Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №539/2126/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2126/26

Провадження № 1-кп/539/266/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 , -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12026170570000328, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2026 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Онішки Оржицького району Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді голови Фермерського господарства «Прогрес 2020», має на утриманні малолітню дитину, не є депутатом, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ВСТАНОВИВ:

Історія провадження

У травні 2026 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2026 року за № 12026170570000328, щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2026 року у справі № 539/2126/26 визначено головуючого суддю Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду та доручено Лубенському районному сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Під час судового розгляду до суду надійшла угода про визнання винуватості від 01 вересня 2026 року, укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , з клопотанням сторін про її затвердження.

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

На початку травня 2025 року, точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи в ресторані «Лубенська Слобода», що за адресою: Полтавська область, Лубенський район, село Вільшанка, вулиця Центральна, 22а, діючи умисно, вступив у змову із невстановленою слідством особою, з якою домовився про виготовлення підробленого на ім`я своєї дитини ОСОБА_6 медичного висновку про дитину - інваліда віком до 18 років та корінця до медичного висновку про дитину - інваліда віком до 18 років. При цьому ОСОБА_4 достеменно знав, що у його сина ОСОБА_6 відсутні захворювання та патологічні стани, які можуть бути підставою для отримання статусу особи з інвалідністю, у тому числі й хвороба - «Ревматична хвороба аортального клапану».

З цією метою, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленою слідством особою, попередньо узгодивши зміст виконуваних функцій кожного, обговоривши деталі виготовлення підробленого документа та суму винагороди, ОСОБА_4 у середині травня 2025 року надав свої персональні дані та персональні дані свого сина ОСОБА_6 для подальшого їх використання під час виготовлення підроблених документів.

Після цього невстановлена під час досудового розслідування особа у невстановленому місці і в невстановлений час, з використанням отриманої від ОСОБА_4 інформації, зокрема його анкетних даних та анкетних даних його сина ОСОБА_6 , умисно виготовила на відповідному бланку з відтисками печаток завідомо підроблений медичний висновок № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та корінець до медичного висновку № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зазначенням батька ОСОБА_4 .

У вищевказані офіційні документи внесені неправдиві відомості, а саме відмітки про захворювання (патологічний стан) - «Ревматична хвороба аортального клапану» та відомості про орган та лікарів, які видали даний медичний висновок та корінець до медичного висновку, а саме рукописним способом із використанням пишучого приладу та за допомогою кліше печаток поставлено їх відтиски, які відповідно до висновків експерта від 22 січня 2026 року № СЕ-19/117-26/1456-ДД та № СЕ-19/117-26/1457-ДД нанесені не кліше печаток, експериментальні зразки яких вилучено у Комунальному підприємстві «Золотоніський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (сімейної медицини)» Золотоніської міської ради.

Окрім цього, відповідно до висновку експерта від 27 лютого 2026 року № СЕ-19/117-26/2382-ПЧ рукописні записи, якими заповнені графи медичного висновку № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року, виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою, якій останній надав персональні дані на себе та свого сина ОСОБА_6 .

У подальшому ОСОБА_4 у середині травня 2025 року в обідній час доби, точної дати під час досудового розслідування не встановлено, отримав від невстановленої слідством особи шляхом передачі через водія маршрутного автобуса на автобусній зупинці на трасі М03 Київ - Харків - Довжанський біля села Новаки Лубенського району вказані підроблені медичний висновок № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року та корінець до медичного висновку № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно та протиправно, маючи злочинний умисел на використання завідомо підробленого документа, 23 травня 2025 року використав завідомо підроблений медичний висновок № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року на ім`я своєї дитини ОСОБА_6 з відтисками штампу та відомостями про інвалідність, подавши його до відділу № 2 Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації.

При цьому Комунальним підприємством «Золотоніський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (сімейної медицини)» Золотоніської міської ради такий медичний висновок та корінець медичного висновку не видавалися, що підтверджується висновками експерта від 22 січня 2026 року № СЕ-19/117-26/1456-ДД та № СЕ-19/117-26/1457-ДД. Вказані документи є підставою для здійснення державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», які в подальшому стали підставою для прийняття відповідним органом рішення про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Окрім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на виконання єдиного злочинного умислу, спрямованого на використання завідомо підробленого документа, діючи умисно та протиправно, маючи завідомо підроблений корінець до медичного висновку № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року, 05 серпня 2025 року поштовим зв`язком направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , документи для оформлення собі відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період.

Так, ОСОБА_4 05 серпня 2025 року направив на розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_5 особисто ним підписану заяву, що підтверджується висновком експерта від 26 лютого 2026 року № СЕ-19/117-26/2381-ПЧ, про надання йому відстрочки від призову та копію корінця медичного висновку № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року, у зв`язку з тим, що син ОСОБА_6 є дитиною з інвалідністю до 18 років, разом з іншими документами, які є підставою для прийняття рішення про надання відстрочки від призову ОСОБА_4 , та таким чином використав завідомо підроблений документ.

ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснено відповідну перевірку та 21 серпня 2025 року отримано відомості про те, що медичний висновок № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року та корінець до медичного висновку № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року, які були надані ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , Комунальним підприємством «Золотоніський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (сімейної медицини)» Золотоніської міської ради не видавалися. Після отримання вказаної інформації отримана ОСОБА_4 на вищевказаних підставах відстрочка була скасована.

Крім того, ОСОБА_4 23 травня 2025 року звернувся до відділу № 2 Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації та, маючи корисливий умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів склав заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, до якої долучив підроблений медичний висновок № 2051/І про дитину інваліда віком до 18 років від 23 травня 2025 року, що в подальшому стало підставою для прийняття рішення про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю і подальшого щомісячного отримання ОСОБА_4 відповідних виплат з Державного бюджету України. Таким чином, ОСОБА_4 протиправно отримав державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю у період з 24 липня 2025 року по 08 січня 2026 року включно на загальну суму 19 807,46 грн, чим спричинив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області матеріальні збитки на вказану суму.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення

ОСОБА_4 обвинувачується у підробленні іншого офіційного документа, який видається підприємством, установою, і який надає права та звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України; у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України; у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

До суду надійшла угода про визнання винуватості від 01 вересня 2026 року, укладена між прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому статтями 468-470, 472 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Згідно з цією угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для вказаного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за частиною першою статті 190, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в обсязі підозри та обвинувачення.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення.

Враховуючи характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони погодились на призначення ОСОБА_4 покарання: за частиною третьою статті 358 КК України, із застосуванням частини першої статті 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн; за частиною першою статті 190 КК України у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн; за частиною четвертою статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн; на підставі статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Угода містить посилання сторін на усвідомлення ними наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених статтею 473 КПК України, а також наслідків невиконання угоди про визнання винуватості, що передбачені статтею 476 КПК України, та можливості притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 389-1 КК України у разі умисного невиконання угоди.

Позиції учасників судового провадження щодо угоди

Прокурор в судовому засіданні вказав, що при укладенні угоди дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання. Зазначив, що речові докази, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, необхідно залишити при матеріалах кримінального провадження, а речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_4 , а також скасувати накладений на них арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України, щиро розкаявся, погодився на призначення йому узгодженого покарання та просив затвердити укладену з прокурором угоду. Зазначив, що офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, тому має реальну можливість виконати умови угоди та сплатити штраф.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив укладену угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання. Погодився з позицією прокурора щодо вирішення питання про речові докази та скасування арешту майна.

Представник потерпілого Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, 18 травня 2026 року звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що відмовляється від участі у підготовчому судовому засіданні та всіх подальших судових засіданнях, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. 31 серпня 2026 року представник потерпілого ОСОБА_7 надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 , при вирішенні питання щодо затвердження угоди та призначення покарання поклався на розсуд суду.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався

Розглядаючи питання про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частиною другою статті 469 КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до статті 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 190 та частиною четвертою статті 358 КК України, є кримінальними проступками, а кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 358 КК України, - нетяжким злочином.

Потерпілим у кримінальному провадженні визнано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, представник якого ОСОБА_7 31 серпня 2026 року надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 . Отже, вимоги частини четвертої статті 469 КПК України щодо можливості укладення угоди у цьому кримінальному провадженні дотримані.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (частина п`ята статті 469 КПК України).

Відповідно до частини першої статті 474 КПК України якщо угода досягнута під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 947/10464/21 викладено висновок про те, що «у випадку укладення сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості в порядку, визначеному главою 35 КПК України, дії суду обмежуються відповідним бажанням сторін, а також вимогами КПК України».

Суд відповідно до частини другої статті 473 КПК України роз`яснив обвинуваченому наслідки укладення та затвердження цієї угоди про визнання винуватості, якими є для прокурора та обвинуваченого обмеження їх права оскарження вироку згідно зі статтями 394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого наслідком укладення та затвердження цієї угоди є також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.

Обвинуваченому роз`яснено обмеження щодо оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, визначені статтею 394 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; 3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

За змістом частини першої статті 190 КК України заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами, або виправними роботами, або пробаційним наглядом, або обмеженням волі.

Відповідно до частини третьої статті 358 КК України дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Згідно з частиною четвертою статті 358 КК України використання завідомо підробленого документа карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Згідно з частиною першою статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Сторони угоди погодили призначення обвинуваченому за частиною третьою статті 358 КК України із застосуванням частини першої статті 69 КК України покарання у виді штрафу, тобто більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї частини статті. Суд вважає таке погодження обґрунтованим, оскільки у кримінальному провадженні наявні кілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне повне відшкодування завданого збитку, а також поведінка обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, який добровільно перерахував кошти на потреби оборони, зокрема 01 вересня 2026 року - 100 000 грн як благодійний внесок військовій частині НОМЕР_1 . Кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 358 КК України, не належить до переліку, щодо якого застосування статті 69 КК України заборонено, а узгоджений розмір штрафу не є нижчим від найнижчої межі, встановленої для цього виду покарання статтею 53 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, повністю відшкодував завдану державі шкоду в розмірі 19 807,46 грн, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, офіційно працевлаштований на посаді голови Фермерського господарства «Прогрес 2020», має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, під час досудового розслідування та судового розгляду перерахував на потреби оборони 50 000 грн, а також добровільно перерахував 100 000 грн для забезпечення потреб військової частини НОМЕР_1 .

Також суд бере до уваги досудову доповідь, складену 16 липня 2026 року представником Лубенського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, згідно з якою ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середні, а орган пробації дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 .

Згідно зі статтею 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

За змістом частини першої статті 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Ознайомившись зі змістом угоди, перевіривши виконання вимог статті 472 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, у суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченим, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом.

Беручи до уваги вищенаведене, суд уважає можливим прийняти рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання за частиною третьою статті 358 КК України, із застосуванням частини першої статті 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн; за частиною першою статті 190 КК України у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн; за частиною четвертою статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн; на підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Вказане покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання та ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Завдані кримінальним правопорушенням збитки в розмірі 19 807,46 грн відшкодовані обвинуваченим у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Отже, з обвинуваченого на користь держави необхідно стягнути процесуальні витрати на залучення експертів Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в загальному розмірі 15 153,80 грн, з яких: 7 131,20 грн - за проведення судово-технічних експертиз документів (висновки експерта від 22 січня 2026 року № СЕ-19/117-26/1456-ДД та № СЕ-19/117-26/1457-ДД); 8 022,60 грн - за проведення судово-почеркознавчих експертиз (висновки експерта від 26 лютого 2026 року № СЕ-19/117-26/2381-ПЧ та від 27 лютого 2026 року № СЕ-19/117-26/2382-ПЧ).

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Згідно з пунктом 5 частини дев`ятої статті 100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. Тому речові докази, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження. Під час обшуку 24 жовтня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено два акти демонтажу та попередження від АТ «Лубнигаз» із зразками почерку та підпису ОСОБА_4 , а також належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки Nokia, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_4 , які визнані речовими доказами та зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області.

Вказані акти демонтажу та попередження від АТ «Лубнигаз» не є підробленими документами чи предметом кримінальних правопорушень, а були вилучені як документи, що містять вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_4 , необхідні для порівняльного дослідження під час проведення судово-почеркознавчих експертиз. Такі експертизи проведені, висновки експерта від 26 лютого 2026 року № СЕ-19/117-26/2381-ПЧ та від 27 лютого 2026 року № СЕ-19/117-26/2382-ПЧ містяться в матеріалах кримінального провадження, а тому потреба у подальшому зберіганні цих документів як речових доказів відпала. Мобільний телефон оглянуто під час досудового розслідування, матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що він був знаряддям вчинення кримінальних правопорушень чи набутий кримінально протиправним шляхом, тобто підстави для його спеціальної конфіскації, передбачені статтею 96-2 КК України, відсутні.

За таких обставин, відповідно до частини дев`ятої статті 100 КПК України, з урахуванням позиції прокурора, з якою погодилася сторона захисту, речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, необхідно повернути власнику - ОСОБА_4 .

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Арешт майна скасовується також у випадку, якщо в подальшому у його застосуванні відпала потреба (частина перша статті 174 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2025 року (справа № 539/5366/25) накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 24 жовтня 2025 року, а саме: два акти демонтажу та попередження від АТ «Лубнигаз» із зразками почерку та підпису ОСОБА_4 та мобільний телефон марки Nokia, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_4 . Оскільки вказане майно підлягає поверненню власнику, потреба у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала, а тому арешт необхідно скасувати.

Відносно обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

Керуючись статтями 100, 124, 174, 368, 370, 373, 374, 394, 468-475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 01 вересня 2026 року між прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2026 року за № 12026170570000328.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України, та призначити йому покарання:

- за частиною третьою статті 358 КК України, із застосуванням частини першої статті 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень;

- за частиною першою статті 190 КК України у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень;

- за частиною четвертою статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 15 153 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят три) гривні 80 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2025 року у справі № 539/5366/25 на майно, вилучене 24 жовтня 2025 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: два акти демонтажу та попередження від АТ «Лубнигаз» із зразками почерку та підпису ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки Nokia, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_4 , належний ОСОБА_4 .

Речові докази: оригінал заяви ОСОБА_4 про надання відстрочки від 14 липня 2025 року; копію корінця медичного висновку № 2051/І від 23 травня 2025 року; копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного; копію паспорта ОСОБА_4 ; копію ідентифікаційного коду ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копію паспорта ОСОБА_8 ; копію ідентифікаційного коду ОСОБА_8 ; оригінал відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні; витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_6 ; витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_4 ; витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_8 ; два оригінали повторних заяв ОСОБА_4 про надання відстрочки; копію корінця медичного висновку № 2051/І від 23 травня 2025 року; копію довідки, виданої ОСОБА_4 , від 25 липня 2025 року; оригінал заяви про виплату пенсії або грошової допомоги від 23 травня 2025 року; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на ОСОБА_4 ; оригінал довідки № 530/0219-13 від 23 травня 2025 року; копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_4 ; копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_4 ; оригінал медичного висновку № 2051/І від 23 травня 2025 року на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; оригінал відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб; оригінал заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг від 23 травня 2025 року; рішення № 51617-54188526-2025-1 про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 26 травня 2025 року; копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_4 ; оригінал заяви про видачу довідки від 28 травня 2025 року; копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_4 ; оригінал заяви про видачу посвідчення на дитину з інвалідністю від 28 травня 2025 року, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: два акти демонтажу та попередження від АТ «Лубнигаз» із зразками почерку та підпису ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки Nokia, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_4 , які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, - повернути власнику ОСОБА_4 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, визначених статтею 394 КПК України, а саме: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1