Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/19498/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19498/25 пров. № А/857/12608/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року (головуючий суддя Кравців О.Р., м. Львів) у справі № 380/19498/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він мобілізований та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У судовому порядку позивач оскаржив дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення мобілізації, у зв`язку із чим подав рапорт про виключення із списків особового складу військової частини, проте отримав відмову.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволити.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі — ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №79 від 10.12.2024 позивач зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення частини з 10.12.2024. Підстава: поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.12.2024 №б/н.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №140/3990/25 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 .

08.09.2025 позивач подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №140/3990/25 та висновку ВЛК ДЗ СМСЧ №3 від 04.02.2016, яким визнаний непридатним до військової служби у ЗСУ.

Відповідач листом від 18.09.2025 повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки до рапорту долучено рішення суду, яким визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо мобілізації позивача. Однак, до рапорту не долучено протокол засідання штатної військово-лікарської комісії та висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Вказано, що для звільнення, а саме за станом здоров`я, позивачу слід надати оригінали або належним чином засвідчені копії вказаних документів військово-лікарських комісій.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі – Закон №3543-XII) мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.

Згідно статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно частин 3, 4, статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною 4 статтею 26 Закону №2232-XII.

Пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом 2 – під час воєнного стану.

Згідно підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (чинним на момент подання позивачем рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану за станом здоров`я:

- на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

- за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення№1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі – командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі – військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 233 Положення передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).

Згідно статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі – Статут ЗСУ) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити – до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту ЗСУ передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації – протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану – до оголошення демобілізації) – на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами – командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі – Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно із пунктом 12.1 розділу XII Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Підпунктом 12.9 розділу XII Інструкції №170 визначено, що документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:

за підставами, передбаченими пунктами «г»-«е», «и» частини третьої, підпунктами «а», «д», «є», «ж» пункту 1, підпунктами «в», «з» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «д», «е», «и»-«о», «р», «с» пункту 1, підпунктами «д», «е», «з»-«м», «р», «с» пункту 2, підпунктами «а», «в», «е», «з» пункту 3 частини п`ятої, підпунктами «д»-«к» пункту 1, підпунктами «ґ»-«и», «й», «к» пункту 2, підпунктами «а», «б», «в», «д», «ж» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за ініціативою командування;

за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п`ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

Згідно пункту 12.11 розділу XII Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до пункту 3 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: За станом здоров`я подаються :

копія аркуша бесіди;

копія рапорту військовослужбовця (крім випадку звільнення військовослужбовця за рішенням командування військової частини);

висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2024 року за № 1925/43270 (далі - наказ МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067), або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року № 946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за № 1198/27643 (далі - наказ Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946) (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту «б» пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за наявності інвалідності);

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Отже, під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців за станом здоров`я.

Обов`язковою умовою такого звільнення є, зокрема, висновок (постанова) військово-лікарської комісії.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». До рапорту позивач долучив рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №140/3990/25.

Рішенням суду від 08.07.2025 у справі №140/3990/25 встановлено, що 04.02.2016 ВЛК ДЗ СМСЧ №3 м. Кузнецовська ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у ЗС України. Позаштатною постійно-діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК №194/1 від 06.12.2024.

Листом від 18.09.2025 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки до рапорту долучено рішення суду, яким визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо мобілізації позивача, однак до рапорту не долучено протокол засідання штатної військово-лікарської комісії та висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Вказано, що для звільнення за станом здоров`я позивачу слід надати оригінали або належним чином засвідчені копії вказаних документів військово-лікарських комісій.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням суду встановлено порушення процедури взяття позивача на військовий облік та визнано незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_2 . У межах справи №140/3990/25 суд не визнав протиправним наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу та не досліджував дії Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.

Також слід наголосити, що наказ про призов є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 . Після відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008, якими визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Серед таких підстав відсутнє визнання незаконними дій відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо мобілізації особи або скасування наказу про призов особи на військову службу.

Отже, наслідком визнання протиправними дій чи рішень відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які стосуються мобілізації позивача, не може бути звільнення з військової служби.

Правовідносини між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_3 , пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 , завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача до Військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що направлення ОСОБА_1 у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 свідчить про реалізацію такого наказу та виникнення нових правовідносин, правовідносин між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 , які стосуються не мобілізації, а проходження військової служби.

Особливості правовідносин під час проходження військової служби визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону №2232-XII.

Підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII встановлено право звільнення військовослужбовців за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Пунктом 233 Положення передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до пункту 3 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: за станом здоров`я подаються :

копія аркуша бесіди;

копія рапорту військовослужбовця (крім випадку звільнення військовослужбовця за рішенням командування військової частини);

висновок (постанова) військово-лікарської комісії;

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Позивач подав 08.09.2025 рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я) на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №140/3990/25 та висновку ВЛК ДЗ СМСЧ №3 від 04.02.2016, яким визнаний непридатним до військової служби у ЗСУ. До рапорту позивач долучив рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №140/3990/25.

Листом від 18.09.2025 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки до рапорту долучено рішення суду, яким визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо мобілізації позивача, однак до рапорту не долучено протокол засідання штатної військово-лікарської комісії та висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Вказано, що для звільнення за станом здоров`я позивачу слід надати оригінали або належним чином засвідчені копії вказаних документів військово-лікарських комісій.

Позивач під час подання рапорту 08.09.2025 не долучив до протокол засідання штатної військово-лікарської комісії та висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, що не заперечується представником позивача.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №140/3990/25 встановлено, що 04.02.2016 ВЛК ДЗ СМСЧ №3 м. Кузнецовська ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у ЗС України.

У цьому ж рішенні встановлено, що позаштатною постійно-діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК №194/1 від 06.12.2024.

У рішенні суду, яке позивач долучив до рапорту, встановлено факт проходження позивач військово-лікарської комісії у 2016 році (визнано непридатним до військової служби) та у 2024 році (визнано придатним до військової служби). При цьому, висновки військово-лікарських комісій є протилежними.

Також слід зазначити, що рішення суду хоча і містить інформацію про проходження позивачем військово-лікарських комісій, однак таке рішення не є висновком (постановою) військово-лікарської комісії в розумінні Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008.

Відповідач у листі від 22.09.2025 повідомив позивача про необхідність подання оригіналів або належним чином засвідчених копій протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії та висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби для звільнення з військової служби за станом здоров`я.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано позивачем, що рішення про придатність позивача до військової служби позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене довідкою №194/1 від 06.12.2024, визнане протиправним та скасоване.

Згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

Водночас, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанови позаштатної ВЛК оскаржуються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності.

Вказаним Положенням передбачено право ЦВЛК розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі – ЛЛК)) Збройних Сил України.

Однак, до суду не надано доказів оскарження позивачем дій чи рішень ІНФОРМАЦІЯ_5 до комісії вищого рівня або до суду.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством та в межах своїх повноважень.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі № 380/19498/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш