Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №140/14890/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14890/25 пров. № А/857/10330/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 140/14890/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя у І інстанції Лозовський О.А.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 14 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ), у якому просив:

визнати протиправними дії щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 починаючи з 01.03.2022;

зобов`язати здійснити індексацію та перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 1,197, 1,0796, 1,115, у зв`язку із чим провести перерахунок виплату з 18.08.2025 недоотриманої пенсії.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі № 140/14890/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо непроведення позивачу індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано відповідача провести позивачу індексацію пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115 та у зв`язку із цим провести перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з 18.08.2025.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з метою забезпечення у 2023 - 2025 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: у 2023 році - на 1,197 згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168 (далі – Постанова №168); у 2024 році - на 1,0796 згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 №185 (далі – Постанова №185); у 2025 році – на 1,115 згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025 №209 (далі – Постанова №209).

Отже індексація пенсій у 2023-2025 роках має проводитись відповідно до Постанови №168, Постанови №185, Постанови №209, Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі – Порядок №124) та з урахуванням приписів частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197; 1,0796; 1,115 відповідно.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати індексацію пенсії позивачу за 2022 рік, то суд першої інстанції у задоволенні такої відмовив, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії після 31.12.2021. У зв`язку із цим позивачу застосовано при розрахунку пенсії середній заробіток за 3 попередні роки (2019-2021 роки).

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який у своїй скарзі просив скасувати його та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

На думку відповідача, оскільки при обчисленні розміру пенсії позивачу було визначено середньомісячний заробіток з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки - 9118,81 грн, пенсія позивача осучасненню з 01.03.2024 та з 01.03.2025 не підлягає. В результаті проведених перерахунків пенсії страховий стаж позивача (врахований по 30.11.2022) становить 32 роки 00 місяців 12 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,29083). Для визначення розміру пенсії враховано середньомісячний заробіток 9452,64 грн із застосуванням середньої заробітної плати по Україні - 12236,71 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,74672). Розмір пенсії позивача обчислено з урахуванням наведених норм чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин складав 7261,875 грн, з них: 7061,87 грн - основний розмір пенсії за віком (24281,78 грн х 0,29083); 100,00 грн - надбавка 100 грн відповідно до Постанови № 168; 100,00 грн - надбавка 100 грн відповідно до Постанови № 185.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 17.04.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Листом від 28.08.2025 №11747-10911/Р-02/8-0300/25 ГУ ПФУ, у відповідь на звернення позивача, повідомило, що при призначенні позивачу пенсії було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки – 10846,37 грн, то пенсійна виплата осучасненню з 01.03.2023, з 01.03.2024 не підлягала. Також роз`яснено, що з 01.03.2025 на виконання Постанови №209 проведено перерахунок пенсії із застосуванням збільшеного на 1,046 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році.

Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Спірним у цій справі є правомірність незастосування коефіцієнтів збільшення (з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115) середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2019, 2020, 2021 у зв`язку із проведенням індексації пенсії.

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 виснував наступне:

"при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом №1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168.

Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.

З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.

Тому, застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, судова палата констатує, що Управління, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно у 2022 - 2024 роках, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.»

Застосовуючи вказаний правовий висновок у контексті обставин справи, що розглядається, апеляційний суд зазначає, що з метою забезпечення у 2020 - 2025 роках проведення індексації пенсії для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема: у 2020 році – 1,11 згідно із Постановою №251, у 2021 році із Постановою №127 – 1,11, у 2022 році - 1,14 згідно із Постановою №118, у 2023 році - 1,197 згідно із Постановою №168, у 2024 році - 1,0796 згідно із Постановою №185, у 2025 році - 1,115 згідно із Постановою №209.

Таким чином, індексація пенсій у 2020-2025 роках має відбуватися відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 відповідно.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 140/14890/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар