Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №640/12787/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/12787/22 суддя першої інстанції: С.В. Борзаниця

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 640/12787/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ПФУ), в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи зі 100 відсотків сум підвищення пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), з урахуванням виплачених сум, та зобов`язати відповідача здійснити позивачу таку виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 05.12.2009 перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). На виконання пункту 1 Постанови № 103 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), однак виплата підвищеної пенсії здійснювалася поетапно, у визначеному пунктом 2 Постанови № 103 порядку: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50 відсотків, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків, з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.01.2022 про здійснення виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 у повному обсязі, без урахування розстрочки, однак листом від 23.02.2022 № 5091-2409/Л-02/8-2600/22 відповідач у задоволенні заяви відмовив, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 640/12787/22 позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи зі 100 відсотків сум підвищення пенсії, відповідача зобов`язано здійснити позивачу таку виплату з урахуванням раніше сплачених сум, а також вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пункти 1, 2 Постанови № 103, якими встановлено поетапний порядок виплати перерахованих підвищених пенсій, визнані протиправними та нечинними судовими рішеннями у справі № 826/3858/18, у зв`язку з чим, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 440/4978/19, позивач має право на отримання перерахованої пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення саме з 01.01.2018, а посилання відповідача на відсутність визначеного Кабінетом Міністрів України іншого порядку перерахунку та на бюджетні обмеження є необґрунтованими.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ГУ ПФУ зазначає, що у зв`язку зі скасуванням пунктів 1, 2 Постанови № 103 інший нормативно-правовий акт щодо умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, не приймався, у зв`язку з чим здійснити позивачу новий перерахунок пенсії неможливо, а виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах.

Крім того, апелянт зауважив, що визначення умов, порядку та розмірів, за якими має здійснюватися перерахунок пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України частиною четвертою статті 63 цього Закону, а виплата пенсій, підвищень до них та компенсаційних виплат здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в межах відповідного бюджетного призначення на підставі статті 8 Закону № 2262-XII та статей 23, 116 Бюджетного кодексу України.

Відповідач також посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 на 2019 рік установлено виплату перерахованих пенсій у розмірі 75 відсотків суми підвищення, а постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій деяким категоріям громадян» з 2020 року передбачено виплату 100 відсотків перерахованої пенсії, у зв`язку з чим існує єдиний законодавчий порядок перерахунку пенсій.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на неї та витребувано матеріали справи з Луганського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу ГУ ПФУ призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право деталізовано у статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, за якою держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій урегульовано статтею 63 Закону № 2262-XII, за змістом частин першої, другої та четвертої якої усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії є нижчим, зберігається розмір раніше призначеної пенсії.

Аналогічні за змістом положення закріплені пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), згідно з яким перерахунок раніше призначених пенсій проводиться в разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

На виконання наведених приписів Постановою № 704 з 01.03.2018 підвищено розміри грошового забезпечення військовослужбовців, а Постановою № 103 установлено перерахувати пенсії, призначені за Законом № 2262-XII до 01.03.2018, з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного відповідно до Постанови № 704.

При цьому пунктом 2 Постанови № 103 виплату перерахованих підвищених пенсій передбачено проводити поетапно: з 01.01.2018 - 50 відсотків, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків, з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Втім, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103, а також зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45, як такі, що не відповідають актам вищої юридичної сили.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин пункти 1, 2 Постанови № 103 є визнаними в судовому порядку протиправними та нечинними.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в контексті наведеного нормативного регулювання, колегія суддів враховує усталену практику Верховного Суду, сформовану у справах цієї категорії.

Так, розглядаючи правові наслідки визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103 для порядку і розміру виплати перерахованих пенсій у зразковій справі № 160/3586/19, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.03.2020 дійшла висновку, що наявність у Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожною повноваженню встановлювати строки перерахунку чи виплати пенсії, а тому з визнанням пункту 2 Постанови № 103 протиправним та нечинним усувається передбачене ним обмеження щодо поетапної (розстроченої) виплати суми підвищення пенсії.

Велика Палата Верховного Суду також відхилила доводи пенсійного органу про неможливість перерахунку пенсії за відсутності окремого нормативно-правового акта, яким визначено інший порядок такого перерахунку, зазначивши, що порядок проведення перерахунку пенсій установлено Порядком № 45, а розміри грошового забезпечення, які підлягають урахуванню, - чинною Постановою № 704.

Тобто, правове регулювання спірних відносин є достатнім для проведення перерахунку, а прийняття додаткового нормативно-правового акта для цього не вимагається.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованими посилання пенсійного органу на відсутність бюджетних асигнувань як на підставу для відмови у виплаті пенсії в повному обсязі, зазначивши з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання власних зобов`язань, коли чинне правове регулювання передбачає відповідну виплату і дотримано всіх необхідних для цього умов, а право на отримання перерахованої пенсії підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання про дату, з якої в особи, якій здійснено перерахунок пенсії на підставі Закону № 2262-XII у зв`язку з прийняттям Постанови № 103, виникає право на отримання пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення, було предметом безпосередньої оцінки Верховного Суду в постанові від 06.07.2022 у справі № 440/4978/19.

Скасовуючи в цій частині судові рішення попередніх інстанцій, які виходили з того, що таке право виникає лише з 05.03.2019 - дати набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18, Верховний Суд вказав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

З урахуванням вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а також того, що постановою Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 встановлено протиправність пунктів 1, 2 Постанови № 103, суди в період їх формальної чинності повинні застосовувати Закон № 2262-XII безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом на момент виникнення спірних правовідносин.

Сформульований правовий підхід підтримано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, згідно з якою визнання протиправними та нечинними положень Постанови № 103, що передбачали поетапну виплату суми підвищення пенсії, не змінює дати виникнення права на перераховану пенсію. З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку, що особа, якій здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 на підставі Закону № 2262-XII, має право на отримання пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення починаючи з 01.01.2018, а не з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 (05.03.2019).

Наведений висновок не суперечить зразковій справі № 160/3586/19, а доповнює її: у справі № 160/3586/19 позивач оскаржував зменшення пенсії лише за період з 05.03.2019, тому питання про дату виникнення права на 100 відсотків підвищення за більш ранній період не було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду і резолютивна дата 05.03.2019 відображає лише межі заявлених у тій справі вимог, а не самостійний правовий висновок про момент виникнення права.

У справі № 440/4978/19 позивач, на відміну від згаданого випадку, прямо просив зобов`язати відповідача виплачувати 100 відсотків суми підвищення пенсії починаючи з 01.01.2018, і Верховний Суд вирішив це питання по суті, визнавши право на отримання відповідних сум саме з цієї дати. З огляду на те, що у цій справі позивач також оскаржує відмову у виплаті 100 відсотків суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, колегія суддів вважає правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 440/4978/19, безпосередньо застосовним до спірних правовідносин у межах заявлених позовних вимог.

Застосовуючи зазначені норми права та правові висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, колегія суддів виходить з того, що позивач, отримуючи пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII, набув право на перерахунок цієї пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення, визначеним Постановою № 704 станом на 01.03.2018, що відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами пенсійної справи № 2601009411.

З урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.07.2022 у справі № 440/4978/19, право позивача на отримання пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення виникло саме з 01.01.2018, а не з 05.03.2019 чи іншої пізнішої дати, оскільки пункт 2 Постанови № 103, яким запроваджено поетапну виплату перерахованого підвищення пенсії, є таким, що суперечить Закону № 2262-XII, і не підлягав застосуванню протягом усього періоду його формальної чинності.

Іншого нормативно-правового акта, яким установлювалося б обмеження розміру виплати перерахованої пенсії за спірний період, на момент виникнення спірних правовідносин не приймалося, у зв`язку з чим правові підстави для здійснення позивачу такої виплати в неповному обсязі в межах усього спірного періоду з 01.01.2018 по 31.12.2019 відсутні.

Доводи апелянта про неможливість проведення позивачу перерахунку пенсії за відсутності окремого нормативно-правового акта, яким визначено умови, порядок та розміри такого перерахунку, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначалось, порядок проведення перерахунку пенсій визначено Порядком № 45, а розміри грошового забезпечення, що підлягають урахуванню, - чинною Постановою № 704, що свідчить про достатність правового регулювання спірних відносин на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії. Визнання пунктів 1, 2 Постанови № 103 нечинними усунуло лише неправомірні обмеження щодо порядку та розміру виплати перерахованої пенсії, не позбавивши позивача самого права на перерахунок і не створивши прогалини в правовому регулюванні, на яку послідовно посилається апелянт.

Твердження відповідача про належність Кабінету Міністрів України компетенції визначати умови, порядок та розміри перерахунку пенсій відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII колегія суддів не заперечує, однак зауважує, що реалізація цієї компетенції не може здійснюватися у спосіб, який суперечить актам вищої юридичної сили.

Визнання судом протиправними та нечинними положень підзаконного акта, прийнятого на виконання зазначеної компетенції, не породжує прогалини у правовому регулюванні, яка виправдовувала б подальше обмеження гарантованих Законом № 2262-XII прав позивача, а покладає на відповідача обов`язок здійснювати виплату пенсії в розмірі, визначеному без застосування неправомірних обмежень.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо приписів статей 23, 116 Бюджетного кодексу України стосовно здійснення видатків бюджету виключно в межах бюджетних призначень, оскільки, як послідовно зазначає Верховний Суд з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», відсутність або недостатність бюджетних асигнувань не може бути підставою для відмови в здійсненні гарантованих законом виплат, а орган державної влади не вправі посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання власних зобов`язань перед особою, право якої на такі виплати виникло на законних підставах і не поставлене законодавцем у залежність від стану бюджетного фінансування.

Посилання ГУ ПФУ на постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 та від 24.12.2019 № 1088 не спростовують наведених висновків, оскільки постанова № 804 визнана протиправною та нечинною повністю рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, а тому не може розглядатися як чинна нормативна підстава для обмеження позивачу виплати підвищення пенсії за спірний період.

Водночас постанова № 1088, якою зі свого боку встановлено виплату 100 відсотків перерахованої пенсії з 2020 року, лише підтверджує відсутність з боку держави заперечень проти самого права позивача на перерахунок пенсії в повному обсязі та узгоджується з висновком про протиправність подальшого поетапного обмеження цієї виплати.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи зі 100 відсотків сум підвищення пенсії не відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та є протиправними, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 640/12787/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 640/12787/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова