Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №120/14974/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14974/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

28 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Гнап Д.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Воробйовою І.А. у м. Вінниці) від 05 березня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БАК" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

В жовтні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "БАК" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що висновки податкового органу, викладені ним в акті перевірки і на підставі яких прийняті оскаржувані податкові рішення, не відповідають дійсним обставинам, оскільки усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються товариством з обмеженою відповідальністю "БАК", зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників та пройшли оцінку відповідності, що підтверджується відповідними сертифікатами.

За результатами розгляду позовної заяви Вінницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 05 березня 2026 року позов товариства задовольнив та визнав протиправними й скасував податкові повідомлення-рішення № 0302810705 та № 0302790705, що прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 30 вересня 2025 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для висновку контролюючого органу про порушення товариством вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України слугувало те, що акцизний склад № 1003745, розташований за адресою: Черкаська область, Уманський р-н, с. Христинівка, вул. Прибережна, буд. 1А, де провадить свою господарську діяльність товариство з обмеженою відповідальністю «БАК», не обладнано двома витратомірами-лічильниками та дев`ятьма рівнемірами-лічильниками.

Водночас суд врахував те, що надані товариством сертифікати перевірки типу (№ UA.TR.113-0019-17, № UA.TR.113-0061-18 та № UA.TR.113-0035-17), термін дії яких охоплює період проведення перевірки, належним чином підтверджують відповідність усіх трьох витратомірів-лічильників та дванадцяти рівнемірів-лічильників вимогам підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

З огляду на наявність таких сертифікатів окружний адміністративний суд дійшов висновку, що прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що в ході проведення фактичної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області встановлено, що акцизний склад № 1003745, де здійснює господарську діяльність товариство з обмеженою відповідальністю "Бак", має дванадцять резервуарів для зберігання пального та три місця наливу пального.

28 вересня 2025 року контролюючий орган звернувся до посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю "БАК" із письмовим запитом про надання документів, що підтверджують відповідність витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників вимогам законодавства, у відповідь на який товариство повідомило про неможливість надання документів, зокрема й тих, що підтверджують позитивні результати повірки або оцінки відповідності двох витратомірів-лічильників та дев`яти рівнемірів-лічильників.

Представник апелянта зазначає, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки (в даному випадку рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників), які перебувають в експлуатації, є обов`язковою до виконання вимогою податкового законодавства. Зокрема засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями витратоміри та рівнеміри підлягають обов`язковій інтервальній перевірці через кожні 4 і 2 роки відповідно та повинні мати позитивний результат повірки.

Водночас надані позивачем копії сертифікату перевірки типу № UA.TR.113-0019-17 терміном дії з 08 лютого 2017 року до 07 лютого 2027 року, сертифікату перевірки типу № UA.TR.113-0061-18 терміном дії з 07 лютого 2018 року по 06 лютого 2028 року, сертифікату перевірки типу № UA.TR.113-0035-17 терміном дії з 09 лютого 2017 року по 08 лютого 2027 року, не є тими документами, які підтверджують результати повірки або позитивні оцінки відповідності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників станом на дату проведення перевірки, оскільки міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями "лічильники-витратоміри" становлять 4 роки, а "рівнеміри" - 1 та 2 роки.

Таким чином, на переконання представника апелянта, Вінницький окружний адміністративний суд не врахував наведеного вище та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У встановлений судом строк представником позивача подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року - без змін.

У відзиві зазначено, що податковий орган визнає наявність оцінки відповідності лише в одного витратоміра-лічильника та трьох рівнемірів-лічильників, попри фактичне обладнання складу трьома витратомірами-лічильниками та дванадцятьма рівнемірами-лічильниками. При цьому представник позивача стверджує, що в акті перевірки не конкретизовано, які саме засоби вимірювання (з наявних та ідентифікованих документально) Головне управління ДПС у Черкаській області вважає встановленими згідно з підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а які ні.

Товариство наполягає на тому, що наявні в матеріалах справи копії сертифікатів перевірки типу (№ UA.TR.113-0019-17, № UA.TR.113-0061-18 та № UA.TR.113-0035-17), термін дії яких охоплює період проведення перевірки, є належними доказами, що підтверджують відповідність усіх витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників вимогам підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Стислий виклад встановлених обставин

Товариство з обмеженою відповідальності "Бак" здійснює господарську діяльність на нафтобазі, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Христинівка, вул. Прибережна, буд. 1.

З метою контролю за дотриманням вимог законодавства з питань ліцензування, виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, цільового використання пального та спирту, тютюнової сировини платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, відображення та правильності, обрахунку акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження підакцизних товарів, Головним управлінням ДПС у Черкаській області 27 серпня 2025 року видано наказ № 2145-п, яким вирішено провести фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "БАК" за період з 28 серпня 2025 року по 05 вересня 2025 року за місцем провадження господарської діяльності.

27 серпня 2025 року Головним управлінням ДПС у Черкаській області видано направлення на перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "БАК" № 3590/23-00-09-01-15 та № 3591/23-00-09-01-15.

За результатами перевірки складено акт № 13844/23-00-09-01-16/40006097 від 08 вересня 2025 року, в якому вказано, що на акцизному складі № 1003745 за адресою: Черкаська область, Уманський р-н, с. Христинівка, вул. Прибережна, буд. 1А, де провадить свою господарську діяльність товариство з обмеженою відповідальністю "БАК", виявлено необладнання двох витратомірів-лічильників та дев`яти рівнемірів-лічильників.

Тобто, перевіркою встановлено наступні порушення товариством з обмеженою відповідальністю "БАК": підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме необладнання акцизного складу 2-ма витратомірами-лічильниками та 9-ма рівнемірами-лічильниками; пункту 14 частини 2 статті 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (за неподання документів).

На підставі згадуваного акту Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2025 року № 0302790705, яким до товариства з обмеженою відповідальністю "БАК" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 220000 гривень за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а також податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2025 року № 0302810705, яким контролюючим органом застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 гривень за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Підпунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Колегія суддів враховує те, що позивачем не заперечувався факт дотримання податковим органом порядку та процедури проведення фактичної перевірки, а підставою для оскарження прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень в судовому порядку слугувала незгода із встановленими контролюючим органом порушеннями, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що за результатами проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 30 вересня 2025 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0302790705, яким до товариства з обмеженою відповідальністю "БАК" застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Підставою для висновку контролюючого органу про порушення товариством вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України слугувало те, що акцизний склад № 1003745, розташований за адресою: Черкаська область, Уманський р-н, с. Христинівка, вул. Прибережна, буд. 1А, де провадить свою господарську діяльність товариство з обмеженою відповідальністю «БАК», не обладнано двома витратомірами-лічильниками та дев`ятьма рівнемірами-лічильниками, адже не надано документів, які підтверджують результати повірки або позитивні оцінки відповідності таких витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території, розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Згідно з пунктом 230.1 статті 230 ПК України з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку, утворюються акцизні склади та акцизні склади пересувні.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України передбачено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливо роздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Отже, підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України визначає альтернативні способи підтвердження відповідності вимірювальної техніки (витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників) вимогам чинного законодавства:

- для витратомірів-лічильників - позитивний результат повірки або оцінку відповідності;

- для рівнемірів-лічильників - або позитивний результат повірки, або оцінку відповідності, або калібрування.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 13 жовтня 2016 року № 1747, періодичній повірці підлягають:

- лічильники, витратоміри, а також вимірювальні системи для безперервного та динамічного вимірювання кількості рідин (крім води) та газоподібних хімічних речовин - раз на 4 роки.

- рівнеміри - раз на 1, 2 роки (для рівнемірів акустичних, буйкових, зондових, гідрологічних, метроштоків установлено міжповірочний інтервал 1 рік ультразвукових, радіолокаційних, радарних, рефлексних, мікроімпульсних, мікроімпульсних рефлексних, ємнісних, мікрохвильових, гідростатичних, магнітострикційних, сервопривідних, герконових, комплексів технічних засобів обліку нафтопродуктів у резервуарах - 2 роки).

Позивач не заперечує необхідності підтвердження відповідності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників вимогам чинного законодавства, зокрема така вимірювальна техніка повинна мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності (а відповідність рівнемірів може також підтверджуватись позитивними результатами калібрування).

Проте товариство вважає, що наявними у нього сертифікатами перевірки типу (№ UA.TR.113-0019-17, № UA.TR.113-0061-18 та № UA.TR.113-0035-17), термін дії яких охоплює період проведення перевірки, підтверджується відповідність усіх витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників вимогам підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Варто зауважити, що окружний адміністративний суд взяв до уваги такі аргументи товариства та дійшов висновку, що податковим органом безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення за порушення позивачем підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності, визначає Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Розділом IV Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" врегульовано особливості оцінки відповідності та повірки засобів вимірювальної техніки.

Так, відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб`єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.

За правилами частини 2 статті 16 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", призначені органи з оцінки відповідності повідомляють науковому метрологічному центру, уповноваженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, на ведення реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, про видані ними сертифікати перевірки типу засобів вимірювальної техніки.

Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.

Водночас особливості повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації врегульовано статтею 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", відповідно до частини 1 якої законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Таким чином, законодавцем розмежовано поняття оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів та періодичної перевірки засобів вимірювальної техніки.

При цьому товариство не заперечувало факту непроходження періодичної повірки засобів вимірювальної техніки, натомість наполягало на тому, що наявні у нього сертифікати перевірки типу є тими документами, що підтверджують оцінку відповідності таких засобів.

Доводи позивача про те, що наявні у справі сертифікати перевірки типу підтвердними документами оцінки відповідності слід оцінити критично з огляду на наступне.

Так, абзацом п`ятим частини першої статті 5 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" визначено, що Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції затверджує технічні регламенти, якщо їх не затверджено законами чи актами відповідних державних органів або міністерств, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону.

На реалізацію наведеного припису постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року № 94 затверджено Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (надалі - Технічний регламент), яким встановлено вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями.

Цим Технічним регламентом передбачено, що його дія поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1.

У такому додатку згадуються й рівнеміри.

Технічним регламентом, окрім іншого, передбачено й обов`язки виробників засобів вимірювальної техніки.

Зокрема виробники під час введення засобів вимірювальної техніки в обіг та/або експлуатацію гарантують, що вони були розроблені і виготовлені відповідно до суттєвих вимог, визначених у додатку 2, та вимог, зазначених у відповідних національних стандартах та технічних специфікаціях для певних засобів вимірювальної техніки (пункт 14 Технічного регламенту).

Виробники складають технічну документацію, зазначену у пунктах 48-52 цього Технічного регламенту, та виконують відповідну процедуру оцінки відповідності, наведену в пункті 47 цього Технічного регламенту, або забезпечують її виконання (пункт 15 Технічного регламенту).

Пункт 15 Технічного регламенту в частині необхідності виконання процедури оцінки відповідності відсилає зокрема до пункту 47 Технічного регламенту, яким передбачено, що оцінка відповідності засобів вимірювальної техніки суттєвим вимогам, що до них застосовуються, повинна проводитися за вибором виробника шляхом застосування однієї з процедур оцінки відповідності, наведених у додатку 1, відповідно до додатка 3.

При цьому додатком 1 до Технічного регламенту затверджено групи засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології та визначено процедури оцінки відповідності для кожної групи таких засобів.

Таким додатком передбачено, що підтвердження оцінки відповідності рівнемірів суттєвим вимогам здійснюється за вибором виробника шляхом застосування однієї з процедур оцінки відповідності, а саме: B+D, або B+F, або G.

Отже, для того аби підтвердити оцінку відповідності рівнемірів встановленим до них вимогам слід пройти одну з процедур оцінки відповідності, що визначені додатком 1 до Технічного регламенту (або процедуру B+D, або процедуру B+F, або процедуру G). При цьому особливості проходження цих процедур врегульовано додатком 3 до Технічного регламенту.

Так, модуль В цього додатку передбачає перевірку типу.

Вказаним модулем зокрема визначено, що перевірка типу - частина процедури оцінки відповідності, згідно з якою призначений орган досліджує технічний проект засобу вимірювальної техніки, який призначений для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, та перевіряє і підтверджує його відповідність вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які застосовуються до зазначеного засобу.

