Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №287/285/26 — Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/285/26

1-кп/287/431/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Олевську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060520000027 від 17.02.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Дружба, Олевського району, Житомирської області, громадянки України, має інвалідність 2-ї групи, не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , маючи умисел, направлений на незаконне зберігання бурштину, в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними» від 18.11.1997 року № 637/97-ВР, наказу Міністерства фінансів України від 04.11.2004 року № 692 «Про затвердження Порядку обліку, зберігання і розпорядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять у власність держави», у житловому будинку, який розташований в АДРЕСА_2 , з невстановленого слідством дня та часу, до 29.01.2026 незаконно зберігала каміння бурштин у сировині, законність походження якого не підтверджено відповідними документами.

29.01.2026 працівниками відділення поліції №2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в ході ведення якого виявлено та вилучено каміння бурштину у сировині загальною масою 0,04575 кг, законність походження якого не підтверджено відповідними документами.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 240-1 КК України, як незаконне зберігання бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами.

Одночасно з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 направлено до суду угоду про визнання винуватості, укладену 24 лютого 2026 року під час досудового розслідування між прокурором у даному кримінальному провадженні - прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 в присутності захисника підозрюваної ОСОБА_5 .

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачена ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 240-1 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 зобов`язалась під час судового розгляду беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Домовленості щодо співпраці ОСОБА_4 у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, під час досудового розслідування не мали місце.

Також, зазначено, що пом`якшуючою обставиною щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , передбаченими ст. 66 КК України, є щире каяття, обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні.

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинна понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 240-1 КК України, у вигляді двох років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченій ОСОБА_4 .

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала та зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення, вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні вказаної угоди.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покаранняз встановленням іспитового строку терміном один рік та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Також прокурор повідомила, що шкода заподіяна кримінальним правопорушенням не завдана, цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід обвинуваченій не обирався. Окрім цього, прокурор просить вилучене каміння бурштину конфіскувати в дохід держави, судові витрати на проведення експертизи стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 .

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та кримінального закону, суд зазначає наступне.

Як зазначено в п.2 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією). Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд дослідив наявні матеріали, заслухав думку учасників судового розгляду щодо можливості затвердження укладеної угоди, переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання. Правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 240-1 КК України є правильною. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачена має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена визнає себе винуватою, віднесене до нетяжких злочинів.

Обвинувачена ОСОБА_4 на диспансерних обліках у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, має інвалідність 2-ї групи, не працююча, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 згідно з ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно з ст. 67 КК України судом не встановлено.

Суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України та затвердження угоди про визнання винуватості.

Відповідно до вимог ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд вважає, що погоджений сторонами вид та розмір покарання відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 50,65 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України, який згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ОСОБА_4 має понести покарання за ч. 1 ст. 240-1 КК України у виді двох років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладенням обов`язків , передбачених ст. 76 КК України.

Також, як вбачається з наданого суду обвинувального акту, майнова шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.

Цивільний позов не заявлений, запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Долю речових доказів та процесуальних витрат суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст.ст. 100 , 124 КПК України.

Згідно положень ч.ч. 9, 10 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено, зокрема, основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є предметом кримінального правопорушення та знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вилучене 29.01.2026 під час обшуку каміння бурштину є предметом кримінального правопорушення, підстав повернення їх не встановлено, тому необхідно застосувати спеціальну конфіскацію до вказаних речових доказів, шляхом примусового безоплатного вилучення такого у власність держави. У зв`язку з чим арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 18.02.2026 за № 287/25/26 на вказані речові докази, скасуванню не підлягає.

Процесуальні витрати на проведення судової гемологічної експертизи в розмірі 3565 грн. 60 коп. у відповідності до частини 2 статті 124 КПК України стягнути з обвинуваченої в дохід держави.

Окрім цього, враховуючи особу обвинуваченої та приймаючи до уваги призначене покарання, а також відсутність клопотань з цього приводу суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 50, 65, 66, 67, ч. 1 ст.240-1 КК України, ст.ст. 96-1,96-2, 100, 124, 174, 177, 373, 374, 468-476 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 лютого 2026 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060520000027 від 17.02.2026 між прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 .

Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки відповідно до ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової гемологічної експертизи (висновок експерта від 10.02.2026 за № СЕ-19/106-26/2036-ФХГД) в розмірі 3565 грн. 60 коп.

До речових доказів: каміння бурштину загальною масою 0,04575 кг застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченій ОСОБА_4 не обирати.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з положеннями ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя:ОСОБА_1