Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №537/4787/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 3/537/983/2026

Справа № 537/4787/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі головуючої судді Мурашової Наталі Валентинівни, за участі секретаря Дейнеки В.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника адвоката Пінчука М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Управління державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 03.07.2020 року органом 5317, РНОКПП НОМЕР_2 , з середньою освітою, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № ПП 010258, складеним 10.07.2026 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Ромашком П.П.: «10 липня 2026 року об 11 год. в м. Кременчук на центральному вокзалі здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів на таксі автомобілем Audi A4, д.н.з. НОМЕР_3 , без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, визначеної ч.3 ст.3 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» та/або без одержання ліцензії з певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.164 КУпАП.

16 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Пінчук М.А. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначено, що протокол не містить викладу конкретних фактичних обставин, які б підтверджували надання ОСОБА_1 хоча б однієї платної послуги з перевезення пасажира, одержання замовлення чи доходу або систематичне здійснення такої діяльності. Насправді ОСОБА_1 не керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_3 . Прибув до автостанції разом із власницею автомобіля ОСОБА_2 та її родичем, який керував автомобілем. Провівши їх до автовокзалу, ОСОБА_1 повернувся до припаркованого автомобіля. Щоб увімкнути магнітолу та чекативодія, він сів на місце водія та увімкнув запалювання. Двигун автомобіля він не запускав, автомобіль у рух не приводив і жодної особи не перевозив. Коли до автомобіля підійшли інспектори, ОСОБА_1 неодноразово заперечував здійснення ним господарської діяльності з надання послуг перевезеня пасажирів. Він ніколи не надавав на цьому автомобілі послуг перевезення пасажирів. ОСОБА_1 інколи користувався автомобілем за домовленістю з власницею, однак під час такого користування знімав розпізнавальний ліхтар і послуг таксі не надавав. Матеріали не містять оголошення про послуги, даних служби замовлень або мобільного застосунку, телефонного чи іншого замовлення, відомостей про погоджений маршрут і тариф, ідентифікованого пасажира та його пояснень, доказів посадки чи висадки пасажири та сплати ним коштів, руху автомобіля, передачі готівки, безготівкового платежу, квитанції або будь-якого іншого доходу. Не встановлено жодного попереднього чи наступного епізоду, обліку поїздок, постійної клієнтури або іншої організації перевезень. За відсутності таких даних твердження про господарську діяльність є лише припущенням, побудованим на зовнішньому вигляді автомобіля. Крім того відеозапис не підтверджує складу правопорушення, а лише засвідчує перебування ОСОБА_1 на місці водія у нерухомому автомобілі з розпізнавальним ліхтарем.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Заначив, що він не надавав послуг перевезення пасажирів в режимі таксі, не керував транспортним засобом, а перебував в салоні автомобіля, чекав його власницю ОСОБА_2 з водієм.

Представник ОСОБА_1 адвокат Пінчук М.А. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 10 липня 2026 року вона разом із своїм родичем, який керував її автомобілем Audi A4, д.н.з. НОМЕР_3 , та другим пасажиром ОСОБА_1 приїхала на автовокзал у власних справах. У неї відсутнє посвідчення водія, вона не керує автомобілем, тому інколи за допомогою звертається до інших. Прибувши на вокзал, вона з родичем вийшли з автомобіля, пішли шукати посилку, й тривалий час чекали її прибуття на автовокзал з перевізником. А ОСОБА_1 залишився в її автомобілі, щоб йому було ну сумно їх чекати, вона залишила йому ключі від автомобіля для ввімкнення автомагнітоли. Послуг по перевезенню пасажирів ОСОБА_1 на її автомобілі не надає/та не надавав, а в той день навіть і не керував її автомобілем.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його представника, свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.1 та ст.8 Основного Закону, Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення – це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Диспозиція ст.164 КУпАП має банкетний характер, оскільки відсилає до законів, які регулюють, зокрема, порядок здійснення певних видів господарської діяльності, що потребують ліцензування або державної реєстрації.

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини, що регулюються у сфері господарської діяльності.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації, як суб`єкта підприємницької діяльності або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідно з п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім, водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

При цьому, ліцензія – це право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

Під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно зі статтями 2, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст. 4 Закону України «Про підприємництво», треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємництва, та юридичними особами.

Отже, головною складовою даного складу адміністративного правопорушення є провадження господарської діяльності особою, яка не має державної реєстрації, як суб`єкта господарювання, або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Відповідно до п. 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою КМУ від 02 грудня 2015 року №1001, господарська діяльність може провадитись частково за такими видами: 1) внутрішні перевезення пасажирів на таксі; 2) внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення; 3) внутрішні перевезення пасажирів автобусами; 4) внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями; 5) міжнародні перевезення пасажирів на таксі; 6) міжнародні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення; 7) міжнародні перевезення пасажирів автобусами; 8) міжнародні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями; 9) міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів).

Необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів, а також отримання від здійснення виду діяльності доходу. Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП є бланкетною, і у разі притягнення до адміністративної відповідальності за даною статтею Закону необхідно встановлювати та зазначити в протоколах про адміністративне правопорушення норми яких самих законів було порушено всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.

Правова позиція щодо обставин, за яких дії особи можуть бути визнані підприємницькою діяльністю, була висловлена Верховним Судом України у п. 4 Постанови Пленуму від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», де зазначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Тобто для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 ст.164 КУпАП слід встановлювати не лише відсутність ліцензії у водія, якій здійснює комерційне перевезення пасажирів, або його реєстрацію в якості суб`єкта підприємницької діяльності, а і систематичність здійснення ним фактичної підприємницької діяльності з метою прибутку.

В протилежному випадку в діях такого водія буде відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 займався господарською діяльністю з надання послуг перевезення пасажирів, а саме що він 10.07.2026 року керував транспортним засобом, біля центрального автовокзалу м. Кременчука надав послуги з перевезення пасажира, отримав від пасажира за це дохід, а дана діяльність містила ознаки систематичності.

Отже, надані суду документи не можуть бути достатніми для набуття висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано яким чином ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів, де, кому та коли і скільки разів надавав послуги з перевезення, чи були ці послуги оплачуваними, чим це підтверджується, як не зазначено і будь-яких свідків (пасажирів) вказаних можливих дій та не долучено їх пояснень.

Тобто матеріали справи не містять зокрема доказів, які б свідчили про систематичність здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, пов`язаної з перевезенням пасажирів для отримання прибутку, й навіть не містять доказів керування ним транспортним засобом за обставин, наведених у протоколі про адмінправопорушення.

Більш того, з матеріалів справи судом встановлено, що на відеозаписі, в якому відсутній звук, зафіксовано лише перебування ОСОБА_1 на місці водія у нерухомому автомобілі Audi A4, д.н.з. НОМЕР_3 , з розпізнавальним ліхтарем.

Також, на відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції спілкувалися лише з ОСОБА_1 , поряд ніхто з пасажирів не перебував, що позбавляє суд можливості дослідити обставини справи та встановити чи дійсно ОСОБА_1 надавав оплатні послуги з перевезення пасажирів.

Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а).

При винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф. (Постанова Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі №161/5372/17).

Виключно водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. (Постанова Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а).

Таким чином, за результатами судового розгляду суд дійшов до висновку, що посадовою особою органу державного нагляду під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не було розкрито об`єктивної сторони правопорушення, передбаченої ст.164 КУпАП, а саме не зазначено, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарської діяльності, кому він надавав послуги перевезення не вказано, не вказано, що діяльність носить систематичний характер та має на меті отримання прибутку. Докази наявності об`єктивної сторони правопоршуення в діях ОСОБА_1 суду не подані. У зв`язку з чим, протокол про адміністративне правопорушення № ПП 010258 від 10 липня 2026 року не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

В справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

З наведеного вбачається, що працівниками поліції не було дотримано визначеної законодавством процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення та зібрання доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що суд не вправі самостійно відшуковувати докази винуватості у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням частини першої статті 6 згаданої Конвенції, Європейський суд з прав людини у справі «Малофеєва проти росії» (рішення від 30.05.2013) зазначив, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.

Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході перегляду цієї справи судом мають бути витлумачені на користь останнього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події, складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 164, 247, 283, 284 КУпАП України, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту винесення постанови.

Суддя Мурашова Наталя Валентинівна