Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №357/13161/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13161/26

1-кп/357/1137/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №8 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111030000783 від 11.05.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Миньківці Сквирського р-ну Київської обл., громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

17.06.2026 поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5 та інспектор цього ж підрозділу ОСОБА_6 виконували службові обов`язки з патрулювання в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області.

Відповідно до посадових обов`язків працівників патрульної поліції, затверджених наказом Департаменту патрульної поліції від 17.04.2023 № 793, поліцейський та інспектор взводу, зокрема, здійснюють первинне реагування на повідомлення про правопорушення, виявляють і припиняють правопорушення та в передбачених законом випадках розглядають справи про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» поліція є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції належать до працівників правоохоронних органів.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як працівники Національної поліції, які постійно здійснювали функції представників влади, були службовими особами у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України та примітки 1 до ст. 364 КК України.

17.06.2026 о 19 год. 33 хв. на службовий планшет працівників поліції екіпажу «Вулкан 0702» у складі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надійшов виклик «Домашнє насильство». Прибувши за адресою виклику: АДРЕСА_2 , поліцейські спілкувалися із заявницею ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона повідомила про словесний конфлікт між її вітчимом ОСОБА_4 та її матір`ю ОСОБА_8 . ОСОБА_8 повідомила поліцейським, що претензій до чоловіка не має та що між ними виник словесний конфлікт.

Надалі поліцейські виявили ОСОБА_4 біля будинку та перевірили відомості про нього за інформаційними базами поліції. За результатами перевірки було отримано інформацію про перебування ОСОБА_4 у розшуку за ініціативою ІНФОРМАЦІЯ_3 . У відповідному записі, зокрема, були зазначені позначки «СЗЧ» та «Дезертир», а також статус «пошук за оперативною інформацією». Відомості про розшук були підтверджені черговою частиною ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що повідомили ОСОБА_4 .

Після цього ОСОБА_4 відмовився добровільно проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час спілкування з поліцейськими він висловлювався нецензурною лайкою, справив природну потребу біля дитячого майданчика та не реагував на вимоги поліцейських припинити такі дії. О 20 год. 10 хв. його було затримано в порядку ст. 261 КУпАП із застосуванням фізичної сили та кайданків, після чого поміщено до службового автомобіля марки «Toyota» з номерним знаком « НОМЕР_1 » на синьому фоні.

Перебуваючи у службовому автомобілі, ОСОБА_4 усвідомлював, що поліцейські мають намір доставити його до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з отриманою інформацією про розшук. Бажаючи уникнути доставлення та передачі уповноваженим службовим особам цього відділу, він вирішив запропонувати поліцейським неправомірну вигоду за невчинення ними відповідних дій із використанням службового становища.

Під час руху службового автомобіля до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , знаючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є працівниками поліції і виконують службові обов`язки, неодноразово висловив їм пропозицію надати неправомірну вигоду в розмірі 5 000 доларів США за те, щоб вони його відпустили, не доставляли до зазначеного відділу та не передавали його уповноваженим службовим особам Військової служби правопорядку.

Грошових коштів ОСОБА_4 фактично не передавав. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 попереджали його про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди службовій особі, однак він продовжував висловлювати таку пропозицію.

Отже, ОСОБА_4 запропонував службовим особам неправомірну вигоду за невчинення ними в його інтересах дій із використанням наданого їм службового становища.

2. Доведеність винуватості обвинуваченого?

2.1. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. Він підтвердив обставини висунутого обвинувачення, зокрема те, що запропонував працівникам поліції 5000 доларів США за своє звільнення та недоставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Прокурор вважав обвинувачення доведеним та не заперечував проти визначення обсягу доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

2.2. Визначення обсягу доказів

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. Суд з`ясував, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, а позиція обвинуваченого є добровільною. Обвинуваченому роз`яснено, що в разі застосування порядку, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України, він буде позбавлений права оспорювати в апеляційному порядку ті фактичні обставини, які не заперечував під час судового розгляду та докази щодо яких суд визнав недоцільним досліджувати.

Після такого роз`яснення ОСОБА_4 підтвердив, що розуміє його зміст і наслідки, повністю визнав винуватість та не заперечував проти застосування зазначеного порядку.

З огляду на це суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорювалися, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат та відомостей, які характеризують його особу.

2.3. Показання обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що проживає разом із дружиною та її неповнолітньою донькою ОСОБА_7 17.06.2026 під час сімейного конфлікту ОСОБА_7 викликала поліцію. Поліцейські, які прибули на виклик, перевірили відомості про нього та повідомили, що він перебуває у розшуку за ініціативою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щоб уникнути доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , він запропонував працівникам поліції неправомірну вигоду в розмірі 5 000 доларів США. Грошових коштів поліцейським не передавав.

ОСОБА_4 також повідомив, що працює без офіційного оформлення трудових відносин та має середньомісячний дохід близько 25 000 грн. Свою поведінку він оцінює критично, у вчиненому розкаюється.

Показання обвинуваченого є послідовними та стосуються обставин, які він сприймав безпосередньо. Підстав вважати, що ОСОБА_4 обмовляє себе, судом не встановлено.

2.4. Інші досліджені матеріали

Судом досліджено постанову про визнання речовими доказами від 25.06.2026, довідку про витрати на проведення експертизи від 23.07.2026 № СЕ-19/123-26/10708-ЛД та матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.

Відповідно до досліджених матеріалів ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує. За місцем проходження військової служби характеризується негативно.

3. Правова кваліфікація дій обвинуваченого

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого ОСОБА_4 обвинувачення.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були працівниками Національної поліції та під час описаних подій виконували службові обов`язки. ОСОБА_4 усвідомлював їхній службовий статус: поліцейські перебували в однострої, представилися, мали нагрудні жетони та діяли у зв`язку з отриманим викликом і встановленими під час перевірки відомостями.

Об`єктивна сторона вчиненого полягала у висловленні ОСОБА_4 пропозиції надати поліцейським 5 000 доларів США за невчинення ними в його інтересах дій із використанням службового становища — за те, щоб його відпустили, не доставляли до ІНФОРМАЦІЯ_4 та не передавали уповноваженим службовим особам цього відділу.

ОСОБА_4 діяв умисно: він розумів зміст запропонованих поліцейським дій та бажав уникнути доставлення. Для кваліфікації саме як пропозиції неправомірної вигоди фактична передача грошових коштів не є необхідною.

Оцінивши встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 доведена поза розумним сумнівом. Його дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставиною, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття. Обвинувачений повністю визнав винуватість, критично оцінив власну поведінку, висловив жаль із приводу вчиненого та зазначив, що зробив для себе належні висновки.

Водночас суд не визнає окремою пом`якшувальною обставиною активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Самі по собі визнання вини та підтвердження обставин, уже відомих органу досудового розслідування, не свідчать про активне сприяння його розкриттю. Конкретних дій ОСОБА_4 , спрямованих на надання раніше невідомих відомостей або доказів, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання

Прокурор просив призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 369 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Обвинувачений просив призначити йому штраф у розмірі, запропонованому прокурором.

Відповідно до статей 50, 65 КК України покарання має на меті кару, виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання, суд ураховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, ставлення до вчиненого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 неодноразово висловив пропозицію неправомірної вигоди працівникам поліції в сумі 5 000 доларів США. Водночас грошових коштів він фактично не передав, а бажаного для нього результату не настало.

ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітнього сина, працює без офіційного оформлення трудових відносин та, за його словами, отримує близько 25 000 грн на місяць. Він повністю визнав винуватість і щиро розкаявся. Суд також ураховує досліджені відомості про характеристику обвинуваченого за місцем проходження військової служби.

За сукупністю наведених обставин суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливі шляхом призначення покарання у виді штрафу.

Ураховуючи майновий та сімейний стан обвинуваченого, суд призначає штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 369 КК України, — 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. На переконання суду, таке покарання відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

6. Цивільний позов

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

7. Речові докази, процесуальні витрати та запобіжний захід

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався. Підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не встановив.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, у сумі 3 850,88 грн підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Вирішуючи питання про речові докази, суд керується ч. 9 ст. 100 КПК України. Три DVD-R диски з відеозаписами, визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження, відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України належить залишити в цих матеріалах протягом усього строку їх зберігання.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 349, 368–370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, статтями 50, 53, 65, 66, 369 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази — три DVD-R диски з відеозаписами, марковані написами « ОСОБА_4 1/3», « ОСОБА_4 2/3», « ОСОБА_4 3/3», які відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 25.06.2026 зберігаються при матеріалах кримінального провадження, — залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, згідно з довідкою від 23.07.2026 № СЕ-19/123-26/10708-ЛД у розмірі 3 850,88 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 88 копійок).

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо такої скарги не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1