Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №359/1745/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/3470/2026

Справа № 359/1745/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Брова Д.С.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності,-

в с т а н о в и в :

27 лютого 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшов позов, яким просить суд : виділити у власність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), житлову кімнату площею 9,9 кв.м. (літера 4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; Залишити у спільної власності відповідачів житлові кімнати: 1-а кімната 19,1 кв.м. (літера 2), 2-га кімната 11,8 кв.м. (літера 3); Залишити у спільному користуванні: кухня площею 7,5 кв.м. (літера 5), ванна кімната площею 2,6 кв.м. (літера 7), вбиральня 1,0 кв.м. (літера 6), коридор 16,4 кв.м. (літера 1), лоджеї 2,0 кв.м.: 2,0 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 06 лютого 1998 року № НОМЕР_2 , Бориспільський міськвиконком посвідчує, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_4 , та членам його сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Квартира приватизована згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 72,3 кв.м., зареєстрована Бориспільським міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі за №10558 від 12 лютого 1998 року. 27 січня 2026 року позивач звернувся до Бориспільської міської ради з заявою про призначення грошової компенсації за житло, у відповідності до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сім`ї , затвердженого постановою КМУ від 19 жовтня 2016 року № 719. Так, рішенням №5 комісії з питань розгляду заяв про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб за рахунок субвенції з державного бюджету відповідно до чинного законодавства України виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 10 лютого 2026 року вирішено розглянуто повторно питання про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, після надання документів, які підтверджують частку, яка належить позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_2 . Враховуючи викладене, позивач вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість позивач направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на позові наполягає та просить задовольнити. Відповідачі кожен окремо подали до суду заяви, якими просили розгляд справи провести у їх відсутність, позовні вимоги визнали та просили задовольнити.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши заяви сторін, а також докази, наявні в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав люди-ни» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Наведене підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 виданого Бориспільським міськвиконкомом 06 лютого 1998 року (а.с. 4-5).

05 лютого 1998 року Бориспільським МБТУ на ім`я ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 6-7).

До позовної заяви ОСОБА_1 додав Звіт №1139/26 про проведення оцінки квартири АДРЕСА_2 , виготовлений ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз», згідно якого станом на 18 червня 2026 вартість квартири складає 2 056 640 грн. 00 коп.

З 09 грудня 2025 року по 09 грудня 2027 року позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, який має пільги,законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

27 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільської міської ради з заявою з заявою про призначення грошової компенсації за житло, у відповідності до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сім`ї , затвердженого постановою КМУ від 19 жовтня 2016 року № 719.

Рішенням № 5 від 10 лютого 2026 року, комісії з питань розгляду заяв про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб за рахунок субвенції з державного бюджету відповідно до чинного законодавства України виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 10 лютого 2026 року вирішено розглянуто повторно питання про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, після надання документів, які підтверджують частку, яка належить позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_2 (а.с. 12-14).

Згідно ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, і при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопос-тачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затверджено гопостановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них".

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Так, згідно пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Згідно роз`яснень, наданих судам у п.п. 6, 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок", виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Зважаючи на вказане, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Позивач є інвалідом ІІ групи та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (ч.1 ст. 142 ЦПК України).

Враховуючи, що позивача як інваліда ІІ групи звільнено від сплати судового збору, а відповідачі визнали позов, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави 50 відсотків судового збору (1331,20*50% = 665,60 грн.).

Враховуючи наведене та керуючись пп. 6, 7, 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок", 183,358,364,379,380,382 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 79-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 353, 354 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності - задовольнити.

В порядку поділу квартири виділити ОСОБА_1 в натурі у власність житлову кімнату площею 9,9 кв.м. (літера 4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Залишити у спільній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 житлові кімнати: 1-а кімната 19,1 кв.м. (літера 2), 2-га кімната 11,8 кв.м. (літера 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 : кухню площею 7,5 кв.м. (літера 5), ванну кімнату площею 2,6 кв.м. (літера 7), вбиральню 1,0 кв.м. (літера 6), коридор 16,4 кв.м. (літера 1), лоджеї 2,0 кв.м.: 2,0 кв.м.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі по 665 (шістсот шістдесят п`ять ) гривень 60 (шістдесят ) копійок з кожного.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_1 , паспорт – серії НОМЕР_4 виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України Київській області, адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_5 , паспорт – відомості відсутні, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_6 , паспорт – відомості відсутні, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_7 , паспорт – відомості відсутні, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 вересня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва