Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №758/7301/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"28" вересня 2026 р. Справа № 758/7301/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

29 квітня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом у розмірі 82 367 грн 62 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1479-0843. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб у сумі 15 000 грн строком на 300 днів. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Додатковою угодою № 1 від 12.01.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1479-0843 від 03.12.2024 кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 000 грн. Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконала умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 18.03.2026 становить 82 367 грн 62 коп., з яких: 18 000 грн — заборгованість за кредитом, 55 368 грн — заборгованість за нарахованими процентами, 8 550 грн — заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 449 грн 62 коп. — заборгованість за комісією.

Процесуальні дії та рішення у справі.

05 травня 2026 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва матеріали справи передано до Вишгородського районного суду Київської області за підсудністю.

01 червня 2026 року матеріали справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області.

08 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22 вересня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи у відсутності відповідачки, у заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Позиції учасників справи.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення. У позовній заяві просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також висловила згоду на ухвалення заочного судового рішення за наявності для цього передбачених законодавством підстав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «вручено особисто», оголошеннями про виклик у судове засідання на офіційному вебпорталі «Судова влада».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, листи, що повернулися з довідкою поштового відділення про причину повернення — «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб), чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.

Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце судового засідання, її неявки в судове засідання без поважних причин, неподання відповідачкою відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що всі сторони у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за її відсутності, а також відсутність клопотань відповідачки про відкладення судового розгляду, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

03 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1479-0843.

Вказаний кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, у якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник попередньо ознайомлений.

Відповідно до пп. 2.1–2.2 договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб. Позичальник зобов`язується повернути кредит у встановлений договором строк та сплатити проценти й інші передбачені договором платежі.

Згідно з пп. 4.1–4.7, 4.9–4.12 договору загальний розмір кредиту становить 15 000 грн, дата його надання — 03.12.2024. Кредит надано шляхом безготівкового переказу коштів на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником.

Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом, а за умови дотримання програми лояльності позичальнику може застосовуватися знижена процентна ставка.

Комісія за видачу кредиту становить 20,00 % від суми виданого кредиту та нараховується одноразово в день його видачі.

Базовий період становить 14 календарних днів. Сплата процентів та комісії здійснюється у строки, визначені графіком платежів за договором.

Строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту — 28.09.2025. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 5 835,45 %, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування — 57 570 грн 30 коп., денна процентна ставка — 0,946 %.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73 000 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України. При цьому розмір таких процентів та інших платежів за порушення зобов`язань обмежується умовами договору.

Із Додаткової угоди від 12.01.2025 встановлено, що відповідачці додатково надано 3 000 грн кредитних коштів, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 18 000 грн. Сторони також домовилися продовжити строк кредитування на 40 днів, унаслідок чого загальний строк кредитування за договором становить 340 днів.

Після укладення Додаткової угоди позичальник зобов`язується повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію відповідно до графіка платежів, що є додатком до Додаткової угоди.

Згідно з квитанціями 11f3f14f-d251-4dd8-a3ae-11481e572f66 від 03.12.2024; df91d011-7324-4d5d-b049-a41b06c7bd74 від 12.01.2025 на рахунок платіжної картки НОМЕР_1 здійснено перекази грошових коштів у розмірі 15 000 грн та 3 000 грн із призначенням платежів: «Видача кредитних коштів за договором 1479-0843», що також підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту за № 1479-0843 від 03.12.2024 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № 1479-0843 від 03.12.2024 станом на 18.03.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед позивачем — ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» — у загальному розмірі 82 367 грн 62 коп., з яких: 18 000 грн — заборгованість за кредитом, 55 368 грн — заборгованість за нарахованими процентами, 8 550 грн — заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 449 грн 62 коп. — заборгованість за комісією.

Застосовані норми права.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України - правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для такого виду договорів ця форма не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України)). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі за №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі за №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі за №127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі субєкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися субєктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці розяснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обовязку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовжений та триває на теперішній час.

Мотиви і висновки суду.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 03.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачкою укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1479-0843, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора.

Умовами договору, які є обов`язковими для сторін, визначено розмір кредиту, порядок його надання, строк користування, процентну ставку, а також обов`язок позичальника повернути отримані кошти та сплатити проценти у встановлені строки.

Факт укладення договору та прийняття його умов підтверджується матеріалами справи, зокрема договором та відомостями про використання електронного підпису (одноразового ідентифікатора).

Надалі між позивачем та відповідачкою укладалися додаткові угоди, на підставі яких відповідачці надавалися додаткові кошти.

Згідно з квитанціями та довідкою позивача відповідачці фактично перераховано кредитні кошти у розмірі 15 000 грн та 3 000 грн, що свідчить про належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань щодо надання кредиту.

Натомість відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у визначені договором строки не виконала, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 18.03.2026, згідно з яким загальна заборгованість становить 82 367 грн 62 коп., з яких: 18 000 грн — заборгованість за кредитом, 55 368 грн — заборгованість за нарахованими процентами, 8 550 грн — заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 449 грн 62 коп. — заборгованість за комісією.

Надані позивачем докази є належними, допустимими та взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують факт отримання відповідачкою кредитних коштів, умови їх повернення та наявність невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідачка, у свою чергу, не надала суду жодних доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості, неналежне отримання кредитних коштів або неправильність розрахунку позивача. Клопотання про призначення судової експертизи щодо перевірки розрахунку заборгованості не заявлялося.

Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Оскільки прострочення мало місце у період дії воєнного стану, нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України є неправомірним. Таким чином, вимоги позивача в частині 8 550 грн задоволенню не підлягають.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню у розмірі 73 817 грн 62 коп. (18 000 грн — основний борг, 55 368 грн — проценти за користування кредитом, 449 грн 62 коп. — комісія). Не підлягають задоволенню 8 550 грн — проценти за ст. 625 ЦК України як такі, що нараховані всупереч пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. З урахуванням викладеного позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 23794 від 13.04.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Судом встановлено, що заявлені позовні вимоги становлять 82 367 грн 62 коп., з яких підлягає задоволенню 73 817 грн 62 коп., що становить 89,61 % від загального розміру позовних вимог. Враховуючи зазначене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 385 грн 77 коп. (2 662 грн 40 коп. ? 89,61 %). Інша частина судового збору покладається на позивача як на сторону, вимоги якої задоволено частково.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 73 817 грн 62 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 385 грн 77 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник