Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №320/17785/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/17785/25 суддя першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №320/17785/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ПФУ), в якій просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру його пенсії з 01 січня 2016 року з 76 відсотків до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а також щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки від 03 листопада 2021 року №3956;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, виходячи з основного розміру 76 відсотків грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), а також перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 76 відсотків грошового забезпечення на підставі вказаної довідки, починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ і станом на грудень 2015 року розмір цієї пенсії обчислювався з розрахунку 76 відсотків сум грошового забезпечення за 27 років вислуги.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) відповідач з 01 січня 2016 року здійснив перерахунок його пенсії за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, внаслідок чого основний розмір пенсії було протиправно знижено до 70 відсотків.

Також позивач зазначив, що після складення уповноваженим органом нової довідки від 03 листопада 2021 року №3956 про розмір його грошового забезпечення за листопад 2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення відповідач листом від 08 квітня 2025 року №15910-12845/Ч-02/8-2600/25 відмовив у перерахунку пенсії на підставі цієї довідки, пославшись на відсутність рішення Кабінету Міністрів України про здійснення такого перерахунку, що й зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року позов задоволено повністю: визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу встановленого розміру пенсії з 76 до 70 відсотків грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії; відповідача зобов`язано за період з 01 січня 2016 року встановити, провести перерахунок та виплатити позивачу пенсію, виходячи з розрахунку 76 відсотків відповідного грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат; визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки від 03 листопада 2021 року №3956; відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року на підставі вказаної довідки, з розрахунку 76 відсотків відповідного грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зміна встановленого статтею 13 Закону №2262-ХІІ максимального відсоткового розміру пенсії (з 90 до 80, а згодом до 70 відсотків) стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної, тому при перерахунку пенсії підлягає застосуванню відсоток, визначений на момент її призначення. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір грошового забезпечення та пенсії, а здійснюють нарахування на підставі довідок, складених уповноваженими органами. При цьому відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо порядку перерахунку пенсій, прийнятого після скасування в судовому порядку відповідних положень постанови №103, не може бути підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії, право на який ґрунтується безпосередньо на приписах Закону №2262-ХІІ.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, після набрання законної сили судовим рішенням про визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови №103 не приймалося, у зв`язку з чим здійснити новий перерахунок пенсії позивачу неможливо, а виплата пенсії має продовжуватися у раніше встановлених розмірах.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що відповідач наділений лише правом перевіряти правильність складення довідок про розмір грошового забезпечення щодо їх формального змісту, проте не має права самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, а перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, запровадження яких є підставою для перерахунку пенсій, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №1-9/2015 (№4-рп/2015), визначається виключно законами України.

ГУ ПФУ також зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» сама собою не надає права на перерахунок пенсії особам, звільненим з органів внутрішніх справ, а тому, здійснюючи перерахунок пенсії позивача, відповідач діяв у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, - Закону №2262-ХІІ, Постанови №103 та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45).

На обґрунтування цієї частини доводів відповідач послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у зразковій справі №240/6263/18, постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі №520/1215/19 та постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі №711/10891/17.

Окремо апелянт заперечує проти перерахунку пенсії позивача з розрахунку 76 відсотків грошового забезпечення, зазначаючи, що станом на час здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року вже діяла редакція статті 13 Закону №2262-ХІІ від 13 березня 2018 року, згідно з якою максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а тому визначений відповідачем основний розмір пенсії позивача у 70 відсотків грошового забезпечення відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, встановлено строк для подання відзиву та витребувано матеріали справи № 320/17785/25 з Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, а також деяких інших категорій осіб, визначає спеціальний Закон №2262-ХІІ, яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, зокрема шляхом перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Механізм перерахунку раніше призначених пенсій визначає стаття 63 цього Закону, частиною третьою якої встановлено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а якщо внаслідок такого перерахунку розміри пенсій є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат саме при перерахунку пенсій, тоді як розмір пенсії у відсотках від грошового забезпечення, що застосовується при обчисленні (призначенні) пенсії, визначено статтею 13 цього Закону.

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а пунктом 3 цього Порядку визначено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, за формою згідно з додатками до цього Порядку та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій містить Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1.

Кабінет Міністрів України 21 лютого 2018 року прийняв постанову №103, пунктом 3 якої передбачено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова №988).

Саме на підставі цього припису та відповідної довідки про розмір грошового забезпечення станом на січень 2016 року відповідач з 01 січня 2016 року здійснив оскаржуваний перерахунок пенсії позивача.

Втім, пункт 3 постанови №103 визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року.

Ухвалюючи це рішення, суд виходив з того, що пункт 3 постанови №103 передбачав перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премій, фактично виплачених поліцейським лише за січень 2016 року, тоді як самі додаткові види грошового забезпечення поліцейським було запроваджено значно пізніше - наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, а тому оскаржуваний припис у відсотковому співвідношенні фактично звужував складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обчисленні пенсії відповідній категорії осіб, звужуючи тим самим зміст уже існуючих прав таких осіб.

Окремо колегія суддів зазначає, що пунктами 1, 2 постанови №103, які визначали умови перерахунку пенсій іншої категорії осіб - військовослужбовців, звільнених до 01 березня 2018 року, та відповідні зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45, визнано протиправними та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року.

Отже, посилання апелянта в апеляційній скарзі на неможливість проведення перерахунку пенсії позивачу у зв`язку зі скасуванням пунктів 1, 2 постанови №103 не узгоджується з матеріалами справи, оскільки позивач, як особа начальницького або рядового складу органів внутрішніх справ, отримував пенсію, перерахунок якої регулювався саме пунктом 3 постанови №103, скасованим в іншій справі - № 826/12704/18.

Саме скасування в судовому порядку пункту 3 постанови №103 і стало підставою для складення уповноваженим органом нової довідки від 03 листопада 2021 року №3956 про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, обчисленого відповідно до постанови № 988.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18 щодо зменшення відсоткового розміру пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, Верховний Суд у рішенні від 04 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, дійшов висновку, що зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках, внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, а нормою, яка визначає механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є стаття 63 Закону № 2262-ХІІ, яка відповідних змін не зазнала.

Цей висновок Верховного Суду, є обов`язковим для врахування судами при вирішенні аналогічних спорів і повністю узгоджується з висновком суду першої інстанції у справі що розглядається.

За результатами розгляду зразкової справи №240/6263/18 щодо перерахунку пенсій військовослужбовцям з урахуванням суми додаткових видів грошового забезпечення Верховний Суд у рішенні від 13 березня 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, сформував правові висновки, згідно з якими орган Пенсійного фонду України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок про розмір грошового забезпечення лише щодо їх формального змісту, однак не наділені повноваженнями самостійно визначати розміри складових грошового забезпечення, що впливають на обчислення розміру пенсії при її перерахунку.

Разом з цим, у наведеній зразковій справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що скасування в судовому порядку окремих положень постанови №103 вже після проведення на їх підставі перерахунку пенсії не є підставою для визнання раніше вчинених дій пенсійного органу протиправними, оскільки на момент їх вчинення такі дії відповідали вимогам чинного на той час законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що наведений висновок стосується оцінки правомірності дій пенсійного органу, які вже були вчинені в період чинності відповідного нормативно-правового акта, і не може бути автоматично поширений на відмову пенсійного органу вчинити нові дії, про які його прямо та обґрунтовано просить пенсіонер вже після того, як відповідний акт визнано протиправним і нечинним у судовому порядку, а уповноважений орган на виконання цього судового рішення склав нову довідку, що відображає справжній обсяг складових грошового забезпечення.

У справі що розглядається позивач не оскаржує правомірність дій відповідача, вчинених у 2016 році на підставі тоді ще чинного пункту 3 постанови №103, а реалізує своє право на перерахунок пенсії, що виникло після набрання законної сили рішенням суду у справі №826/12704/18 та складення на його виконання нової довідки від 03 листопада 2021 року №3956, у зв`язку з чим посилання апелянта на висновки зразкової справи №240/6263/18, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі №520/1215/19 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі №711/10891/17, які стосуються саме оцінки раніше вчинених дій пенсійного органу, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про неможливість проведення перерахунку пенсії позивачу з підстав відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого після скасування пункту 3 постанови №103.

За результатами розгляду зразкової справи №160/8324/19 щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям Верховний Суд у рішенні від 17 грудня 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року, дійшов висновку, що право особи на перерахунок пенсії не може і не має залежати від механізму його реалізації, а відмова уповноваженого органу вчинити дії, спрямовані на реалізацію такого права, з посиланням на відсутність нормативного акта, яким визначено порядок і умови такої реалізації, є протиправною, якщо матеріальний закон передбачає саме право на відповідний перерахунок.

Оскільки стаття 63 Закону №2262-ХІІ прямо передбачає перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, а необхідні складові грошового забезпечення позивача на листопад 2019 року вже визначено уповноваженим органом у довідці від 03 листопада 2021 року №3956, відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України, яким було б повторно врегульовано умови, порядок та розміри такого перерахунку після скасування пункту 3 постанови №103, не є правовою підставою для відмови у здійсненні перерахунку, позаяк право позивача на нього прямо передбачено законом, а процедура його реалізації (складення довідки уповноваженим органом та проведення розрахунку пенсійним органом на її підставі) вже завершена складенням довідки.

Не спростовує наведеного й посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №1-9/2015 (№4-рп/2015), яким надано офіційне тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону №2262-ХІІ.

