Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №620/13662/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/13662/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Воловика С.В.

Суддів: Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, у якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення, починаючи з 20.08.2024, перерахунку та виплати пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 20.08.2024 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням всіх передбачених законодавством підвищень і доплат.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у цій справі, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 20.08.2024 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 13 серпня 2025 року.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного від 23.01.2025 у справі № 620/13662/24 відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії, доплата склала 161313,98 грн, що підтверджується клопотання відповідача від 21.04.2024.

Посилаючись на тривале (понад сім місяців) невиконання відповідачем рішення суду від 23 січня 2025 року в частині фактичної виплати нарахованої доплати до пенсії, позивач звернулася до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання зазначеного рішення шляхом стягнення з ГУ ПФУ на її користь нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року заяву позивача задоволено; встановлено спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 620/13662/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , нараховану, але не виплачену доплату до пенсії в сумі 129450,52 грн.

Не погодившись з такою ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою та зазначає про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів зумовлене виключно відсутністю бюджетного фінансування та фактичною відсутністю коштів, а не недобросовісністю ГУ ПФУ. До того ж, зазначив, що виплата пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, здійснюється виключно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Порядок № 821), який передбачає пропорційний (поетапний), а не одноразовий порядок виплати в межах фактично виділених бюджетних асигнувань; іншого механізму законодавством не передбачено, а органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями самостійно його змінювати. Зміна одного способу виконання судового рішення на інший не повинна призводити до зміни обсягу зобов`язань боржника, визначених судом, до втручання в його дискреційні повноваження та до виникнення нового спору. На думку апелянта, судом першої інстанції не дотримано положень статті 242 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення, що свідчить про недотримання норм процесуального права, а тому прийнята ним ухвала підлягає скасуванню.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін, з таких підстав.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

Так, у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши абзац другий частини третьої статті 378 КАС України, дійшов висновку, що невиконання органом Пенсійного фонду України рішення суду щодо пенсійних виплат протягом двох місяців є самостійною та достатньою підставою для зміни способу виконання рішення на пряме стягнення конкретної грошової суми, відхиливши доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування як такі, що не узгоджуються з метою запровадженого законодавчого регулювання. Судова палата наголосила, що новий процесуальний механізм спрямований на забезпечення реального, а не формального виконання судових рішень у соціальних спорах.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 620/13662/24 набрало законної сили 13.08.2025. Попри це, станом на дату звернення позивача із заявою про зміну способу виконання рішення, а також станом на дату ухвалення оскаржуваної ухвали, частина нарахованої на виконання цього рішення доплати до пенсії залишалася невиплаченою протягом строку, який значно перевищує встановлений абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України двомісячний строк. Наведене свідчить про наявність передбаченої законом самостійної підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення, що правильно встановлено судом першої інстанції.

Посилання скаржника на Порядок № 821 як на єдиний законодавчо визначений і обов`язковий механізм виплати пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, не може бути взято до уваги колегією суддів через те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, пункти 1-3 Порядку № 821 визнано протиправними та нечинними як такі, що встановлюють обов`язковість виконання судового рішення в залежність від наявності окремого бюджетного фінансування, чим порушується стаття 129-1 Конституції України та частини друга, третя статті 14 КАС України. Суди наголосили, що підзаконний акт Кабінету Міністрів України не може обмежувати чи змінювати зміст судового рішення, яке набрало законної сили, а держава зобов`язана забезпечити його реальне виконання незалежно від бюджетних обмежень.

З огляду на викладене, посилання скаржника на положення Порядку № 821 як на самостійну правову підставу для відмови в задоволенні заяви позивача є необґрунтованим.

Колегія суддів також звертає увагу, що часткове виконання судового рішення (здійснення відповідачем часткової виплати у сумі 31 863,46 грн) не спростовує факту невиконання рішення суду в частині решти нарахованої заборгованості протягом строку, що перевищує два місяці, і не є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а судове рішення вважає законним і обґрунтованим, оскільки у даній ситуації наявний факт невиконання відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/13662/24, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.

Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , нараховану, але не виплачену доплату до пенсії в сумі 129450,52 грн є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

У свою чергу, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 129450,52 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суд обґрунтовано здійснив заміну невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова