Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №541/1371/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1371/26

Провадження № 2/539/1867/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

учасники справи у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (адреса: 79000, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 43561909) (далі – позивач) звернулося до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд:

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (адреса: 79000, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 43561909) заборгованість за Кредитним договором № 12453629 від 24 листопада 2024 року у сумі 10 147 (десять тисяч сто сорок сім) гривень 93 копійки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 листопада 2024 року позивач та відповідач уклали кредитний договір на суму 2 000,00 грн. Сума кредиту була перерахована відповідачу, який був зобов`язаний їх повернути, сплатити проценти та комісію за користування наданими коштами. Проте, відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором з урахуванням додаткової угоди до нього, у результаті чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо обов`язковості умов укладених договорів; Закону України «Про електронні довірчі послуги», статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» щодо належної форми кредитного договору – електронної форми; статей 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625 ЦК України щодо обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором.

Від відповідача відзив на позовну заяву чи інші процесуальні документи у справі до суду не надходили.

Заяви, клопотання учасників справи

В позовній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи та просить проводить розгляд справи без участі позивача та його представника.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 квітня 2026 року справу передано за підсудністю до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ від 19 травня 2026 року справу передано для розгляду судді Рудалєвій Л.В.

Ухвалою від 21 травня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та вирішив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначив на 15 липня 2026 року. Розгляд справи відкладався на 22 вересня 2026 року.

Ухвалою від 22 вересня 2026 року (протокольно) суд постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із тим, що відповідач, повідомлений належним чином, не з`явився у судове засідання, а позивач не заперечує, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вимоги частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЙГЕР ФІНАНС» - юридична особа, основним видом діяльності якої є: 64.99 – надання інших фінансових послуг (крім страхування і пенсійного забезпечення), що підтвердження випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.85).

24 листопада 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЙГЕР ФІНАНС» та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит №12453629 24.11.2024 (далі – кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 кредитодавець (позивач) зобов`язується надати кредит, позичальникові (відповідачу) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник (відповідач) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 2 кредитного договору сума кредиту становить 2 000,00 грн. Кредит надається на 360 днів з 24 листопада 2024 року (пункт 1.3 кредитного договору). Повернення кредиту та сплата відсотків за ним – 19 листопада 2024 року (пункт 1.4 кредитного договору).

Денна процентна ставка – 1,00 %. Загальна вартість кредиту – 9 167,20 грн (пункт 1.5 кредитного договору).

Комісія за надання кредиту – 300,00 грн (пункт 1.5.2 кредитного договору).

Кредитні кошти нараховуються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника (пункт 2.1 кредитного договору).

Кредитний договір укладено в електронному формі у порядку, визначеному пункту 6.1 кредитного договору.

Інформація аналогічного змісту міститься у Паспорті споживчого кредитування (а.с.78, зворотна сторона – а.с.80).

Позивач під час укладення кредитного договору надіслав на номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор (а.с.80, зворотна сторона).

Кошти згідно з укладеним кредитним договором перераховано 24 листопада 2024 року у сумі 2 000,00 грн на картку відповідача, що підтверджується листом ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (а.с.81).

Відповідно до Розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем станом на 18 листопада 2025 року становить 10 148,00 грн, з яких: 2 000,00 грн – сума кредиту, 6 848,00 грн – проценти, 300,00 грн – залишок комісії за надання кредиту, 1 000,00 - штраф (а.с.81, зворотна сторона – а.с.84).

Листом від 02 березня 2026 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про прострочення платежів за кредитним договором та необхідність погашення заборгованості (а.с.84, зворотна сторона).

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із відповідачем, який не сплачував заборгованість за кредитним договором, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон про електронні документи).

Так, відповідно до статті 5 Закону про електронні документи електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статею 8 Закону про електронні документи юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис» (далі – Закон про електронний цифровий підпис).

Статею 1 Закон про електронний цифровий підпис передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 3 Закону про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі статею 4 Закону про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статею 6 Закону про електронний цифровий підпис передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону про електронну комерцію електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статею 12 Закону про електронну комерцію встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною першою статті 3 Закону про електронну комерцію визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оцінка суду

Щодо укладення електронного кредитного договору та виконання сторонами зобов`язання за ним.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладеного ним кредитного договору в електронному вигляді, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку слід стягнути у судовому порядку.

Відповідач своєї позиції щодо явленого позову до суду не надіслав.

Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та був зобов`язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачений договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України, Закону про споживче кредитування позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.

При цьому, суд звертає увагу, що як було зазначено вище, стаття 205 ЦК України надає право укладати договір, серед іншого, у письмовій (електронній) формі. Крім того, з урахуванням вказаних вище вимог Закону про електронні документи, Закону про електронний цифровий підпис та Закону про електронну комерцію, що договір, підписаний у порядку, визначеному цими Законами, якому передував обмін електронними повідомленнями, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач уклав кредитний договір шляхом підписання своїм електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Таким чином, аналізуючи норми Цивільного кодексу України, Закону про електронні документи, Закону про електронний цифровий підпис та Закону про електронну комерцію, а також матеріали справи, зокрема умови кредитного договору, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі 127/33824/19.

Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитного договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками за його користування (розрахунок відсотків зроблено позивачем в межах строку кредитування) є обґрунтованими.

Щодо стягнення заборгованості за штрафом суд зазначає таке.

З огляду на зазначені вище норми пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення – відповідні платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем (позивачем). У зв`язку з цим заборгованість за штрафом у сумі 1 000,00 грн не підлягає стягненню із відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити щодо наступної суми: 2 000, 00 грн – тіло кредиту, 6 848,00 грн – відсотки, 300,00 грн – комісія за надання кредиту Загальна сума – 9 148,00 грн. В частині інших вимог – відмовити.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 662,40, що підтверджується Платіжною інструкцією №874 від 19 березня 2026 року (а.с.1).

У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, із відповідача стягується судовий збір на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог, а саме: 2 400,15 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи суд зазначає таке.

Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року (а.с.87, зворотна сторона) (далі – Договір) та детальний опис наданих послуг (а.с.89).

Зі змісту Акту №833 наданих послуг від 09 березня 2026 року (далі – Акт) (а.с.88, зворотна сторона) вбачається, що послуги адвоката складають 8 000,00 грн.

Проаналізувавши Договір та Акт, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.

Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається із змісту Договору та Акту, послуги адвоката у вказаній справі становлять 8 000,00 грн.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Акті, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим, із процесуальних документів – клопотання про витребування доказів, представник не брав участі у судових засіданнях), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись Цивільним кодексом України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (адреса: 79000, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 43561909) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 12453629 від 24 листопада 2024 року у сумі 9 148 (дев`ять тисяч сто сорок вісім) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (адреса: 79000, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 43561909):

судовий збір у сумі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень 15 копійок;

витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС», адреса: 79000, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва