Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №357/3657/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3657/26

Провадження № 2/357/4304/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Герасименко Ю.С., про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за несвоєчасну оплату аліментів у розмірі 394 684,10 грн.

В обґрунтування позову вказано, що за рішенням суду в примусовому порядку з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 . У зв`язку з неналежним виконанням рішення суду, за відповідачем рахується заборгованість по сплаті аліментів. Останній тривалий час ухиляється від обов`язків по утриманню дитини, тому позивач має право на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому законодавством.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

10.03.2026 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовчий розгляд у відкритому судовому засіданні 14.04.2026.

28.05.2026 від представника відповідача - адвоката Кордій Н.Г., до суду надійшли письмові пояснення, в обґрунтування яких вказано, що ОСОБА_2 у спірний період проходив військову службу у лавах Збройних Сил України та безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України, що підтверджується відповідними доказами. Перебування на військовій службі, виконання бойових завдань, обмежений доступ до засобів зв`язку, банківських сервісів та можливості особисто контролювати хід виконавчого провадження є об`єктивними та поважними причинами, які істотно ускладнювали можливість своєчасного виконання аліментного обов`язку. При цьому ОСОБА_2 не ухилявся від виконання рішення суду, не приховував свої доходи, проходив офіційну військову службу, а грошове забезпечення військовослужбовця нараховувалося офіційно та надходило на банківський рахунок у встановленому законом порядку. Саме на орган державної виконавчої служби покладається обов`язок щодо організації примусового виконання рішення суду, здійснення розрахунку заборгованості, звернення стягнення на доходи боржника та вжиття всіх необхідних заходів для своєчасного стягнення аліментів у межах виконавчого провадження. Таким чином, за наявності офіційного доходу боржника, який не приховувався, а також відкритого виконавчого провадження, саме державний виконавець був наділений повноваженнями та обов`язком забезпечити належне і своєчасне стягнення аліментів із доходів ОСОБА_2

24.06.2026 в судовому засіданні суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження у даній цивільній справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, надала пояснення по суті. Вказала, що зі скаргами на дії/бездіяльність державного виконавця позивач не зверталась. В неї відсутні підтвердження звернення до відповідача про необхідність сплати аліментів, сторони спілкувались про це усно.

Представник відповідача Кордій Н.Г. у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити. Вказала, що відповідач знав про наявність виконавчого листа, але стаття 196 СК України передбачає стягнення пені лише за наявності вини відповідача, якої немає. Останній покладався на виконання рішення суду державним виконавцем. З 2023 по 2026 рік не було проведено жодних виконавчих дій щодо перевірки його доходів. Відповідач є військовим, що ускладнює з`ясування відомостей про виконавче провадження, він очікувано розраховував на стягнення аліментів військовою частиною, при цьому відповідач проходив службу у різних військових частинах. У представника відсутні відомості, чи повідомляв відповідач виконавця про зміни відповідачем місця служби.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

З 05.05.2009 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2020 у справі № 357/11813/19.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.07.2009, актовий запис № 1263.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2017 у справі № 357/7655/17, провадження № 2/357/2942/17, стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.07.2017 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду набрало законної сили та 30.10.2017 судом виданий виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні в Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області.

Згідно з розрахунком державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Герасименко Ю.О. № 53631 від 26.02.2026, за матеріалами виконавчого провадження № 55126153 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/357/2942/17 від 30.10.2017 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина, рахується заборгованість за період з квітня 2020 року по січень 2026 року в розмірі 394 684,05 грн.

Відповідачем надано військовий квиток серії НОМЕР_2 від 02.08.2014, відповідно до якого ОСОБА_2 проходив службу в різних військових частинах на різних посадах у період з 18.12.2014.

Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_3 № 2194/746 від 21.05.2025, старший сержант ОСОБА_2 обіймає посаду сержант з матеріального забезпечення роти матеріально-технічного забезпечення в/ч НОМЕР_3 , у період з 22.04.2025 по 30.04.2025 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Мирноградській МТГ Покровського району Донецької області.

За даними довідки ОК-5, ОСОБА_2 у період з січня 2020 до березень 2025 року має безперервний стаж роботи (служби) у військовій частині НОМЕР_4 , з квітня 2025 до квітня 2026 року у в/ч НОМЕР_5 .

Відповідачем до матеріалів справи надані квитанції про погашення заборгованості на суму 20 000 грн у червні 2026.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України, рішення суду є обов`язковим до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 549 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Частиною 1 ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Судом встановлено, що сторони мають спільного сина, на утримання якого за рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/4 частини доходу платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.07.2017 і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на примусовому виконанні в органі ДВС, при цьому відповідачем сплачувались аліменти на утримання сина, однак починаючи з травня 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 394 684,11 грн.

Матеріали справи не містять жодного доказу здійснення державним виконавцем в період з 2022 по 2025 рік дій, зокрема, але не виключно, щодо направлення запитів до державних органів підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, для з`ясування інформації про отримані відповідачем доходи та кошти з метою звернення на них стягнення для погашення існуючої заборгованості зі сплати аліментів та, як наслідок, направлення роботодавцям боржника виконавчого листа на виконання.

У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19.

Судом також встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Поряд із цим, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний, зокрема, повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини.

Матеріали даної справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач повідомляв державного виконавця про зміну місця служби, адвокат відповідача в судовому засіданні вказала про відсутність у неї відомостей з цього приводу.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець встановив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, до дня, в який проведена сплата заборгованості, чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %, за цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

В межах розгляду цієї справи судом перевірено здійснений позивачем розрахунок розміру пені за несплату аліментів та встановлено, що він проведений вірно.

Згідно із ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

За своїм змістом неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Таким чином, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені судом обставини справи в їх сукупності, сталу позицію Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання «справедливого балансу», тобто розумного співвідношення між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, відомості про особу відповідача, виходячи з інтересів спільного сина сторін, якому на час розгляду цієї справи виповнилося 17 років, відсутність майнових претензій позивача до відповідача в період з 2022 по 2025 рік щодо сплати заборгованості за аліментами та пені, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та зменшення розміру пені до 200 000 грн., що на думку суду є компенсаційним по відношенню до позивача та дитини, а також справедливим по відношенню до відповідача, з огляду на встановлені судом обставини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору в дохід держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави за подання до суду даної позовної заяви в розмірі 1% від ціни позову, тобто 2 000 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів у розмірі 200 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 000 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов