Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №553/2331/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Суд: Подільський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №553/2331/26

Суддя: Подмаркова Ю. М.

Справа № 553/2331/26

Провадження № 2/553/1749/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

28.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог та доводів позивача.

Представник ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" Корнійчук Д.Д. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1603-9513 від 22.092025 у розмірі 12 408,48 грн, з яких 3 600,00 грн – заборгованість за кредитом, 6 468,48 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 1 800,00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 540,00 грн – заборгованість по комісії, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На обґрунтування вимог представник позивача зазначила, що 22.09.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1603-9513 за допомогою веб-сайту (https://credos.com.ua), який разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір.

Кредитний договір, у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А8762, для підписання Кредитного договору № 1603-9513 від 22.09.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 1 000,00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період 30 днів; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, промо-ставка – 0,60 % в день, знижена % ставка 1,00% в день, стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; 0,74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту. Також Додатковою угодою № 1 від 10.10.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1603-9513 від 22.09.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 600,00 грн. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 12 408,48 грн, з яких 3 600,00 грн – заборгованість за кредитом, 6 468,48 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 1 800,00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 540,00 грн – заборгованість по комісії. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості 12 408,48 грн та судові витрати.

Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Аргументи учасників справи.

Відповідачка відзиву на позов не надала, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не зверталася.

Рух справи.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 08.07.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.08.2026 о 08:30 годині.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

10.08.2026 учасники справи в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим судовий розгляд відкладено.

28.09.2026 сторони повторно на судовий розгляд не з`явилися.

Представник ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" Резуєв Є.В. звернувся з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за її зареєстрованим місцем проживання, проте, поштова кореспонденція повернулася без вручення з відміткою "адресат відсутній".

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Судом встановлено, що 22.09.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1603-9513 продукту «MiniKasa», відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 1 000,00 грн, строком на 365 календарних днів до 21.09.2026, стандартна % ставка: 1,00 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладання Договору; 0,74 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше. (а. с. 13-23).

Окрім цього, відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора підписано Правила відкриття кредитної лінії та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, паспорт споживчого кредиту що підтверджує його отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Вищезазначені документи 22.09.2025 були підписані відповідачкою шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором A8762, А8945.

10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1603-9513, де відповідачка отримала додаткові кошти у розмірі 2 600,00 грн., яка підписана одноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 . (а. с. 80).

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту вбачається, що за кредитним договором № 1603-9513 від 22.09.2025 ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти у сумі 1000,00 грн 22.09.2025 та 2 600,00 грн 10.10.2025 за допомогою системи EasyPay, платіж № 1678930666 та 1689372504. (а. с. 81).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1603-9513 від 22.09.2025, станом на 10.04.2026 заборгованість у відповідачки ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 1603-9513 від 22.09.2025 становить 12 408,48 грн, з яких 3 600,00 грн – заборгованість за кредитом, 6 468,48 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 1 800,00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 540,00 грн – заборгованість по комісії. (а. с. 82-84).

23.04.2026 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» направило на адресу відповідачки вимогу про дострокове повернення кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 1603-9513 від 22.09.2025 в розмірі 12 408,48 грн з вказівкою про реквізити для сплати, що підтверджується списком № 21098-09-76-118. (а. с. 85-86).

Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідачка суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання нею умов вищезазначеного договору.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачкою не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стороною позивача до позовної заяви додано копії документів, які складають укладений з відповідачкою договір про відкриття кредитної лінії № 1603-9513 від 22.09.2025 та підписані відповідачкою електронним підписом. Факт укладення цього договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочинів, а відтак враховуючи його особисте підписання відповідачкою ОСОБА_1 , були достеменно відомі останній. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання кредитодавець ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконав в повному обсязі та надав відповідачці кредит в обумовленій договором сумі.

Натомість, відповідачка свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконала.

Існування у відповідачки заборгованості перед позивачем підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості.

Відповідачкою не надано суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання нею умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок підтверджує належним чином наявність у відповідачки наступних складових заборгованості: 3 600,00 грн – заборгованість за кредитом, 6 468,48 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 540,00 грн – заборгованість по комісії.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованість за відсотками, нарахованими за ст. 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

На час розгляду справи в суді положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд, з урахуванням вказаних норм, дійшов висновку, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 1 800,00 грн, які є мірою відповідальності за прострочення відповідачкою зобов`язань з повернення позики у встановлений договором строк.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1603-9513 від 22.09.2025 в розмірі 10 608,48 грн, з яких: 3 600,00 грн – заборгованість за кредитом, 6 468,48 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 540,00 грн – заборгованість по комісії.

Судові витрати.

Згідно платіжної інструкції № 41734 від 03.06.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 276,09 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (рахунок IBAN НОМЕР_2 UAH, Банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1603-9513 від 22.09.2025 у розмірі 10 608 (десять тисяч шістсот вісім) грн 48 к., яка складається з 3 600,00 грн – заборгованості за кредитом, 6 468,48 грн – заборгованості за нарахованими відсотками, 540,00 грн – заборгованості по комісії, витрати по сплаті судового в сумі 2 276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн 09 к.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Подільським районним судом міста Полтави за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», юридична адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598;

відповідачка – ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 28.09.2026

Головуюча Ю.М. Подмаркова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua