Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №240/22718/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22718/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

28 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття його на військовий облік та зобов`язати повторно розглянути подані ним документи щодо виключення з військового обліку і внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з урахуванням запису у військовому квитку від 06 березня 2022 року.

25 червня 2026 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_1 , та направляти його на військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Заяву мотивовано тим, що до 23 травня 2026 року позивач, за даними його військово-облікових документів, був виключений з військового обліку, однак працівники відповідача примусово доставили його до територіального центру, взяли на військовий облік та вчинили дії, спрямовані на призов під час мобілізації. Представник позивача послався на вклеєне до військового квитка мобілізаційне розпорядження, записи про взяття і зняття з військового обліку та запис про призов у травні 2026 року. Також зазначив, що з 24 травня до 09 червня 2026 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні після суїцидальної спроби.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів існування передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Суд зазначив, що сама постановка на військовий облік не підтверджує вчинення дій щодо мобілізації, а припущення про можливий призов не свідчить про реальну загрозу істотного ускладнення чи неможливості виконання майбутнього судового рішення.

Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 і підпорядкованим йому відділам вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією позивача, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Апелянт наполягає, що ризик його мобілізації є реальним, а не ймовірним, оскільки у військовому квитку міститься мобілізаційне розпорядження про явку на відправлення, а також запис про призов у травні 2026 року.

На його думку, після набуття статусу військовослужбовця виконання можливого рішення про виключення його з військового обліку стане неможливим.

На підтвердження незворотності процедури призову скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини другої статті 312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу про відмову в забезпеченні позову розглядається без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали заяви про забезпечення позову та законність оскаржуваної ухвали в межах статті 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно із частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені законом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав позивача, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення ними прав особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Водночас за частиною другою цієї статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами; суд повинен ураховувати співвідношення прав та інтересів, про захист яких просить заявник, із наслідками застосування відповідного заходу для інших осіб і публічного інтересу.

Забезпечення позову є винятковим тимчасовим процесуальним засобом. Його застосування не може ґрунтуватися лише на незгоді заявника з діями суб`єкта владних повноважень або на припущенні про можливе порушення права. Особа повинна довести конкретними доказами реальність обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, а обраний захід має бути безпосередньо пов`язаний із предметом позову, необхідним і пропорційним.

Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2021 року у справі № 640/29979/20 та від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21 зазначив, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має перевірити наявність реальної, підтвердженої доказами загрози істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту прав позивача, наявність безпосереднього зв`язку між обраним заходом забезпечення та предметом позову, а також співмірність такого заходу із заявленими вимогами і його наслідками для інших осіб та публічного інтересу.

Водночас пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускає забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження, або встановлення заборони вчиняти дії, що випливають із такого рішення.

У цій справі предметом судового контролю є правомірність взяття позивача на військовий облік та розгляду поданих ним документів щодо виключення з такого обліку. Натомість заявлений захід забезпечення передбачає загальну заборону вчиняти стосовно позивача дії, пов`язані з його призовом під час мобілізації, тобто поширюється на правовідносини, які не охоплюються предметом позову.

Такий захід не має необхідного безпосереднього зв`язку із заявленими вимогами, є неспівмірним із ними та фактично встановлює для позивача тимчасове звільнення від здійснення передбачених законодавством мобілізаційних заходів до вирішення спору по суті.

Колегія суддів ураховує, що додані до заяви записи у військовому квитку та мобілізаційне розпорядження свідчать про вчинення стосовно позивача певних організаційних дій у межах мобілізаційної процедури. Тому наведений апелянтом ризик не можна оцінювати виключно як абстрактне припущення.

Однак наявність такого ризику не усуває вимог щодо законності, зв`язку із предметом позову та співмірності заходу забезпечення. Заборона реалізовувати рішення або вчиняти дії у межах процедури мобілізації, які не оскаржуються в цій справі, суперечила б обмеженню, встановленому пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України, та означала б втручання суду в інші публічно-правові відносини до перевірки їх правомірності по суті.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 не змінює цього висновку.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що завершена процедура призову є незворотною та що визнання її протиправною саме по собі не спричиняє звільнення особи з військової служби. Цей висновок стосується належного способу захисту після завершення призову, але не встановлює автоматичної підстави для заборони мобілізації як заходу забезпечення в кожній справі щодо військового обліку.

Доводи про очевидну протиправність взяття позивача на військовий облік також не можуть бути вирішені на цій процесуальній стадії. З`ясування юридичного значення запису про виключення з військового обліку, чинного на відповідний час нормативного регулювання, підстав повторного взяття на облік та змісту відомостей Реєстру потребує дослідження доказів і правової оцінки під час розгляду справи по суті. Із поданих матеріалів не вбачається такої очевидності порушення, яка була б безспірною без поглибленого аналізу спірних правовідносин.

Колегія суддів також бере до уваги наведені відомості про стан здоров`я позивача та його стаціонарне лікування. Водночас ці обставини самі собою не доводять необхідності застосування саме заявленої загальної заборони мобілізаційних дій. Питання придатності до військової служби належить до встановленої законом медичної процедури, а її повне блокування до вирішення спору про військовий облік не відповідає критерію співмірності.

Таким чином, обраний заявником захід не має достатнього процесуального зв`язку з предметом позову, охоплює правовідносини, що не є предметом судового контролю в цій справі, та створює непропорційне обмеження здійснення відповідачем законодавчо визначених повноважень. Тому передбачені статтями 150 і 151 КАС України підстави для забезпечення позову у запропонований спосіб відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що відмова у забезпеченні позову відповідає вимогам процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.