Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №309/2277/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 309/2277/26 пров. № А/857/43528/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

за участю секретаря судових засідань – Демидюк О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2026 року (головуючий суддя: Піцур Я.Я., місце ухвалення – м. Хуст) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, –

встановив:

ОСОБА_1 , 18.06.2026 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7344236 від 09.06.2026, за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП;

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7344049 від 09.06.2026, за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Обґрунтовує позов тим, що 09.06.2026 о 19:11 год працівниками патрульної поліції винесено постанову серії ЕНА № 7344236, якою притягнуто його до відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Постанова вмотивована тим, що 09.06.2026 о 18:35 год в с. Гарбузин/дорога М01 76 км він керував ТЗ «Мерседес», н.з. НОМЕР_1 , в якого державний номерний знак закріплений у невстановленому місці, а саме під заднім вітровим склом та при цьому не мав поліса ОСЦПВ власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.9 ПДР. Через 10 хв після цього, в с. Лемеші на 89 км дороги М01 його зупинили працівники патрульної поліції та відносно нього повторно було винесено постанову ЕНА № 7344049 від 09.06.2026 за ч.1 ст. 121-3 КУпАП. Позивач вважає ці постанови є незаконними та безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Зазначає, що він є військовослужбовцем, призваний на військову службу 28.02.2022 і з дати мобілізації здійснює захист територіальної цілісності України. Вказує, що 09.06.2026 він виїхав з позиції, на стаціонарне лікування до КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня», на автомобілі «Мерседес» н.з. НОМЕР_1 , який був у його користуванні. Враховуючи, що ТЗ знаходився у зоні бойових дій, мав пошкодження, у тому числі рамка кріплення номерного знака, він в дорозі звернув увагу, що його задній номерний знак ненадійно закріплений через пошкоджену рамку, тому він зняв його щоб не загубити та розмістив під заднім вітровим склом. В інший спосіб закріпити номерний знак не було можливості. Прямого умислу приховати номерний знак він не мав, номерний знак чітко проглядався з відстані 20 м, а тому в його діях відсутній склад правопорушення. Враховуючи, що усунути несправності рамки для тримання номерного знаку самостійно водій не мав можливості та прямував до найближчої станції СТО, притягнення його двічі до відповідальності за одне й те саме правопорушення суперечить ст. 61 Конституції України.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Позивач, 15.09.2026 подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА № 7344049 від 09.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач 09.06.2026 о 17:31 год. На дорозі М01 89 км керував транспортним засобом MercedesBenzT220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якого державний номерний знак закріплений в невстановленому місці, а саме під заднім вітровим склом, чим порушив п. 2.9в ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Також, постановою серії ЕНА № 7344236 від 09.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач 09.06.2026 о 18:35 год. в с. Гарбузин/дорога М01 76 км керував транспортним засобом MercedesBenzT220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якого державний номерний знак закріплений в невстановленому місці, а саме під заднім вітровим склом та при цьому не мав полісу ОСЦПВ, чим порушив п. 2.9в ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що керування транспортним засобом з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці є порушенням ПДР та створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. п. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП, передбачено, відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до п. 30.1 ПДР України, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Згідно з п. 30.2 ПДР, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи додано відеозаписи, які в розумінні ст. 251 КУпАП є належними доказами по цій справі.

Проаналізувавши вказані відеозаписи, суд апеляційної інстанції вважає, що з таких можливо встановити порушення п. «в» п. 2.9 ПДР України, оскільки на транспортному засобі ТЗ MercedesBenzT220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, державний номерний знак закріплений в невстановленому місці, зокрема, під заднім вітровим склом.

Аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваних постанов, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що, закріпивши державний номерний знак за заднім склом транспортного засобу, позивач діяв у стані крайньої необхідності, оскільки прямував на стаціонарне лікування до КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» у зв`язку з травмою, отриманою під час участі в бойових діях, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.

За змістом статті 18 цього Кодексу застосування зазначеного положення передбачає встановлення сукупності умов: наявності небезпеки для охоронюваних законом інтересів, неможливості її усунення іншими засобами за відповідних обставин та меншої значущості заподіяної шкоди порівняно з відверненою.

Саме по собі прямування до закладу охорони здоров`я для проходження стаціонарного лікування не свідчить про вчинення відповідних дій у стані крайньої необхідності. Для такого висновку необхідно встановити, що на момент їх вчинення існувала небезпека для життя чи здоров`я позивача, усунути яку за конкретних обставин без порушення встановлених вимог було неможливо.

Як установлено судом, події, у зв`язку з якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, мали місце 09.06.2026, тоді як згідно з медичною карткою стаціонарного хворого № 2610 (а. с. 17) ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до зазначеного закладу 12.06.2026. Отже, наведений документ підтверджує звернення позивача за медичною допомогою через три дні після цих подій, однак сам по собі не підтверджує наявності стану крайньої необхідності саме 09.06.2026.

Наведені позивачем доводи та зазначений медичний документ не дають підстав установити, що керування транспортним засобом із номерним знаком, закріпленим за заднім склом, було зумовлене необхідністю усунення небезпеки, яку за відповідних обставин неможливо було усунути іншими засобами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності передбачених статтями 17, 18 КУпАП підстав, які виключають адміністративну відповідальність позивача у зв`язку з діями у стані крайньої необхідності.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних постанов ЕНА № 7344236 від 09.06.2026 та ЕНА № 7344049 від 09.06.2026, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 268, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2026 року у справі № 309/2277/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 24.09.26