Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №320/13179/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/13179/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представника позивача Владимирець А.О, представника відповідача Горєлової І.М., представника третьої особи-2 Терещенко О.О., апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора до Міністерство культури та інформаційної політики України, треті особи - Національний Заповідник "Софія Київська", БО "Фундація спадщини "Терещенків", про визнання протиправним та скасування наказ,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

22.03.2024 заступник Генерального прокурора звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування п. 4 наказу Міністерства культури України від 05.07.2011 № 511/0/16-11 в частині визнання об`єкта культурної спадщини «Будинок житловий», 1869-1870 роки, ріг вулиць Софіївської, 20 та Володимирської, 21, таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ прийнято з порушенням встановленої законодавством процедури, без урахування фактичних обставин та належного обґрунтування.

Крім того, позивач вважає, що прийняте суб`єктом владних повноважень рішення не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено належними та достатніми доказами правомірність спірного рішення, проте, як позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог необхідних доказів не надав.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги позивача аналогічні доводам позовної заяви.

Зокрема, апелянт наголосив, що порушення процедури прийняття спірного наказу було в тому, що рішення Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадини до Реєстру не містить жодного обґрунтування, яким саме критеріям не відповідає історична споруда, комісією не було складено обов`язкового документа як Висновок щодо об`єкту культурної спадщини, який би мав містити аналіз будинку та оцінку його відповідності кожному з критеріїв, і те, що Наукова-методична рада з питань охорони культурної спадщини була неправомочна, оскільки у засіданні не брала участь необхідна кількість членів.

Так, апелянтом зазначено інша суттєва обставина, яка залишилась поза уваги суду першої інстанції, це те, що відповідач, при прийнятті спірного наказу, не врахував інформацію щодо відповідності будинку критеріям, визначеним п.11 «Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1760 (надалі - Порядок № 1760).

Апелянт наполягає, що у 2005 році на будинок була складена облікова карта, що містила опис об`єктів, відомості про архітектурно-художнє оформлення його фасадів у стилістиці пізнього класицизму, збереження автентичного архітектурного вигляду, об`ємно-планувальної схеми, конструктивних (несучих) та декоративних елементів оздоблення фасадів.

За таких обставин, апелянт вважає, що наведені характеристики підтверджують історично-культурну цінність і автентичність споруди, і ці характеристики були включені до облікової документації, а саме до облікової картки, паспорту об`єктів культурної спадщини та супровідних графічних матеріалів 2010 року, що у свою чергу свідчить про те, що будинок відповідав на той час визначальним критеріям для занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2025 було відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після її надходження, ухвалою суду від 22.04.2026 призначено до слухання у відкрите судове засідання.

Відповідач 27.11.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про правильність висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Отже, враховуючи зазначене та наявність поважних причин, розгляд цієї справи продовжувався, про що приймалась відповідна ухвала.

У судових засіданнях представники апелянта та представники третіх осіб надали пояснення та підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Сторони подали додаткові пояснення з приводу позиції опонента, обставин справи та щодо суті спору.

Також колегією суддів було відмовлено у задоволенні клопотання апелянта від 03.06.2026 про огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме огляд будинку на вулиці Володимирській 21/20 (вул.Софіївська, 20/21) у м. Києві, через його необґрунтованість.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Суд першої та апеляційної інстанцій встановив, що наказом Комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.1994 № 10 будинок на вул. Володимирській, 21/20 (вул. Софіївська, 20/21) у м. Києві занесено до Переліку (нововиявлених) щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

У 2005 році на Будинок складено облікову картку, яка містить його опис та висновок про збереження ним автентичного архітектурного вигляду, загальну об`ємно-плану вальну схему, конструктивні (несучі конструкції зовнішніх та внутрішніх стін) та декоративні елементи оздоблення фасадів, які є предметом охорони Будинку, тобто характерною власністю об`єкта, що становлять його історико-культурну цінність.

11.11.2005 Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації і Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій уклали Акт технічного стану щойно виявленого об`єкта культурної спадщини по вулиці Софійська/Володимирська 20/21, згідно якого зафіксовано технічний стан інженерних мереж, зовнішніх та внутрішніх архітектурно-конструктивних елементів (т.2 а.с.51).

Також, 11.11.2005 між Головним управлінням охорони культурної спадщини та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консолідейтед Проперті Юкрейн» було укладено Охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини за адресою вулиця Софійська/Володимирська 20/21, згідно якого користувач взяв на себе зобов`язання щодо охорони щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (т.2 а.с.47).

У 2010 році на Будинок складено облікову картку та паспорт, у яких наведено опис Будинку, вказано про архітектурно-художнє оформлення вуличних фасадів у стилістиці пізнього класицизму та зроблено висновок про відсутність автентичних елементів (т.2 а.с.3 та 91).

Так, згідно Облікової картки (т.2 а.с.91) характеристика об`єкта визначена як «Будинок відноситься до числа ранніх зразків стилістики неоренесансу в архітектурі Києва, відіграє значну містобудівну роль в забудові Софійської площі, зберіг автентичній архітектурний вигляд, загальну об`ємно-планувальну схему від рівня землі до верхньої відмітки карнизу другого поверху, конструктивні (несучі конструкції зовнішніх та внутрішніх стін, горща) та декоративні елементи оздоблення фасадів, які є предметом охорони будинку, тобто характерною властивістю об`єкту, що становлять його історично-культурну цінність, на підставі якої всю споруду визнано пам`яткою.

Так, згідно паспорту на Будинок (т.2 а.с.3), цей об`єкт дійсно був за наказом комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.1994 року № 10 занесено до об`єктів, які узяті на державний облік та визначено категорію пам`ятки.

Проте, згідно п.14 Паспорту на Будинок визначено оцінку антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об`єкта, а саме зазначено: «ремонті роботи та перебудови, що здійснювалися в будинку за період його функціонування, призвели до втрати первісного архітектурного задуму. Об`єкт будинку, пластика та декоративне оформлення чолових фасадів неодноразово змінювались. Внаслідок перебудов та перепланувань автентичність інтер`єру повністю втрачена. Зважаючи на технічний стан конструкцій елементів будинку та 100% відсутності автентичних елементів та елементів оздоблення інтер`єрів вважаємо за можливе винести питання щодо доцільності включення будинку по вулиці Софійській 20/21 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України на розгляд Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, яка діє при Державній службі охорони культурної спадщини».

Вказаний документ підписаний Директором Науково-дослідного інституту пам`яткоохороних досліджень Міністерства культури і туризму України та Головою Державної служби Охорони культурної спадщини Міністерства культури і мистецтва.

Рішенням Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень, оформленим протоколом від 15.12.2010 № 6, вирішено, що «Будинок м.Київ, вул. Софіївській, 20/21 не відповідає вимогам п.11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 , на підставі чого рекомендовано не заносити його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (т.2 а.с.169).

17.12.2010 Експертною комісією з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України було прийнято рішення про невідповідність об`єкта культурної спадщини - будинок на вул. Софіївській, 20/21, визначеним критеріям, що зафіксовано у протоколі засідання цієї комісії від 17.12.2010 №5/10 (т.2 а.с.176).

На засіданні комісії були присутні 10 членів комісії.

24.12.2010 Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини під час засідання крім іншого, було затверджено протокол Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від 17.12.2010 № 5/10 (т.2 а.с.185).

Вказане підтверджено протоколом засідання Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини, на якому було присутні: члени Президії Науково-методичної ради - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та членик Науково-методичної ради ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Згідно цього протоколу були відсутні з поважних причин члени Науково-методичної ради та делегували свої голоса наступним членам: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 - ОСОБА_1 , ОСОБА_18 - ОСОБА_13 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 - ОСОБА_6 , ОСОБА_21 - ОСОБА_3 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 - ОСОБА_5.

Наказом Міністерства культури і туризму України від 25.08.2010 № 605/0/16-10 затверджено Положення про Науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини, склад цієї Ради та Регламент її роботи (т.2 а.с.189).

За результатами інвентаризації об`єктів культурної спадщини наказом Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації від 25.06.2011 № 10/38-11 Будинок занесено до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва, тобто визначено цим наказом статус Будинку як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та актуалізовано відповідний перелік об`єктів.

Наказом Міністерства культури України від 05.07.2011 № 511/0/16-11 (далі - наказ Мінкультури № 511/0/16-11) Будинок визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

У подальшому, наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської адміністрації) № 34 від 16.07.2023 «Про внесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м.Києва» занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини м.Києва Будинок по вулиці Володимирська 20/21 (вул.Софійська 20/21) як об`єкт «Будинок житловий Г.Лозицького з готелем та рестораном «Дання Русь», 1869р.» (т.2 а.с.97).

Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі по тексту Закон №1805-III в редакції станом 05.07.2011, тобто на день прийняття спірного наказу) визначає правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 1 Закону №1805-III визначає поняття основних термінів:

-культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

-об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

-нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

-пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

-охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

-предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою;

-щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Частиною першою статті 3 цього Закону визначено, що Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 5 Закону №1805-III визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, зокрема належить:

- формування державної політики з питань охорони культурної спадщини;

- оголошення топографічно визначених територій чи водних об`єктів, в яких містяться об`єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, охоронюваними археологічними територіями;

- затвердження планів управління об`єктами всесвітньої спадщини та здійснення моніторингу їх виконання;

- визначення рекомендацій щодо формування плану управління об`єктами всесвітньої спадщини;

- здійснення науково-методичного керівництва у питаннях охорони культурної спадщини, затвердження методик та правил дослідження об`єктів культурної спадщини;

- управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного значення;

- затвердження правил встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій, затвердження їхніх зразків.

Частина 2 цієї статті визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, зокрема належить:

- контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

- реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини;

- ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини;

- координація робіт з виявлення, дослідження та документування об`єктів культурної спадщини;

- подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення;

- занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення;

- надання дозволу на переміщення (перенесення) пам`яток місцевого значення;

- подання Кабінету Міністрів України пропозицій про затвердження Списку історичних населених місць України та про внесення змін до нього;

- забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення до нього змін;

- затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам`ятки національного значення, меж і режимів використання її території та зон охорони, історико-культурного заповідника державного значення, історико-культурної заповідної території, їхніх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;

- здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування та музеєфікації пам`яток, об`єктів всесвітньої спадщини та інших робіт на них;

- призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження зазначених об`єктів внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;

- заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об`єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об`єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини;

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення;

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них;

- погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;

- погодження охоронних договорів на пам`ятки національного значення;

- погодження документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони культурної спадщини;

- застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Згідно частини 3 цієї статті Центральні органи виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини щорічно звітують перед Кабінетом Міністрів України та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини, а також подають Кабінету Міністрів України та Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щорічний звіт про стан збереження об`єктів всесвітньої спадщини, виконання Конвенції та рішень Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Стаття 7 Закону №1805-III визначає повноваження науково-методичної ради, консультативної ради з питань охорони культурної спадщини

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо розроблення основних напрямів розвитку охорони культурної спадщини, обговорення найважливіших програм, проектів з питань охорони культурної спадщини центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим створюють науково-методичні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Склад науково-методичних рад і положення про них затверджуються відповідно центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та органом охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Витрати на роботу цих рад здійснюються зазначеними органами охорони культурної спадщини.

Згідно частини 2 цієї ж статті для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Консультативні ради діють на підставі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Склад консультативної ради затверджується керівником відповідного органу охорони культурної спадщини. Витрати на роботу цих рад здійснюються зазначеними органами охорони культурної спадщини.

Згідно частини 1 стаття 13 Закону №1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Частинами першою, другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Відповідно до частини 2 цієї статті об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Стаття 23 цього Закону визначає порядок укладення Охоронних договорів.

Згідно частини 1 статті 23 цього Закону усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Частина 1 та 2 статті 24 Закону №1805-III передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 (в редакції станом на 05.07.2011) було затверджено «Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (надалі - Порядок № 1760).

Відповідно пунктів 2-6 Порядку № 1760, на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта.

Облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями.

Облікова картка об`єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об`єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік.

Паспорт об`єкта культурної спадщини повинен містити: історичні дані про об`єкт, відомості про його сучасний стан, функціональне використання, роль у навколишньому середовищі, територію, а також про ландшафт, твори мистецтва, результати попередньої оцінки антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, про основні археологічні, іконографічні, архівні та бібліографічні матеріали, наявність науково-проектної документації, місце її зберігання та зони охорони. У паспорті зазначаються тип і вид об`єкта культурної спадщини, пропонована чи затверджена категорія пам`ятки, охоронний номер з посиланням на рішення, відповідно до якого пам`ятку взято на державний облік. До паспорта додаються матеріали фотофіксації, генеральний план з позначенням зон охорони, поповерхові плани, розрізи, креслення фасадів (у разі потреби).

Об`єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.

Згідно пункту 10 Порядку № 1760 критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі

Пунктом 11 Порядку № 1760 визначено, що об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи

Згідно з пунктами 12-13 Порядку №1760 відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.

Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.

Єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів визначає Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501, зареєстрований в Міністерстві юстиції України19.08.2019 р. за № 941/33912) (далі по тексту - Порядок № 501).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 501 система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Відповідно до пункту 4 Порядку Ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є:

- уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення;

- уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

Відповідно до пункту 5 Порядку суб`єктами прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим-п`ятим пункту 1 розділу V Порядку, внесення змін до Реєстру відповідно до категорії пам`яток є: Кабінет Міністрів України - щодо пам`яток національного значення; Мінкультури - щодо пам`яток місцевого значення.

Взяття на облік об`єкта культурної спадщини врегульовано розділом II Порядку.

Взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік).

Якщо об`єкт розміщений на території двох або більше адміністративно- територіальних одиниць, взяття на облік забезпечується спільним рішенням відповідних уповноважених органів.

Уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.

Питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі:

- фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників);

- історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико- архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

Висновки суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади повинні керуватися у своїй діяльності приписами Закону, зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини і відповідно до Порядку № 1760.

Отже, на момент прийняття спірного Наказу Міністерства культури України від 05.07.2011 № 511/0/16-11 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» питання обліку об`єктів культурної спадщини регулювалось Порядком № 1760.

Так, наказом Міністерства культури і туризму України № 605/0/16-10від 25.08.2010 було затверджено Положення про науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, Склад зазначеної Ради та Регламент роботи і склад Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (т.2 а.с.189).

Відповідно до пункту 1 Положення про науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, науково-методична рада з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України є постійно діючим колегіальним дорадчим органом, утвореним відповідно до статті 7 Закону України "Про охорону культурної спадщини" для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо виявлення, збереження, охорони пам`яток та об`єктів культурної спадщини, а також розгляду найважливіших програм, проектів з питань виявлення, збереження та охорони культурної спадщини. (т.2 а.с.190)

Пунктом 2 цього Положення завданнями Науково-методичної ради є також:

- розгляд програм, концепцій, проектів, пропозицій тощо, що стосуються питань збереження пам`яток культурної спадщини, а також традиційного характеру середовища та історичних ареалів населених місць;

- вирішення спірних питань науково-методичного характеру, що стосуються сфери охорони та збереження об`єктів культурної спадщини;

- затвердження висновків Експертної комісії щодо занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також пропозицій щодо включення пам`яток культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Пункт 3 цього Положення визначає функції цієї Ради.

Згідно п.5.9 Положення засідання цієї Ради вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 50 відсотків облікового складу її членів.

Додатком 2 до цього Положення є перелік членів Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України , перелік членів Науково-методичної ради ( т.2 а.с.192).

Додатком 3 до цього ж Положення є Регламент роботи Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (т.2 а.с 194).

Додатком 3 до цього Положення є перелік членів Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (т.2 а.с.195).

Повноваження Міністерства визначені Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885 (далі - Положення), відповідно до якого Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігій та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з Облікової картки 2010 року щойно виявленого об`єкту культурної спадщини, житловий будинок м. Київ, вул. Софіївська, 20/21, за видом архітектури, дата утворення 1869-1870 р.р., ступінь охоронності об`єкта: конструкція будівлі - монолітне цегляне мурування з несучими стінами. Фундаменти стрічкові змішані - цегла та бут, перекриття - над підвалами - монолітні залізобетонні по залізобетонним балкам, міжповерхові - дерев`яні по дерев`яним балкам с дошками накату. Конструкції даху - дерев`яні, покриття даху - оцинкована бляха, ступінь капітальності - мурована споруда з невогнестійким перекриттям.

Згідно з актом огляду технічного стану від 22.11.2010 № 488-2010 технічний стан будинку визначено як - незадовільний. Не зважаючи на технічний стан конструктивних елементів будинку звертається увага на майже 100 % відсутність автентичних конструктивних елементів та елементів оздоблення інтер`єрів, що може бути визначальним аргументом при розгляді питання доцільності включення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (копія додається).

Згідно п. 14 паспорту 2010 року на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - будинок житловий по вулиці, Софійська, 20/21 м. Київ оцінка антропологічної, археологічної, естетичної етнографічної, історичної мистецької, наукової чи художньої цінності об`єкта: ремонтні роботи та перебудови, що здійснювалися в будинку в період його функціонування, призвели до втрати первісного архітектурного задуму. Об`єм будинку, пластика та декоративне оформлення чолових фасадів неодноразово змінювались. Внаслідок перебудов та перепланувань автентичність інтер`єру повністю втрачено.

Зважаючи на технічний стан конструкцій елементів будинку та 100% відсутність автентичних елементів та елементів оздоблення інтер`єрів вважають за можливе винести питання щодо доцільності включення будинку по вул. Софійська, 20/21 м до Реєстру Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (надалі - Реєстр), яка діє при Державній службі охорони культурної спадщини.

Зі змісту Протоколу №6 засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень від 15.12.2010 вбачається, що об`єкт культурної спадщини м. Києва - «Будинок» по вулиці, Софійська, 20/21 не рекомендовано до включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, і остаточне рішення щодо внесення/не внесення об`єкта до Реєстру винести на розгляд Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру.

З протоколу засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України № 5/10 від 17.12.2010 (пункту 7.2.) вбачається, що об`єкт культурної спадщини - будинок житловий по вулиці, Софійська, 20/21 не відповідає п.11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760. Об`єкт визнано таким, що не підлягає занесенню до Реєстру.

Отже, питання щодо визначення спірного об`єкту як пам`ятки культурної спадщини для занесення до Реєстру розглядалась вищевказаними комісіями, що підтверджено відповідними протоколами, достовірність яких не викликає сумніву.

Таким чином, ці документи є належним і допустимими доказами, а апелянтом ці докази не спростовані.

Крім того, за результатами розгляду зазначеного питання вирішено, що «Будинок» (вул.Софійська, 20/21) не рекомендований до включення до Реєстру. Остаточне рішення щодо внесення/ не внесення цього об`єкту до Реєстру вирішено винести на розгляд Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру.

Отже, Вчена рада науководослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень у Протоколі № 6 від 15.12.2010 року прийшла до висновку, що «Об`єкт культурної спадщини «Будинок», м. Київ. вул. Софійська 20/21 не відповідає жодному з 4 критеріїв визначених у п. 11 Порядку визначення категорій пам`яток від 27.12.2001 № 1760, а отже і не підлягає занесенню до Реєстру, що підтверджує те, що оскаржуваний наказ було прийнято з додержанням норм законодавства про охорону культурної спадщини, у свою чергу Позивач не навів доказів зворотнього.

Як вбачається з п.2.11. Додатку 3 до Наказу № 605/0/16-10 від 25.08.2010 про затвердження Положення про Науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, складу зазначеної ради та регламенту роботи і складу Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України висновки Експертної комісії оформлюються протоколом і підписуються головуючим та відповідальним секретарем Експертної комісії.

Отже, посилання апелянта щодо порушення вимог Порядку визначення категорій пам`яток № 1760 не складання Експертною комісією висновку щодо об`єкта культурної спадщини є таким, що не заслуговує на увагу, оскільки, на засіданні 17.12.2010 Експертною комісією розглядався Протокол вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень від 15.12.2010 №6 та затверджувався Протокол № 5/10 Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України членами Експертної комісії.

Відповідно до пункту 2 Порядку визначення категорій пам`яток № 1760 на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.

Облікова картка об`єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об`єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік.

Висновок щодо відповідності критеріям приймається на підставі документів, поданих Ініціаторами для розгляду питання щодо занесення/ незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру.

В пункті 8 «Ступінь схоронності об`єкта» облікової картки, складеної у 2010 році НДІ пам`яткоохоронних досліджень, зазначено: «Згідно з актом огляду технічного стану від 22.11.2010 № 488-2010 технічний стан будинку визначено як - незадовільний. Не зважаючи на технічний стан конструктивних елементів будинку звертається увага на майже 100% відсутність автентичних конструктивних елементів та елементів оздоблення інтер`єрів, що може бути визначальним аргументом при розгляді питання доцільності включення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України».

Відповідно до Протоколу № 5/10 від 17.12.2010 засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого Науково-методичною радою з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (Протокол № 43 від 24.12.2010, в матеріалах справи), пунктом 7 ухвалено наступне:

-Підтримати висновок доповідача, висновки протоколу вченої ради науково дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень та виступи членів Експертної комісії:

-пунктом 7.2. Об`єкт культурної спадщини - будинок житловий по вул. Софійська, 20/21 не відповідає п. 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760. Об`єкт визнати таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Наказом Міністерства культури України від 05.07.2011 № 511/0/16-11 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» будинок житловий (1869-1870 рр.) за адресою ріг вулиць Софійської, 20 та Володимирської, 21 визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Таким чином, доводи апелянта не підтверджені належними доказами, і вищевказані обставини не спростовані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Крім того, довід апелянта про те, що засідання Науково-методичної ради, результати якого оформлено Протоколом від 24.12.2010 № 43 було неправомочним, також не заслуговує уваги, оскільки згідно п.5.9. Додатку 2 до Наказу № 605/0/16-10 від 25.08.2010 про затвердження Положення про Науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, складу зазначеної ради та регламенту роботи і складу Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України засідання Науково-методичної ради або президії ради, вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 50 відсотків облікового складу її членів.

Таким чином, доводи апелянта є такими, що не підтверджуються належними доказами.

Крім того, слід наголосити те, що питання збереження вказаної споруди вирішено наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської адміністрації) № 34 від 16.07.2023 «Про внесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м.Києва», занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини м.Києва Будинок по вулиці Володимирська 20/21 (вул.Софійська 20/21) як об`єкт «Будинок житловий Г.Лозицького з готелем та рестораном «Дання Русь», 1869р.» (т.2 а.с.97).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з усіма висновками суду першої інстанції у цій справі, а саме те, що відповідач надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірність своїх дій та рішень.

Клопотання апелянта щодо огляду доказів на їх місцезнаходженні суд апеляційної інстанції визнав необгрунтованим, оскільки питання визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не може бути вирішено у такий спосіб, тому що на час прийняття спірного наказу такий порядок було затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1760.

Суд першої інстанції перевірив правомірність спірного наказу на відповідність положенням ст.2 КАС України, і вважає, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що підстав для його скасування немає, оскільки порядок прийняття цього наказу і його обгрунтованість підтверджено матеріалами справи.

Отже, апелянт не підтвердив свою позицію належними доказами, як то передбачено положеннями ст. 77 КАС України, тому його доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в мажах доводів апелянта.

Повний текст виготовлено 28.09.2026.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора до Міністерство культури та інформаційної політики України, треті особи - Національний Заповідник "Софія Київська", БО "Фундація спадщини "Терещенків", про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк