Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №640/5177/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/5177/21 Суддя (судді) першої інстанції: Козачок І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі за адміністративним ОСОБА_1 до Київської міської ради про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила скасувати рішення Київської міської ради ІХ скликання від 19.05.2021, оформлене протоколом №7/9 від 19.05.2021 ( пункт 7.5.3 рішення в частині відхилення проекту рішення Київської міської ради "Про відмову громадянці ОСОБА_1 в передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ") .

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 18.08.2016 звернулась до Київської міської ради із клопотанням (зареєстроване за №08/М-9964) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовним розміром 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У подальшому відповідно до ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України позивачкою було розроблено документацію із землеустрою щодо зазначеної земельної ділянки за принципом мовчазної згоди. Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві зареєстровано земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , та присвоєно їй кадастровий номер 8000000000:90:066:0274, про що наданий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2017 HB8000471722017.

18.07.2017 позивачка подала заяву до Київської міської ради про передачу їй у власність зазначеної земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 разом з розробленим раніше проектом землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було сформовано кадастрову справу А-22885 на земельну ділянку, виготовлений проект рішення Київської міської ради "Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ". Вказаний проект рішення Департамент направив заступнику міського голови - секретарю Київради 23.11.2017 за №057052-20992 для подальшого розгляду відповідними комісіями Київської міської ради.

Відповідно до витягу з протоколу №1/63 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури, землекористування від 23.01.2018 постійна комісія вирішила відкласти розгляд проекту рішення через наявність зауважень, відображених у висновку територіального органу Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, - Головного управління Держгеокадастру у місті Києві від 03.02.2017 № 323/82-17. У пункті 9 Висновку вказані наступні зауваження та пропозиції до проекту: "В акті передачі межових знаків на зберігання відсутні суміжники, а саме: від А до Б, від В до Г, від Г до Д, від Д до Е, від Е до А (міські землі не надані у власність чи користування) зазначені на кадастровому плані земельної ділянки".

07.02.2018 ОСОБА_1 звернулась до Київської міської ради з заявою, у якій просила вчинити дії з метою розгляду проекту рішення, передати проект на розгляд пленарного засідання Київської міської ради.

Департамент земельних ресурсів повідомив Постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про те, що суміжники земельної ділянки на АДРЕСА_1 відсутні, оскільки Київська міська рада рішення стосовно передачі у власність суміжних земельних ділянок не приймала.

Як вбачається з протоколу №20/82 засідання Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури га землекористування від 25.09.2018, комісія при повторному розгляді проекту рішення Київської міської ради про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, вирішила відхилити зазначений проект, оскільки земельна ділянка відноситься до озеленених територій, що резервуються для розвитку мережі зелених насаджень загального користування відповідно до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №826/1092/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020, рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, оформлене протоколом №1/63 від 23.01.2018 скасоване в частині, що викладена пунктом 17.7.1 "Про розгляд проекту рішення Київської міської ради "Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 " у повному обсязі пункту 17.7.1; зобов`язано Постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування відповідно до вимог чинного законодавства розглянути проект рішення Київської міської ради "Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 " і прийняти рішення на пленарному засіданні Київської міської ради протягом двох місяців з дати набуття чинності рішення суду.

На виконання цього рішення Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив справу А-22885 з відповідним проектом рішення Київської міської ради "Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 " від 22.11.2017 №ПР-14672 для розгляду Постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

У подальшому відповідно до протоколу № 3/106 засідання Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 02.06.2020 при повторному розгляді проекту рішення Постійна комісія вирішила відхилити зазначений проект, оскільки земельна ділянка відноситься до озеленених територій, що резервуються для розвитку мережі зелених насаджень загального користування відповідно до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381.

Листом від 20.07.2020 Департамент направив до Київської міської ради для формування попереднього проекту порядку денного пленарного засідання Київської міської ради проект рішення "Про передачу громадянці ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ".

Рішенням, прийнятим під час засідання Президії Київської міської ради 11.12.2020, проект рішення про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки передано до Постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.

Відповідно до протоколу № 7/9 засідання Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 19.05.2021 при повторному розгляді проекту рішення комісія проголосувала за відхилення проекту рішення. Відповідно до протоколу №01/19 засідання Постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики від 15.02.2022 цією комісією також відхилено проект рішення Київської міської ради про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки. У подальшому, Постійною комісією Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин 22.06.2022 відхилено проект рішення про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки.

У той же час, попередній проект рішення Київської міської ради від 15.12.2021 було розглянуто на пленарному засіданні сесії Київської міської ради 08.02.2024 та прийнято рішення Київської міської ради від 08.02.2024 №7792/7833 про його відхилення.

Враховуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №826/1092/18, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020, відповідно до статей 9, 81, 83, 116, 118, 122, підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про адміністративну процедуру", зважаючи на заборону безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність під час дії воєнного стану, Київська міська рада прийняла рішення від 30.05.2024 №548/8514 "Про відмову громадянці ОСОБА_1 в передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ".

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є рішення від 19.05.2021 про відхилення проекту рішення Київської міської ради.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ч. 2 ст. 4 ЗК України).

За змістом частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Водночас положеннями ЗК України визначено, що орган місцевого самоврядування наділено правом відмовити у погодженні проекту землеустрою, однак вказано, що така відмова можлива виключно у разі невідповідності документації положенням вимог законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації та зобов`язано суб`єкта владних повноважень вказати у рішенні вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

У цій справі на пленарному засіданні міської ради було розглянуто проект рішення про передачу позивачці у приватну власність вказаної вище земельної ділянки. За результатами голосування пропозиція щодо підтримки проекту рішення не набрала необхідної кількості голосів, водночас пропозиція про відхилення проекту рішення набрала необхідну кількість голосів.

На думку суду, спірне рішення прийняте відповідачем без належного обґрунтування причин відхилення проекту. Разом з тим, сам по собі факт негативного голосування або фактичного утримання від голосування без викладення належних мотивів та підстав, не є достатньою підставою для відмови та прямо суперечить приписам ЗК України. Крім того, будь-яке рішення органу місцевого самоврядування, яке має наслідком обмеження прав особи, повинно містити чітке, правове і фактичне обґрунтування, чого у даному випадку зроблено не було.

Як встановлено зі змісту протоколу № 7/9 від 19.05.2021 (витяг а.с. 157-158) він фактично не містить жодних мотивів та обґрунтувань з посиланням на відповідні норми права, з яких виходив суб`єкт владних повноважень, відхиляючи проект рішення про передачу позивачці земельної ділянки у власність.

У протоколі зазначається, що Постійною комісією у 2019 році проект рішення відхилений, а у 2021 році жодного висновку не приймалось. Водночас, як було зазначено вище, будь-яких встановлених законом підстав для відхилення проекту рішення або відмови у прийнятті рішення в оскаржуваному рішенні не було зазначено.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, а також застосовуючи принцип правової визначеності, як одну із визначальних вимог до рішень суб`єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що рішення про відмову у передачі позивачці земельної ділянки у приватну власність має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних підстав для цього.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк