Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №620/11118/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/11118/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Воловика С.В.

Суддів: Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, у якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки від 06.03.2024 №ФЧ46855 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 01.04.2025 на підставі оновленої довідки від 06.03.2024 №ФЧ46855 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду у цій справі, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки від 06.03.2024 № ФЧ46855 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019; зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2025 на підставі зазначеної довідки та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 26 січня 2026 року. Виконавчий лист видано 19 лютого 2026 року.

На виконання зазначеного рішення суду ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії позивача; загальний розмір нарахованої доплати за період з 01.04.2025 по 31.03.2026 склав 35323,33 грн. Додатковими виплатними відомостями відповідачем частково погашено заборгованість пропорційно виділеним бюджетним призначенням на загальну суму 10 498,78 грн (з яких 7 471,00 грн - минула заборгованість за період з 01.04.2025 по 25.01.2026; 3 027,78 грн - поточна заборгованість за період з 26.01.2026 по 31.03.2026). Станом на дату розгляду судом першої інстанції заяви про зміну способу виконання рішення залишок невиплаченої заборгованості становив 24824,55 грн (20911,42 грн минулої заборгованості та 3 913,13 грн поточної заборгованості).

Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі за текстом - заявник), діючи на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з наданими цим Законом та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» повноваженнями, звернулося до суду першої інстанції із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 25.12.2025 шляхом стягнення з ГУ ПФУ на користь позивача невиплаченої заборгованості по пенсії, мотивуючи це тривалим невиконанням відповідачем судового рішення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року заяву задоволено: встановлено спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 620/11118/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача невиплаченої заборгованості по пенсії у розмірі 24 824,55 грн.

Не погодившись з такою ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою та зазначає про те, що:

- суд першої інстанції неправильно застосував статтю 378 КАС України, оскільки зміна способу та порядку виконання судового рішення допускається лише у виняткових випадках об`єктивної неможливості виконання рішення у визначений спосіб чи наявності надзвичайних обставин, тоді як суд обмежився формальним посиланням на наявність непогашеного залишку заборгованості, не врахувавши факту поетапного (пропорційного наявним бюджетним асигнуванням) виконання рішення;

- відповідно до частини першої статті 378 КАС України суд «може», а не зобов`язаний змінити спосіб чи порядок виконання рішення; положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України не є безумовною підставою, що зобов`язує суд безальтернативно задовольнити відповідну заяву, а в кожному конкретному випадку суд має надати оцінку змісту резолютивної частини рішення та причинам його невиконання;

- резолютивна частина рішення від 25.12.2025 має виключно зобов`язальний характер (зобов`язання здійснити перерахунок і виплату), позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення визначеної суми коштів не заявлялися і судом не розглядалися, правильність нарахування заборгованості судом не перевірялася, а тому зміна способу виконання рішення на стягнення конкретної грошової суми з визначенням періоду фактично є вирішенням судом нового, не заявленого позивачем питання майнового характеру, що виходить за межі первісного предмета спору і фактично змінює зміст резолютивної частини рішення суду;

- виконання рішення суду залежить виключно від наявності бюджетного фінансування, а тому зміна способу виконання рішення не призведе до його фактичного виконання і не впливає на обсяг бюджетних асигнувань, виділених ГУ ПФУ; стягнення з відповідача коштів, які перебувають на його рахунках, але призначені для інших цілей, може поставити під загрозу виконання покладених на нього функцій.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року - без змін, з таких підстав.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

Щодо доводу апелянта про вихід за межі предмета спору та зміну змісту резолютивної частини рішення суду колегія суддів звертає увагу, що наведена скаржником практика Верховного Суду України та Верховного Суду (зокрема постанови від 24.12.2014 у справі № 21-506а14, від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15-а, від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 800/203/17) ухвалена до набрання чинності Законом № 4094-ІХ (19.12.2024), тобто до законодавчого закріплення в абзаці другому частини третьої статті 378 КАС України спеціального механізму способу виконання рішення саме у справах про пенсійні та інші соціальні виплати з покладенням обов`язку вчинити дії на стягнення грошових коштів. Застосування зазначеної попередньої практики без урахування цієї законодавчої зміни щодо спірних правовідносин, які виникли та існували після 19.12.2024, є помилковим.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на суттєву фактичну відмінність цієї справи від класичних випадків, коли зміна способу виконання рішення дійсно є вирішенням нового, не дослідженого судом майнового спору. У таких випадках розмір грошових вимог є спірним, невизначеним або потребує самостійного обчислення чи перевірки судом, що об`єктивно виходить за межі предмета спору, вирішеного попереднім рішенням.

У цій же справі розмір заборгованості не є предметом спору між сторонами: він визначений, обчислений і письмово підтверджений самим відповідачем (ГУ ПФУ) у процесі добровільного (хоча й часткового) виконання рішення суду за результатами здійсненого ним перерахунку пенсії, а в апеляційній скарзі скаржник сам наводить точний розмір непогашеного залишку заборгованості (24824,55 грн), який повністю збігається із сумою, стягнення якої встановлено оскаржуваною ухвалою.

Отже, зміна способу виконання рішення не потребувала від суду першої інстанції встановлення нових обставин чи вирішення нового майнового спору, а полягала виключно у наданні примусової (судової) форми виконання грошовому зобов`язанню, розмір якого визначений самим боржником на виконання рішення суду і фактично ним не оспорюється.

За таких умов зміна способу виконання рішення не зачіпає суті самого судового рішення (яким визнано протиправність відмови у перерахунку пенсії та встановлено обов`язок здійснити такий перерахунок і виплату), а є похідним технічним засобом забезпечення його реального виконання, що узгоджується з висновком суду першої інстанції.

Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості по пенсії в сумі 24824,55 грн є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова