Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №366/1977/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1977/26

Провадження № 3/366/1040/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 716497 від 11.07.2026, складеним поліцейським ВП №1Вишгородського РУПГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Петришком П.О.: «11.07.2026 близько 09 год. 30 хв. на перехресті вул. Київська – вул. Толочина водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ – 2108 днз НОМЕР_1 , рухаючись по головній дорозі, подав сигнал покажчика повороту праворуч, не здійснивши маневр в даному напрямку, здійснив рух прямо, що стало незрозумілим для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого допустив наїзд на ТЗ Mercedes-Benz днз НОМЕР_2 , який здійснив маневр руху праворуч, виїжджаючи на головну дорогу, чим порушив вимоги п.9.4 ПДР України, у результаті ДТП обидва ТЗ тримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП».

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 21.07.2026, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 28.09.2026.

Відповідно до протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями від 23.09.2026, головуючим суддею визначено суддю Ткаченка Ю.В.

У судовому засіданні ОСОБА_1 обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення підтвердив, вину визнав.

Судом досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 716497 від 11.07.2026, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення;

- схема місця ДТП, яка сталася 11.07.2026, з відображенням та фіксацією на ній всіх об`єктів та обставин, що стосуються події, підписана учасниками пригоди, відповідно до якої легкові транспортні засоби ВАЗ – 2108 днз НОМЕР_1 та Mercedes-Benz днз НОМЕР_2 отримали пошкодження унаслідок ДТП;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 11.07.2026 про обставини ДТП у яку він потрапив, рухаючись на транспортному засобі Mercedes-Benz днз НОМЕР_2 у с-щі Іванків 11.07.2026;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 11.07.2026 про обставини ДТП, яка сталася за його участі у с-щі Іванків на перехресті вул. Київська – вул. Толочина 11.07.2026.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши у відповідності до ст.252 КУпАП наявні у справі докази, керуючись положеннями статей 7, 245, 280 КУпАП, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […] Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у провину ставиться порушення вимог п. 9.4. ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Пунктом 9.4 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 за № 1306, визначено, що подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

У відповідності до пунктів 1.1. та 1.9. ПДР ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частинами 1,2 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі – Закон № 3353-XII) визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Пункт 1 частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 53 Закону № 3353-XII – юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

За результатами дослідження наведених доказів у їх сукупності судом встановлено, що 11.07.2026 близько 09 год. 30 хв. на перехресті вул. Київська – вул. Толочина в с-щі Іванків Вишгородського району Київської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ – 2108 днз НОМЕР_1 та рухаючись по головній дорозі, подав сигнал покажчика повороту праворуч, при цьому, не здійснивши маневр у даному напрямку, рухався прямо, що стало незрозумілим для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz днз НОМЕР_2 , який, виїжджаючи на головну дорогу, здійснив маневр руху праворуч, у результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 716497 від 11.07.2026 та схема ДТП складені уповноваженою особою, відповідають вимогам КУпАП.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, мав знати та дотримуватись Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Жодних заперечень щодо викладеної суті адміністративного правопорушення ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначив, у судовому засіданні свою вину визнав у повному обсязі.

Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, з огляду на встановлені обставини справи та застосовані норми права, суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений вірно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми та підтверджують, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: порушення правил дорожнього руху, зокрема п. 9.4 ПДР, відповідно до якого, сигнал покажчика повороту забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Водночас, положення ст. 22 КУпАП вказують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Як зазначено у Постанові Вищого адміністративного суду України від 14.12.2016 по справі К/800/17615/16: «По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння, виходячи із засад гуманності, хоча це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності залишається правопорушенням. У законодавстві не закріплено визначення малозначного правопорушення та відсутні вказівки на його ознаки. У кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи, зокрема, з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. … для встановлення ступеня суспільної небезпечності необхідно проаналізувати всі сторони допущеного порушення, оцінити обставини вчинення порушення, мету, мотив і спосіб, а також наявність умов, що дають змогу досягти виховних і превентивних цілей».

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке не було злісним, дані про особу порушника, який вину у вчиненні адміністративного правопорушення усвідомив, до адміністративної відповідальності притягається вперше, суд вважає, що дії ОСОБА_1 , які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП за обставин, які відображені у матеріалах справи, не є такими, що вимагають для виховання останнього накладати на нього адміністративне стягнення.

Суддя не знаходить обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 та враховує щире каяття останнього як обставину, що пом`якшує його відповідальність.

Таким чином, викладені обставини у своїй сукупності суддя визнає такими, що свідчать про малозначність вчиненого правопорушення, у зв`язку з чим вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відповідальності та обмежитись оголошенням усного зауваження, тим більше, що обмежень щодо застосування ст.22 КУпАП до правопорушень за ст.124 КУпАП, примітка до ст.22 КУпАП – не містить.

Відповідно до частини другої статті 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 7-9, 22, 33, 124, 245, 250-252, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

Провадження в справі закрити.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Суддя Юрій ТКАЧЕНКО