Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №363/4732/26 — Вишгородський районний суд Київської області

28.09.26 363/4732/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7540462 від 13.07.2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7540462 від 13.07.2026 року. Вказаний позов обґрунтовано тим, що 13.07.2026 року інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Саютіним І.І. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7540462, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 020,00 грн. Водночас, вказану постанову позивач вважає незаконною, необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню. Останній зазначив, що його матір ОСОБА_2 з 11.09.2024 року є особою з інвалідністю 2 групи та відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії № 407 від 14.11.2024 року остання потребує часткової сторонньої допомоги. Факт спільного проживання та здійснення ним постійного нагляду за матір`ю підтверджується Актом встановлення факту здійснення догляду № 143 від 17.10.2024 року, виданим Вишгородською міською радою. Так, 11.07.2026 року позивач припаркував транспортний засіб Jeep Renegade д.н.з. НОМЕР_1 , приблизно за 30 метрів від входу до готелю в якому останні проживали, що за адресою: м. Одеса, вул. Європейська, 7/10, оскільки вільних місць на прилеглій території вулиць Дерибасівська та Європейська ближче до готелю не було вказаний транспортний засіб було припарковано на місці для зупинки (стоянки) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або, які перевозять осіб з інвалідністю, позначеному дорожнім знаком 7.17 та відповідною розміткою. Розпізнавального знаку «Інвалід»/»Водій з інвалідністю» транспортний засіб не містить, оскільки безпосередньо сам позивач інвалідом не являється. 12.07.2026 року о 01:52 год. інспектор патрульної поліції зафіксував вказане порушення, після чого транспортний засіб тимчасово затримано шляхом евакуації на спеціальний майданчик, про що складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.07.2026 року. Близько 10:00 год. 12.07.2026 року позивачем було виявлено відсутність припаркованого ним транспортного засобу. 13.07.2026 року відбувся розгляд матеріалів справи, під час якого позивач повідомив інспектора про те, що на момент фіксації порушення транспортний засіб використовувався для перевезення його матері, яка є особою з інвалідністю, однак вказані пояснення та докази були проігноровані інспектором, та у постанові жодним чином не відображено. Окрім того ОСОБА_1 зазначив, що правопорушення зафіксовано о 01:52 год. ночі, коли інтенсивність дорожнього руху та потреба у місцях для паркування осіб з інвалідністю є мінімальними; доказів того, що присутність автомобіля перешкоджала реалізації прав інших осіб з інвалідністю на використання цього місця, матеріали справи не містять. Транспортний засіб фактично використовувався за цільовим призначенням відповідної пільги – для перевезення особи з інвалідністю 2 групи, яка потребує сторонньої допомоги. На думку позивача, зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про малозначність вчиненого діяння та наявність підстав для звільнення від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження. Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Саютіна І.І. серії ЕНА №7540462 від 13.07.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 6 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1 020,00 грн.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП; у разі неможливості закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого діяння обмежившись усним зауваженням; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.08.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7540462 від 13.07.2026 року, прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

25.08.2026 року до суду від представника відповідача Нагнибіди О.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив залиши рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7540462 від 13.07.2026 року – без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначено, що 12.07.2026 року приблизно о 01:52 год. знаходячись на службі під час патрулювання та нагляду за дорожнім рухом інспектор взводу №2 роти №2 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Карайван Д.В. за адресою: м. Одеса, вул. Європейська, 7/10 виявив транспортний засіб Jeep Renegade д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснив зупинку та стоянку на місці позначеному відповідним дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17, де дозволено зупинку та стоянку водіям з інвалідністю, при цьому, на транспортному засобі не було позначено знаком інваліда, чим було порушено п. 30.3 ґ) та п. 8.4 ґ) Правил дорожнього руху України. Під час перевірки через базу ІПНП було встановлено, що вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_1 . Враховуючи виявлене правопорушення, а також те, що з ОСОБА_1 не можливо було зв`язатися для припинення даного правопорушення, інспектором взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Каравайним Д.В. було здійснено огляд та тимчасово затримано транспортний засіб Jeep Renegade д.н.з. НОМЕР_1 , про що складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. 13.07.2026 року до управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції звернувся Борисенко І.О. На підставі огляду акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.07.2026 року та фотознімків з місця правопорушення у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7540462 від 13.07.2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП. Представник відповідача зазначив, що позивача було ознайомлено з його правами, однак жодних письмових заяв чи клопотань останнім надано не було, як і будь-яких доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП. Відтак, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7540462 від 13.07.2026 року обґрунтована, правомірна, винесена на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством України.

01.09.2026 року до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній просив відхилити доводи відповідача у відзиві та позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України – місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 13.07.2026 року інспектором управління патрульної поліції в Одеській області Саютіним І.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7540462 відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з тим, що останній здійснив зупинку та стоянку транспортного засобу Jeep Renegade д.н.з. НОМЕР_1 на місці позначеному для паркування транспортних засобів людей з інвалідністю д.з. 5.42.1 табличка 7.17, та без відповідного розпізнавального знаку, передбаченого п. 30.3 ґ) ПДР України, чим порушив п. 8.4. ґ ПДР України, а саме: вимоги інформаційно-вказівних знаків.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 6 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" , тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та соціальні основи дорожнього руху визначені Законом України «Про дорожній рух», відповідно до ч. 5 ст. 14 якого, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.1 Правил дорожнього руху України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пункт 8.4 Правил дорожнього руху України поділяє дорожні знаки на групи.

Так, підпункт «ґ» п. 8.4 Правил дорожнього руху України визначає інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Розділом 33 Правил дорожнього руху України, знак 5.42.1 віднесено до інформаційно-вказівних знаків. Також, вказаним розділом передбачено, що на знаках 5.42.1 і 5.42.2 може бути нанесене зменшене зображення табличок до дорожніх знаків 7.5.9, 7.6.1-7.6.7, 7.14, 7.17, 7.23, 7.28.1-7.28.4, що характеризують умови та спеціалізацію стоянки.

Окрім того, розділом 33 Правил дорожнього руху України, передбачено табличку до дорожніх знаків - 7.17 «Особи з інвалідністю». Застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю” відповідно до вимог цих Правил.

Пунктом 30.3 Правил дорожнього руху України визначено, що на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки:

ґ) водій з інвалідністю - квадрат синього кольору із стороною 150 мм і білим зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантії їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами врегульовано Законом України « Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).

Пунктом 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 134 визначено, що на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Частина шоста статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема, визначає, що власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Судом встановлено, що згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 12.07.2026 року поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Карайван Д.В. проведено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Jeep Renegade, державний номерний знак НОМЕР_1 , шляхом його доставлення на спеціальний майданчик. Підставою для вжиття зазначеного заходу стало встановлення працівником поліції факту зупинки та стоянки вказаного транспортного засобу на місці, спеціально позначеному для паркування транспортних засобів, якими керують особи з інвалідністю або які перевозять таких осіб, позначеному дорожнім знаком 5.42.1, без наявності підтверджених законом підстав для користування таким місцем. Вказані дії були кваліфіковані за частиною шостою статті 122 КУпАП.

Власником транспортного засобу Jeep Renegade, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , щодо якого за результатами встановленого правопорушення винесено постанову серії ЕНА № 7540462 за ч. 6 ст. 122 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не заперечує ані належності йому вказаного транспортного засобу, ані факту його паркування на місці, спеціально відведеному для транспортних засобів осіб з інвалідністю. Крім того, позивач підтверджує, що на транспортному засобі Jeep Renegade відсутній розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю». Водночас позивач посилається на те, що транспортний засіб використовувався ним для перевезення його матері ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю, а тому, на його думку, він мав право користуватися місцем для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю незалежно від наявності на автомобілі відповідного розпізнавального знака.

Позивачем на підтвердження того, що його мати є особою з інвалідністю до матеріалів справи долучено: пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №845983, згідно якої ОСОБА_2 довічно має 2 групу інвалідності; акт встановлення факту здійснення догляду від 17.10.2024 року № 143, відповідно до якого ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , веде спільне господарство та здійснює постійний догляд за нею.

Отже, вказані документи підтверджують, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, разом із тим сам по собі факт наявності у матері позивача інвалідності, а також факт здійснення ним догляду за нею не є достатніми для висновку про правомірність користування конкретним місцем для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю саме у момент виявлення правопорушення.

Для застосування відповідних переваг при паркуванні необхідним є встановлення не лише факту інвалідності особи, яку може перевозити водій, а й факту фактичного перевезення такої особи у відповідний час. Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що у період з 11.07.2026 року по 12.07.2026 року ОСОБА_1 перебував в Одесі разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , та що вказаний транспортний засіб у момент його паркування використовувався саме для перевезення особи з інвалідністю.

При цьому суд враховує, що відсутність на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» не може автоматично свідчити про відсутність права на користування спеціально відведеним місцем у випадку фактичного перевезення особи з інвалідністю, враховуючи, що норми Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та КУпАП не містять обов`язковості наявності на транспортному засобі яким керує особа з інвалідністю або на якому здійснюється перевезення особи з інвалідністю розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю", та визначає можливість встановлення такого знаку як право особи.

За таких обставин посилання позивача на наявність у нього права користуватися спеціально відведеним місцем паркування ґрунтується лише на припущенні про можливість використання транспортного засобу для перевезення матері, але не підтверджене належними та допустимими доказами щодо конкретної події, яка мала місце 12.07.2026 року.

Суд також бере до уваги, що обов`язок доведення обставин, на які особа посилається як на підставу своїх вимог, покладається на таку особу. Відтак, якщо позивач обґрунтовує правомірність паркування на спеціально відведеному місці саме фактом перевезення особи з інвалідністю, він має надати докази, які дозволяють встановити таку обставину саме на час вчинення відповідних дій.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт належності транспортного засобу Jeep Renegade, державний номерний знак НОМЕР_1 , позивачу, факт його зупинки та стоянки на місці, спеціально відведеному для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. Водночас позивачем не доведено, що на момент виявлення правопорушення транспортний засіб фактично використовувався для перевезення його матері ОСОБА_2 , яка має інвалідність, а отже, не доведено наявності саме у цей момент законної підстави для користування спеціально відведеним місцем паркування. Відтак, встановлені у справі обставини свідчать про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, та відповідно до норм чинного законодавства, підстав для її скасування немає.

Щодо вимоги позивача про звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не наведено конкретних обставин та належних обґрунтувань, які б свідчили про малозначність вчиненого ним адміністративного правопорушення та давали підстави для застосування положень ст. 22 КУпАП. Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 22 КУпАП та звільнення його від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.

З огляду на встановлені обставини, та враховуючи, що суд прийшов до переконання, що підстави для скасування постанови серії ЕНА №7540462 від 13.07.2026 року відсутні, а відтак у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 139, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7540462 від 13.07.2026 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3).

Суддя І.Ю. Котлярова