Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №365/62/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 365/62/26

Провадження № 3/355/624/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року селище Баришівка

Суддя Баришівського районного суду Київської області Чехов С.І. за участю захисника Сіренка М. Ю. розглянув протокол про адміністративне правопорушення який надійшов від сектору поліцейської діяльності №2 Відділу поліції №1 Броварського РУП ГУНП в Київської області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лемешівка, Городнянського району Чернігівської області, громадянина України, існуючого за рахунок тимчасових заробітків, не одруженого, який має повну середню освіту, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, проживаючого в АДРЕСА_1 ,

у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення слід, що 24 січня 2026 року в селі Пилипче по вулиці Горянська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2108 номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Alkotest Drager 6810 Arzh-0287 під відеозапис портативного відео реєстратора 855870, результат 1.58% проміле, тест 1102, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху «керування транспортним засобом в стані алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння що знижує їх увагу на швидкість реакції.

ОСОБА_1 винним себе не визнав та пояснив, що він не був за кермом транспортного засобу на передньому місці сидів на одному сидінні з хлопцем, прізвище назвати відмовився, його працівники поліції і не питали про нього. На пасажирському місце також знаходились двоє хлопців. Коли зупинились вирішили тікати, однак його наздогнали. Він не відмовлявся, що автомобіль належить йому, однак він його ні яким чином не оформлював передав гроші власнику, а той у свою чергу передав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Однак поліцейські вирішили, що транспортний засіб належить йому, та заставили пройти алкотест. Він дійсно знаходився в салоні автомобіля разом з іншими, дійсно до цього розпивав спиртні напої.

Захисник Сіренко М. Ю. підтримав свого підзахисного та прояснив, що на відеозапису не було видно, хто знаходився за кермом транспортного засобу, як проходив алкоготест правопорушник, який дійсно було встановлено ступінь сп`яніння, не були запрошенні свідки для свідчення проходження алкотесту.

Вислухавши пояснення правопорушника, захисника, були досліджені матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №574715 від 25 січня 2026 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, результати алкотесту «Драгер» з якого слід, що у ОСОБА_1 мається алкогольне сп`яніння 1.58% проміле, Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів за допомогою алкотеста «Драгер», Розписка про прийняття автомобіля від працівників поліції автомобіль ВАЗ-2108 81834 КВ, копію протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч.2 ст.126 КУпАП, довідку про отримання ОСОБА_1 водійського посвідчення, довідка про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладання на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 3400 гривень, було переглянуто відеозапис, який надано працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.

З відеозапису видно, що рухається попереду автомобіля поліції автомобіль, який зупиняється, з нього вискочило двоє чоловіків. Працівник поліції переслідує їх. Потім складається протокол про адміністративне правопорушення на питання хто їхав за кермом автомобіля ОСОБА_1 пояснює, що не він.

Аналізуючи докази, які були надані працівниками поліції неможна прийти до висновку, що в діях ОСОБА_1 маються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Оскільки не було зроблено самої фіксації керування транспортним засобом, саме ОСОБА_1 .. Зі слів ОСОБА_1 в салоні автомобіля залишались ще люди, яких працівники поліції не опитували на предмет причетності ОСОБА_1 до керування автомобілем. Працівниками поліції не було надано для перегляду у режимі відеозапису, яку вони проводили уривками, прилад алкотесту, де було б засвідчено показники проведеного тесту. Не були запрошені свідки цього показника алкотесту, хоча на відеозапису видно, що поруч знаходиться чоловік який курить.

Отже, суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Згідно з п.1ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин слід вважати, що відсутні докази які підтверджують складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, п.1ч.1.ст. 247, 279, 283 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Баришівського районного суду Сергій ЧЕХОВ