (4215,49 грн), що підтверджується рахунком від 17.11.2025 № 548 та довідкою про транспортні витрати від 21.11.2025 № 33, виданими ФОП ОСОБА_1 на виконання договору від 27.02.2024 № 27/02/24.

Вартість перевезення від пункту пропуску до ст. Клевань та автоперевезення до смт Локачі (34426,51 грн) обґрунтовано не включено декларантом до митної вартості, оскільки відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України до митної вартості включаються витрати на транспортування лише до місця ввезення на митну територію України.

Отже, вартість перевезення за ділянкою Гданськ - Шебжешин, щодо якої митниця стверджувала про відсутність документів, прямо зазначена в рахунку № 548 та довідці № 33 як складова загальної вартості транспортно-експедиційних послуг за маршрутом до кордону України, числове значення якої визначене, піддається обчисленню та включене до митної вартості.

Подання саме таких документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачено пунктом 6 частини другої статті 53 МК України та графою 20 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, на які покликається сам скаржник.

Безперервність і єдність маршруту перевезення підтверджується тим, що в коносаменті № WMSS25082181, накладній УМВС № 06566, рахунку № 548 та довідці № 33 фігурує один і той самий контейнер MRKU7232146 з однаковою кількістю місць (800 мішків) та вагою вантажу (20160 кг); порт розвантаження за коносаментом (Гданськ) збігається з портом відправлення, зазначеним у графі 3 накладної УМВС ("Страна отправления груза: КИТАЙ. Транзит Польша. Порт отправления Гданськ. Маршрут: Гданськ, Польша - Клевань, Украина"); у графі 24 накладної УМВС зазначено інвойс NGC25080587, а у графі 28 - номер MRN 25PL322080NSXKQ3M9 супровідного документа Т1 від 06.11.2025, який також зазначено як попередній документ у графі 40 митної декларації.

З урахуванням обумовленого, відсутність окремого транспортного документа щодо внутрішнього переміщення контейнера територією Польщі від порту Гданськ до перевантажувального терміналу Шебжешин не свідчить ні про розбіжності в поданих документах, ні про відсутність відомостей щодо числового значення транспортних витрат, оскільки вартість цього етапу перевезення охоплена документально підтвердженою вартістю транспортно-експедиційних послуг.

Митний орган не зазначив, яким чином відсутність такого документа вплинула або могла вплинути на правильність визначення числового значення транспортних витрат, не навів жодних відомостей про те, що фактичні транспортні витрати могли бути більшими за задекларовані, і не поставив під сумнів достовірність рахунку № 548 та довідки № 33.

За таких обставин твердження митниці про те, що числове значення транспортних витрат "не піддається точному обрахунку", спростовується змістом її ж рішення про коригування, у якому це числове значення (140305,55 грн) відображене.

Покликання скаржника на Компендіум з митного оцінювання колегія суддів не приймає, оскільки зазначений документ не є нормативно-правовим актом України, а наведене в ньому роз`яснення про включення до транспортних витрат усіх витрат, пов`язаних з перевезенням товарів до місця ввезення, декларантом дотримано.

Стосовно ж доводів, які стосуються відсутності реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту) у рахунку-проформі від 05.08.2025 та рахунку-фактурі від 03.09.2025 № NGC25080587, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Митний кодекс України не встановлює форми рахунку-фактури (інвойсу) чи рахунку-проформи та не містить вимоги про обов`язкове зазначення в них реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту). Пункт 5 частини другої статті 53 МК України, на який покликається скаржник з посиланням на Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, стосується інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що подаються за наявності, і вимагає від них наявності реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару, а не саме реквізитів контракту.

У межах розгляду цієї справи встановлено, що рахунок-проформа і рахунок-фактура мають один і той самий номер NGC25080587, який також зазначений як номер контракту продавця (S/C No.), містять найменування сторін, опис товару, його кількість, ціну, загальну вартість та умови поставки, що повністю відповідають специфікації № 11 до контракту № 08082023, а банківські реквізити продавця в рахунку-проформі збігаються з реквізитами, зазначеними в специфікації № 11 та в контракті.

