Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №536/1512/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1512/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чечелеве, Кременчуцького району, Полтавської області, громадянина України, одруженого, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч.1 ст.125 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 та її представника – адвоката ОСОБА_7 ,

Встановив:

05 червня 2025 року, приблизно о 07 год. 20 хв. ОСОБА_3 знаходився поблизу буд. АДРЕСА_2 . В цей час він побачив, що по цій вулиці в напрямку м. Кременчука, Полтавської області рухається автомобіль Toyota Corolla, д.н.3. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 . З метою спілкування з останньою, ОСОБА_3 вийшов на середину дороги в районі вищевказаного домоволодіння і жестом руки попросив водійку ОСОБА_6 зупинитись. Остання зупинила свій автомобіль, після чого ОСОБА_3 підійшов до неї. В ході спілкування, на ґрунті неприязних відносин, між ними сталася сварка, в результаті якої у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, направлений на завдання тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 . Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 нахилився до салону вищевказаного автомобіля, і почав умисно, з застосуванням сили, хапати ОСОБА_6 обома руками за волосся, шию та руки, стискуючи ці частини тіла пальцями, потім силою витягнув її з машини та продовжив умисно хапати обома руками за руки потерпілої, аж поки не штовхнув потерпілу ОСОБА_6 в бік її транспортного засобу. Уникаючи продовження конфлікту, остання покинула місце події, керуючи своїм автомобілем.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 , відповідно висновку експерта № 665 від 06.06.2025, заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: синців на лівій боковій поверхні шиї, передній поверхні правого плечового суглобу, передньо-зовнішній поверхні правого передпліччя, які могли утворитися як від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів, можливо і від ударів рукою чи іншими тупими, твердими предметами з подібними характеристиками або від хапання рукою сторонньої особи, і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав, також не визнав цивільний позов. Суду пояснив, що в кінці травня 2025 року, більш точно дату не пам`ятає, він приїхав за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає його син з дружиною та онук. Він обкопував дерева у дворі, а потім вийшов на вулицю, щоб покласти лопату до свого автомобіля, це було десь о 7-20 год. Потім він почув звук автомобіля, що наближався по дорозі, за кермом якого була потерпіла. Він зупинив автомобіль, щоб поговорити із ОСОБА_6 , яка була в автомобілі сама. ОСОБА_6 привіталася, та він почав пред`являти претензії з приводу того, що остання била паркан (паркан на той час вже було відремонтовано). ОСОБА_6 почала виражатися нецензурною лайкою, погрожувати і він сказав їй вийти з автомобіля. Однак ОСОБА_6 почала рух автомобіля, а він намагався забрати ключі замку запалювання, водночас потерпіла поїхала, потім зупинилась та вийшла з автомобілю, вдаривши його дверима. ОСОБА_6 почала нападати на нього, а він, у свою чергу, почав відбиватись від неї, один раз її відштовхнув. Чи завдавав він потерпілій тілесні ушкодженні в процесі конфлікту, не знає. Потім ОСОБА_6 сіла до машини та поїхала. Щодо неправомірних дій ОСОБА_6 він до поліції не звертався, також не звертався до лікарні. Зауважив, що намагався з`ясувати у ОСОБА_6 чому вона била паркан у домоволодінні його сина та чи буде ремонтувати. Про факт пошкодження паркану він дізнався після перегляну відеозапису з камер спостережень, де зафіксовано як напередодні до двору домоволодіння за місцем проживання його сина забігла ОСОБА_6 , почала погрожувати, виражатися нецензурною лайкою, потім вийшла з двору та вдарила по паркану. Просив його виправдати, відмовити у задоволенні цивільного позову.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, його винуватість повністю підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених судом таких доказів.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила суду, що мала дружні відносини із ОСОБА_8 , яка є дружиною сина обвинуваченого. 31 травня 2025 року, близько 13 год. вона вела переписку з чоловіком ОСОБА_9 , який запропонував приїхати та поговорити. Після цього вона та ОСОБА_9 приїхали до нього та почали з`ясовувати стосунки, але після цього потерпіла поїхала, щодо удару по паркану не може нічого сказати, оскільки не пам`ятає. 05 червня 2025 року, близько 07 год. 25 год. вона зі своєю чотирьохрічною дитиною їхали в автомобілі в с. Чечелеве, коли вона побачила ОСОБА_3 , який стояв посеред дороги. Вона вимушена була зупинити автомобіль, та привідкрила вікно. ОСОБА_3 одразу через вікно схопив її за волосся, ОСОБА_6 розгубилася та злякалася. Потім ОСОБА_3 відчинив двері автомобілю та витягнув її за руки. Дитина в автомобілі почала плакати та кричати. Вона почала вириватись з рук ОСОБА_3 , однак той почав штовхати її в бік автомобіля та став погрожувати. Претензій ніяких ОСОБА_3 не висловлював. Після чого вона сіла в автомобіль та поїхала додому. Вона зателефонувала матері, повідомила про дані події, а мати вже викликала поліцію. Після конфлікту із обвинуваченим на її тілі залишилися сліди від стискання руками, синці на правому плечі та на лівій руці. Всі отримання тілесні ушкодження зафіксовані в медичній документації. Після цих подій дитина почала погано спати, стала тривожною та закритою, потерпіла також довго не могла заспокоїтись, вона отримала стрес, її стан здоров`я погіршився. Просить суд задовольнити заявлений цивільний позов в повному обсязі;

свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що в червні 2025 року, приблизно о 07 год. 30 хв. він стояв у дворі та почув крик. Свідок вийшов з двору та побачив, що стоїть автомобіль ОСОБА_11 , побачив ОСОБА_3 та почув крик і плач дитини. Двері автомобіля були відкриті, а ОСОБА_3 заштовхував ОСОБА_6 . Дані події відбувались приблизно 10 хв. на відстані 20-25 метрів від свідка. Після цього ОСОБА_3 пішов додому, а ОСОБА_6 поїхала. Про що саме розмовляли ОСОБА_3 та ОСОБА_6 свідок не чув, коли авто їхало повз нього, то бачив там дитину та ОСОБА_6 через опущене скло;

свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що є матір`ю потерпілої та зазначила, що 05 червня 2025 року, близько 07 год. 40 хв. її донька ОСОБА_6 разом з онуком поїхала на роботу. Через 10-15 хвилин донька зателефонувала та розповіла, що її побив ОСОБА_3 , донька плакала та була в істериці. Свідок викликала поліцію. Після того як до неї приїхали ОСОБА_6 із дитиною, вона побачила на шиї доньки відбиток від нігтя та на руках були плями. Донька та її дитина були в істериці. Освідування ОСОБА_6 пройшла на наступний день. Онук після цих подій почав погано спати, став боятися за маму та залишатися сам, у зв`язку з чим вони звернулися до психолога;

свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що була дізнавачем, яка проводила досудове розслідування, зокрема складала протокол перегляду відеозапису. Зазначила, що у протоколі було помилково вказано ст.85-2 КПК України замість правильної ст.85 КПК України, це описка. Відеозапис був наданий потерпілою, який був скопійований з екрану телефону;

експерт ОСОБА_14 пояснила суду, що 06 червня 2025 року провела огляд потерпілої ОСОБА_6 та надала відповідний висновок. Було встановлено, що потерпілій було нанесені декілька ударів, які утворилися по часу від кількох годин до доби, тупим предметом (рукою, пальцями) як від хапання так і від ударів. Зазначила, що у висновку №719 допущена описка, а саме замість червня вказано травень, однак це не впливало на висновки. Висновок у п.2 висновку №665 зроблений на підставі кількості, локалізації та розміру ушкоджень. Отримані ушкодження знаходяться на анатомічних ділянках, що доступні для самостійного доступу, однак за механізмом нанесення малоймовірний такий варіант.

Окрім показів потерпілої, свідків та експерта, наданих в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо в судовому засіданні доказів, які також спростовують позицію захисту щодо невинуватості обвинуваченого, а саме:

- рапортом ст.інспектора-чергового ВП №2(м.Кременчук) ОСОБА_15 від 05 червня 2025 року, відповідно до якого 05 червня 2025 року о 07:37 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_3 , сусід ОСОБА_16 наніс тілесні ушкодження донці заявниці ОСОБА_6 . Прибувши на місце події встановлено потерпілу, яка повідомила, що тілесних ушкоджень не отримала, звернулась із заявою про погрози фізичною розправою в її бік ОСОБА_3 (а.с.78);

- рапортом ст.інспектора-чергового ВП №2(м.Кременчук) ОСОБА_15 від 05 червня 2025 року, відповідно до якого 05 червня 2025 року о 08:58 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 отримала т/у від сусіда (а.с.79);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05 червня 2025 року, відповідно до якого поліцейським СРПП ВП №2 КРУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_17 прийнято усну заяву від ОСОБА_6 про те, що близько 07 год. 20 хв. поруч б.50 по вул. Гагаріна с. Чечелеве ОСОБА_6 їхала на своєму авто та її зупинив сусід ОСОБА_18 . ОСОБА_6 привідкрила вікно щоб запитати, що сталося, як він зненацька почав хватати її за волосся та руки, ображати, погрожувати. Потім ОСОБА_6 вийшла з машини щоб спробувати дати опір, але ОСОБА_19 не припинив та продовжував шарпати, стискати руки, також погрожував фізичною розправою її сім`ї (а.с.80);

- висновком експерта № 665 від 06.06.2026 за результатами судово-медичної експертизи, відповідно до якого при судово-медичній експертизі у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій боковій поверхні шиї, передній поверхні правого плечового суглобу, передньо-зовнішній поверхні правого передпліччя, які могли утворитися як від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів, можливо і від ударів рукою чи іншими тупими, твердими предметами з подібними характеристиками, або від хапання рукою сторонньої особи, можливо в указаний термін і при вказаних обставинах у постанові та під експертною, і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»). Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_6 не характерні для їх утворення при падінні на тверду рівну чи нерівну поверхню з висоти власного зросту без надання прискорення, з наданням прискорення, про що свідчить їх характер та локалізація. Положення ОСОБА_6 в момент спричинення їй тілесних ушкоджень могло бути любим в просторі при умові доступності пошкоджених частин тіла до травмуючи предметів (а.с.81);

- протоколом перегляду відеозапису та оптичним носієм, відповідно до яких дізнавачем СД ВП№2 КРУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_20 в приміщенні службового кабінету №22 ВП№2 КРУП із застосуванням ноутбука «Lenovo S 205» переглянула відеозапис наданий ОСОБА_6 . Було встановлено, що медіафайл містить напис у верхньому лівому кутку 2025-06-05 07:25:58, на відео видно чоловіка в блакитній футболці, який рухається по стежці двору в напрямку виходу до воріт. В руках тримає якийсь довгий предмет (схожий на сільськогосподарський інструмент). Чоловік виходить з даного двору, за парканом видно верхню частину автомобіля темного кольору. Чоловік відкрив багажник даного авто, поклав предмет, який ніс. Закриває багажник та виходить на середину дороги. Робить змах правою рукою зверху вниз, схожий на жест зупинки автомобіля. До нього пo дорозі під`їжджає автомобіль білого кольору. Автомобіль зупинився на відстані кількох метрів від цього чоловіка. Чоловік швидким кроком йде до водійського вікна. Лівою рукою відчиняє водійські двері, нахиляється всередину салону до водія. Видно рухи руками чоловіка в місці, де сидить водій, автомобіль починає повільно їхати. Чоловік не відпускає водійські двері машиною. Проїхав близько 5 метрів, зупинився. Чоловік знов нахилився в салон, робить рухи руками. Потім зачиняє двері, трішки проходить в напрямку двору, з якого вийшов, потім знов вертається до цього білого автомобіля, різко відкриває водійські двері і витягує за волосся жінку, вона підбігає вперед, він її штовхає в спину. Вони починають штовханину руками. Далі чоловік хапає жінку за руки, вона намагається вирватись, опиняється спиною до нього, відходить, чоловік знов хапає за руки, жінка стає напроти. Чоловік намагається підняти руки, жінка відбивається. Потім чоловік заштовхує жінку в салон машини. Нахиляється до неї, далі зачиняє двері, відходить пару кроків, знов повертається, відходить пару кроків, та знов повертається. Автомобіль білого кольору розвертається і їде. Чоловік заходить до двору, з якого вийшов (а.с.83-84);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13 червня 2025 року з фототаблицями, проведеного дізнавачем СД ВП№2 КРУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_20 , за участю потерпілої ОСОБА_6 , у присутності понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , відповідно до якого потерпіла повідомила, що 05 червня 2025 року, близько 07 год. 20 хв. вона разом зі своїм малолітнім сином виїхала до дитячого садочку Крюківського району та по вул. Л.Каденюка, біля б.44 дорогу перекрив ОСОБА_18 , який підійшов і через скло почав хапати її за волосся, потім руками хапав за шию, за руки у верхній частині. Коли він її витяг, вони штовхались та своєю лівою рукою ОСОБА_19 стиснув її праве плече. Далі потерпіла продемонструвала механізм нанесення ушкоджень(а.с.90-94);

- висновком експерта №719 за результатами додаткової судово-медичної експертизи, відповідно до якого покази потерпілої ОСОБА_6 , дані нею під час проведення слідчого експерименту від 13.06.2025 року, не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, отриманим під час проведення судово-медичної експертизи на її ім`я (а.с.95).

Також, було досліджено заяву ОСОБА_6 про долучення відеозапису (а.с.82); заяву ОСОБА_3 про долучення відеозапису (а.с.86); та протокол перегляду відеозапису та оптичним носієм, відповідно до яких дізнавачем СД ВП№2 КРУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_20 в приміщенні службового кабінету №22 ВП№2 КРУП із застосуванням ноутбука «Lenovo S 205» було переглянуто відеозапис наданий ОСОБА_6 . Було встановлено, що на диску наявні два відео, напис 2025-05-30. На першому відео зафіксована розмова ОСОБА_6 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . На другому відеозаписі зафіксована розмова ОСОБА_6 , ОСОБА_25 та ОСОБА_24 (а.с.87-88); постанова про визнання речовими доказами та їх доручення до кримінального провадження від 16, 20 червня 2025 року (а.с.85,89).

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналізуючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством та є такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими, задоволенню не підлягає.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_3 щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, та що він є потерпілим від дій ОСОБА_6 та вимушений був захищатися, та вважає версію обвинуваченого, що він захищався від нападу ОСОБА_6 , діяв у відповідь на її агресію та міг випадково схопити її за руку та інші частини тіла під час самозахисту, - неспроможною, та неузгодженою з хронологією встановлених судом подій. Ця версія була всебічно досліджена під час судового слідства шляхом допиту потерпілої, свідків, експерта та дослідження доказів.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 в своїх поясненнях не заперечує, що саме він зупинив автомобіль потерпілої, яка спочатку з ним привіталася, а потім намагалася поїхати, а він намагався її зупинити та виймав ключ з замку запалювання, що узгоджується з показаннями потерпілої та іншими дослідженими судом доказами, при цьому доказів неправомірної поведінки з боку потерпілої не надано.

Допитана свідок ОСОБА_23 , яка також була заявлена захисником як свідок сторони захисту, пояснила суду, що обвинувачений є батьком її чоловіка, зазначила, що мала дружні відносини із потерпілою. Вона розповідала ОСОБА_6 про сварки із чоловіком та ОСОБА_6 підтримувала її, однак почала наговорювати на її чоловіка. Зокрема, в один день потерпіла та її чоловік посварилися, після чого ОСОБА_6 вдарила по воротам. З даного приводу її чоловік попросив поспілкуватись із ОСОБА_6 , однак остання заперечувала свою вину. 05 червня 2025 року, приблизно о 07 год. 24 хв. свідку зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що її побив ОСОБА_3 . Також їй зателефонувала мама потерпілої та сказала, що не бажає бачити ОСОБА_23 поруч із донькою. Також із погрозами мати ОСОБА_6 телефонувала її свекрусі. Вказала, що дивилась відео з камер відеоспостереження, які встановлені у її домоволодінні та під`єднані до телефонів свідка та її чоловіка, де було видно, що ОСОБА_6 ніхто не бив, було чутно як остання нецензурно виражається та погрожує. Криків дитини вона не чула. Вказане відео вона записала з них без звуку випадково. Дане відео вона відправила мамі ОСОБА_6 . Потім ввечері вона побачила у свекра пошкрябані руки. Паркан був відремонтований за кілька днів до подій.

Таким чином, свідок ОСОБА_23 не була безпосереднім свідком подій, які відбувалися 05.06.2025, та бачила дані події під час перегляду відео. Пояснення свідка в частині того, що ОСОБА_6 ніхто не бив, криків дитини вона не чула, є її суб`єктивним сприйняттям переглянутого відеозапису, до яких суд ставиться критично.

Натомість поясненням свідка ОСОБА_10 у суду немає підстав не вірити, оскільки його показання надані незацікавленою особою, нічим не опорочені, підтверджені взаємно іншими доказами по справі. Доводи захисника щодо суперечностей у показах свідка ОСОБА_10 щодо часового проміжку коли свідок міг спостерігати події, не ставить під сумніви такі покази, оскільки визначення часу є суб`єктивним у кожної особи.

Доводи захисника про перегляд в судовому засіданні відеозапису події, яка відбулася 05.06.2025, з порушенням вимог КПК України, суд відхиляє, оскільки дослідження відеозаписів здійснювалося у відповідності до вимог ст. 359 КПК України, а саме відтворення і демонстрація відеозапису проводилася в залі судового засідання на технічному обладнанні суду та з застосуванням ноутбуку дізнавача ОСОБА_13 за допомогою програмного забезпечення MPС-HCX64, під час проведення судового засідання за участю сторін кримінального провадження, зокрема обвинуваченого та його захисника, яке фіксувалося за допомогою технічних засобів кримінального провадження, після чого судом було заслухано доводи учасників судового провадження.

Достовірність та об`єктивність покладених в основу вироку доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, винуватість ОСОБА_3 в межах пред`явленого обвинувачення доведена.

Враховуючи викладене, невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї провини, суд розцінює як спосіб захисту від пред`явленого йому обвинувачення, оскільки доводи захисту спростовуються наведеними вище доказами, в їх сукупності, сумніватися в об`єктивності яких у суду немає підстав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, та його дій кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання; дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, є пенсіонером, на обліку лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий; бере до уваги, що головною метою покарання в силу вимог ст. 50 КК України є виховання та соціальна реабілітація винного, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу, та вважає, що саме таке покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 , суд приходить до наступного.

Так, потерпілою ОСОБА_6 , в інтересах якої дії її представник – адвокат ОСОБА_7 , заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 40000 гривень та стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 процесуальні витрати (витрати на правничу допомогу) в сумі 25000 гривень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди представник потерпілої вказала, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілій завдано моральні та фізичні страждання, які позначились негативними змінами у її житті: хвилювання за психічний стан та розвиток малолітнього сина, який був очевидцем цих подій; щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події; страх можливого повторення подій; негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксація уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності; панічні атаки; побоювання щодо майбутнього стану здоров`я. До того ж сталий спосіб життя у потерпілої змінений потребою відвідування її дитиною та нею самою лікарів та психологів, щоб контролювати психологічний стан і не допустити його погіршення.

В обґрунтування цивільного позову потерплою надано консультативний висновок спеціаліста ОСОБА_26 від 27.06.2025 щодо ОСОБА_6 та психологічне заключення практикуючого психолога ОСОБА_27 від 12.06.2025 щодо обстеження дитини.

Також, в судове засідання за клопотанням сторони захисту була викликана спеціаліст ОСОБА_27 , яка надала пояснення суду, та вказала, що є психологом Кременчуцького міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю та має стаж роботи із дітьми близько 30 років. До ОСОБА_27 , як до психолога, близько року тому звернулася ОСОБА_6 для надання консультативного висновку щодо неповнолітньої дитини віком 4 роки 9 місяців. З дитиною були проведені тести з метою розуміння її внутрішнього стану, можливих психологічних травм та на підставі даних тестів зроблено психологічне заключення. Дане заключення спеціаліст надала як ФОП, який має право на відповідну діяльність, прийом здійснювався у приміщенні Міського центру комплексної реабілітації, який є приватним центром. Надані послуги були платними в рамках її робочої діяльності. Після звернення 12 червня дитину не спостерігала, а ОСОБА_6 декілька разів зверталась до неї, однак ОСОБА_27 була у відпустці та на лікарняному. Зазначила, що під час прийому спочатку встановила контакт із дитиною, задавала їй питання, і дитина, відповідаючи на питання, зробила наголос на подію, що трапилася, зокрема чітко наголосила, що була бійка, всі кричали та мама плакала. Висновок не був наданий розвернутого характеру, оскільки на тлі стресу в дітей дошкільного віку може проявлятися зниження пам`яті, мислення, когнітивної працездатності, іноді амнезія. Впевнена, що це сталося на підставі цієї події, а не раніше, оскільки були б інші показники. Дослідження проводилося один на один з дитиною, мама була усунута для того щоб дитина поводилася невимушено. Також вона надала ОСОБА_6 рекомендації як поводитись з дитиною. Зазначений у заключенні показник 89,3% - показник ступеня стресу, якщо б події відбулися раніше – то ступінь стресу сягав би 60%. А такий ступінь стресу показав, що події відбулися нещодавно. Також пояснила, що генералізовані емоційні реакції, про які зазначені у заключенні, означають прояви розширення зіниць, спітнілості, переживань, в подальшому можуть тягнути за собою панічні атаки (у медицині це має назву симпатоадреналовий криз).

Обвинувачений не визнав цивільний позов, а захисник просив відмовити в задоволенні цивільного позову, витрати на правничу допомогу вважав необґрунтованими та завищеними.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 04 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги ступінь та глибину душевних страждань потерпілої, а також негативні зміни в житті, які сталися у зв`язку із цим, та, з урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн., суд зазначає наступне.

На підставі п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Відповідно до ч. ч.1, 3, 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 10 липня 2025 року між ОСОБА_6 , яка є потерпілою у даному кримінальному провадженні,та адвокатом ОСОБА_7 було укладено договір про надання правничої допомоги № 40/25 Згідно п. 1.1. Договору адвокат зобов`язується надати правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором та додатковими угодами до нього, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги на умовах, встановлених у цьому Договорі та у додаткових угодах до нього; п. 1.2. Договору передбачено, що конкретний перелік послуг, які адвокат зобов`язується надати клієнту зазначається у додаткових угодах до цього Договору.

У відповідності до Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги № 40/25 від 10.07.2025, укладеного 10 липня 2025 року між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 , адвокат зобов`язується надати клієнту наступну правничу допомогу: здійснення представництва та захист прав та інтересів клієнта, як потерпілого, у справі № 536/1512/25, складення та подання до суду заяв по суті справи, заяв/клопотань процесуального характеру, участь в судових засіданнях. За надання правничої допомоги, передбаченої п. 1 цієї Додаткової угоди клієнт зобов`язується сплатити на користь адвоката грошову суму у розмірі 25 000 гривень. До складу цієї суми не входять витрати, які були або будуть понесені у зв`язку з виконанням Договору, в тому числі витрати на послуги операторів поштового зв`язку, оплату вартості проїзду/палива, витрат на відрядження тощо.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання № 40/25 від 10.07.2025, складеного 19 серпня 2025 року між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 , про нижченаведене: адвокат надав клієнту наступні послуги щодо надання йому правничої допомоги як потерпілого у справі № 536/1512/25, складення та подання до суду заяв по суті справи, цивільного позову, участь в судових засіданнях. Клієнт підтверджує, що послуги, зазначені у п. 1 цього Акту надані адвокатом у повному обсязі та належним чином. За надання послуг, передбачених п. 1 цього Акту, клієнт сплатив на користь адвоката грошову суму у загальному розмірі 25 000 гривень. Адвокат підтверджує, що розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі та належним чином.

Також, надано квитанція № 25/08-19-1 від 19.05.2025 про оплату ОСОБА_6 25000 грн. адвокату ОСОБА_7 за правничу допомогу.

Таким чином, потерпілою підтверджено оплату послуг адвоката за надання правової допомоги у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Аналізуючи вказані документи, суд вважає, що визначений розмір гонорару адвоката у сумі 25000 грн є обґрунтованим та співмірним із обсягом наданих послуг. Враховуючи характер кримінального правопорушення, кількість судових засідань за участю адвоката та необхідність підготовки процесуальних документів, така сума витрат не є надмірною та відповідає критеріям розумності. Призначений розмір витрат на правничу допомогу забезпечує баланс між правом потерпілої сторони на професійну допомогу та обов`язком засудженого відшкодувати витрати, спричинені його протиправними діями, а тому підстав для їх зменшення судом не вбачається.

Окрім того, стороною захисту доказів неспівмірності суми у розмірі 25000 гривень надано не було.

Таким чином, з обвинуваченого та користь потерпілої підлягають стягненню понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

Ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі – диск Verbatium 4.7 gb, DVD+R диск Memorex 4.7 gb, які перебувають в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження №536/1512/25.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1