Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №140/220/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/220/26 пров. № А/857/39030/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шевчук С. М.

суддів - Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 140/220/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелміт" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000235/2 від 08.08.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/002075,

місце ухвалення судового рішення м. Луцьк

розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження

суддя у І інстанції Плахтій Н.Б.

дата складання повного тексту рішення 10 червня 2026 року

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелміт" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "Мелміт", Товариство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волинської митниці (надалі по тексту також - відповідач, митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000235/2 від 08.08.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/002075, а також стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання контракту від 01.07.2025 № 11/2025/DE, укладеного з компанією EMBUTIDOS RODRIGUEZ S.L. (Іспанія), ним ввезено на митну територію України товар - заморожене іберійське свиняче хребтове сало зі шкірою -3, вартість якого визначена позивачем за основним методом (за ціною договору) в розмірі 1 416 475,77 грн, з яких 1 323 785,85 грн - вартість товару та 92 689,92 грн - вартість перевезення товару до кордону України. На переконання позивача, до митного оформлення подано повний пакет документів, що підтверджують заявлену митну вартість та не містять розбіжностей, у зв`язку з чим оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 140/220/26 адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000235/2 від 08.08.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/002075;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелміт" судові витрати у загальному розмірі 10 324,80 грн, з яких 5 324,80 грн - судовий збір та 5 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що під час опрацювання поданих до митного оформлення документів відбулося автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР (117-2, 202-1, 911-1), що з покликанням на висновки Верховного Суду у постановах від 15.08.2019 у справі № 826/19400/15 та від 13.01.2021 у справі № 805/2942/16-а, за твердженням скаржника, вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості та про правомірність витребування додаткових документів, а неподання декларантом таких документів виключає можливість визнання заявленої митної вартості.

Скаржник наполягає, що відповідно до пункту 3.4 контракту від 01.07.2025 № 11/2025/DE вартість упаковки, маркування та завантаження товару на транспортний засіб входить до вартості товару, а з огляду на умови поставки FCA Leon витрати на завантаження, вивантаження та обробку товару, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, повинен нести покупець, проте відомості для перевірки цього до митного оформлення не подані та в графі 21 декларації митної вартості не зазначені.

Додатково скаржник зазначає, що згідно з графою 23 автотранспортної накладної CMR від 01.08.2025 № 0490 перевізником визначено RIDEF TRANS Sp. z o.o., що суперечить перевізнику TIMTRANS Sp. z o.o., зазначеному в заявці на перевезення від 28.07.2025 № 431/Т/2025, рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.08.2025 № 431/Т/2025 та довідці про транспортні витрати від 07.08.2025. На підтвердження цього доводу скаржник покликається на постанову Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17, за висновком якої належним підтвердженням оплати за транспортування товару в разі залучення сторонніх організацій є документи саме фактичного перевізника, а довідка експедитора, який не є фактичним перевізником, не є достатнім доказом понесення транспортних витрат.

На переконання скаржника, у прайс-листі виробника товару від 25.07.2025 вартість товару "Iberico Back Fat 3-" (1,35 євро/кг) та "Iberico Back Fat 3+" (1,60 євро/кг) зазначена окремо, тоді як до митного оформлення за рахунком-фактурою від 01.08.2025 № 25/3000470 заявлено фактурну вартість 1,35 євро/кг з описом товару "Сало свійських свиней морожене -3 см, іберійське", який не є ідентичним опису у прайс-листі, що, за твердженням скаржника, свідчить про ризик заявлення неправдивих відомостей щодо ціни товару.

Скаржник також зазначає, що надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 31.07.2025 № P2507310924005 не відповідає вимогам Закону України "Про валюту і валютні операції" та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, оскільки не містить належних відомостей про надавача платіжних послуг платника чи ідентифікатора його ключа.

Крім того, скаржник зауважує на порушенні судом першої інстанції положень Закону України "Про судовий збір" та незастосуванні висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23, за яким розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом із карткою відмови має здійснюватися виходячи лише з різниці між митною вартістю, розрахованою позивачем, та митною вартістю, визначеною оскаржуваними рішеннями, без додаткового обчислення судового збору за оскарження картки відмови як вимоги немайнового характеру.

Насамкінець скаржник заперечує проти визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 грн), вважаючи його не співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим адвокатом часом, з покликанням на критерії співмірності, визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи, що доводи скарги повторюють доводи відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав вичерпну оцінку. Додатково позивач звертає увагу, що покликання скаржника на постанову Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17 є нерелевантним, оскільки у цій справі експедитором виступав резидент України, на діяльність якого поширювалися імперативні приписи статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", тоді як у спірних правовідносинах експедитором є нерезидент - польська компанія TIMTRANS Sp. z o.o., порядок ціноутворення та розрахунків якої з польським перевізником RIDEF TRANS Sp. z o.o. регулюється правом Республіки Польща відповідно до частини першої статті 43, пункту 9 частини першої статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" і не підпадає під дію вказаного Закону України.

Крім того, позивач зазначає, що товар, вартість якого взято митницею за основу коригування митної вартості за резервним методом (ЕМД № UA205140/2025/044665 від 16.07.2025), належить, за відомостями самої митниці, викладеними в листі від 22.10.2025 № 7.3-2/15-02/8.19/12297, до вищого цінового класу "3+" (1,60 євро/кг), тоді як оцінюваний товар належить до класу "3-" (1,35 євро/кг згідно з прайс-листом виробника від 25.07.2025), а тому обраний митницею товар-джерело коригування не є належним джерелом цінової інформації в розумінні статті 64 Митного кодексу України та постанови Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24. У відзиві позивач також заявив до стягнення понесених у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Волинська митниця подала до суду апеляційної інстанції клопотання від 07.08.2026, в якому просить зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (4 000,00 грн) або відмовити в їх стягненні, посилаючись на те, що фактично адвокатом позивача виконано лише одну процесуальну дію - підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, тоді як заявлена сума включає також вартість не наданих на момент її визначення послуг з "подальшого супроводу справи в суді апеляційної інстанції"; справа не є складною, розглядається в порядку письмового провадження, а представник позивача був обізнаний з обставинами справи, законодавством та судовою практикою ще з часу розгляду справи судом першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги учасники справи повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення документи в сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) та не містять розбіжностей, які б перешкоджали визначенню її числового значення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на завантаження товару включені до ціни контракту з огляду на умови поставки FCA та місце завантаження товару на території продавця; зазначення в автотранспортній накладній CMR перевізника, відмінного від експедитора, зазначеного у заявці на перевезення, не суперечить положенням статей 929, 932 Цивільного кодексу України про право експедитора залучати до виконання договору інших осіб і не впливає на визначення митної вартості; розбіжність у позначенні класу товару в прайс-листі та рахунку-фактурі є суто формальною і не спростовує відповідності ціни за кілограм; а наданий позивачем банківський платіжний документ містить усі необхідні реквізити та відмітку банку про його виконання.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови є необґрунтованими, протиправними і підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції визнав заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 грн) співмірним із заявленими позовними вимогами, складністю справи та обсягом підготовлених представником позивача процесуальних документів, відхиливши заперечення відповідача як недоведені належними доказами.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелміт" (Покупець) та компанією EMBUTIDOS RODRIGUEZ S.L. (Іспанія) (Продавець) укладено контракт № 11/2025/DE, за умовами якого Продавець зобов`язався поставити Покупцю охолоджене та заморожене свиняче м`ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині відповідно до найменування, обсягу, ціни та інших умов, що визначаються в проформах-інвойсах до кожної партії товару (пункти 1.1, 1.2 контракту). Пунктом 2.2, 2.3 контракту валютою розрахунків визначено євро; пунктом 3.4 контракту встановлено, що вартість упаковки, маркування та завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару; пунктом 4.1 контракту передбачено оплату шляхом 100% попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу; пунктами 5.1, 5.2 контракту визначено, що поставка товару здійснюється автотранспортом з рефрижератором на умовах Інкотермс-2010, зокрема FCA, зазначених у відповідній проформі-інвойсі.

25.07.2025 виробником товару складено прайс-лист № 90, яким визначено ціни на чотири позиції товару "Iberico Back Fat", зокрема класу "4+" (1,90 євро/кг), "3+" (1,60 євро/кг), "2+" (1,50 євро/кг) та "3-" (1,35 євро/кг), усі на умовах Fca Leon.

На підставі проформи-інвойсу № MEL290725 від 29.07.2025 сторонами узгоджено поставку партії товару - заморожене іберійське свиняче хребтове сало зі шкірою -3 у кількості 21 000 кг за ціною 1,35 євро/кг на загальну суму 28 350,00 євро на умовах поставки FCA Leon (Іспанія); зазначена сума сплачена позивачем у повному обсязі згідно з платіжною інструкцією (swift) № P2507310924005 від 31.07.2025, у призначенні платежу якої зазначено покликання на контракт від 01.07.2025 № 11/2025/DE та проформу-інвойс № MEL290725 від 29.07.2025.

28.07.2025 між ТОВ "Мелміт" (замовник) та компанією TIMTRANS Sp. z o.o. (Республіка Польща) на виконання контракту про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.04.2024 № 19/2024 погоджено заявку на перевезення товару № 431/Т/2025 автомобілем WGM90092/WZ520JH за маршрутом Leon (Іспанія) - Ягодин - Луцьк.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № 25/3000470 від 01.08.2025 продавцем відвантажено 20 312 кг товару на суму 27 421,20 євро з описом "Заморожене іберійське свиняче хребтове сало зі шкірою -3", який прийнятий позивачем без зауважень.

Згідно з графою 4 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 01.08.2025 № 0490 завантаження товару вагою нетто 20 312 кг, брутто 21 577 кг здійснено на території продавця - у провінції Сото-де-ла-Вега, Леон (Іспанія), на умовах поставки FCA Leon; у графі 23 CMR перевізником зазначено RIDEF TRANS Sp. z o.o.

07.08.2025 складено акт № 431/Т/2025 та довідку про транспортні витрати, згідно з якими загальна вартість транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Leon - Ягодин (державний кордон України) - Луцьк становить 2 000,00 євро, з яких 1 920,00 євро - вартість перевезення за маршрутом Leon - Ягодин (3055 км) та 80,00 євро - вартість перевезення за маршрутом Ягодин - Луцьк (135 км); вартість навантаження та страхування - 0,00 грн.

07.08.2025 оформлено митну декларацію країни відправлення (Республіка Польща) № 25PL30101000267UB3 на умовах поставки FCA ES Leon, загальною вартістю 27 421,20 євро.

08.08.2025 декларантом позивача подано до митного оформлення на митний пост "Луцьк" Волинської митниці митну декларацію № 25UA205140049439U4, якою заявлено митну вартість товару в розмірі 1 416 475,77 грн, що включає вартість товару 1 323 785,85 грн (еквівалент 27 421,20 євро) та вартість транспортування товару до кордону України 92 689,92 грн (еквівалент 1920,00 євро), визначену за основним методом (за ціною договору, стаття 58 Митного кодексу України).

08.08.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000235/2, у графі 33 якого зазначено про наявність розбіжностей у поданих документах, а саме: щодо відсутності відомостей для перевірки включення вартості упаковки, маркування та завантаження товару до ціни контракту з урахуванням умов поставки FCA Leon; щодо зазначення в CMR перевізника RIDEF TRANS Sp. z o.o., що суперечить найменуванню TIMTRANS, зазначеному в заявці на перевезення, рахунку та довідці про транспортні витрати; щодо невідповідності опису товару в рахунку-фактурі ("Сало свійських свиней морожене -3 см, іберійське") опису у прайс-листі від 25.07.2025, у якому зазначено позиції "Iberico Back Fat 3+" (1,60 євро/кг) та "Iberico Back Fat 3-" (1,35 євро/кг); а також щодо невідповідності платіжної інструкції в іноземній валюті від 31.07.2025 № P2507310924005 вимогам Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Митну вартість скориговано за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) на рівні 1,92 дол. США/кг (1,6488 євро/кг за курсом валют на день подання митної декларації) на підставі ЕМД № UA205140/2025/044665 від 16.07.2025.

08.08.2025 Волинська митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/002075, якою відмовлено в митному оформленні (випуску) товару з підстав прийняття рішення про коригування митної вартості № UA205140/2025/000235/2.

16.10.2025 декларант позивача звернувся до Волинської митниці із заявою в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, до якої додатково надано лист компанії TIMTRANS Sp. z o.o. від 14.10.2025, яким підтверджено, що перевезення товару за маршрутом Leon - Луцьк здійснювалося автомобілем WGM90092/WZ520JH партнерського підприємства RIDEF TRANS, а загальна вартість транспортно-експедиційних послуг становить 2 000,00 євро (1 920,00 євро Leon - Ягодин, 80,00 євро Ягодин - Луцьк) та включає винагороду експедитора; а також платіжну інструкцію № Р2509100924004.0 від 10.09.2025 про оплату транспортних послуг за контрактом № 19/2024 та акт № 431/Т/2025 від 07.08.2025.

Листом від 20.10.2025 № 7.3-2/15-02/14/12172 Волинська митниця залишила без задоволення звернення позивача, повторно навівши підстави, викладені в рішенні про коригування митної вартості, та зазначивши додатково, що лист компанії TIMTRANS не містить деталізованого розрахунку складових вартості транспортно-експедиційних послуг.

Листом від 22.10.2025 № 7.3-2/15-02/8.19/12297 Волинська митниця на запит адвоката позивача надала відомості з митної декларації № UA205140/2025/044665 від 16.07.2025, використаної за основу коригування митної вартості, зокрема опис товару "Сало (підшкірний жир) Іберійське, свійських свиней морожене хребтове 3+ на шкірі..., торгова марка EMBUTIDOS RODRIGUEZ, виробник EMBUTIDOS RODRIGUEZ, умови поставки FCA FR Leon, вартість 27 861,30 євро, вага нетто 20 638 кг".

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000235/2 від 08.08.2025 та картку відмови № UA205140/2025/002075 від 08.08.2025 протиправними, позивач 05.01.2026 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з даним позовом, ціна якого визначена в розмірі 58 089,32 грн.

09.07.2026 Волинська митниця подала апеляційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі № 140/220/26.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (надалі по тексту також - МК України), нормами законів України з питань оподаткування, які застосовуються в частині, регульованій цим Кодексом, та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Частиною другою цієї статті визначено, що декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, до якого належать, зокрема, декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, банківські платіжні документи, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений цією нормою.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Частиною сьомою цієї статті встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами другою і четвертою статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів такий орган за зверненням декларанта зобов`язаний письмово надати детальну інформацію про причини, за яких заявлену митну вартість не може бути визнано.

Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні - а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Частиною десятою цієї статті водночас встановлено вичерпний перелік витрат, що є складовими митної вартості, до якого не належать витрати третіх осіб, не пов`язані безпосередньо з декларантом.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), при цьому митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Так, за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16, від 13.06.2019 у справі № 820/6315/15) вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви в їх достовірності; встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 зазначив, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювалися цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів; розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24 та в постанові від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17 послідовно виходить з того, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, а також докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу; посилання лише на номер та дату митної декларації як джерело цінової інформації без наведення порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу коригування, не свідчить про належне обґрунтування можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, за висновками Верховного Суду, на які покликається скаржник (постанови від 15.08.2019 у справі № 826/19400/15, від 13.01.2021 у справі № 805/2942/16-а), спрацювання профілю ризику є підставою для витребування митним органом у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Разом з тим, як з`ясовано судом і не заперечується сторонами, декларант позивача не був позбавлений можливості подання додаткових документів та скористався нею, зокрема звернувшись 16.10.2025 до митниці із заявою в порядку частини восьмої статті 55 МК України з долученням листа перевізника, платіжної інструкції та акта наданих послуг.

За таких обставин саме факт спрацювання профілю ризику АСАУР сам собою не свідчить про правомірність оскаржуваних рішень, а лише обумовлює необхідність оцінки того, чи спростовують надані декларантом документи (в тому числі додатково подані) сумніви митного органу щодо кожної із заявлених ним розбіжностей, що і підлягає з`ясуванню далі.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо не включення вартості завантаження товару до митної вартості колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 5.1 контракту від 01.07.2025 № 11/2025/DE передбачено поставку товару на умовах Інкотермс-2010, зокрема FCA.

Згідно з правилами Інкотермс умова поставки FCA (Free Carrier) покладає на продавця обов`язок передати товар перевізнику в узгодженому місці, з моменту якого ризики й витрати, пов`язані з транспортуванням товару, переходять до покупця.

Водночас, як убачається з графи 4 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 01.08.2025 № 0490, завантаження товару здійснювалося на території продавця - у Сото-де-ла-Вега, Леон (Іспанія), тобто до переходу ризику до покупця, а відтак витрати на завантаження в силу пункту 3.4 контракту охоплюються ціною товару, погодженою в проформі-інвойсі та рахунку-фактурі.

Матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем митна вартість товару (1 416 475,77 грн) включає як вартість товару (1 323 785,85 грн, еквівалент 27 421,20 євро), так і вартість транспортування товару до кордону України (92 689,92 грн, еквівалент 1 920,00 євро), що відповідає вимогам пункту 5 частини десятої статті 58 МК України.

При цьому відповідач у рішенні про коригування митної вартості, відзиві та апеляційній скарзі не навів обґрунтування того, яким чином саме відсутність окремого числового значення вартості завантаження у графі 21 декларації митної вартості (за наявності включення цієї вартості до ціни товару згідно з умовами контракту) впливає на числове значення заявленої митної вартості товару в цілому. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність цього доводу відповідача.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо розбіжності у визначенні перевізника товару колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що до митного оформлення декларантом позивача подано контракт від 01.04.2024 № 19/2024 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладений між ТОВ "Мелміт" (замовник) та компанією TIMTRANS Sp. z o.o. (експедитор).

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України (аналогічні приписи закріплені статтею 316 Господарського кодексу України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Відповідно до частини першої статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що виконання перевезення може здійснюватися експедитором як особисто, так і залученими ним іншими особами - перевізниками, а зазначення в автотранспортній накладній CMR як фактичного перевізника особи, яка не є стороною договору транспортного експедирування (RIDEF TRANS Sp. z o.o. замість TIMTRANS Sp. z o.o.), саме собою не свідчить про порушення договірних зобов`язань чи митного законодавства та не є підставою для невизнання заявленої митної вартості товару, позаяк приписами МК України не передбачено, що CMR є джерелом відомостей про митну вартість товарів, а слугує джерелом відомостей про країну походження товару, кількість вантажних місць, їх маркування та стан пакування, а також про транспортний засіб, що перевозить товар (частина дев`ята статті 43, частина друга статті 191, частина друга статті 221 МК України).

Колегія суддів також враховує довід позивача, викладений у відзиві на апеляційну скаргу, за яким покликання скаржника на постанову Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17 не спростовує наведеного висновку.

У справі № 810/2463/17 експедитором виступав резидент України, на господарську діяльність якого поширювалися імперативні приписи статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" щодо формування плати експедитора та підтвердження його витрат саме документами фактичного перевізника.

Натомість у спірних правовідносинах послуги транспортного експедирування надавалися нерезидентом - компанією TIMTRANS Sp. z o.o. (Республіка Польща), а відповідно до частини першої статті 43, пункту 9 частини першої статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" за відсутності обраного сторонами права до договору перевезення застосовується право держави перевізника.

Отже, порядок ціноутворення та розподілу винагороди між польським експедитором та залученим ним польським перевізником перебуває в площині права Республіки Польща, а норми статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" екстериторіальної дії не мають і не можуть визначати обов`язковий зміст документів, що видаються нерезидентами.

З огляду на різний суб`єктний склад учасників спірних правовідносин колегія суддів вважає висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17, такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому колегія суддів зазначає, що фактичне понесення позивачем витрат на транспортування товару у заявленому розмірі (2 000,00 євро) підтверджується сукупністю поданих документів - актом № 431/Т/2025 від 07.08.2025, довідкою про транспортні витрати від 07.08.2025, а також додатково поданими в порядку частини восьмої статті 55 МК України листом компанії TIMTRANS Sp. z o.o. від 14.10.2025 та платіжною інструкцією № Р2509100924004.0 від 10.09.2025.

Верховний Суд у постановах від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24 та від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 сформував правовий висновок, за яким, оскільки законом не визначено виду доказу (доказів), виключно яким має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, а довідка перевізника (експедитора) про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження цих витрат.

Колегія суддів застосовує зазначену правову позицію при вирішенні цього спору та вважає надані позивачем документи достатніми для підтвердження розміру понесених транспортних витрат.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо невідповідності опису товару у прайс-листі та рахунку-фактурі колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що різниця у формулюванні опису товару в прайс-листі виробника від 25.07.2025 ("Iberico Back Fat 3-") та в рахунку-фактурі від 01.08.2025 і проформі-інвойсі від 29.07.2025 ("Сало... -3 см") полягає виключно у позиції позначення класу товару відносно числового значення товщини сала і не змінює товарної належності виробу; при цьому ціна за кілограм (1,35 євро/кг), зазначена в рахунку-фактурі № 25/3000470 від 01.08.2025 та проформі-інвойсі № MEL290725 від 29.07.2025, повністю відповідає ціні класу "3-", зазначеній у прайс-листі виробника.

Отже, різниця в написанні позначення класу товару є суто технічною та не є розбіжністю в розумінні частини третьої статті 53 МК України, яка б перешкоджала визначенню числового значення митної вартості за основним методом.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на довід відзиву, за яким саме обране митницею джерело цінової інформації для резервного методу визначення митної вартості (ЕМД № UA205140/2025/044665 від 16.07.2025) не відповідає критерію належного джерела цінової інформації.

Так, з листа Волинської митниці від 22.10.2025 № 7.3-2/15-02/8.19/12297 вбачається, що товар за вказаною ЕМД описаний як "Сало (підшкірний жир) Іберійське, свійських свиней морожене хребтове 3+ на шкірі" вартістю 27 861,30 євро за 20 638 кг (тобто вищого цінового класу "3+"), тоді як оцінюваний товар за спірною поставкою належить до класу "3-", що згідно з прайс-листом виробника від 25.07.2025 є товаром на 0,25 євро/кг (близько 16%) дешевшим за клас "3+".

Верховний Суд у постанові від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24 наголосив, що резервний метод хоч і не вимагає доведення повної ідентичності (аналогічності) товарів, однак його застосування обов`язково повинно ґрунтуватися на раніше визнаних митних вартостях з наведенням у рішенні про коригування пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки та комерційні умови, а суд повинен вимагати від митного органу доведення обґрунтованості обраного джерела цінової інформації, включно з порівнянням характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу коригування.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA205140/2025/000235/2 такого порівняння цінових класів товару не містить, обмежуючись лише зазначенням номера та дати ЕМД № UA205140/2025/044665, а відповідач у ході розгляду справи не спростував та не пояснив різницю в ціновому класі товару, використаного як джерело коригування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що обране митницею джерело цінової інформації для застосування резервного методу не відповідає стандарту обґрунтованості, сформованому в наведеній практиці Верховного Суду, що є додатковою, поряд з наведеними судом першої інстанції мотивами, підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо платіжної інструкції в іноземній валюті колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що наданий позивачем митному органу та суду банківський платіжний документ (swift) № P2507310924005 від 31.07.2025 на суму 28 350,00 євро містить відтиск печатки банку, а також усі необхідні для здійснення перерахунку коштів відомості, включно з покликанням на дату та номер контракту від 01.07.2025 № 11/2025/DE і проформу-інвойс № MEL290725 від 29.07.2025.

Крім того, до заяви від 16.10.2025, поданої в порядку частини восьмої статті 55 МК України, позивач додатково надав митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті та банківських металах № Р2507310924005.0 від 31.07.2025, яка також містила відмітку банку про її виконання та покликання на контракт і проформу-інвойс.

За таких обставин довід відповідача про недостатність поданого платіжного документа для підтвердження складової митної вартості "ціна товару" не знайшов свого підтвердження.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем до митного оформлення документи в сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей, які б перешкоджали визначенню числового значення її складових за основним методом (за ціною договору).

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність підстав, передбачених частиною шостою статті 54 МК України, для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

Верховний Суд у постановах від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16 послідовно виходить з того, що наявна в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформація про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів є більшою, ніж заявлена декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав не утворює самостійних підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки така інформація має лише допоміжний характер і не може мати більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З огляду на це колегія суддів вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000235/2 від 08.08.2025 та похідна від нього картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/002075 від 08.08.2025 обґрунтовано визнані судом першої інстанції протиправними та скасовані.

Досліджуючи довід апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції порядку обчислення судового збору, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник, покликаючись на постанову Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23, вважає, що судовий збір за вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості, поєднаною з вимогою про скасування картки відмови, мав обчислюватися виходячи виключно з різниці між митними платежами, обчисленими декларантом, та митними платежами, визначеними оскаржуваним рішенням, без додаткового збільшення на вимогу немайнового характеру.

Колегія суддів зазначає, що сама позовна заява визначає ціну позову в розмірі 58 089,32 грн, а судовий збір у розмірі 5 324,80 грн сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією від 05.01.2026 № 3 і прийнятий судом першої інстанції без зауважень на стадії відкриття провадження у справі.

Скаржник, обґрунтовуючи цей довід, не навів власного альтернативного розрахунку судового збору, що підлягав, на його переконання, стягненню, і не довів, яким саме є розмір відповідної переплати. За відсутності такого розрахунку колегія суддів позбавлена можливості перевірити обґрунтованість цього доводу та не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору.

Досліджуючи довід апеляційної скарги щодо не співмірності стягнутих судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (частина шоста статті 134 КАС України, постанова Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15).

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.11.2021, додаток № 9 від 22.09.2025 до цього договору, рахунок № 1 від 05.01.2026, платіжну інструкцію № 4 від 05.01.2026 та акт приймання-передачі наданих послуг, якими підтверджено надання адвокатським об`єднанням послуг з аналізу документів, формування правової позиції, підготовки адвокатського запиту, заяви в порядку частини восьмої статті 55 МК України та позовної заяви, а також супроводу справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням предмета спору (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у сфері митної справи, що потребує аналізу значного обсягу спеціального законодавства та судової практики), обсягу підготовлених представником позивача процесуальних документів та ціни позову визначений розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції є співмірним, а відповідач у клопотанні про його зменшення не навів конкретних доказів на підтвердження протилежного. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Волинської митниці не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм і фактичних обставин справи, доповненого наведеними вище мотивами колегії суддів.

Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, а тому підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Окремо колегія суддів вирішує питання розподілу судових витрат, понесених учасниками справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки апеляційну скаргу Волинської митниці залишено без задоволення, а позивач у відзиві на апеляційну скаргу заявив до стягнення понесені ним у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, підтверджені договором про надання правничої допомоги від 17.11.2021, додатком № 9 від 22.09.2025, рахунком № 67 від 03.08.2026, актом приймання-передачі наданих послуг від 03.08.2026 та платіжною інструкцією № 827 від 03.08.2026, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового відшкодування.

Волинська митниця в клопотанні від 07.08.2026 обґрунтовано зауважила, що зазначена сума визначена без деталізації обсягу фактично наданих на час подання відзиву послуг та охоплює, згідно з текстом самого відзиву, також вартість послуг з "подальшого супроводу справи в суді апеляційної інстанції", обсяг яких на момент заявлення відповідних витрат не міг бути визначений, а тому не є документально підтвердженим у розумінні частини сьомої статті 139 КАС України.

Колегія суддів також враховує, що представник позивача здійснював представництво його інтересів у цій же справі в суді першої інстанції, а тому був обізнаний з фактичними обставинами справи, застосовним законодавством та судовою практикою, що об`єктивно зменшує обсяг необхідної роботи для підготовки відзиву на апеляційну скаргу порівняно з підготовкою позовної заяви.

Водночас колегія суддів зазначає, що підготовлений представником позивача відзив на апеляційну скаргу є змістовним процесуальним документом, який не обмежується відтворенням позиції, викладеної в суді першої інстанції, а містить додаткову правову аргументацію, зокрема щодо незастосовності до спірних правовідносин постанови Верховного Суду у справі № 810/2463/17 з огляду на нерезидентський статус експедитора та щодо невідповідності цінового класу товару, використаного митницею як джерело коригування митної вартості за резервним методом, - аргументацію, яку колегія суддів визнала у цій постанові такою, що заслуговує на увагу.

Керуючись критеріями співмірності, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України, а саме складністю справи, обсягом фактично наданих (а не потенційних майбутніх) послуг та часом, необхідним для підготовки відзиву, колегія суддів вважає обґрунтованим та співмірним визначити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці, у сумі 3 000,00 грн, а клопотання Волинської митниці про зменшення цих витрат - задовольнити частково.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року) зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано цю постанову, колегія суддів не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи учасників справи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що останнім правильно встановлено обставини справи, а оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 316, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 140/220/26 залишити без змін.

Клопотання Волинської митниці про зменшення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомильський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелміт" (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 39035748) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос