Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №826/26869/15 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/26869/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Казанчук Г.П.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року залишено позовну заяву без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачка, через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

21.01.2026, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд замінити відповідача по справі Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (просп. Героїв Сталінграду, 58, м. Київ, 04213; код ЄДРПОУ 39468697) на Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 44116011).

Відповідно до положень ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вимоги приписів ст. 52 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе допустити заміну відповідача - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по текст у- ГУ ДПС у м. Києві).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції залишаючи без розгляду позовну заяву виходив з того, що станом на 05.06.2025, вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження від 29.04.2025 не виконано, клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, позивачкою не подано, а тому існують підстави, відповідно до п.7 ч. 1 ст. 240 КАС України, для залишення без розгляду позовної заяви.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що не відповідає нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.12.2015 року ОСОБА_3 , через свого представника за довіреністю - Мильнікову М.М., звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС України щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005621701 від 12.11.2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС України.

Ухвалою від 11.12.2015 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2016 зупинено провадження у справі №826/26869/15 до набрання законної сили рішенням у справі №761/37012/15-ц.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований, утворений Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року прийнято адміністративну справу № 826/26869/15 до свого провадження та поновлено провадження у справі.

Також, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху після відкриття провадження по справі, і зазначено про необхідність позивачу повідомити суд, коли саме було отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005621701 від 12.11.2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС України та обов`язково надати суду документальні докази в підтвердження цієї дати. А у разі пропуску строку звернення до суду - надати суду відповідну заяву про поновлення такого пропущеного строку разом додатково надавши документальні докази в підтвердження поважності причин його пропуску.

Окрім того, в ухвалі від 29.04.2025 про залишення без руху позовної заяви судом зазначено, що оскільки з часу видачі довіреності минуло більше 3 років, суддя вважає за необхідне запропонувати позивачу надати заяву про підтвердження повноважень представника позивача.

Також, в ухвалі від 29.04.2025 про залишення без руху позовної заяви судом зазначено, з огляду на досить тривалий час, який сплив з дати подачі позову, судом першої інстанції запропоновано ОСОБА_1 надати заяву про актуальність заявлених позовних вимог. У разі, зміни обставин, що спонукали до звернення з цим позовом, суддя роз`яснила про можливість подання заяви про залишення позову без розгляду чи про відмову від позовних вимог.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду, у зв`язку з неусуненням позивачкою недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, після відкриття провадження.

Спірним у даній справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спірним у цій справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування №0005621701 від 12.11.2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС України, у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору.

У даному випадку, залишаючи позов без руху, суд першої інстанції керувався правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.01.2022 року у справі № 160/11673/20, зазначивши, що доказів досудового вирішення спору та подання скарги матеріали справи не містять, а відтак, строк звернення до суду з цим позовом складає шість місяці. Натомість матеріали позовної заяви не містять відомостей, які були б підтвердженні документально, коли саме позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0005621701 від 12.11.2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС України.

Дослідивши матеріали даної справи та доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, після залишення без руху позовної заяви, скерована на адресу позивача - АДРЕСА_1 , яка зазначена в позовній заяві.

Вказана ухвала повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У даному випадку, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував особливих обставин даної справи, що фактично була призупинена не з вини позивача, а внаслідок процесу реформування судової системи.

Окрім того, після зупинення провадження у справі, в житті позивачки відбулися об`єктивні зміни, зокрема позивачка вийшла заміж, після чого змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », та змінила місце проживання, нова адреса: АДРЕСА_2 .

Як зазначає апелянт, вказані обставини позбавили можливості ОСОБА_3 , в строк визначений судом, усунути встановлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви.

Колегія суддів вважає вказані доводи частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вище вже встановлено судом, провадження у даній справі було відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2016 зупинено провадження у справі №826/26869/15 до набрання законної сили рішенням у справі №761/37012/15-ц, після чого справа фактично не розглядалася протягом десяти років.

У свою чергу, позивачка, будучи обізнана про зупинення провадження у справі, мала законні сподівання на розгляд справи по суті, у зв`язку з відкриттям провадження по справі та майбутнім розглядом справи по суті, після поновлення провадження у даній справі.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції залишаючи без руху, після відкриття провадження по справі, і зазначаючи про необхідність позивачки повідомити суд, коли саме було отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005621701 від 12.11.2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС України та обов`язково надати суду документальні докази в підтвердження цієї дати, не надано оцінки обставинам, чи має таку можливість позивач надати вказані докази, після спливу 10 років та 5 місяців (29.04.2025 момент постановлення ухвали без руху) з моменту винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, яким затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, яким передбачено, що строк зберігання для документів та інформації, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, для фізичних осіб - підприємців встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та становить 3 роки.

Щодо висновків суду першої інстанції викладених в ухвалі від 29.04.2025 про залишення без руху позовної заяви в частині строку оскарження податкового повідомлення-рішення, а саме: шість місяців або 1095 днів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалюючи постанову від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.

Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

З цих підстав суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Також, у постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України, як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

Водночас, в межах даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у позивачки було наявне право на звернення до суду з даним позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України 1095 днів з моменту отримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки спірні правовідносини виникли в 2015 році.

У свою чергу, стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати наголошував на тому, що суди повинні уникати випадків скасування законних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи змінилось юридичне тлумачення відповідної норми права.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Також судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У даному випадку, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом 09.12.2015 року, тобто до зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду.

Отже, на момент звернення позивачки з даним позовом до суду існувала сталої судова практика, яка визначала право звернення платника податків із позовом до адміністративного суду про скасування податкового повідомлення-рішення, без застосування процедури адміністративного оскарження, протягом 1095 днів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, які покладені в основу ухвали від 29.04.2025 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_3 , після відкриття провадження по справі, яка незаконно стала підставою для постановлення оскаржуваної ухвали про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду, оскільки судом першої інстанції помилково застосовано нову судову практику про недотримання позивачкою строку звернення до суду з даним позовом, що є проявом надмірного формалізму, і є неприпустимим, оскільки на момент подання позову та відкриття Окружним адміністративним судом міста Києва провадження в даній справі (11.12.2015) сталою була судова практика щодо тривалості строку звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень - 1095 днів, на врахування якої небезпідставно сподівалася ОСОБА_3 .

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Протягом десятиліття судова практика надавала перевагу у застосуванні спеціальному закону як більш сприятливому для платника, і жодних заперечень, ані з боку законодавчого органу, ані з боку органів виконавчої влади, таке правозастосування не викликало, принаймні, відповідних змін ці законодавчі норми не зазнали за більш, ніж достатній для цього строк.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Будь-яка доцільність зміни попередніх підходів до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах, може бути виправдана виключно у випадку необхідності вдосконалення діючого законодавства та у випадку, коли такі зміни не породжують правову невизначеність та не погіршують становища платників податків. Допускати відступ від правила застосування тієї норми, яка закріплена у відповідній галузі, і обирати норму іншого акта можна лише у випадках, коли вона покращує правове положення суб`єктів.

В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням вище викладених правових норм та висновків судів, зазначає, що для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів, відповідно до принципу in dubio pro tributario, ОСОБА_3 має право на доступ до правосуддя з даним позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення №0005621701 від 12.11.2014 року, у межах гарантованого спеціальним законом строку, встановленого сукупністю правових норм - пунктом 56.18 статті 56 та пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а не загального, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, що помилково не було взято до уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в даній адміністративній справі, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст.238, 240, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управління Державної податкової служби у м. Києві.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року про залишення позову без розгляду - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Кузьменко

Повний текст виготовлено 25.09.2026 року