Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №560/11022/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11022/25

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

28 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у затриманні та неправомірної зміни/внесення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , а саме відомостей про категорію обліку та придатності до військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») щодо визнання ОСОБА_1 не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22 квітня 2016 року та інформації у тимчасовому посвідчені військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ..

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 22.03.2019 за №088 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , є непридатним до військової служби за станом здоров`я і зарахований у запас призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 27.11.2012 по досягненню 25 річного віку та 22.04.2026 виключений з військового обліку військовозобов`язаних.

Згідно з повісткою №3886441, яка підписана ОСОБА_2 13.06.2025, позивачу необхідно з`явитись для уточнення даних 26.06.2026 на 14 годину.

Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення №370 від 13.06.2025 позивач своїми неправомірними діями, які виразились у не оновленні своїх військово-облікових даних, в тому числі актуальної інформації про місця роботи (навчання) та сімейний стан, про стан свого здоров`я, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення вказаних дій в особливий період".

На цьому протоколі наявний запис про ознайомлення позивача з його змістом.

Згідно з Довідкою військово-лікарської комісії №2025-0613-1047-3805-0 від 13.06.2025 проведено медичний огляд позивача позаштатною діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 та СП "КНЦ "Шепетівська багатопрофільна лікарня "Шепетівської МР Хмельницької області та визнано останнього придатним до військової служби.

Відповідно до Військово - облікового документу "Резерв+", який сформовано 18.06.2025, позивач згідно з постановою ВЛК від 13.06.2025 є придатним до військової служби.

На заяву позивача від 25.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 листом за №10/8070 від 28.06.2025 повідомив заявника про необхідність перепроходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 і після погодження 11 регіональною ВЛК заявника буде автоматично виключено з обліку через систему Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних "Оберіг". При цьому, також зазначено: "... так як Ви пройшли вже повторно військово-лікарську комісії, і Ваш статус визнали придатним до військової служби, то згідно законодавства Вас не можливо виключити з військового обліку."

Отже, позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції за результатом розгляду матеріалів справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).

За змістом частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць, визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру відповідно до ст. 2 Закону № 1951-VIII є:

1) ідентифікація призовників, військовозобо`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

За змістом пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Частиною 8 ст. 5 Закону № 1951-VIII визначено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Положеннями частин 2, 3 ст. 13 Закону № 1951-VIII передбачено, що відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру.

До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (ч. 4 ст. 14 Закону № 1951-VІІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Реєстрі, він вважається недійсним. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Реєстрі, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Реєстрі має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до Військово - облікового документу "Резерв+", який сформовано 18.06.2025, позивач згідно з постановою ВЛК від 13.06.2025 є придатним до військової служби.

При цьому, з огляду на зазначені вище нормативні положення саме відповідач є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесення до нього змін, у тому числі й щодо виключення з військового обліку із зазначенням підстав для такого виключення.

Натомість, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_9 22 березня 2019 року, громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , виключений з військового обліку 22 квітня 2016 року

В особливих відмітках (п.12) тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , підставою виключення ОСОБА_1 зазначено ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 75а Наказу МОУ від 14.08.2008р. № 402.

У відмітці про військовий облік (п. 13) тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , міститься відмітка про зняття з військового обліку військовзобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 22.03.2016 року.

Відповідно до п. 14 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 позивач 22.04.2016 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Цей запис завірений мокрою печаткою та підписом військового комісара.

Тобто, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_11 під час внесення до тимчасового посвідчення (замість військового квитка) позивача відповідного запису було перевірено підстави для його внесення та зроблено висновок, що наявні у військовозобов`язаного документи достатні для внесення такого запису.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що посадові особи, відповідальні за оформлення та заповнення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного позивача, проставленням свого підпису, скріпленим печаткою цього військового комісаріату, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо непридатності позивача до військової служби та виключення його з військового обліку, підтвердили дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність до військової служби за станом здоров`я.

Матеріали справи не містять доказів визнання нечинним тимчасового посвідчення позивача чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали його позивачу, тому зазначене посвідчення є належним доказом того, що позивач не має статусу призовника, військовозобов`язаного, виключений з військового обліку через непридатність до військової служби за станом здоров`я з 22.04.2016.

Колегія суддів враховує правову позицію, яка викладена у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Отже, після виключення позивача з військового обліку як непридатного до військової служби відповідач не мав правових та фактичних підстав повторно взяти його на військовий облік.

Однак, суд першої інстанції не надав зазначеному належної правової оцінки, а тому доводи апеляційної скарги у зазначеній частині знайшли своє підтвердження.

Обираючи належний спосіб захисту колегія суддів виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути здатним безпосередньо виправити оскаржувану ситуацію («Пайн Веллі Девелопментс Лтд та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), рішення Комісії, 1989). Договірним державам надається певна свобода розсуду (або поле розсуду) щодо способу, у який вони забезпечують необхідний засіб правового захисту та дотримуються своїх зобов`язань за Конвенцією відповідно до статті 13 («Кая проти Туреччини» (Kaya v. Turkey), 1998, § 106). Ані стаття 13, ані Конвенція загалом не встановлюють для Договірних держав жодного конкретного способу забезпечення в рамках внутрішнього законодавства ефективної імплементації будь-яких положень Конвенції («Сілвер та інші проти Сполученого Королівства» (Silver and Others v. the United Kingdom), 1983, § 113; «Рада профспілок цивільної служби та інші проти Сполученого Королівства» (Council of Civil Service Unions and Others v. the United Kingdom), рішення Комісії, 1987). Але природа права, про яке йдеться, впливає на тип засобу правового захисту, який держава повинна надати відповідно до статті 13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо включення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 , як таких, що не відповідають відомостям у тимчасовому посвідченні та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_8 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , як такі, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо включення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 , як таких, що не відповідають відомостям у тимчасовому посвідченні.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , як такі, що не відповідають відомостям, зазначеним у його тимчасовому посвідченні.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.