Крім того, у призначенні обох платежів одночасно зазначено контракт № 08082023 від 08.08.2023, специфікацію № 11 від 05.08.2025 та інвойс № NGC25080587 від 05.08.2025, а номер інвойсу NGC25080587 зазначено в накладній УМВС. Така сукупність документів дає змогу однозначно ідентифікувати, що рахунок-проформа та рахунок-фактура стосуються саме поставки оцінюваного товару на виконання контракту № 08082023 та специфікації № 11.

При цьому відсутність у цих документах посилання на реквізити контракту не впливає на числові значення складових митної вартості та не стосується ціни товару, що узгоджується з наведеним вище висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20. Довідка щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, на яку покликається скаржник, не є нормативно-правовим актом і не містить висновків, які б суперечили наведеному.

Щодо доводу про ненадання митної декларації країни відправлення (Китай) колегія суддів зазначає, що такий документ не входить до переліку документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, а належить до додаткових документів, які подаються на письмову вимогу митного органу за наявності (пункт 7 частини третьої статті 53 МК України).

Матеріалами справи підтверджується, що копію митної декларації країни відправлення № 020220250000941831 декларант надав митному органу на його вимогу разом з додатковими поясненнями від 24.11.2025 № 24/11, тобто до прийняття оскаржуваного рішення, і цей документ зазначений у графі 18 самого рішення про коригування як поданий (код 9000). Таким чином, покладене в основу рішення про коригування твердження про ненадання декларації країни відправлення не відповідає дійсності.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо неподання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, колегія суддів зазначає, що з чотирьох груп витребуваних документів декларант надав копію митної декларації країни відправлення та виписки по своєму банківському рахунку щодо оплати товару; щодо транспортних документів за маршрутом Гданськ - Шебжешин пояснив їх відсутність та те, що вартість цієї ділянки перевезення підтверджена поданими документами експедитора; щодо висновків спеціалізованих експертних організацій та виписки з бухгалтерської документації продавця пояснив, що такі документи у нього відсутні. Оскільки частина третя статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати додаткові документи лише за їх наявності, а виписка з бухгалтерської документації іноземного продавця не може перебувати у розпорядженні покупця, неподання декларантом документів, яких у нього немає, за умови, що подані документи в сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості та ціну, що фактично сплачена, не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості. Митний орган у рішенні про коригування не обґрунтував, яким чином саме ці документи могли б усунути сумніви щодо конкретних складових митної вартості, зважаючи на те, що жодних розбіжностей щодо ціни товару чи вартості перевезення митницею не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а відтак не було і підстав для застосування пункту 2 частини шостої статті 54 МК України та коригування митної вартості. За таких обставин заявлена декларантом митна вартість відповідно до частини сьомої статті 54 МК України вважається визнаною автоматично.

Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про коригування не відповідає і вимогам частини другої статті 55 та статті 64 МК України щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

Так, у графі 33 рішення митний орган одночасно зазначив, що володіє інформацією щодо митної вартості товару за митною декларацією від 13.11.2025 № 25UA100440628883U3 на рівні 0,7030 дол. США/кг, тобто нижчому за задекларовану позивачем ціну товару (0,785 дол. США/кг), однак скоригував митну вартість на підставі іншої митної декларації № 25UA205140045658U4 з рівнем 1,02390 дол. США/кг, не навівши жодного обґрунтування вибору саме цієї, вищої, вартості, що суперечить принципу, закріпленому в частині третій статті 64 МК України, яка забороняє визначення митної вартості на основі системи, що передбачає прийняття вищої з двох альтернативних вартостей.

Крім того, дату митної декларації, взятої за основу коригування, зазначено як "21.17.2025", тобто неіснуючу дату; числове значення скоригованої митної вартості визначено в сумі 20526,00 дол. США як добуток 1,02390 дол. США/кг на 20000 кг, тоді як такий добуток становить 20478,00 дол. США, а в графі 30 рішення вартість за одиницю зазначено як 1,0263 дол. США. Рішення не містить відомостей про характеристики товару за митною декларацією, взятою за основу, його виробника, умови поставки, обсяг партії, включення чи невключення до митної вартості транспортних витрат та будь-яких пояснень щодо коригувань на такі чинники. Слід також зауважити, що задекларована позивачем митна вартість, яка вже включає транспортні витрати до кордону України, становить 19019,49 дол. США, або близько 0,951 дол. США/кг, а митний орган не пояснив, чи є вартість 1,02390 дол. США/кг, взята за основу, порівнюваною за умовами поставки з оцінюваним товаром.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів проведення з декларантом процедури консультацій з метою обґрунтованого вибору основи для визначення митної вартості та послідовного розгляду можливості застосування другорядних методів, визначених статтями 59-63 МК України, окрім загального посилання на це в графі 33 рішення; повідомлення митного органу від 24.11.2025 такої інформації не містить, а доводи скаржника про надання декларанту консультації щодо рівня вартості товарів, яким володіє митниця, жодними доказами не підтверджені. Отже, висновок митного органу про неможливість послідовного застосування методів, визначених статтями 58-63 МК України, є декларативним.

Наведене в сукупності свідчить про те, що митним органом не дотримано вимог пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 55 МК України, а числове значення скоригованої митної вартості не ґрунтується на належно обґрунтованій, перевірюваній та співставній інформації, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20 та від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.

Стосовно ж доводів скаржника про те, що обов`язок доведення митної вартості лежить на імпортерові, то суд апеляційної інстанції зазначає, що декларант виконує такий обов`язок шляхом подання документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, що позивачем і зроблено, тоді як обов`язок аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість, покладається на митний орган (частина сьома статті 54 МК України), а в адміністративному судочинстві - обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України). Посилання скаржника на частину восьму статті 264 та частину першу статті 257 МК України щодо відповідальності декларанта за достовірність відомостей у митній декларації не спростовують наведених висновків, оскільки недостовірності будь-яких задекларованих відомостей митним органом не встановлено.

Щодо покликання скаржника на постанови Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044, від 08.09.2020 у справі № 817/1869/16, від 14.07.2020 у справі № 809/1557/17, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі № 520/2133/19, від 10.04.2020 у справі № 822/2806/15 та постанову Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 21-52а12, колегія суддів зазначає, що викладені в них висновки, в тому вигляді, як їх наводить сам скаржник, зводяться до того, що митний орган вправі витребовувати додаткові документи за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, зумовлених, зокрема, розбіжностями в поданих документах, і в разі ненадання таких документів та неможливості застосування першого методу - коригувати митну вартість із застосуванням другорядних методів після проведення консультацій з належним обґрунтуванням неможливості застосування попередніх методів. Такі висновки не суперечать висновкам суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції у цій справі, однак не можуть бути застосовані на користь скаржника, оскільки в цій справі встановлено, що подані декларантом документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, числові значення її складових документально підтверджені, одне із покладених в основу рішення тверджень (про ненадання декларації країни відправлення) не відповідає дійсності, а неможливість застосування попередніх методів та числове значення скоригованої митної вартості митним органом належно не обґрунтовані. Скаржник же не навів доводів щодо подібності фактичних обставин наведених ним справ та обставин цієї справи.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.11.2025 № UA204150/2025/000290, колегія суддів зазначає, що єдиною вимогою, виконання якої відповідно до цієї картки забезпечує можливість митного оформлення, є декларування товару з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 25.11.2025 № UA204150/2025/000090/2. Отже, картка відмови є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому, з огляду на протиправність останнього, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для її скасування.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що в мотивувальній і резолютивній частинах оскаржуваного рішення суду першої інстанції номер рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів зазначено як "UA204150/2024/000090/2", тоді як відповідно до матеріалів справи (а.с.53) та позовних вимог його номер - UA204150/2025/000090/2. Зазначене є опискою, яка не впливає на правильність вирішення спору по суті, оскільки дата рішення (25.11.2025), орган, що його прийняв, та предмет спору визначені в рішенні суду правильно, і така описка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку, встановленому статтею 253 КАС України. Аналогічно в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції договір про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг ідентифікований по-різному (від 22.07.2024 № 27/02/2024 та від 27.02.2024 № 27/02/24), тоді як з матеріалів справи (а.с.30-31) убачається, що такий договір укладено 27.02.2024 за № 27/02/24, що також не вплинуло на правильність висновків суду.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції статті 242 КАС України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дослідив подані сторонами докази та надав оцінку всім доводам відповідача, що покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування, тоді як апеляційна скарга по суті повторює доводи відзиву на позовну заяву і не містить обґрунтування того, які саме обставини суд першої інстанції встановив неповно або які докази залишив поза увагою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 140/16843/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос