Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №640/32929/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/32929/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Лазарєв В.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 27 листопада 2020 року № 92 про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 36 050,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.05.2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято постанову № 2462 «Про проведення позапланового заходу (перевірки)» ФОП ОСОБА_2

29.05.2020 року за результатами проведеної перевірки, відповідачем було складено акт № 2462-1, в якому встановлено, що під час продажу товару ФОП ОСОБА_2 не видаються споживачам розрахункові документи встановленої форми, що засвідчує факт купівлі з позначкою про дату продажу, що є порушенням абз.2 ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

За висновками акту, реалізація продукції без необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у супровідній документації, що додається до продукції на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом у доступній наочній формі та перед укладенням договорів на відстані не надано споживачеві інформацію про гарантійні зобов`язання виробника (виконавця).

На претензію гр. ОСОБА_3 до позивача від 17.01.2020, ФОП ОСОБА_2 відмовлено споживачу в реалізації його прав, установлених ч. 1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме під час виявлення споживачем протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків товару, не розірвано договору та не сплачено за товар грошову суму.

Так, контролюючий орган дійшов висновку, що зазначене свідчить про порушення ФОП ОСОБА_2 п. 9 ч. 1 ст. 15, п. 2 абз. 4 ст. 13, абз. 6 ч. 1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», а також п. 1.14, 1.6 та 1.4 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених наказом Міністерства економіки України № 103 від 19.04.2007.

За наслідком виявлених порушень, 01.06.2020 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві складено припис № 363 та встановлено строк повідомлення про його виконання з документальним підтвердженням до 18.06.2020 року.

27.11.2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві винесено постанову № 92, якою відповідно до п.7 ч. 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 36 050,00 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова, а.с.49).

Так, в оскаржуваній постанові відповідачем зазначено, що на підставі акта № 2462-1 від 29.05.2020, ФОП ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у супровідній документації, що додається до продукції у маркуванні чи іншим способом у доступній наочній формі, а саме: не надано споживачеві інформацію про гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); за відмову споживачу в реалізації його прав, а саме: під час виявлення споживачем протягом гарантійного строку істотних недоліків товару, з споживачем не розірвано договір та не сплачено за товар грошову суму.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом порушено процедуру прийняття оскаржуваної постанови та невірно обраховано розмір штрафу за наслідками розгляду справи про накладення стягнень на позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону (ч. 6 статті 2 Закону № 877-V).

Так, у силу вимог частини 1 статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

У свою чергу, відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовує Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII (далі - Закон №1023-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини 1 статті 8 Закону №1023-XII у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

При цьому, частина 3 статті 10 Закону №1023-XII визначає, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Відповідно у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону,

- у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 1 частини 1 статті 23 Закону №1023-XII).

Тобто, суб`єкт господарювання притягається до відповідальності саме за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 Закону №1023-XII.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_2 , контролюючим органом встановлено факт реалізації продукції без необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у супровідній документації, що додається до продукції на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом у доступній наочній формі та перед укладенням договорів на відстані, не надано споживачеві інформацію про гарантійні зобов`язання виробника (виконавця).

На претензію гр. ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 від 17.01.2020 р. відмовлено споживачу в реалізації його прав, установлених ч. 1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: під час виявлення споживачем протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків товару, не розірвано договору та не сплачено за товар грошову суму. Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки №2462-1 від 29.05.2020 року.

За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), відповідачем видано припис №363 від 01.06.2020 року, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_2 усунути виявлені порушення та повідомити про усунення порушення з документальним підтвердженням.

Пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 1023-XII встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність, а саме: за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчать матеріали справи, 17.06.2020 року позивачем подано до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві повідомлення про виконання припису №363 від 01.06.2020 року із відповідними доказами (Т.1 а.с.41-42).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що виконання позивачем припису №363 не вказують на протиправність оскаржуваної постанови №92 від 27.11.2020 року, оскільки відповідач застосував до позивача штраф не за порушення п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-XII, а за порушення п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-XII.

У свою чергу, п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-XII регламентовано що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію»)

- у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 13 частини 1 статті 26 Закону № 1023-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб`єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначає Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1177 (далі - Порядок №1177).

В силу пункту 4 Порядку №1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб`єкта господарювання та інших матеріалів, пов`язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб`єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб`єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, особі, до якої застосовується штраф в якості відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, правовий захист тощо.

З матеріалів справи вбачається, що листами №06.2/18436 від 19.11.2020 року та №06.2/18437 від 19.11.2020 року відповідач надіслав позивачу повідомлення щодо розгляду питання про притягнення до відповідальності, відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з цим, вказані повідомлення не є належним повідомленням позивача, оскільки наданий відповідачем фіскальний чек від 20.11.2020 року, не містить правильної адреси позивача (індекс 17423, с. Стара Басань), в той час коли відповідачем вказано адресу: індекс 17460, який відноситься до села Піски.

У свою чергу, копію конверту та опису вкладення у цінний лист із зазначенням повної та належної адреси позивача відповідачем не надано.

Так, відсутність номеру поштового відправлення в описі вкладення у цінний лист незалежно від наявності інших документів (фіскальний чек, поштова накладна тощо) свідчить про неналежність такого доказу та не може прийматися судом в якості доказу, що підтверджує поштове відправлення.

Наведене узгоджується з правовою позицією, що викладена у численних постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 916/1618/21, від 18.11.2021 у справі № 906/504/21, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, розгляд справи відбувся без належного повідомлення позивача, чим було порушено його законні права та інтереси, позбавивши можливості надати докази та пояснення по справі.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Отже, перед прийняттям постанови про накладення стягнень, в обов`язковому порядку має передувати, зокрема, завчасне сповіщення суб`єкта, який притягається до відповідальності, про дату, час і місце розгляду, а метою такого сповіщення є забезпечення реалізації права цієї особи брати участь у розгляді справи, надавати свої пояснення (заперечення, тощо).

Отже, недотримання Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві встановленої законодавством процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу є самостійною підставою для її скасування.

Щодо доводів апелянта про вірний обрахунок штрафу в розмірі 36 050,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, апелянт вказує, що за порушення ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто відмову споживачу у реалізації його прав у разі виявлення істотних недоліків товару, а саме: у розірванні договору та поверненні коштів. Відповідальність за цей вид порушення передбачена п. 1 ч.1 ст.23 Закону, зокрема, у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки вартість придбаного товару складала 3500 грн, то на думку відповідача, штраф становить: 3500 грн * 10 = 35 000 грн.

Окрім того, за порушення п. 9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» - реалізація продукції без необхідної, достовірної та своєчасної інформації у супровідній документації, на етикетці чи іншим способом. Відповідальність за цей вид порушення передбачена п. 7 ч.1 ст. 23 Закону, зокрема, у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».

У даному випадку відповідачем для даного товару застосовано 30 % = 3500 грн * 30% = 1050 грн.

Склавши суму, вирахувану за п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» (35 000 грн), та суму, вирахувану за п.7 ч.1 ст. 23 (1050 грн) відповідачем накладено на позивача штраф в розмірі - 36 050 грн. (35 000 грн.+ 1050 грн. = 36 050 грн.), тобто за два порушення: ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Дослідивши вказані доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до оскаржуваної постанови № 92 від 27.11.2021 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві ФОП ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності, відповідно до п.7 ч. 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», проте протиправно накладено штраф у розмірі 36 050,00 грн. за два порушення/

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до зазначених норм чинного законодавства та вище зазначених обставин справи, оскаржувана постанова № 92 від 27.11.2021 року Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві є протиправною та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Щодо клопотання заявленого представником позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що вони підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, відповідно до умов додатку №3 від 16.12.2025 року до договору №22 від 18.12.2020, за подачу відзиву на апеляційну скаргу в суді апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 зобов`язано здійнити оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги позивача про відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. в суді апеляційної інстанції є неспівмірними, оскільки розгляд справи здійснено судом в порядку письмового провадження, тобто без виклику сторін, а отримана ФОП ОСОБА_1 правнича допомога полягала тільки у вигляді написання відзиву на апеляційну скаргу, що підтверджується наявним в матеріалах справи відзивом на апеляційну скаргу.

В якості підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача додано до матеріалів справи акт надання послуг №131 від 18.12.2025, рахунок фактуру №131 від 18.12.2025 та платіжну інструкцію №880879029.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення на користь останнього витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (ЄДРПОУ 40414833) шляхом їх безспірного списання витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Кузьменко

Повний текст виготовлено 25.09.2026 року