Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №320/2091/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/2091/26 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: cудді-доповідача: Терези Ю.О., cуддів: Безименної Н.В., Златіна С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Відповідач, Скаржник), у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме: без застосування ч.2 ст. 27 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме: без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.07.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, починаючи з 01.07.2025;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, починаючи з 01.07.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, зазначив, що оскільки пенсія за віком Позивачу призначена до внесення змін до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України такі зміни не позбавляють Позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, адже таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), яким внесені зміни до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Скаржник зазначає, що Позивач звернулася за перерахунком пенсії у період дії Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV), тому перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-ІV буде значно звужувати обсяг соціальних гарантій Позивача. Саме з урахуванням частини 1 статті 27 Закону № 1058-ІV і обчислюється розмір пенсії Позивача. Отже, оскільки розмір пенсії Позивача розраховано згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-ІV, то законних підстав для застосування п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ у Відповідача немає.

Також Відповідач зазначає, що Позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії невстановленого зразка, який передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно лист - відповідь Відповідача не є рішенням в розумінні ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-ІV, а носить виключно інформаційний характер. Водночас, Позивачем не оскаржуються дії Відповідача щодо розгляду його заяви саме відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та бездіяльність щодо неприйняття рішення, визначеного діючим законодавством, по суті заяви.

Отже, на переконання Скаржника, судом першої інстанції не враховано, що оскільки розмір пенсії Позивача розраховано згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-ІV та відсутня заява встановленого зразку, законних підстав для застосування п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ у відповідача немає.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 та від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 та призначено справу до апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У цій справі жоден з учасників не заявляв клопотання про розгляд справи за їх участі, наявні у справі докази є достатніми для вирішення справи, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 (а.с. 10-11).

21.11.1992 Вінницькою обласною державною адміністрацією видано Позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає та території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 р. (категорії 4) серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

Позивач з 09.04.2002 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону № 1058-ІV із зниженням пенсійного віку, як особі, потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії, згідно із ст. 55 Закону № 796-ХІІ.

Як вбачається з рішення 905250136610 про перерахунок пенсії Позивача, її страховий стаж становить 38 років 7 місяців 15 днів (а.с. 13).

Позивач через свого адвоката (адвокатський запит, а.с. 14-15) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо здійснення перерахунку пенсії Позивачу за кожен повний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме - без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні).

Листом від 31.10.2025 № 0200-0305-8/125877 Відповідач повідомив адвоката Позивача, що пенсія обчислена відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, у вказаному листі зазначено, що обчислення пенсії за «двоскладовою формулою» у 2025 році є недоцільним, оскільки призводить до суттєвого зменшення загального розміру пенсії, а проведення розрахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ без застосування двоскладової формули чинним законодавством України не передбачено.

Позивач, не погоджуючись з такою позицією Відповідача, звернулася до суду з відповідним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом № 796-XII.

Так, ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції на час призначення Позивачу пенсії) передбачав, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

У подальшому, Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, зокрема, до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже, правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось з 11.10.2017, поставивши в залежність передбачену Законом № 796-ХІІ можливість збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений ч. 2 ст. 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.

Ключовим правовим питанням, яке підлягає вирішенню в цій справі є правомірність застосування пенсійним органом до Позивача, якому пенсія призначена до 11.10.2017, положень ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 2148-VIII.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Колегія суддів зазначає, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

У рішенні від 26.01.2011 № 1-рп/2011 Конституційний Суду України (далі - КСУ) вказав, що, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

До того ж, КСУ у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Крім того, згідно з рішенням КСУ у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 23.04.2014 у справі № 6-26цс14 та Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 у справі № 904/7981/17, від 19.06.2018 у справі № 826/12868/17, від 11.07.2019 у справі № 320/1175/17-а, від 14.11.2019 у справі № 826/2966/16, від 03.09.2020 у справі № 826/11304/16 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20.

Колегія суддів вказує, що аналіз положень статті 58 Конституції України в контексті аналогічних правовідносин до тих, що виникли у цій справі, було здійснено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду і викладено у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21.

У вказаній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21 та інших, у яких висловлено правову позицію стосовно розповсюдження ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII, на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та, відповідно, про те, що згідно з ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за додатковий стаж роботи є призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і, враховуючи приписи статей 22 та 58 Конституцій України, зазначила, що держава, як компенсацію за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, гарантувала учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення.

З огляду на це, за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, ч. 2 ст. 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно з ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII, за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію і повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи).

Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за додатковий стаж роботи залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, що оскільки пенсія за віком призначена Позивачу у 2002, тобто до внесення до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII змін, які набули чинності з 11.10.2017, то вона має право на перерахунок та виплату пенсії з її збільшенням на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж.

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте помилково у мотивувальній частині рішення та у другому та третьому абзацах резолютивної частини рішення зазначив про визнання дій Відповідача протиправними та зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивачу відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII в редакції, чинній до 01.10.2017, оскільки, як зазначалося, Закон № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017, тобто відповідні положення ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII діяли до 11.10.2017.

Отже, другий і третій абзаци резолютивної частини рішення слід змінити з урахуванням висновків колегії суддів, викладених у цій постанові.

Другий та третій абзаци резолютивної частини рішення слід викласти у такій редакції:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 11.10.2017, починаючи з 01.07.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 11.10.2017, починаючи з 01.07.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо доводів Скаржника про те, що Позивач не зверталася до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка, який передбачено Порядком Порядок №22-1, а лист - відповідь Відповідача не є рішенням в розумінні ч.5 ст.45 Закону №1058, колегія суддів зазначає таке.

Насамперед, колегія суддів зазначає, що питання щодо звернення Позивача із заявою про перерахунок пенсії невстановленої форми не було спірним під час виникнення спірних правовідносин. Такі доводи Відповідач зазначив вже після звернення Позивача до суду з цим позовом.

З матеріалів справи вбачається, що представник Позивача - адвокат Тимошенко Г.С. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із адвокатським запитом від 24.10.2025, у якому просив надати підтверджуючи документи щодо здійснення перерахунку пенсії Позивача без застосування «двоскладовою формули».

Відповідач у листі від 31.10.2025 повідомив адвоката Позивача, що пенсія обчислена відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, у вказаному листі зазначено, що обчислення пенсії за «двоскладовою формулою» у 2025 році є недоцільним, оскільки призводить до суттєвого зменшення загального розміру пенсії, а проведення розрахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796 без застосування двоскладової формули чинним законодавством України не передбачено.

На переконання колегії суддів, у поданому адвокатському запиті сформульовано прохання про перерахунок пенсії відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме: без застосування ч.2 ст. 27 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні.

З огляду на те, що зазначене звернення містить всі істотні елементи, необхідні для розгляду питання про перерахунок пенсії, формальне посилання відповідача на невідповідність такої заяви, викладеної у адвокатському запиті, вимогам форми, передбаченої Порядком № 22-1, суперечить засадам справедливості, розумності та пропорційності. Такий підхід ставить формальність вище змісту та суті права, що є несумісним із принципом пріоритетності прав і свобод людини у сфері соціального забезпечення над формою відповідного волевиявлення.

Навіть за умови подання звернення у формі адвокатського запиту, якщо з його змісту вбачається чітке волевиявлення на здійснення перерахунку пенсії, таке звернення має розглядатися як належне звернення за змістом, а не формою.

За схожих обставин справи Верховний Суд сформулював аналогічний висновок у постанові від 22.07.2025 у справі № 580/710/24.

Отже, доводи Скаржника у цій частині є безпідставними.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови, а також змінивши другий і третій абзаци резолютивної частини рішення.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 змінити.

Другий і третій абзаци резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 викласти у такій редакції:

«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 11.10.2017, починаючи з 01.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 11.10.2017, починаючи з 01.07.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.».

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: Н.В. Безименна

С.В. Златін