Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №140/4135/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4135/26 пров. № А/857/36839/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С. М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м. Луцьк) у справі № 140/4135/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №140/7973/22 про поновлення на роботі за період з 20.06.2023 по день прийняття рішення у даній справі в розмірі 2079,79 грн за кожен робочий день затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, з відрахуванням обов`язкових податкових платежів та нарахування до спеціальних фондів відповідно до чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №140/7973/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ДПС України від 10.11.2022 №1706-о про звільнення позивача, поновлено її на посаді начальника ГУ ДПС у Волинській області з 02.02.2022 та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 339005,77 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2023 зазначене рішення скасовано та у задоволенні позову відмовлено. В подальшому, постановою Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №140/7973/22 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 залишено в силі. Враховуючи, що ДПС України безпідставно ухиляється виконувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №140/7973/22 про поновлення позивача на роботі, позивач зазначає, що виникла необхідність звертатись з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 20.06.2023 по день вирішення даної справи. З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 20.06.2023 по 31.05.2026 включно у сумі 1599358,51 грн. (один мільйон п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста п`ятдесят вісім грн. 51 коп.) з відрахуванням податків та зборів.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що саме ДПС України є тим уповноваженим органом, який у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, виплачує середній заробіток у разі затримки виконання судового рішення.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №140/7973/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, позовну заяву задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови ДПС України від 10.11.2022 №1706-о, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника ГУ ДПС у Волинській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДПС у Волинській області з 02.02.2022; стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 339005,77 грн (триста тридцять дев`ять тисяч п`ять гривень 77 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2023 апеляційні скарги ГУ ДПС у Волинській області та ДПС України задоволено; рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі № 140/7973/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2023 і залишено в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2023.

Позивач звернулася до суду із позовом про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду в частині поновлення на посаді, яке залишається і надалі невиконаним ДПС України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному випадку, КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Приписами статті 235 Кодексу законів про працю України закріплено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У даному випадку, середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Згідно пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

У той же час, відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

У даному випадку, стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати, що передує даті видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Позивач вважає, що час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді та публічній службі (роботі) в податкових органах тривав у період з 20.06.2023 по 31.05.2026, та є вимушеним прогулом, вказане зумовило її звернення до суду з даним позовом.

При цьому, слід зазначити, що обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

У свою чергу, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Щодо твердження скаржника про те, що саме з Головного управління ДПС у Волинській області, а не з Державної податкової служби України має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, то колегія суддів зазначає таке.

Так, у розумінні статті 236 КЗпП України власником (уповноваженим органом), який має обов`язок видати наказ (розпорядження) про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ ДПС у Волинській області області є Державна податкова служба України, як її суб`єкт призначення в розумінні Закону України «Про державну службу».

Позивач обіймала посаду начальника ГУ ДПС у Волинській області, яка є посадою номенклатури Державної податкової служби України, що підтверджується Порядком призначення, переведення, покладання виконання обов`язків та звільнення з посад працівників номенклатури Голови ДПС, затвердженого наказом ДПС України від 09.12.2020 № 704 (далі - Порядок № 704).

Отже, роботодавцем і суб`єктом призначення ОСОБА_1 на посаду є саме ДПС України, яка наділена повноваженнями на прийняття рішень під час проходження нею державної служби.

Посада державної служби на яку судовим рішенням поновлена ОСОБА_1 , передбачена штатним розкладом ГУ ДПС у Волинській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, де (в Головного управління ДПС) і формується фонд оплати праці на посаді начальника Головного управління ДПС у Волинській області. Відповідно, такий наказ ДПС України на поновлення на посаді надсилається для виконання в Головне управління ДПС у Волинській області для прийняття наказу про оголошення такого наказу ДПС України.

Таким чином, вищезазначеним порядком ДПС України є суб`єктом призначення Позивачки в силу закону.

Згідно пункту 2 частини другої статті 31 Закону України «Про державну службу» - рішення про призначення на посади державної служби категорії "Б", які здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, приймається керівником державної служби - суб`єктом призначення, визначеним законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» визначено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 17 частини четвертої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Керівник центрального органу виконавчої влади призначає на посади за погодженням з міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

Головне управління ДПС у Волинській області є територіальним органом відокремленим підрозділом ДПС України як центрального органу виконавчої влади, в якому посада керівника Головного управління ДПС є штатною посадою, таким чином, орган який видає наказ про призначення на посаду, не збігається з органом (територіальним органом) в якому він проходить державну службу, в якому така посада визначена штатним розкладом.

Відповідно до підпунктів 12, 16 Пункту 11 Положення про Державну податкову службу України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Голова ДПС затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату ДПС, призначає на посаду та звільняє з посади, в тому числі покладає виконання обов`язків за вакантними посадами, за погодженням з Міністром фінансів керівників самостійних структурних підрозділів та їх заступників; - призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників та заступників керівників територіальних органів ДПС, у тому числі у разі покладення виконання обов`язків за вакантними посадами.

Відтак, саме ДПС України є тим уповноваженим органом, який у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, виплачує середній заробіток у разі затримки виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме з ДПС України підлягає до стягнення заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 20.06.2023 по 31.05.2026.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 140/4135/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель