Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №140/4057/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4057/26 пров. № А/857/28651/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Куспися Євгенія Адамовича на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену суддею Каленюк Ж.В. у м.Луцьку у справі №140/4057/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування постанови і наказу, -

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2026 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів – ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену довідкою від 31 липня 2025 року №2025-0731-1755-2805-0, про придатність до військової служби; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 01 серпня 2025 року №122 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідачі правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу вимог ч. 4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Водночас ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду (частина третя статті 122 КАС України).

Так, згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частинами першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Так, одночасно із зверненням з позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з обґрунтуванням поважності підстав пропуску цього строку, підтверджених належними доказами.

Позивач через свого представника скористався передбаченим процесуальним законом правом звернення до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку з покликанням на наявність обставин, які на його думку є об`єктивно не переборними, не залежать від позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій: позивач був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу; проходження позивачем військової служби ускладнювало можливість скористатися правом на захист у визначені законом строки.

З ініціативи суду позивачу ухвалою від 22 квітня 2026 року продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви – на десять днів із дня отримання цієї ухвали для подання (надіслання) до суду доказів проходження ОСОБА_1 військової служби.

Так, суд встановив, що позивач був мобілізований 01 серпня 2025 року, про що зазначив в позовній заяві, тоді як з позовом звернувся лише у квітні 2026 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи спірною ухвалою у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з означеними позовними вимогами, вказав на те, що позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку, встановленого проесуальним законом, при цьому, поважних причин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом, позивачем наведено не було.

Так, пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За таких обставин справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування частини 5 статті 122 КАС України, оскільки ця адміністративна справа з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби. А тому, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися саме частиною п`ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку із прийняттям оскаржуваних наказів.

Щодо оцінки судом поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду слід зазначити таке.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін – учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

В розглядуваному випадку позивач звернувся до суду через вісім місяців після його мобілізації.

Отже, суд констатував, що позивач об`єктивно знав про призов на військову службу. Так, зокрема, з 01 серпня 2025 року позивач знав про порушення своїх прав оскаржуваним наказом, який позивач визначає предметом оскарження.

Таким чином суд першої інстанці правильно виснував, що позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого місячного строку звернення до суду, натомість останнім не було надано жодних належних доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску строку та не наведено жодних обґрунтованих доводів.

При цьому, посилання позивача на те, що він з моменту мобілізації перебував на військовій службі не доводить неможливості вчасної реалізації права на судовий захист та не підтверджує існування реальних фактичних перешкод для звернення до суду.

Окрім того, на противагу доводам представника позивача щодо надмірного формалізму, який він вбачає у застосуванні встановленого законом строку звернення до суду, слід зазначити, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Колегія суддів зауважує, що факт звернення позивача за правовою допомогою не змінює моменту, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання відповідної інформації тощо. Позивач не був позбавлений права звернення за юридичною допомогою раніше.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі №380/6445/24.

Ба більше, строк на усунення цього недоліку позовної заяви був продовжений ухвалою суду від 22 квітня 2026 року на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено шлях усунення недоліку з вказівкою на відсутність у військовому квитку відповідного запису та на ненадання довідки військової частини чи витягу з наказу про зарахування позивача до списків частини та призначення на посаду, що позбавляє суд оцінити обставини, на які як на поважні є покликання у заяві. Матеріали справи містять докази вручення копії цієї ухвали представнику 23.04.2026 о 20:14 (а.с.43). Однак, в межах встановленого строку позивачем недолік позовної заяви у встановлений судом спосіб усунений не був, клопотання про продовження строку на усунення недоліку заявлено не було. Представник лише звернувся до із заявою від 01.05.2026, у якій просив відкрити провадження у справі, вказавши на те, що він (представник) звернувся до військової частини із відповідним запитом.

Як зазначив ЄСПЛ в ухвалі від 30 червня 2006 року щодо прийнятності заяви (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право на доступ до суду (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 29 липня 1998 року у справі «Герен проти Франції» (Guerin v. France), п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Водночас такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain), п. 45).

Отже, за практикою ЄСПЛ, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд визнав що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом апеляційної інстанції не встановлено наявності непереборних обставин, що перешкоджали позивачу реалізації права на вчасне звернення до суду із даними позовними вимогами, що знаходяться поза межами строку звернення до суду та щодо пропуску яких відсутні поважні причини, а тому погоджується із висновками суду першої інстанції про застосування правових наслідків, передбачених ст. 169 КАС України.

У розглядуваному випадку за установлених у справі обставин немає підстав вважати підхід суду першої інстанції до застосування наслідків пропуску процесуального строку звернення до суду надто формальним, невиправдано суворим або таким, що має ознаки безпідставного обмеження доступу до суду.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Куспися Євгенія Адамовича залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену у справі №140/4057/26, – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк