Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №240/21493/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21493/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

28 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 16.09.2022.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача надав заяву про поновлення строку звернення з позовом, в якій вказував, що при звільненні йому грошовий атестат не вручався. Зазначає, що про нараховані йому суми за час служби дізнався у серпні 2025, отримавши відповідь на адвокатський запит. Позов поданий до суду у вересні 2025 , тобто у межах тримісячного строку. Просить поновити строк звернення з позовом, оскільки йому при звільненні не було вручено грошовий атестат.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, відповідач надав суду копію грошового атестата від 16.09.2022 №643, у якому позивач підтвердив правильність даних своїм підписом. Факт видачі позивачу атестата підтверджується його підписом 16.09.2022 у журналі під №643 від 16.09.2022.

Ухвалою від 24.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку та доказів на підтвердження поважності причин пропуску в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 16.09.2022.

На виконання вимог ухвали представник позивача надіслав заяву про поновлення строку звернення з позовом, в якій зазначив, що грошовий атестат не містить застосованого розміру прожиткового мінімуму та коефіцієнту індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Тому, навіть отримавши грошовий атестат, позивач не мав можливості дізнатися про порушення своїх прав. Відповідач не повідомляв про застосований розмір коефіцієнту індексу споживчих цін. Спірні правовідносини виникли до внесення змін в законодавство щодо процесуальних строків звернення до суду. Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався отримавши відповідь на адвокатський запит.

Представник позивача додатково надав заяву про поновлення процесуального строку звернення з позовом, у якій просить врахувати правову позицію Верховного Суду у постанові від 12.12.2025 у справі №460/7194/24.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 визнано неповажними причини пропуску строку звернення з позовом. Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 16.09.2022.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду в частині позовних вимог та не доведено, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в оскарженій частині та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбачений статтею 258 КАС України.

Також апелянт зазначає, що про порушення свого права на отримання індексації грошового забезпечення дізнався лише після отримання відповіді на адвокатський запит у серпні-вересні 2025 року, оскільки відповідач не надавав йому інформації щодо складових та розміру виплаченого грошового забезпечення.

Крім того, скаржник посилається на те, що грошовий атестат не містив інформації про застосований коефіцієнт індексу споживчих цін та розмір прожиткового мінімуму, а тому не давав йому можливості встановити факт порушення права на отримання індексації.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова 16 вересня 2022 року.

Відповідачем надано копію грошового атестата від 16 вересня 2022 року № 643, у якому позивач власним підписом підтвердив правильність зазначених даних. Факт отримання грошового атестата також підтверджується підписом позивача в журналі його реєстрації від 16 вересня 2022 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення позивач отримав документ, який відповідно до встановлених правил фінансового забезпечення військовослужбовців відображає відомості щодо нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення.

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини стосуються виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця, а тому при вирішенні питання щодо строку звернення до суду підлягають застосуванню спеціальні положення статті 233 КЗпП України.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що правове регулювання строків звернення до суду щодо відповідних виплат залежить від періоду, за який заявлено вимоги.

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 сформулював правовий висновок про те, що правовідносини щодо виплат за період до 19 липня 2022 року регулюються положеннями статті 233 КЗпП України у редакції, яка не встановлювала обмеження строком права на звернення з вимогами про стягнення належної заробітної плати, тоді як до правовідносин, що виникли починаючи з 19 липня 2022 року, застосовується законодавство у відповідній редакції після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що у спорах, пов`язаних із виплатами при звільненні, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується з моментом отримання достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених сум, зокрема шляхом вручення грошового атестата. Водночас Судова палата дійшла висновку, що з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та скасування карантину перебіг тримісячного строку у відповідних правовідносинах почався 01 липня 2023 року та спливав 30 вересня 2023 року.

Зазначений правовий висновок є релевантним для вирішення питання, що виникло у цій справі.

З огляду на те, що позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу 16 вересня 2022 року, а отримання ним грошового атестата цього ж дня підтверджено його власним підписом, саме ця дата є моментом отримання ним достовірної та документально підтвердженої інформації про нараховані та виплачені при звільненні суми.

Посилання апелянта на те, що грошовий атестат не містив відомостей про коефіцієнт індексу споживчих цін та застосований розмір прожиткового мінімуму, не спростовує зазначеного висновку.

Предметом визначення строку звернення до суду є встановлення моменту, коли особа отримала або повинна була отримати інформацію про виплачені їй суми, а не момент, коли особа після самостійного аналізу законодавства чи отримання додаткових документів дійшла висновку про можливу неправильність їх нарахування.

Отримання у 2025 році відповіді на адвокатський запит, яким позивач фактично розпочав реалізацію свого права на захист, не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду.

За встановлених у справі обставин позивач мав реальну можливість перевірити правильність нарахування та виплати складових грошового забезпечення у межах установленого законом строку.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав позивачу письмового повідомлення про складові грошового забезпечення, оскільки зазначена обставина сама по собі не спростовує встановленого судом факту отримання позивачем грошового атестата при звільненні та не свідчить про наявність об`єктивних непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Разом із тим саме по собі перевищення строку розгляду справи судом першої інстанції не є передбаченою КАС України безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо таке порушення не призвело до неправильного вирішення відповідного процесуального питання.

У цій справі суд першої інстанції після відкриття провадження здійснював процесуальні дії, пов`язані з перевіркою дотримання строку звернення до суду, витребуванням доказів щодо отримання позивачем грошового атестата та документів щодо нарахування і виплати грошового забезпечення.

Отже, посилання апелянта на дату постановлення оскаржуваної ухвали не спростовує правильності висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлено за заявою учасника справи, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.

У цій справі позивач заявляв клопотання про поновлення строку, однак зазначені ним обставини — отримання додаткової інформації від відповідача у 2025 році та відсутність, на його думку, у грошовому атестаті окремих відомостей щодо порядку розрахунку індексації — не свідчать про існування об`єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Колегія суддів також бере до уваги, що позовну заяву подано 03 вересня 2025 року, тобто через значний проміжок часу після отримання позивачем грошового атестата 16 вересня 2022 року.

Таким чином, позивач пропустив установлений законом строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 16 вересня 2022 року, а наведені ним причини такого пропуску не є поважними.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження і підстави, наведені позивачем у заяві про поновлення строку, визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування зазначеного процесуального наслідку.

При цьому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Щодо посилань апелянта на інші постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що правові висновки судів касаційної інстанції підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин конкретної справи та актуальної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах. У цій справі визначальними є правові висновки, сформульовані Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, які безпосередньо стосуються питання строків звернення військовослужбовця до адміністративного суду з вимогами про виплату складових грошового забезпечення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 постановлена з дотриманням норм процесуального права та за правильного застосування норм матеріального права, а підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу — без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.