Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №320/52577/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/52577/25 суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 320/52577/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - апелянт, відповідач, Головне управління), у якій просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII);

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу з 08 квітня 2025 року пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-XII, у розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII.

У зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, однак листом Головного управління їй було відмовлено з тих підстав, що підстави для перерахунку основного розміру пенсії у вказаному розмірі відсутні.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено, відмову Головного управління щодо нарахування та виплати позивачу пенсії згідно з вимогами Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР) визнано протиправною; відповідача зобов`язано здійснити з 08 квітня 2025 року перерахунок та виплату позивачу пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням раніше виплачених сум.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що право позивача, як особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, на отримання пенсії саме в розмірі шести мінімальних пенсій за віком зумовлене взаємопов`язаним застосуванням Рішень Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, а також узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду з питань застосування статті 54 Закону № 796-XII, зокрема з висновками, викладеними у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління звернулося з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з наслідками аварії на ЧАЕС. При цьому додатково отримує щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 170,82 грн відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова № 1210).

Крім того, апелянт наголошує, що Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, яким визнано неконституційною частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, не має ретроспективної дії та не скасовує норму закону, визнану неконституційною, з дня її прийняття, а лише з моменту, визначеного самим Рішенням, - тобто з 07 липня 2021 року.

Також Головне управління зазначає, що на виконання зазначеного Рішення Конституційного Суду України Верховна Рада України 29 червня 2021 року прийняла Закон № 1584-ІХ, яким частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції та встановлено мінімальні розміри пенсії по інвалідності, зокрема для осіб з інвалідністю ІІІ групи - 3700 грн. На думку відповідача, таким чином Верховна Рада України у визначений Конституційним Судом України строк привела нормативне регулювання спірних правовідносин у відповідність із Конституцією України, а тому підстави для застосування частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР відсутні.

Одночасно, відповідач зауважує, що розмір пенсії позивача з урахуванням додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, перевищує встановлений законом мінімальний розмір.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління, встановлено строк для подання відзиву, витребувано матеріали справи із Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, особою з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до статті 54 Закону № 796-XII.

З метою перерахунку пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою, проте отримала відмову, обґрунтовану відсутністю правових підстав для такого перерахунку.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду і, за результатами розгляду справи, позовні вимоги були задоволені.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та соціальний захист визначено Законом № 796-XII.

Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону у редакції Закону № 230/96-ВР, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не могли бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Законом № 76-VIII текст статті 54 Закону № 796-XII викладено в редакції, за якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Кабінет Міністрів України в актах з відповідних питань. Так, мінімальні розміри пенсії визначено пунктом 11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210), у відсотках прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що виявилося істотно нижчим за гарантії, встановлені раніше Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, якою Верховну Раду України уповноважено Кабінет Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, визнано такою, що не відповідає Конституції України, і Конституційний Суд України встановив, що ця норма втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього Рішення, тобто з 07 липня 2021 року, приписавши Верховній Раді України протягом зазначеного строку привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, а в разі неприведення - зазначив, що застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

На виконання цього Рішення Конституційного Суду України 29 червня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон № 1584-ІХ, яким частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в редакції, за якою розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 грн; для II групи інвалідності - 4800 грн; для III групи інвалідності - 3700 грн; для дітей з інвалідністю - 3700 грн, а також доповнено статтю 54 Закону № 796-XII частинами четвертою і п`ятою щодо порядку індексації цих сум та визначення Кабінетом Міністрів України порядку призначення відповідних пенсій.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 частину третю статті 54 Закону № 796-XII, вже в редакції Закону № 1584-ІХ, повторно визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). У цьому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особливою формою відшкодування завданої шкоди, яка не може бути скасована чи зменшена і поставлена в залежність від наявних фінансових ресурсів держави, а встановлені Законом № 1584-ІХ розміри пенсії є суттєво меншими, ніж було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, унаслідок чого Верховна Рада України, ухваливши Закон № 1584-ІХ, повторно допустила порушення, яке вже було констатоване Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Відповідно до абзацу другого резолютивної частини цього Рішення частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-ІХ втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022.

Згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розвиваючи цю конституційну гарантію, частина четверта статті 7 КАС України визначає, що в разі, якщо суд доходить висновку про суперечність закону чи іншого правового акта Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а натомість застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

За змістом частин першої, другої статті 152 Конституції України та частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Порядок і строки виконання рішень Конституційного Суду України можуть встановлюватися безпосередньо в цих рішеннях відповідно до статті 97 зазначеного Закону.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в контексті наведеного правового регулювання, колегія суддів враховує усталену правову позицію Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони формально чинними на момент розгляду справи, тобто такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

Саме з цих засад виходив Верховний Суд, послідовно вирішуючи спори щодо перерахунку пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчислених за правилами частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-ІХ.

Так, у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, від 12 травня 2024 року у справі № 400/12117/21, від 10 вересня 2024 року у справі № 240/34675/23 та в інших справах з подібних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку, що хоча законодавець формально виконав Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, прийнявши Закон № 1584-ІХ, однак встановлені цим Законом розміри пенсії є суттєво меншими, аніж були гарантовані Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а отже прийняттям Закону № 1584-ІХ не досягнуто мети, визначеної Рішенням Конституційного Суду України, - забезпечення особам з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи посиленого соціального захисту на раніше досягнутому рівні, у зв`язку з чим до відповідних правовідносин підлягає застосуванню частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Ця правова позиція була додатково перевірена та підтверджена постановою судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24, ухваленою за наслідками розгляду справи, переданої на розгляд палати саме для вирішення питання про те, чи впливає відтермінування Рішенням Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 моменту втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-ІХ до закінчення воєнного стану на можливість застосування судами частини четвертої цієї статті у редакції Закону № 230/96-ВР вже тепер.

Судова палата вказала, що встановлені статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-ІХ нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж були гарантовані Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а тому законодавець ухваленням Закону № 1584-ІХ вкотре порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і, оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, а обставина відтермінування формальної втрати чинності неконституційною нормою до закінчення воєнного стану не змінює її неконституційного змісту, дійшла висновку про застосування до спірних правовідносин норм Закону № 796-XII саме в редакції Закону № 230/96-ВР.

Зазначена правова позиція є не поодинокою, а послідовно застосовується Верховним Судом і надалі, зокрема у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2026 року у справі № 580/8225/24, якою також задоволено вимоги особи з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи про перерахунок пенсії за правилами частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, що свідчить про стабільність та незмінність цього підходу станом на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що позивач, як особа з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, підпадає під дію частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а отже має право на отримання пенсії в розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а не в розмірі, встановленому частиною третьою статті 54 цього Закону в редакції Закону № 1584-ІХ.

Суд першої інстанції, задовольнивши позов саме на цих підставах, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норму права, яка підлягала застосуванню.

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що Верховна Рада України, ухваливши Закон № 1584-ІХ у визначений Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 строк, у повному обсязі виконала це Рішення, а тому підстави для застосування частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР відсутні, колегія суддів не приймає до уваги, позаяк формальне ухвалення закону на виконання рішення органу конституційної юрисдикції саме по собі не свідчить про досягнення визначеної цим рішенням мети, якщо новий закон відтворює по суті той самий недолік, який був підставою для визнання попередньої редакції норми неконституційною.

Апеляційна скарга жодним чином не спростовує обставину, що має визначальне значення для правильного вирішення спору, - ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, яким частину третю статті 54 Закону № 796-XII саме в редакції Закону № 1584-ІХ, на яку апелянт посилається як на належну правову підставу нарахування пенсії позивачу, повторно визнано неконституційною з тих самих мотивів.

З огляду на зазначене, посилання Головного управління на приписи частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" щодо відсутності зворотної дії рішень Конституційного Суду України в часі не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, а лише підтверджує, що норма, яку відповідач застосував при відмові позивачу в перерахунку пенсії, вже після дня ухвалення Рішення від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 не могла і не може розглядатися судом як така, що відповідає Конституції України.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо оцінки Рішення Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, покладеного судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення, а також щодо впливу встановленого цим Рішенням строку відтермінування втрати чинності неконституційною нормою на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, колегія суддів, вважає за необхідне додатково зазначити таке.

Відтермінування Рішенням Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 моменту формальної втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-ІХ до закінчення трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану не означає, що зазначена норма протягом дії воєнного стану залишається такою, що відповідає Конституції України, і підлягає застосуванню судами як чинна.

Конституційний Суд України лише відстрочив момент, з якого ця норма формально припиняє існувати в системі законодавства, тоді як її невідповідність Конституції України констатована вже самим цим Рішенням і саме з дня його ухвалення.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України суд, встановивши суперечність закону Конституції України, не застосовує такий закон незалежно від визначеного органом конституційної юрисдикції строку остаточної втрати ним чинності, а застосовує норму, яка відповідає конституційним гарантіям і забезпечує раніше досягнутий рівень соціального захисту, тобто частину четверту статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Саме такого підходу дотримався суд першої інстанції, і саме він відповідає правовій позиції, викладеній у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо отримання позивачем щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 170,82 грн відповідно до пункту 13 Постанови № 1210, якими апелянт по суті відтворює наведені ним раніше у відзиві на позовну заяву дані про те, що загальний розмір пенсійного забезпечення позивача (за твердженням відповідача, 6248,51 грн станом на 01 серпня 2025 року) перевищує мінімальний розмір, встановлений частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-ІХ.

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, є окремою виплатою, призначення та розмір якої визначаються самостійними нормативними підставами і яка не входить до мінімального розміру основної пенсії по інвалідності, гарантованого частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Крім того, зіставлення наведеного апелянтом загального розміру пенсійних виплат позивача з мінімальним розміром пенсії, встановленим частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII саме у редакції Закону № 1584-ІХ, не має правового значення для цієї справи, оскільки, як зазначено вище, ця норма не підлягає застосуванню як така, що визнана неконституційною, а відповідність розміру пенсії позивача вимогам закону має оцінюватися виключно порівняно з розміром шести мінімальних пенсій за віком, встановленим частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, з огляду на що наведений апелянтом розмір пенсійних виплат позивача очевидно не досягає гарантованого законом рівня.

Колегія суддів також враховує, що встановлені Конституцією України гарантії соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема визначений частиною третьою статті 22 Конституції України принцип неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів, та висловлену Конституційним Судом України у Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 позицію про те, що пільги, компенсації та гарантії такої категорії осіб захищені Конституцією України від негативних наслідків при внесенні змін до законодавства, узгоджуються з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно та правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального права, зокрема статтю 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, а також усталені й актуальні на момент розгляду справи висновки Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на неповному аналізі застосовного правового регулювання без урахування Рішення Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, а тому не можуть бути прийняті колегією суддів як підстава для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки під час апеляційного перегляду справи неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 320/52577/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 320/52577/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова