Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №640/17979/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/17979/22 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представника відповідача-1 Гончара В.М., представника відповідача-2 та третьої особи Музичук Л.В., апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Банк Січ», про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

19.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2), третя особа: Акціонерне товариство «Банк Січ», в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Правління Національного банку України від 05.08.2022 № 403-рш/БТ про повне дострокове погашення заборгованості за рахунок набуття у власність НБУ державних облігацій;

- зобов`язати Національний банк України (Депозитарій Національного банку України) внести до відомостей системи депозитарного обліку стосовно власника облігацій внутрішніх державних позик України довгострокова відсоткова бездокументарна іменна, код цінного паперу: UA4000173371 в кількості 1060740 штук; UA4000200885 в кількості 50500 штук; UA4000201255 в кількості 73220 штук; UA4000204150 в кількості 984100 штук; UA4000206460 в кількості 703560 штук; UA4000207518 в кількості 43477 штук; UA4000207880 в кількості 384200 штук; UA4000218531 в кількості 64205 штук; UA4000221568 в кількості 100000 штук на депозитний рахунок АТ «Банк Січ» № 100016-UA40003057 в Національному банку України;

- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 09.08.2022 № 405-рш/БТ «Про віднесення Акціонерне товариство «Банк Січ» до категорії неплатоспроможних»;

- визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2022 № 579 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Січ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» (т.1 а.с.1).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2022 відкрито провадження у цій справі за №640/17979/22.

08.11.2022 ОСОБА_2 також звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Акціонерне товариство «Банк Січ», з вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення Правління Національного банку України від 06.10.2022 № 495-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк Січ»»;

- визнання протиправним та скасування з моменту прийняття рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.10.2022 № 803 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Січ» та делегування повноважень ліквідатора банку»;

- визнання протиправним та скасування рішення Правління Національного банку України від 05.08.2022 № 403-рш/БТ про повне дострокове погашення заборгованості за рахунок набуття у власність НБУ державних облігацій України, переданих АТ «Банк Січ» у заставу в рахунок забезпечення виконання своїх зобов`язань за Генеральним кредитним договором від 19.10.2018;

- зобов`язання Національного банку України (Депозитарій Національного банку України) внести до відомостей системи депозитарного обліку стосовно власника облігацій внутрішніх державних позик України довгострокова відсоткова бездокументарна іменна, код цінного паперу: UA4000173371 в кількості 1060740 штук; UA4000200885 в кількості 50500 штук; UA4000201255 в кількості 73220 штук; UA4000204150 в кількості 984100 штук; UA4000206460 в кількості 703560 штук; UA4000207518 в кількості 43 477 штук; UA4000207880 в кількості 384200 штук; UA4000218531 в кількості 64205 штук; UA4000221568 в кількості 100000 штук АТ «Банк Січ» та зарахувати облігації внутрішніх державних позик України довгострокова відсоткова бездокументарна іменна, код цінного паперу: UA4000173371 в кількості 1060740 штук; UA4000200885 в кількості 50500 штук; UA4000201255 в кількості 73220 штук; UA4000204150 в кількості 984100 штук; UA4000206460 в кількості 703560 штук; UA4000207518 в кількості 43477 штук; UA4000207880 в кількості 384200 штук; UA4000218531 в кількості 64205 штук; UA4000221568 в кількості 100000 штук на депозитний рахунок АТ «Банк Січ» № 100016-UA40003057 в Національному банку України;

- стягнення з Національного банку України 136240000 гривень збитків на користь ОСОБА_2 , як відшкодування шкоди, заподіяної протиправним індивідуальним актом/рішенням ОСОБА_2 , як акціонеру АТ «Банк Січ» (т.5 а.с.1).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 відкрито провадження у цій справі за №640/19473/22.

05.12.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання ОСОБА_1 (надалі - позивач 1) про об`єднання справ №640/17979/22 та №640/19473/22 було задоволено, провадження у вказаних справах було об`єднано в одне провадження і присвоєно №640/17979/22 (т.3 а.с.88).

17.05.2023 року позивачі подали заяву про уточнення позовних вимог (т. 7 а.с.195), в якій просять:

- визнати протиправними дій Національного банку України щодо зазначення в пункті 2 Рішення Правління Національного банку України від 05.08.2022 № 403-рш «Про набуття у власність державних облігацій України, переданих АТ «Банк Січ», вартості державних облігацій України, номінованих у національній валюті, переданих АТ «Банк Січ», у заставу Національному банку України в рахунок забезпечення виконання своїх зобов`язань за Генеральним кредитним договором від 19.10.2018 № 380816-ГК, а саме: 95576000,00 грн, замість вірних 100081000 грн за 100000 штук державних облігацій України з міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000221568 (дата погашення 18.01.2023); 50455560,00 грн, замість вірних 53894105 грн за 50500 штук державних облігацій України з міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000200885 (дата погашення 19.04.2023); 71626000,60 грн, замість вірних 77187059,60 грн за 73220 штук державних облігацій України з міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000201255 (дата погашення 24.05.2023); 980601093,00 грн, замість вірних 1076884462,80 грн за 1060740 штук державних облігацій України з міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000173371 (дата погашення 23.08.2023); 630009837,60 грн, замість вірних 706662699,60 грн за 703506 штук державних облігацій України з міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000206460 (дата погашення 22.11.2023); 318478748,00 грн, замість вірних 370868260 грн за 384200 штук державних облігацій України з міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000207880 (дата погашення 22.05.2024); 910125203,00 грн, замість вірних 747587400,12 грн за 670494 штук державних облігацій України з міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000204150 (дата погашення 26.02.2025);

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати пункт 2 Рішення Правління Національного банку України від 05.08.2022 № 403-рш «Про набуття у власність державних облігацій України, переданих АТ «Банк Січ» у заставу Національному банку України в частині набуття у власність Національного банку України державних облігацій України, номінованих у національній валюті, переданих АТ «Банк Січ» у заставу Національному банку України в рахунок забезпечення виконання своїх зобов`язань за Генеральним кредитним договором від 19.10.2018 № 380816-ГК, а саме з: міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000204150 (дата погашення 26.02.2025) у кількості 313606 штук; міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000218531 (дата погашення 13.05.2026) у кількості 64205 штук; міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000207518 (дата погашення 26.05.2027) у кількості 43477 штук;

- визнати протиправним зарахування НБУ державних облігацій України з рахунку в цінних паперах АТ «Банк Січ», заблокованих для забезпечення кредитів НБУ з підтримки ліквідності, на рахунок у цінних паперах НБУ з обліку цінних паперів, що не обтяженні зобов`язаннями, а саме з: міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000204150 (дата погашення 26.02.2025) у кількості 313606 штук; міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000218531 (дата погашення 13.05.2026) у кількості 64205 штук; міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів UА4000207518 (дата погашення 26.05.2027) у кількості 43477 штук;

- зобов`язати Національний банк України (Депозитарій Національного банку України) код за ЄДРПОУ: 00032106) внести до відомостей системи депозитарного обліку стосовно власника Облігацій внутрішніх державних позик України довгострокова відсоткова бездокументарна іменна, код цінного паперу: UА4000204150 в кількості 313606 штук UА4000207518 в кількості 43 477 штук, UА4000218531 в кількості 64 205 штук АТ «Банк Січ» (код за ЄДРПОУ: 37716841) та зарахувати Облігації внутрішніх державних позик України довгострокова відсоткова бездокументарна іменна, код цінного паперу: UА4000204150 в кількості 313 606 штук, UА4000207518 в кількості 43 477 штук, UА4000218531 в кількості 64 205 штук АТ «Банк Січ» (код за ЄДРПОУ: 37716841) на рахунок АТ «Банк Січ» в Національному банку України (код за ЄДРПОУ: 00032106);

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати Рішення Правління Національного банку України від 09.08.2022 № 405-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «Банк Січ» до категорії неплатоспроможних»;

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2022 № 579 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Січ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та від 29.08.2022 № 654, згідно з яким продовжено тимчасову адміністрацію в АТ «Банк Січ» на один місяць;

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати Рішення Правління Національного банку України від 06.10.2022 № 495-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк Січ»;

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.10.2022 № 803 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Січ» та делегування повноважень ліквідатора банку.

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як власники істотної участі АТ «Банк Січ», позовні вимоги обґрунтували прийняттям Національним банком України рішень, які передували виведенню АТ «Банк Січ» з банківського ринку, як і рішень для виведення АТ «Банк Січ» - не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією України та законами України.

Крім того, позивачі зазначили, що рішення Національного банку України приймались, а дії посадовими особами вчинялись упереджено по відношенню до АТ «Банк Січ», недобросовісно та нерозсудливо, без мети використання повноважень, з якою ці повноваження їм надані, що стало наслідком прийняття протиправних рішень.

Також позивачі наголосили, що не згодні з висновками відповідача, що у липні-серпні 2022 року погіршився фінансовий стан банку і ними не вживалися заходи для запобігання неплатоспроможності банку.

Позивачі вважають, що на підтвердження заявлених позовних вимог надали необхідні докази, які мають бути визнані судом належними та допустимими, а саме «Звіт про незалежну оцінку ринкової (справедливої) вартості пакетів облігацій внутрішніх державних позик згідно переліку станом на 04.08.2022р.» складений 16.03.2023 ПП «Експертне бюро».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 було закрито провадження в частині позовних вимог 1-4 (т.8 а.с.120).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 задоволено апеляційну скаргу позивачів, скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 в частині закриття провадження щодо позовних вимог 1-4 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.9 а.с.18).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 р. у задоволені позовних вимог відмовлено (т.10 а.с.202).

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованість позовних вимог не підтверджені належними та достатніми доказами, а спірні рішення та дії відповідачів вчинені відповідно до чинного законодавства.

Також, суд першої інстанції погодився з доводами відповідачів щодо неналежного способу захисту обранного позивачами.

Позивачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (т.10 а.с.215).

Доводи апеляційних скарг аналогічні доводам позовних заяв.

Крім того, апелянтами зазначено, що не згодні з висновками суду першої інстанції щодо обраного способу судового захисту, оскільки, суд зобов`язаний забезпечити ефектне відновлення порушеного права, і обраний позивачам спосіб захисту є адекватним та спрямованим на усунення порушень.

Також апелянтами подавались доповнення до апеляційної скарги та письмові пояснення з приводу висновків суду першої інстанції та позиції відповідачів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та витребувано справу зі суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026 було відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

14.04.2026 та 15.04.2026 відповідно відповідачі подали відзиви на апеляційні скарги, в яких зазначено про правильність висновків суду першої інстанції і наголошено, що під час ухвалення спірних рішень відповідачі діяли в межах дискреційних повноважень у суворій відповідності до Законів України та Конституції України.

Після надходження справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 слухання справи було призначено на 10.06.2026.

Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Отже, враховуючи зазначене та наявність поважних причин розгляд цієї справи продовжувався про що приймалась відповідна ухвала.

У судовому засіданні представники відповідачів та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційних скарг, позивачі у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Сторони надали додаткові пояснення з приводу обставин справи та щодо суті спору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи встановлені судом.

Судами першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками акцій (акціонером) АТ «Банк Січ» в обсязі, що складає 31,01% та 51,614973% відповідно.

19.10.2018 року між АТ «Банк Січ» та Національним банком України було укладено Генеральний кредитний договір №380816-ГК (т.5 а.с. 201).

Згідно умов цього договору Національний банк України, як кредитор, надає АТ «Банк Січ», як позивальнику, кредити, кредити рефінансування шляхом проведення кількісного або процентного тендера із підтримання ліквідності банків строком до 14 днів та строком до 90 днів (короткострокові кредити рефінансування), кредити рефінансування шляхом проведення тендера із підтримання ліквідності банків строком від 1 до 5 років (довгострокові кредити рефінансування) під заставу пулу визначених ним активів (майна), що може складатися з таких активів: державні облігації України, депозитні сертифікати, облігації міжнародних фінансових організацій та іноземної валюти.

Крім того, до вказаного договору сторони укладали додаткові договори № 1 від 10.04.2020, № 2 від 29.05.2020, №3 від 09.10.2020, № 4 від 03.11.2020, № 5 від 17.12.2020, № 6 від 21.12.2020, № 7 від 28.01.2021, № 8 від 05.11.2021, № 9 (т.5 а.с.215-249).

В межах укладеного договору АТ «Банк Січ» отримано кредити рефінансування (ID кредитних угод в САП НБУ №10030753000, №10030809000, №10030847000, №10030960000, №10031014000 та №10031061000 тa №10031552000, №10031559000, №10031655000, 10031722000, №10031737000) під заставу ОВДП.

Рішенням Правління Національного банку України від 02 червня 2022 року №262-рш «Про розмір облікової ставки» облікова ставка НБУ була підвищена з 10% до 25% річних.

03.06.2022 року Національний банк України листом №410010/38638 повідомив АТ «Банк Січ» проте, що у зв`язку зі зміною облікової ставки НБУ відповідно до рішення Правління НБУ від 02 червня 2022 року №262-рш, з 07 червня 2022 року починає діяти процентна ставка за довгостроковими кредитами рефінансування (ID кредитних угод в САП НБУ №10030753000, №10030809000, №10030847000, №10030960000, №10031014000, №10031061000) в розмірі 25,0 % річних (т.1 а.с.121).

Також, Національний банк України листом від 03.06.2022 за №41-0010/38928 повідомив позивача, що з 07 червня 2022 за кредитами рефінансування (ID кредитних угод в САП НБУ №№10031552000, 10031559000, 10031655000, 10031722000, 10031737000) починає діяти процентна ставка в розмірі 26,0 % річних (т.1 а.с.122).

04.07.2022 року АТ «Банк Січ» звернулося до Національного банку України з листом за №889/23 «Щодо кредиту рефінансування» з пропозицією розглянути варіанти зменшення негативного впливу об`єктивно непередбачуваних обставин на діяльність АТ «Банк Січ», зокрема через рішення НБУ щодо підвищення облікової ставки на 15 п.п (з 10 % до 25%), в зв`язку з яким суттєво зростають витрати АТ «Банк Січ» на обслуговування отриманого від НБУ рефінансування (т.2 а.с.13).

У вказаному листі, АТ «Банк Січ» просило Національний банк України розглянути клопотання щодо варіантів зменшення негативного впливу об?єктивно непередбачених обставин на діяльність АТ «Банк Січ» та пропонувало здійснити наступні шляхи врегулювання ситуації: «згорнути» кредити рефінансування шляхом заліку номінальної вартості ОВДП в погашення заборгованості за рефінансуванням (повністю або частково); застосувати реструктуризацію по нарахуванню та сплаті відсотків за кредитом рефінансування; зберегти рівень вартості рефінансування НБУ на рівні до настання форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Також, позивач 01.08.2022 направило лист № 1018/11 про розгляд вимоги щодо погашення простроченої заборгованості (т.2 а.с.16) в якому вказано про те, що Наглядова рада Банку підтримала рішення Правління Банку від 29.07.2022 про утримання від сплати процентів за користування кредитами рефінансування з метою недопущення втрати рівня ліквідності, порушення нормативів та для забезпечення можливості подальшого виконання банком зобов`язань перед клієнтами за захисту інтересів вкладників банку (т.2 а.с.16).

У подальшому, Національний банк України листом №41-0010/52311 повідомив АТ «Банк Січ», що станом на 01.08.2022 року АТ «Банк Січ» не виконано зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитами рефінансування (ID кредитних угод в САП НБУ № 10030753000, 10030809000, 10030847000, 10030960000, 10031014000, 10031061 10031552000, 10031559000, 10031655000, 10031722000, 10031737000), наданими в межах Генерального кредитного договору від 19.10.2018 №380816-ГК.

Так, відповідачем наголошено, що у зв`язку з непогашенням банком заборгованості у встановлений термін, Національним банком України відповідно до підпункту 13 пункту 18 розділу II Генерального кредитного договору здійснено віднесення заборгованості на рахунки з обліку простроченої заборгованості за нарахованими процентами, станом на 01.08.2022 сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами складає 67457534,26 грн.

01.08.2022 року позивач листом №1018/11 звернувся до відповідача із проханням звернути як заставодержатель, стягнення на цінні папери, які є предметом застави, у позасудовому порядку для дострокового погашення основної суми кредитів рефінансування за всіма діючими кредитними угодами та нарахованими відсотками.

02.08.2022 року листом №1032/11 АТ «Банк Січ» знову просило Національний банк України розглянути питання про задоволення вимог НБУ шляхом набуття у власність цінних паперів, які є предметом застави за операціями з рефінансування, шляхом звернення НБУ як заставодержателем стягнення на цінні папери, які є предметом застави, у позасудовому порядку для погашення заборгованості за несплаченими Банком процентами та для дострокового погашення основної суми кредитів рефінансування за всіма діючими кредитними угодами.

03.08.2022 року листом №41-0010/53012 Національний банк України надіслав АТ «Банк Січ» вимогу щодо повного дострокового погашення кредитів рефінансування (ID кредитних угод в САП НБУ №10030753000, 10030809000, 1003084700, 10030960000, 10031014000, 10031061000, 10031552000, 10031559000, 10031655000, 10031722000, 10031737000) на загальну суму 3150000000,00 гривень в строк до 04.08.2022 року (включно).

05.08.2022 року АТ «Банк Січ» отримав від Національного банку України повідомлення про здійснення НБУ 05.08.2022 реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитами рефінансування до 11:00 години.

05.08.2022 року рішенням Правління Національного банку України №403-рш було задоволено звернення АТ «Банк Січ» про повне дострокове погашення заборгованості за рахунок набуття у власність НБУ державних облігацій України, переданих АТ «Банк Січ» у заставу відповідачу-1 в рахунок забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором.

Також Національний банк України прийняв 04.08.2022 рішення № 395-рш «Про внесення зміни до Порядку оцінки за справедливою вартістю цінних паперів резидентів, що перебувають у власності Національного банку України або приймаються ним як забезпечення виконання зобов`язань», яким змінено підходи до визначення справедливої вартості цінних паперів для набуття їх у свою власність, у новій формулі використовується дохідність ОВДП в розмірі діючої облікової ставки 25 % (двадцять п`ять відсотків) річних, що перевищує на понад 10 % пунктів максимальну дохідність за існуючими ОВДП, відповідно, у зв`язку із використанням необґрунтованої та фактично неіснуючої дохідності ОВДП в 25 % (двадцять п`ять відсотків), прийнятим рішенням від 04.08.2022 №395-рш відповідач-1 суттєво зменшив для себе вартість ОВДП для цілей прийняття їх у власність від Банку.

09.08.2022 року у зв`язку із невиконанням АТ «Банк Січ» у встановлений договором строк своїх зобов`язань перед Національним банком України через недостатність коштів, значне погіршення фінансового стану АТ "Банк Січ", невжиття своєчасних заходів із боку власників істотної участі у діяльності АТ "Банк Січ", для запобігання настанню неплатоспроможності АТ «Банк Січ», рішенням Правління Національного банку України №405-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства "Банк Січ" до категорії неплатоспроможних» було віднесено Акціонерне товариство «Банк Січ» до категорії неплатоспроможних.

06.10.2022 року рішенням Правління Національного банку України №495-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» було відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати АТ «Банк Січ» з 10 жовтня 2022 року.

ОСОБА_1 , будучи власником простих іменних акцій АТ «Банк Січ» у кількості 58000000 штук, що складає 31,01% від загальної кількості акцій, та ОСОБА_2 , будучи власником простих іменних акцій АТ «Банк Січ» у кількості 104000000 штук, що складає 51,614973% від загальної кількості акцій, звертаючись до суду з даним позовом, з урахуванням зміни його предмету, вказують, що Національний банк України діяв не на підставі та не у спосіб передбачений Законами України, в порушення Конституції України, ухвалив ряд протиправних рішень та вчинив ряд протиправних дій, що призвело до порушення прав та інтересів позивачів, як власників істотної участі Банку.

Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними (т.2 а.с.20-36).

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про банки та банківську діяльність» визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення захисту законних інтересів вкладників та інших клієнтів банків, сталого розвитку і стабільності банківської системи, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку (стаття 1 цього Закону, надалі - Закон № 2121-ІІІ).

Стаття 2 Закону № 2121-ІІІ Закону визначає основні поняття банківської діяльності:

- банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги;

- банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

- банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

- банківська ліцензія - запис у Державному реєстрі банків про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;

- видача банківської ліцензії - внесення Національним банком України до Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;

- відкликання банківської ліцензії - виключення Національним банком України з Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;

- державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить визначені Національним банком України відомості про банки та їх відокремлені підрозділи, а також філії та представництва іноземних банків в Україні;

- ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- нормативно-правові акти Національного банку України - нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання цього та інших законів України.

Відповідно до статті 4 Закону № 2121-ІІІ банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через пруденційні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв`язків, напрямів діяльності.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливими банками з урахуванням специфіки їх діяльності.

Згідно частин 1-3 статті 5 Закону № 2121-ІІІ банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону № 2121-ІІІ банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно частини 1 та 2 статті 47 Закону № 2121-ІІІ банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Частиною 1 статті 58 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Стаття 66 Закону № 2121-ІІІ визначає форми регулювання банківської діяльності.

Так, державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банку (банків); 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання: 1) встановлення обов`язкових пруденційних нормативів; 2) визначення норм обов`язкових резервів для банків; 3) встановлення вимог до визначення (розрахунку) банками розміру ризиків, притаманних їхній діяльності; 4) визначення процентної політики; 5) рефінансування банків; 6) кореспондентських відносин; 7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; 8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку; 9) імпорту та експорту капіталу.

Частина 1 стаття 67 Закону № 2121-ІІІ визначає, що метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Стаття 73 Закону № 2121-ІІІ встановлює перелік заходів впливу.

Зокрема, у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, законодавства з питань захисту критичної інфраструктури, кіберзахисту та інформаційної безпеки, законодавства про віртуальні активи, нормативно-правових актів, вимог та/або рішень Національного банку України, прийнятих відповідно до статей 66 і 67 цього Закону, здійснення ризикової діяльності, що становить загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування до банків чи власників істотної участі у банках санкцій іноземними державами (крім держав, що здійснили або здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному в Законі України "Про оборону України") або міждержавними об`єднаннями, або міжнародними організаціями та/або застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, невиконання та/або неналежного виконання рішень про застосування заходів впливу, передбачених цією статтею (крім штрафу), та/або з метою забезпечення стабільності банківської системи у зв`язку з позбавленням/обмеженням права особи, до якої застосовано санкції, розпоряджатися активами, законодавства про захист прав споживачів фінансових/платіжних послуг, у тому числі порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки, законодавства про рекламу фінансових послуг та на платіжному ринку), Національний банк України має право застосувати заходи впливу адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози, до яких належать:

Згідно частини 1 статті 74 Закону № 2121-ІІІ порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України, чинними на момент прийняття рішення Національного банку України про застосування заходів впливу.

Стаття 75 Закону № 2121-ІІІ визначає порядок віднесення банку до категорії проблемних.

Стаття 76 Закону № 2121-ІІІ визначає порядок і підстави віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Так, частина 1 цієї статті передбачає, що Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 120 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення значення хоча б одного нормативу достатності капіталу на 50 і більше відсотків від мінімального значення, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов`язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов`язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов`язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку;

7) відмова банку, віднесеного до категорії проблемних, у проведенні перевірки, а саме недопуск уповноважених Національним банком України осіб до інформаційних систем та/або приміщень банку.

Національний банк України має право прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі, якщо банк не виконав у встановлений договором або визначений законодавством України строк свої зобов`язання перед вкладниками та іншими кредиторами через недостатність коштів.

Відповідно до частини 2 та 3 цієї статті, Національний банк України має право прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі повторного виникнення підстав, з яких банк було віднесено до категорії проблемних, якщо такі підстави виникли протягом 60 днів з дня прийняття Національним банком України рішення про визнання діяльності банку, віднесеного до категорії проблемних, такою, що відповідає законодавству. Положення цієї частини не обмежують право або обов`язок Національного банку України протягом зазначеного строку прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних з інших підстав, встановлених статтями 75 і 76 цього Закону.

Національний банк України за наявності підстав, визначених частиною першою цієї статті, приймає рішення про віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних у будь-який час незалежно від строку перебування банку в категорії проблемних.

Стаття 77 Закону № 2121-ІІІ визначає порядок і підстави відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Банк може бути ліквідований:

1) за рішенням власників банку;

2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:

1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:

1) повідомляє про це банк, учасників банку та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та особам, які провадять клірингову діяльність;

2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур`єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

Банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових та службових осіб.

Особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень:

не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;

не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;

не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.

Застосування положень цієї статті та/або відшкодування шкоди, завданої учаснику (учасникам) банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку, відповідно до статті 79-1 цього Закону не звільняє такого учасника (учасників) від цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за свої дії.

Стаття 79 - 1 Закону № 2121-ІІІ визначає порядок відшкодування шкоди, завданої учаснику банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку.

У разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) Національного банку України, зазначеного у частині другій статті 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Обов`язок доказування завданої шкоди та її розміру покладається на учасника банку.

Відшкодування упущеної вигоди здійснюється у розмірі доходів, які учасник банку міг би реально одержати, але прийняте рішення (індивідуальний акт) Національного банку України стало єдиною і достатньою причиною, яка позбавила цього учасника можливості їх отримати. Упущена вигода відшкодовується лише у разі, якщо така вигода не була врахована під час оцінки реальних збитків (вартості акцій).

Реальні збитки визначаються у розмірі вартості акцій банку на день прийняття рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (далі у цій статті - день врегулювання).

Вартість акцій визначається у розмірі суми, яку б покупець, який володіє усією необхідною інформацією та даними, сплатив би на день врегулювання за акції банку з урахуванням майбутніх перспектив банку, враховуючи реальний фінансовий стан банку (у тому числі його регулятивний капітал, ліквідність та якість активів), бізнес-модель банку та його структуру, а також ринкові умови (у тому числі доступність ліквідності і вартість фінансування) та макроекономічну ситуацію.

Вартість акцій визначається у звіті про стан фінансово-господарської діяльності банку, що складається міжнародно визнаною аудиторською фірмою, яка відповідає критеріям, визначеним Національним банком України. Така оцінка фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій призначається судом, який розглядає справу про відшкодування завданої шкоди.

Суд покладає обов`язок з укладення договору з визначеною ним аудиторською фірмою про проведення оцінки фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій на Національний банк України.

Позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму витрат, пов`язаних з проведенням оцінки фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій.

Звіт аудиторської фірми про стан фінансово-господарської діяльності банку не може бути відхилений судом.

Звіт аудиторської фірми про стан фінансово-господарської діяльності банку прирівнюється до висновку експертизи, призначеної відповідно до процесуального законодавства України. Такий звіт підлягає опублікуванню на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Вартість акцій визначається, ґрунтуючись на розсудливій та реалістичній оцінці відповідно до міжнародних стандартів оцінки з урахуванням особливостей функціонування банків (включаючи вимоги до регулятивного капіталу, дотримання яких необхідне для продовження діяльності банку).

У разі якщо фінансовий стан банку на день врегулювання, визначений аудиторською фірмою, свідчить, що розмір зобов`язань банку перевищував розмір активів банку, вважається, що банк не міг діяти безперервно (не мав перспектив продовжити діяльність) та матеріальна шкода не завдана. Якщо за результатами аудиту/оцінки встановлено, що розмір активів банку перевищував розмір зобов`язань банку, таке перевищення не є достатнім доказом того, що матеріальна шкода завдана.

До процедури визначення вартості акцій та особи, яка проводитиме оцінку, не застосовуються положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та статті 9 Закону України "Про акціонерні товариства".

Під час оцінки фінансово-господарської діяльності банку на день врегулювання до уваги береться інформація/дані, відомі станом на день проведення такої оцінки, включаючи інформацію/дані, отримані після прийняття рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

З метою проведення аналізу фінансово-господарського стану банку на день врегулювання аудиторська фірма застосовує міжнародні стандарти фінансової звітності у частині, яка застосовується щодо банків.

У разі якщо законодавство встановлювало спеціальний режим для реструктуризації або рекапіталізації банків на обмежений період часу для стабілізації банківської та фінансової систем, відповідність банку таким зменшеним регуляторним вимогам протягом такого обмеженого періоду, а також незастосування санкцій за порушення вимог до регулятивного капіталу та/або інших вимог і показників не можуть вважатися достатнім доказом позитивної вартості акцій.

З метою уникнення безпідставного збагачення учасників банку у результаті врахування фінансової підтримки (ліквідності, поповнення капіталу, гарантій тощо) банку, наданої/внесеної державою (Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Міністерством фінансів України) до/після дати врегулювання, оцінка вартості акцій повинна базуватися на таких припущеннях:

1) у день врегулювання банк повинен негайно сплатити/повернути будь-яку фінансову підтримку, включаючи стабілізаційні кредити, рефінансування або інші кредити, надані Національним банком України як кредитором останньої інстанції, а фінансовий стан банку повинен оцінюватися з урахуванням фінансових втрат банку, які він зазнав би внаслідок здійснення таких платежів. У разі якщо для здійснення виплат банк був би вимушений продавати свої активи, а також за відсутності будь-яких інших ринкових індикаторів до вартості таких активів застосовуються коригуючі коефіцієнти для майна/гарантій, які є прийнятними для забезпечення виконання зобов`язань за кредитом для екстреної підтримки ліквідності, та порядок їх врахування, встановлений Національним банком України на день врегулювання;

2) після дня врегулювання жодна підтримка ліквідністю (крім доступу до стандартних інструментів регулювання ліквідності Національного банку України), поповнення капіталу, гарантії, програми викупу активів чи інша форма державної підтримки не будуть надаватися державними органами (включаючи Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб). У разі якщо у реальності така підтримка була надана, оцінка майбутніх перспектив та показників банку повинна здійснюватися, базуючись на припущенні, що така підтримка не надавалася.

Будь-який платіж, отриманий учасником (учасниками) банку у процесі ліквідації банку або внаслідок виконання плану врегулювання, зменшує на відповідну суму розмір завданих реальних збитків.

Відшкодування шкоди здійснюється виключно у грошовій формі. Відшкодування шкоди в інший спосіб, зокрема відшкодування в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості тощо), не допускається.

Висновки суду.

Отже, враховуючи вищевикладені норми закону, суд першої інстанції констатував, що заявлені позовні вимоги не є обгрунтованими і не підлягають задоволенню, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Так, відповідно до частини 2 статті 79 Закону № 2121-ІІІ особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Слід зазначити, що такі зміни у вказану статтю були внесені відповідно до Закону № 590-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», і ці норми не визнані неконституційними.

Разом з тим, стаття 266-1 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.

Відповідно частини 1 цієї статті правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;

2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень;

3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;

4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;

5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Відповідно до частин 2 - 6 статті 266-1 КАС України позовна заява про оскарження індивідуального акта/рішення подається до суду протягом трьох місяців з дня оприлюднення такого акта/рішення в порядку, визначеному законом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Подання позовної заяви, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного індивідуального акта/рішення.

Адміністративні справи, визначені частиною першою цієї статті, розглядаються у порядку загального позовного провадження.

Під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.

Під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:

1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);

2) кількісні, якісні оцінки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;

3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;

4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.

Відповідно до частини 7 вказаної статті, суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першої цієї статті, або окремих його положень;

2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;

3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).

Частиною 8 статті 266-1 КАС України передбачено, що особливості визначення розміру шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами/рішеннями, зазначеними у частині першій цієї статті, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з частиною 9 статті 266-1 КАС України визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:

1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;

2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;

3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.

Частиною 10 статті 266-1 КАС України передбачено, що суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.

Таким чином, статтею 266-1 КАС України визначені особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суд першої інстанції зробив висновок, що аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що із набранням чинності Законом № 590-IX, яким внесені зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом доповнення його статтею 266-1, а також до статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у яких містяться приписи про те, що визнання протиправним (незаконним) та скасування: індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень; рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку; індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку або окремих положень вказаних адміністративних актів - не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.

Такий висновок суд першої інстанції зробив з урахуванням правового висновку зробленого Великою Палатою Верховного Суду 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та ч.5 ст. 242 КАС України, положення статтей 79 та 79-1 Закону № 2121-ІІІ та статті 266-1 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог, оскільки відповідно до положень чинного законодавства, не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.

Тобто чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством встановлено обмеження у способах захисту прав колишніх учасників банку, щодо якого винесено рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та/або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (до яких закон відносить й акціонерів), які фактично зводять захист таких прав до вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, ФГВФО, Мінфіну, НКЦПФР, рішення КМУ. Отже єдиним способом захисту прав особи, яка постраждала внаслідок порушень закону у процедурі ліквідації банку, від таких порушень є стягнення збитків у грошовій формі.

Таким чином, доводи апелянтів щодо правомірності рішень та дій відповідачів не заслуговують уваги, оскільки не підтверджені належними доказами, і не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а висновки суду першої інстанції є правильними, зроблені з урахуванням всіх обставин встановлених у цій справі, і з урахуванням правових позицій Верховного Суду, які є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо інших заявлених позовних вимог (вимоги 1-4 та 6-8), крім первинної вимоги про визнання протиправним (незаконним) та скасування Рішення Правління Національного банку України від 09.08.2022 № 405-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «Банк Січ» до категорії неплатоспроможних» (вимога 5), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є похідними від первинної вимоги і тому також не підлягають задоволенню як і первинна позовна вимога.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що спірне рішення Правління Національного банку України від 09.08.2022 № 405-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «Банк Січ» до категорії неплатоспроможних» прийнято не у відповідності до чинного законодавства, тому доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянтів, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати перерозподілу не підлягають.

Повний текст виготовлено з урахуванням положень ст.243 КАС України виготовлено 25.09.2026.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Банк Січ», про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк