Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №120/14884/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14884/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Хоменчук К. Л.,

третьої особи: ОСОБА_2

представника третьої особи: Панасюк К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26 вересня 2025 року про закриття провадження у справі про дисциплінарний проступок адвоката Шаповал О.В., а також зобов`язати відповідача ухвалити рішення, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні дисциплінарної скарги ОСОБА_2 щодо адвоката Шаповал О.В.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення КДКА Вінницької області від 26 вересня 2025 року, відповідача зобов`язано розглянути скаргу ОСОБА_2 щодо адвоката Шаповал О.В. та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, в іншій частині позовних вимог відмовлено, а на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог стягнуто сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині повноти його мотивування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

У обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що не заперечує проти висновку суду першої інстанції про протиправність рішення КДКА Вінницької області від 26 вересня 2025 року, не ставить під сумнів необхідність його скасування, підтримує обраний судом спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача повторно розглянути його дисциплінарну скаргу і не просить змінювати резолютивну частину рішення. Предметом апеляційного оскарження апелянт визначає виключно достатність мотивувальної частини рішення для забезпечення правильного, повного та однакового виконання його резолютивної частини під час повторного дисциплінарного розгляду.

По суті апелянт посилається на ті обставини, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції зосереджена переважно на оцінці процесуальних порушень, допущених щодо позивача, тоді як аналогічні порушення процесуальних прав самого апелянта як особи, яка ініціювала дисциплінарне провадження, не отримали такої ж повної і самостійної правової оцінки, хоча стосуються тих самих засад змагальності, рівності учасників дисциплінарного провадження та повноти дослідження доказів. На переконання апелянта, оскільки резолютивна частина рішення зобов`язує КДКА провести повторний розгляд з урахуванням висновків суду, саме зміст цих висновків визначатиме межі і стандарти нового розгляду, а тому їх неповнота чи однобічність створює ризик того, що дисциплінарний орган під час повторного розгляду забезпечить процесуальні гарантії лише адвокату, залишивши поза увагою права скаржника.

У поданих запереченнях на відзив ОСОБА_2 не погодився з наведеними доводами позивача, зазначивши, що позивач фактично не спростовує саму потребу уточнення мотивувальної частини рішення, а обмежується запереченням проти обставин, які апелянтом і не оспорюються. Апелянт наполягав, що посилання позивача на постанови Верховного Суду у справах №460/27538/23 та №320/19157/23 не спростовує, а навпаки підтверджує його позицію, оскільки сформульовані в цих постановах стандарти законності, обґрунтованості та вмотивованості рішень КДКА мають застосовуватися однаково до оцінки доводів усіх учасників дисциплінарного провадження, а не лише адвоката. Крім того, апелянт зазначив, що після його залучення до участі у справі як третьої особи суд був зобов`язаний надати належну оцінку доводам і доказам, які стосуються саме його процесуальних прав і законних інтересів, а відсутність такої оцінки не усувається посиланням на межі позовних вимог, визначені позивачем до його залучення у справу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також надану судом правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Предметом судового розгляду у цій справі є правомірність рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 26 вересня 2025 року, прийнятого за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 , порушеної за скаргою ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції встановлено, що скарга ОСОБА_2 від 18 жовтня 2023 року на поведінку адвоката ОСОБА_1 за дорученням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури була направлена до КДКА Житомирської області.

Рішенням дисциплінарної палати КДКА Житомирської області №12/1 від 30 квітня 2024 року порушено дисциплінарну справу за ознаками порушення адвокатом статей 7, 12, 26, 28 Правил адвокатської етики. Це рішення скасоване рішенням ВКДКА №VII-007/2024 від 29 липня 2024 року через істотні процедурні порушення, допущені під час перевірки відомостей про дисциплінарний проступок, а справу повернуто на стадію проведення перевірки.

За результатами повторної перевірки КДКА Житомирської області рішенням №42/1 від 13 грудня 2024 року порушила дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 вже за іншими, вужчими ознаками, а саме за ознаками порушення статті 11 Правил адвокатської етики. Скаргу адвоката ОСОБА_1 на це рішення ВКДКА рішенням №IV-025/2025 від 24 квітня 2025 року залишено без задоволення без розгляду по суті, у зв`язку з відсутністю встановленої більшості голосів членів ВКДКА. У подальшому дисциплінарну справу через відсутність кворуму в дисциплінарній палаті КДКА Житомирської області перерозподілено ВКДКА до КДКА Вінницької області, яка й ухвалила оскаржуване в цій справі рішення від 26 вересня 2025 року.

Оскаржуваним рішенням КДКА Вінницької області від 26 вересня 2025 року встановлено ознаки дисциплінарного проступку адвоката ОСОБА_1 , що полягають, за висновком відповідача, у порушенні статей 7, 12, 26 та 28 Правил адвокатської етики, тобто саме тих положень, які фігурували у скасованому рішенні КДКА Житомирської області №12/1 від 30 квітня 2024 року, а не статті 11 цих Правил, за ознаками порушення якої дисциплінарну справу фактично порушено чинним рішенням №42/1 від 13 грудня 2024 року. Одночасно провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням передбачених законом строків накладення дисциплінарного стягнення.

Суд першої інстанції визнав встановленим і не спростованим відповідачем факт неповідомлення адвоката ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду її дисциплінарної справи дисциплінарною палатою КДКА Вінницької області, що позбавило її можливості взяти участь у розгляді, надати пояснення, заперечення і докази, чим порушено вимоги статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та пунктів 43, 44 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року №120.

Суд також визнав необґрунтованим висновок відповідача про наявність у діях адвоката порушень статей 7 і 12 Правил адвокатської етики, оскільки він ґрунтувався виключно на твердженнях скаржника та поясненнях свідка без інших доказів, що суперечить закріпленій статтею 40 Закону №5076-VI та статтею 70 Правил адвокатської етики презумпції невинуватості адвоката у дисциплінарному провадженні. Стосовно висновку про порушення статті 26 Правил суд встановив, що відповідач залишив поза увагою умову договорів про надання правової допомоги, згідно з якою звіт про виконану роботу надається адвокатом лише на вимогу клієнта.

Стосовно висновку про порушення статті 28 Правил суд врахував принцип свободи договору щодо розміру гонорару та факт існування рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11 січня 2024 року у справі №698/317/23, залишеного без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 червня 2024 року, яким чоловіку адвоката відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, і яке відповідач не врахував та не оцінив. Суд першої інстанції визнав, що жодною нормою законодавства не передбачено повноважень КДКА виходити за межі предмета скарги і порушеної дисциплінарної справи, а тому повернення КДКА Вінницької області до правової кваліфікації за статтями 7, 12, 26 і 28 Правил, яка міститься у вже скасованому рішенні №12/1 та не відповідає чинному рішенню про порушення справи №42/1 за статтею 11 цих Правил, є неправомірним.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 26 вересня 2025 року щодо закриття провадження у справі про дисциплінарний проступок адвоката Шаповал О.В.; зобов`язано КДКА Вінницької області розглянути скаргу ОСОБА_2 щодо адвоката ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із мотивувальною частиною цього рішення, третя особа ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

При цьому зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує правильності висновку суду першої інстанції про протиправність рішення КДКА Вінницької області від 26 вересня 2025 року, необхідність його скасування та проведення повторного розгляду дисциплінарної скарги.

Апелянт прямо зазначає, що не ставить під сумнів правильність резолютивної частини судового рішення та просить залишити її без змін.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з повнотою мотивів судового рішення та необхідності, на переконання апелянта, доповнення його мотивувальної частини додатковими висновками щодо обсягу процесуальних прав особи, яка ініціювала дисциплінарне провадження, порядку здійснення майбутнього повторного дисциплінарного розгляду, доказового значення матеріалів, отриманих на попередніх стадіях дисциплінарного провадження, зокрема показань свідка ОСОБА_3 , а також щодо безперервності дисциплінарного провадження та подальшого перегляду рішення у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення КДКА Вінницької області є актом індивідуальної дії, прийнятим за результатами дисциплінарного провадження стосовно конкретного адвоката – Шаповал О.В., а тому безпосередньо стосується її професійно-правового статусу та питання дисциплінарної відповідальності.

Водночас наведене не свідчить про відсутність у ОСОБА_2 процесуального інтересу у цій справі.

Спеціальним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, надано самостійний комплекс процесуальних прав у дисциплінарному провадженні.

Так, відповідно до статті 40 цього Закону особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи та користуватися правничою допомогою адвоката.

Копія рішення у дисциплінарній справі надсилається або вручається як адвокату, так і особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката.

Крім того, частиною першою статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо передбачено право не лише адвоката, але й особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, оскаржити рішення у дисциплінарній справі до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Таким чином, хоча спірне рішення КДКА є індивідуальним актом, адресованим насамперед адвокату, закон наділяє особу, яка ініціювала дисциплінарне провадження, власними процесуальними правами, реалізація яких може залежати від результату судового оскарження такого рішення.

За цих обставин залучення ОСОБА_2 до участі у цій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача відповідає положенням статті 49 КАС України.

Такий висновок узгоджується і з підходом Верховного Суду, відображеним, зокрема, у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №420/27049/21, у якій у спорі за позовом адвоката про скасування рішення КДКА щодо закриття дисциплінарної справи особа, за скаргою якої було ініційовано дисциплінарне провадження, брала участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Разом із тим процесуальний статус особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, необхідно відмежовувати від матеріального права вимагати притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Положення статей 40, 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантують такій особі право на належну процедуру розгляду її скарги, участь у дисциплінарному провадженні, подання доказів, пояснень і клопотань, отримання рішення та його оскарження.

Водночас ці положення не наділяють особу, яка ініціювала дисциплінарне провадження, суб`єктивним правом вимагати встановлення факту вчинення адвокатом дисциплінарного проступку, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або застосування до нього певного виду дисциплінарного стягнення.

Вирішення цих питань належить до компетенції відповідного органу адвокатського самоврядування за результатами проведеної у встановленому законом порядку дисциплінарної процедури.

Отже, юридично захищений інтерес ОСОБА_2 у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні належного розгляду поданої ним дисциплінарної скарги з дотриманням передбачених законом процесуальних гарантій, а не в досягненні певного наперед визначеного результату дисциплінарного провадження.

Саме з урахуванням такого характеру процесуального інтересу апелянта підлягають оцінці наведені ним доводи щодо необхідності зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас завданням апеляційного перегляду є перевірка законності та обґрунтованості судового рішення, а не доповнення його мотивувальної частини усіма запропонованими учасником справи правовими положеннями чи бажаними для нього вказівками щодо порядку майбутньої діяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини.

Отже, саме по собі бажання учасника справи доповнити мотивувальну частину судового рішення певними правовими висновками не є самостійною підставою для його зміни. Для цього апелянт повинен довести наявність однієї з визначених статтею 317 КАС України помилок суду першої інстанції.

Поряд із цим, апеляційна скарга ОСОБА_2 таких обставин не містить.

Як установлено судом першої інстанції, під час дисциплінарного провадження КДКА Вінницької області не забезпечила повідомлення адвоката Шаповал О.В. про дату, час та місце розгляду дисциплінарної справи, внаслідок чого остання була позбавлена можливості взяти участь у її розгляді, надати пояснення, заперечення та докази.

Зазначені обставини мають істотне значення з огляду на передбачені законодавством засади змагальності дисциплінарного провадження та необхідність забезпечення особі, щодо якої воно здійснюється, реальної можливості бути почутою.

Колегія суддів також враховує, що рішення КДКА Житомирської області №12/1 від 30 квітня 2024 року, яким дисциплінарну справу було порушено за ознаками порушення адвокатом статей 7, 12, 26 та 28 Правил адвокатської етики, було скасовано рішенням ВКДКА від 29 липня 2024 року №VII-007/2024, а матеріали повернуто на новий розгляд зі стадії перевірки відомостей про дисциплінарний проступок.

За результатами повторної перевірки КДКА Житомирської області рішенням №42/1 від 13 грудня 2024 року порушила дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 за ознаками порушення статті 11 Правил адвокатської етики.

Саме це рішення залишилося чинним та визначало предмет подальшого дисциплінарного розгляду.

Натомість при ухваленні рішення від 26 вересня 2025 року КДКА Вінницької області фактично повернулася до правової кваліфікації, яка містилася у скасованому рішенні №12/1, та зробила висновки про наявність у поведінці адвоката порушень статей 7, 12, 26 та 28 Правил адвокатської етики.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано врахував зазначену невідповідність при перевірці законності рішення КДКА Вінницької області та зобов`язав цей орган повторно розглянути дисциплінарну скаргу з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що рішення суду першої інстанції належить доповнити окремими вказівками щодо забезпечення під час повторного розгляду процесуальних прав особи, яка подала дисциплінарну скаргу.

Зміст оскаржуваного рішення не дає підстав вважати, що суд першої інстанції надав перевагу процесуальним правам адвоката та залишив поза увагою права скаржника.

Зобов`язуючи КДКА повторно розглянути дисциплінарну скаргу, суд першої інстанції виходив із необхідності дотримання засад змагальності та рівності учасників дисциплінарного провадження, перевірки їхніх доводів і заперечень, дослідження доказів та надання належної оцінки аргументам учасників провадження.

Крім того, процесуальні права ОСОБА_2 як особи, яка ініціювала дисциплінарне провадження, безпосередньо встановлені статтею 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Реалізація цих прав не ставиться законодавством у залежність від їх додаткового відтворення адміністративним судом у мотивувальній частині рішення.

Тому твердження апелянта про необхідність зміни мотивувальної частини рішення з метою додаткового забезпечення його процесуальних прав не свідчать про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Не знаходять підтримки колегії суддів і доводи апеляційної скарги щодо необхідності вже на стадії апеляційного перегляду визначити процесуальну долю та доказове значення показань свідка ОСОБА_3 та інших матеріалів, отриманих під час попередніх стадій дисциплінарного провадження.

Сам по собі факт скасування попереднього рішення дисциплінарного органу не дає підстав адміністративному суду наперед встановлювати допустимість або недопустимість кожного доказу, який міститься у матеріалах дисциплінарної справи.

Водночас із цього не випливає й протилежний висновок про те, що такі матеріали повинні безумовно використовуватися під час повторного розгляду та зберігають наперед визначене доказове значення.

Питання щодо можливості використання конкретного матеріалу, дотримання процедури його отримання та його значення у сукупності з іншими матеріалами має вирішувати компетентний дисциплінарний орган при повторному розгляді з дотриманням процесуальних прав усіх його учасників.

Надання апеляційним судом наперед обов`язкової оцінки конкретному доказу, який ще має бути предметом дослідження під час повторного дисциплінарного розгляду, означало б фактичне втручання у повноваження дисциплінарного органу та передчасне вирішення питання, яке не становить предмета цього адміністративного спору.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 березня 2026 року у справі №320/19157/23.

Верховний Суд у зазначеній постанові виходив з того, що правову оцінку рішенням органів адвокатського самоврядування у питаннях дисциплінарної відповідальності суди надають у контексті дотримання встановленої процедури, не підміняючи КДКА чи ВКДКА у здійсненні юридичної оцінки зібраних у дисциплінарному провадженні доказів на предмет їх достатності чи недостатності.

Водночас судовий контроль повинен бути реальним та забезпечувати перевірку того, чи прийнято рішення дисциплінарного органу відповідно до встановленої законом процедури, у межах повноважень та на підставі належного мотивування.

Колегія суддів ураховує також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 березня 2026 року у справі №460/27538/23, щодо необхідності повного встановлення судами обставин, які мають значення для перевірки законності рішень органів адвокатського самоврядування.

Водночас наведені правові висновки не створюють підстав для визначення адміністративним судом наперед результату майбутнього дисциплінарного розгляду або доказового значення конкретних матеріалів, які ще підлягають оцінці компетентним дисциплінарним органом.

