Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №560/4744/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4744/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

28 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф за період з 09.03.2023 по 31.08.2023 року, у тій частині, в якій така додаткова винагорода не була нарахована та виплачена.

Відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 09.03.2023 по 31.08.2023 з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, визначеному у довідці від 17.02.2025 №1502/469, з урахуванням раніше виплачених йому сум додаткової винагороди (з розрахунку до 30 000 грн та 100 000 грн на місяць), без подвійного нарахування.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 26.01.2024 №19 вбачається, що позивач, який обіймав посаду у групі персоналу штабу в/ч НОМЕР_2 , виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26.01.2024 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Отже, у період з 09.03.2023 по 31.08.2023 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягів наказів командира Військової частини НОМЕР_2 з адміністративно-господарської діяльності (зокрема, №357 від 01.06.2023, №367 від 10.06.2023, №389 від 21.06.2023, №435 від 04.07.2023, №487 від 27.07.2023, №506 від 03.08.2023, №544 від 04.09.2023) та довідки про доходи вбачається, що позивачу за березень - серпень 2023 року нараховувалась і виплачувалась додаткова винагорода з розрахунку 30 000 грн на місяць пропорційно часу служби; додатково, за наказами №435, №487, №506 тощо, позивачу було нараховано й виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або заходах з національної безпеки та оборони за окремі періоди червня та липня 2023 року (зокрема, 03.06–06.06, 16.06–20.06, 11.07–16.07, 22.07–27.07).

Водночас, за інші дні спірного періоду 09.03.2023–31.08.2023 додаткова винагорода у збільшеному розмірі (100 000 грн/міс пропорційно часу участі) позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Наказами командира Військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2023 №259 та від 11.05.2023 №306 було передбачено виплату додаткової винагороди 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі за березень та квітень 2023 року окремим військовослужбовцям частини, включаючи позивача.

За результатами перевірки, проведеної робочою групою, створеною наказом командира Військової частини НОМЕР_1 , було зроблено висновок про безпідставність виплати 100 000 грн для частини військовослужбовців (зокрема, штабних і забезпечуючих підрозділів).

У зв`язку з цим, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2023 №517 накази №259, №306 (а також №487 від 27.07.2023) було скасовано.

Окрім того, до матеріалів справи долучено довідку від 17.02.2025 №1502/469, видану на ім`я ОСОБА_1 , в якій із посиланням на конкретні бойові розпорядження, накази та записи у журналі бойових дій засвідчено його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф протягом періоду, що включає відрізок з 09.03.2023 по 31.08.2023 (із зазначенням конкретних дат участі).

Форма та зміст довідки відповідають підходу, визначеному рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 (Окреме доручення) та розділом XXXIV Порядку, затвердженого наказом Міністертства оборони України від 07.06.2018 №260.

Вважаючи, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість вимог позивача.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії тощо). Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Воно повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою, зокрема, передбачено виплату додаткової винагороди під час воєнного стану.

Пункт 1 Постанови КМУ № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що протягом воєнного стану військовослужбовцям (ЗС, СБ, СЗР, ГУР МО, НГ, ДПС, УДО, Держспецзв`язку, ДССТ, військовим прокурорам ОГП, особам ДСНС, співробітникам ССО та ін.) виплачується додаткова винагорода: для більшості – 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а для тих, хто бере безпосередню участь у бойових діях чи заходах з безпеки – до 100 000 гривень на місяць з пропорційним розрахунком.

Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

Протягом часу, який є предметом розгляду у межах даної справи, виплата додаткової винагороди регулювалась Окремим дорученням від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:

– бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

– бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

– бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

– бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

– завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

– бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

– бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

– виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

– виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

– здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

– здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

– виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Пунктом 2 Окремого доручення передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень – військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень – іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Згідно з пунктом 3 Окремого доручення райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України слід визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), у яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

– бойовий наказ (бойове розпорядження);

– журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

– рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

За пунктом 5 встановлено, що виплата додаткової винагороди (100 000 або 30 000 гривень) здійснюється на підставі наказів, виданих командирами військових частин або керівниками вищих органів для командирів, причому накази щодо виплати 100 000 гривень мають містити посилання на бойовий наказ або розпорядження.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.

Документальним підтвердженням такої участі слугують такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов`язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Практика Верховного Суду у таких спорах є сталою: виплата у збільшеному розмірі до 100 000 грн обумовлена участю у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.

Як доцільно відзначив суд першої інстанції, вирішальним у даній справі є не питання наявності документального підтвердження участі у бойових діях відповідно до усталеної практики Верховного Суду, а факт скасування командиром військової частини виданих ним же наказів про виплату додаткової винагороди.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 22.04.2025 у справі №560/13116/23, за результатом розгляду аналогічних правовідносин, пов`язаних із скасуванням наказів командира військової частини про виплату додаткової винагороди на підставі висновків робочої групи.

Відповідно до вказаних висновків, право військовослужбовця на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн за Постановою №168 виникає з моменту фактичної безпосередньої участі у бойових діях/заходах і належного її документального підтвердження; подальше скасування наказів про виплату не може позбавити військовослужбовця вже набутого права на грошову виплату, якщо на момент виникнення права існували всі передбачені законом підстави; внутрішні висновки робочих груп не можуть підміняти собою правове регулювання та тлумачення понять «безпосередня участь» і «район ведення бойових дій», закріплених Постановою №168, Порядком №260 та Окремим дорученням №912/з/29.

У зазначеній постанові Велика Палата дійшла висновку, що позивач має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, за березень–травень 2023 року оскільки на момент участі військовослужбовця у бойових діях, накази були чинними.

Суд констатував, що накази № 259 від 28.04.2023, № 306 від 11.05.2023 та № 487 від 27.07.2023, видані командиром В/ч НОМЕР_2 , були чинними у спірний період, а їх скасування відбулося лише 10.08.2023.

Скасування наказів було наслідком перевірки, проведеної робочою групою 66 омбр, яка встановила, що лише перша, друга та третя стрілецькі роти В/ч НОМЕР_2 безпосередньо перебували на лінії бойового зіткнення, тоді як інші підрозділи, включаючи позивача, зосереджувались у тилових районах і виконували завдання забезпечення, а тому робоча група рекомендувала не виконувати накази про виплату збільшеної додаткової винагороди.

Таким чином, у цій конкретній справі Суд звернув увагу на те, що оскільки на час участі позивача у бойових діях існували чинні бойові накази, а їх скасували вже після завершення періоду залучення військовослужбовця в бої, то це дає йому право на нарахування і виплату винагороди за березень-травень 2023 року. Відповідно, скасування наказів «заднім числом» не позбавляє військовослужбовця права на отримання додаткових виплат, гарантованих Постановою КМУ № 168.

Викладені висновки повністю поширюються і на правовідносини, що є предметом розгляду в межах даної справи, а тому підлягають врахуванню при вирішенні даної справи.

Як засвідчується матеріалами справи та не заперечуються сторонами, у спірний період позивач фактично брав безпосередню участь у бойових діях/заходах, що підтверджено належними документами і частина додаткової винагороди 100 000 грн за окремі періоди червня та липня 2023 року була йому нарахована та виплачена. Стосовно періоду з 09.03.2023 по 31.08.2023 безпосередньої участі позивача у бойових діях, то додаткова винагорода 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі не була нарахована та виплачена, натомість виплачувалась лише базова додаткова винагорода до 30 000 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на додаткову винагороду та обрав належний спосіб поновлення його прав.

Доводи, викладені у касаційній скарзі висновків суду першої інстанції не скасовують, а фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.