Перевірка типу може проводитися в одним із таких способів:

1) дослідження зразка, що представляє комплектні засоби вимірювальної техніки, заплановані для виробництва (виготовлений типовий зразок);

2) оцінка адекватності технічного проекту засобу вимірювальної техніки шляхом проведення експертизи технічної документації та підтвердних документів, визначених у пункті 3 цього додатка, із дослідженням зразків одного або кількох критичних компонентів зазначеного засобу, передбаченого до виробництва (поєднання виготовленого типового зразка та проекту типового зразка);

3) оцінка адекватності технічного проекту засобу вимірювальної техніки шляхом проведення експертизи технічної документації та підтвердних документів, визначених у пункті 3 цього додатка, без дослідження зразка (проект типового зразка).

У разі коли тип засобу вимірювальної техніки відповідає вимогам Технічного регламенту, призначений орган видає виробникові сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, який повинен містити найменування та адресу виробника, результати перевірки, умови (якщо такі є) його чинності та необхідні дані для ідентифікації затвердженого типу.

У сертифікаті перевірки типу та додатках до нього повинна міститися вся необхідна інформація, яка дає змогу оцінювати відповідність виготовлених засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та здійснювати контроль в умовах їх експлуатації.

Тобто на етапі перевірки типу (модуль В) відбувається оцінка відповідності технічного проекту засобу вимірювальної техніки і у разі відповідності такого проекту вимогам Технічного регламенту відповідний орган видає виробнику сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки.

Тут варто звернути увагу на те, що сертифікат перевірки типу підтверджує факт відповідності саме технічного проекту засобу вимірювальної техніки вимогам Технічного регламенту. Саме тому під перевіркою типу у цьому модулі розуміється частина процедури оцінки відповідномсті.

Для завершення процедури оцінки відповідності засобу вимірювальної техніки, крім перевірки типу відповідно до модуля В, такий засіб повинен пройти або процедуру відповідності типу шляхом забезпечення якості виробничого процесу (модуль D), або процедуру відповідності типу за результатами перевірки засобів вимірювальної техніки (модуль F).

Так, модуль D передбачає, що відповідність типу шляхом забезпечення якості виробничого процесу - частина процедури оцінки відповідності, за допомогою якої виробник виконує зобов`язання, викладені у пунктах 13, 23 і 24 цього додатка, та гарантує і заявляє під свою виключну відповідальність, що засоби вимірювальної техніки відповідають типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, та вимогам Технічного регламенту, які застосовуються до зазначених засобів вимірювальної техніки.

Водночас модуль F передбачає, що відповідність типу за результатами перевірки засобів вимірювальної техніки - частина процедури оцінки відповідності, за допомогою якої виробник виконує зобов`язання, викладені у пунктах 29, 33, 38 і 39 цього додатка, та гарантує і заявляє під свою виключну відповідальність, що засоби вимірювальної техніки, які пройшли перевірку відповідно до положень пункту 30 цього додатка, відповідають типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і вимогам Технічного регламенту, які застосовуються до зазначених засобів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що і модуль D (який стосується відповідності типу шляхом забезпечення якості виробничого процесу), і модуль F (який стосується відповідності типу за результатами перевірки засобів вимірювальної техніки) є передбачають заключну частину процедури оцінки відповідності, до яких встановлено відповідні вимоги.

При цьому в обох випадках передбачено, що для завершення процедури оцінки відповідності (B+D або B+F) обов`язковим є виконання виробником певних зобов`язань (для модуля D такі зобов`язання викладені у пунктах 13, 23 і 24 додатка 3 до Технічного регламенту; для модуля F - у пунктах 29, 33, 38 і 39 додатка 3 до Технічного регламенту).

Привертає увагу той факт, що пунктом 24 додатку 3 до Технічного регламенту (такий стосується модуля D) та пунктом 39 додатка 3 до Технічного регламенту (стосується модуля F) передбачено подібні зобов`язання виробника, що передбачають наступне (дослівно):

"Виробник складає письмову декларацію про відповідність для кожної модифікації засобу вимірювальної техніки та зберігає її протягом 10 років після введення засобу вимірювальної техніки в обіг для надання на запити органів ринкового нагляду. Декларація про відповідність повинна ідентифікувати модифікацію засобу вимірювальної техніки, для якої вона була складена.

Копія декларації про відповідність повинна бути доступна для відповідних органів виконавчої влади на їх запит.

Копія декларації про відповідність повинна поставлятися з кожним засобом вимірювальної техніки, який вводиться в обіг. Водночас у разі, коли одному споживачу (користувачу) поставляється велика кількість засобів вимірювальної техніки, дозволяється копії декларації про відповідність поставляти з партією зазначених засобів".

Отже, однією з вимог для завершення процедур оцінки відповідності, що передбачені модулями B+D, або B+F, є складення виробником декларації про відповідність для кожної модифікації засобу вимірювальної техніки, копії яких, як правило, повинні поставлятися з кожним засобом вимірювальної техніки, який вводиться в обіг.

Окрім розглянутих вище процедур (B+D або B+F), додаток 1 до Технічного регламенту передбачає можливість підтвердження оцінки відповідності рівнемірів встановленим до них вимогам також і шляхом проходження процедури оцінки відповідності, що визначена модулем G, особливості проведення якої також врегульовані додатком 3 до Технічного регламенту.

Згаданим вище додатком передбачено, що модуль G стосується відповідності за результатами перевірки кожного окремого засобу вимірювальної техніки.

Цим модулем визначено, що відповідність за результатами перевірки кожного окремого засобу вимірювальної техніки - процедура оцінки відповідності, за допомогою якої виробник виконує зобов`язання, викладені у пунктах 58, 59, 61 і 62 цього додатка, та гарантує і заявляє під свою виключну відповідальність, що відповідний засіб вимірювальної техніки, який пройшов перевірку відповідно до пункту 60 цього додатка, відповідає вимогам Технічного регламенту, які застосовуються до зазначеного засобу.

При цьому як і у випадках процедур оцінки відповідності, що передбачені модулями D і F, так і під час відповідності за результатами перевірки кожного окремого засобу вимірювальної техніки, за що відповідає модуль G, для завершення кожної з розглядуваних процедур оцінки відповідності обов`язковим є складення виробником письмової декларації про відповідність для кожної модифікації засобу вимірювальної техніки, копія якої поставляється із засобом вимірювальної техніки.

Підсумовуючи, варто зауважити, що наведені вище приписи Технічного регламенту передбачають, що для підтвердження оцінки відповідності рівнемірів встановленим до них вимогам потрібно пройти одну з процедур оцінки відповідності, що визначені додатком 1 до Технічного регламенту (або процедуру B+D, або процедуру B+F, або процедуру G).

При цьому модулями D, F (які є заключними частинами в процедурах оцінки) та G однією з вимог для завершення процедур оцінки відповідності є складення виробником декларації про відповідність для кожної модифікації засобу вимірювальної техніки, копії яких, як правило, поставляються з кожним засобом вимірювальної техніки, який вводиться в обіг.

Тобто документом, що підтверджує завершення процедури оцінки відповідності рівнеміра встановленим вимогам, є копія декларації про відповідність, а не сертифікат перевірки типу, який лише підтверджує відповідність технічного проекту (зразка) засобу вимірювальної техніки вимогам Технічного регламенту.

Проте такий сертифікат не є документом, який підтверджує оцінку відповідності засобу вимірювальної техніки, адже аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що таким документом є декларація про відповідність засобу вимірювальної техніки встановленим до нього вимогам, копії якої поставляються з кожним засобом вимірювальної техніки, який вводиться в обіг.

Саме декларація про відповідність складається за результатами заключних частин процедури оцінки відповідності (тобто за результатами процедур, визначених модулями D, F та G), особливості проведення яких врегульовано додатком 3 до Технічного регламенту.

З огляду на викладене вище висновки суду першої інстанції про те, що надані позивачем сертифікати перевірки типу засобу вимірювальної техніки підтверджують пройдену повірку 2-ма витратомірами-лічильниками та 9-ма рівнемірами-лічильниками є безпідставними.

Водночас слушними слід визнати доводи апелянта, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки (в даному випадку рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників), які перебувають в експлуатації, є обов`язковою до виконання навіть при наявності відповідних сертифікатів перевірки типу, однак матеріали справи не містять доказів, що 2 витратоміри-лічильники та 9 рівнемірів-лічильників проходили повірку або оцінку відповідності, або калібрування.

На окрему увагу заслуговує й той факт, що позивачем долучено до позовної заяви свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № СП 8.070-2025, відповідно до якого вимірювальні канали автоматизованої системи комерційного відпуску та обліку світлих нафтопродуктів на базі лічильників (витратоміри-лічильники) SAMPI METER M15 № 1702443-03, SAMPI METER M15 № 1702443-01, SAMPI METER M15 № 1702443-04 придатні до застосування за призначенням, а також свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № СП 8.069-2025, згідно з яким вимірювальні канали автоматизованої системи комерційного обліку об`єму та маси нафтопродуктів у резервуарах на базі вимірювачів типу ІПЖ-СПТ (рівнеміри-лічильники) №№ Х-01, Х-02, Х-03, Х-04, Х-05, Х-06, Х-07, Х-08, Х-09, Х-10, Х-11, Х-12 також придатні до застосування за призначенням.

Проте такі свідоцтва про повірку датовані 10 та 11 вересня 2025 року, тобто такі видані вже після проведеної фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "БАК", яка тривала в період з 28 серпня 2025 року по 05 вересня 2025 року.

З огляду на викладене такі свідоцтва про повірку не можуть підтверджувати той факт, що на дату проведення фактичної перевірки позивачем була проведена повірка усіх витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Жодних інших доказів, які б підтверджували позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування 2-ох витратомірів-лічильників та 9-ох витратомірів-лічильників позивач ані під час проведення фактичної перевірки, ані під час судового розгляду справи не надав.

На переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції про невстановлення податковим органом під час перевірки засобів вимірювання, які відповідали встановленим підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України вимогам, а які ні, жодним чином не спростовують факту відсутності доказів проведення повірки/оцінки відповідності 2-ма витратомірами-лічильниками та проведення повірки/оцінки відповідності/калібрування 9-ма рівнемірами-лічильниками на час перевірки.

Враховуючи те, що товариство з обмеженою відповідальністю "БАК" не надало контролюючому органу та до суду доказів проведення повірки/оцінки відповідності/калібрування засобів вимірювальної техніки і в розумінні вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України такі засоби є такими, що не відповідають встановленим вимогам, тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2025 року № 0302790705, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 220000 гривень, є протиправним.

З приводу доводів апелянта про помилковість висновків окружного адміністративного суду щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2025 року № 0302810705, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України, то колегія суддів враховує наступне.

Фактичною підставою для прийняття цього рішення слугували висновки контролюючого органу про те, що позивач не надав посадовим особам податкового органу в повному обсязі документи, які належать або пов`язані з предметом перевірки, зокрема документи, що підтверджують позитивні результати повірки або оцінку відповідності 2-ма витратомірами-лічильниками та 9-ма рівнемірами лічильниками.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як передбачено пунктом 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

На виконання наведених вище приписів контролюючим органом під час проведення перевірки було сформовано та вручено позивачу письмову вимогу про надання у строк до 04 вересня 2025 року копій документів, зокрема документи на витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, документи, які підтверджують введення їх в експлуатацію (акти виконаних робіт, тощо), а також документи, що підтверджують позитивні результати повірки або оцінку відповідності таких засобів вимірювальної техніки.

08 вересня 2025 року Головним управлінням ДПС у Черкаській області складено акт № 1855/23-00-09-01-13, відповідно до якого станом на 05 вересня 2025 року товариством з обмеженою відповідальністю "БАК" не надано документи, що підтверджують позитивні результати повірки або оцінку відповідності 2-х витратомірів-лічильників та 9-ти рівнемірів-лічильників.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2025 року № 0302810705, адже в ході апеляйційного розгляду знайшли підтвердження доводи апелянта про те, що станом на 05 вересня 2025 року позивачем не надано в повному обсязі всіх запитуваних Головним управлінням ДПС у Черкаській області документів, зокрема тих, які б підтверджували позитивні результати повірки або оцінку відповідності 2-х витратомірів-лічильників та 9-ти рівнемірів-лічильників.

За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами представника апелянта про те, що податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2025 року № 0302810705 є правомірним, а тому не підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому приймаються судом як належні.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість поданої контролюючим органом скарги та наявності підстав для скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 243, 240, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БАК залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.