Щодо доводів апеляційної скарги про «безперервність» дисциплінарного провадження та необхідність збереження вже реалізованого ОСОБА_2 права на перегляд рішення КДКА від 26 вересня 2025 року у ВКДКА колегія суддів зазначає таке.

Предметом цієї адміністративної справи є правомірність конкретного рішення КДКА Вінницької області від 26 вересня 2025 року.

Подання ОСОБА_2 скарги на це рішення до ВКДКА, витребування ВКДКА матеріалів дисциплінарної справи, їх перебування в адміністративному суді, а також звернення ОСОБА_1 щодо відкладення розгляду скарги у ВКДКА підтверджують вчинення учасниками відповідних процесуальних дій.

Проте самі по собі такі дії не визначають правових наслідків скасування рішення КДКА від 26 вересня 2025 року судом та не створюють підстав для формулювання у цій справі обов`язкових для ВКДКА висновків щодо подальшої процесуальної долі поданої ОСОБА_2 скарги.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування рішення КДКА від 26 вересня 2025 року та прийняття за результатами повторного розгляду нового рішення його правові наслідки та можливість оскарження визначатимуться відповідними положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Зокрема, право особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, на оскарження рішення у дисциплінарній справі безпосередньо гарантоване статтею 42 цього Закону.

Тому необхідності наперед визначати апеляційним судом процесуальний порядок майбутнього перегляду рішення КДКА або встановлювати «безперервність» провадження у ВКДКА немає, оскільки такі висновки виходили б за межі предмета адміністративного спору у цій справі та стосувалися б правовідносин, які на час розгляду справи ще не виникли.

Колегія суддів також звертає увагу, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання КДКА Вінницької області ухвалити рішення про повну відмову у задоволенні дисциплінарної скарги ОСОБА_2 .

Такий висновок відповідає розмежуванню повноважень адміністративного суду та органу адвокатського самоврядування.

Визначення наявності або відсутності достатніх підстав для дисциплінарної відповідальності адвоката за результатами належним чином проведеного дисциплінарного провадження належить до компетенції відповідного органу адвокатського самоврядування.

Адміністративний суд здійснює контроль за законністю реалізації цих повноважень, але не повинен самостійно здійснювати дисциплінарне провадження замість компетентного органу.

Застосований судом першої інстанції спосіб захисту у вигляді скасування протиправного рішення та зобов`язання повторно розглянути дисциплінарну скаргу з урахуванням правової оцінки суду за встановлених у цій справі обставин не підміняє дискреційні повноваження КДКА.

При цьому ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі прямо погоджується з таким способом вирішення спору.

Колегія суддів наголошує, що право третьої особи на апеляційне оскарження судового рішення та її процесуальна заінтересованість у результатах розгляду цієї справи не означають наявності у неї права вимагати включення до мотивувальної частини судового рішення усіх запропонованих нею положень щодо порядку майбутнього дисциплінарного провадження.

Апеляційний перегляд спрямований на усунення помилок суду першої інстанції, а не на формування консультативного висновку щодо можливих майбутніх дій КДКА та ВКДКА.

Саме по собі незазначення судом першої інстанції усіх запропонованих учасником справи правових аргументів або бажаних ним орієнтирів щодо подальших дій органу адвокатського самоврядування не свідчить про незаконність чи необґрунтованість судового рішення та не утворює передбачених статтею 317 КАС України підстав для його зміни.

Поряд із цим, ОСОБА_2 не навів в апеляційній скарзі обставин, які б свідчили про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення спору, недоведеність установлених судом обставин, невідповідність його висновків фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які зумовлювали б необхідність зміни мотивувальної частини рішення.

Натомість значна частина вимог апелянта фактично спрямована на доповнення судового рішення положеннями щодо майбутнього дисциплінарного провадження, процесуальної долі окремих доказів та майбутніх дій ВКДКА, які не є необхідними для вирішення предмета цього адміністративного спору.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 26 вересня 2025 року та необхідність повторного розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не містять передбачених статтею 317 КАС України підстав для зміни оскаржуваного рішення у запропонований апелянтом спосіб.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 28 вересня 2026 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.