У цьому рішенні Конституційний Суд України наголосив, що саме Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення, які враховуються для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, тоді як Кабінет Міністрів України вживає заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цього права.

Колегія суддів звертає увагу, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії як самостійна складова грошового забезпечення визначені не постановою №103 чи наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, а безпосередньо частиною третьою статті 63 Закону №2262-ХІІ, тобто законом України, яким і встановлено обов`язок їх урахування у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Постанова № 988 та наказ № 260 не запроваджують нового виду грошового забезпечення, а лише визначають конкретні розміри вже передбаченої законом складової для відповідної посади, що узгоджується з розподілом повноважень, окресленим Конституційним Судом України, а не суперечить йому.

Довідка від 03 листопада 2021 року № 3956 так само не запроваджує будь-яких нових видів грошового забезпечення, а лише усуває наслідки протиправного звуження переліку його складових, допущеного пунктом 3 постанови №103.

Отже, правова підстава для врахування цих складових при перерахунку пенсії позивача міститься безпосередньо в законі, а посилання апелянта на зазначене рішення Конституційного Суду України не спростовує висновків суду першої інстанції.

З приводу доводів апеляційної скарги про правомірність визначення основного розміру пенсії позивача у 70 відсотків грошового забезпечення з посиланням на редакцію статті 13 Закону №2262-ХІІ, чинну з 13 березня 2018 року, колегія суддів зазначає, що ці доводи є неточними, оскільки перерахунок пенсії позивача за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського здійснено не з 01 січня 2018 року, як стверджує апелянт, а з 01 січня 2016 року, що прямо передбачено пунктом 3 постанови №103 і не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.

Втім, виходячи з дати, на яку помилково посилається апелянт, наведені доводи прямо суперечать наведеному вище обов`язковому висновку Верховного Суду, сформованому за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18 та підтриманому Великою Палатою Верховного Суду.

Як установлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, право позивача на пенсію в основному розмірі 76 відсотків грошового забезпечення виникло і було реалізовано до внесення до статті 13 Закону №2262-ХІІ змін щодо зменшення граничного відсоткового розміру пенсії, а тому подальші зміни цієї статті, які регулюють порядок призначення пенсії, не можуть бути підставою для зменшення відсоткового розміру раніше призначеної пенсії під час її подальшого перерахунку, механізм якого визначає виключно стаття 63 Закону №2262-ХІІ.

Врахування відповідачем граничного розміру пенсії в 70 відсотків при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2016 року, а так само поширення цього ж обмеження на перерахунок, здійснюваний на підставі довідки від 03 листопада 2021 року №3956, суперечить наведеній обов`язковій правовій позиції, а тому висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання пенсії, обчисленої з розрахунку 76 відсотків відповідного грошового забезпечення, як за період з 01 січня 2016 року, так і за період з 01 грудня 2019 року, є правильним.

Колегія суддів також враховує, що зниження позивачу основного розміру пенсії до 70 відсотків при перерахунку 2016 року об`єктивно могло бути наслідком як застосування відповідачем граничного відсоткового розміру пенсії у редакції статті 13 Закону №2262-ХІІ, чинній після 2014 року, так і звуженого переліку складових грошового забезпечення, визначеного пунктом 3 постанови №103 і згодом визнаного протиправним у справі №826/12704/18.

Незалежно від того, яким саме із цих чинників зумовлено відповідне зниження, наведена вище обов`язкова практика Верховного Суду виключає його правомірність за обох підстав: за першою - в силу висновків зразкової справи №240/5401/18 про незастосовність зміненого граничного розміру пенсії до перерахунку раніше призначеної пенсії, за другою - в силу висновків справи №826/12704/18 та висновків зразкової справи №240/6263/18 про недопустимість звуження складових грошового забезпечення підзаконним актом усупереч статті 63 Закону №2262-ХІІ.

Таким чином, правильність висновку суду першої інстанції про наявність у позивача права на пенсію в розмірі 76 відсотків грошового забезпечення не залежить від точного встановлення того, яким саме із зазначених чинників було зумовлено її попереднє протиправне зниження.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Оскільки рішення суду у справі №826/12704/18, яким скасовано пункт 3 постанови №103, набрало законної сили 19 листопада 2019 року, право позивача на перерахунок пенсії з урахуванням повного складу грошового забезпечення виникло з наступного місяця, тобто з 01 грудня 2019 року, що відповідає визначеній судом першої інстанції даті перерахунку та узгоджується з усталеною судовою практикою розгляду аналогічних спорів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії з 76 до 70 відсотків грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року, а також про протиправність відмови відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 01 грудня 2019 року на підставі довідки від 03 листопада 2021 року №3956.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та висновків суду і не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки таких порушень судом першої інстанції не допущено, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 311, 315, 316, 322, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №320/17785/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №320/17785/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова