Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №947/13692/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 947/13692/26

Головуючий в 1 інстанції: Цифра К.А. Дата і місце ухвалення: 17.08.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И Л А :

31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №121 від 23.01.2026р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2026 року позов задоволено.

Скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №121 від 15.01.2026р., ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито.

05.08.2026р. представником позивача Козаком І.С. подано до суду заяву про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 судових витрат зі сплати судового збору, понесених ОСОБА_1 у цій справі, в загальному розмірі 4 629,40 грн.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2026 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 3 328,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням в частині стягнення з відповідача 2 662,40 грн. судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2026р., ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення від 17.08.2026р. у відповідній частині та відмовити позивачу у стягненні зазначеної суми з відповідача. У разі встановлення, що позовна заява подавалася в електронній формі, апелянт просить додатково перевірити правильність визначення суми судового збору за подання позову з урахуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

В своїй скарзі апелянт зазначає, що частина перша статті 132 КАС України не визначає, що будь-яка сума судового збору, фактично сплачена позивачем у ході всього судового процесу, автоматично підлягає стягненню з відповідача. Витрати можуть бути компенсовані лише за наявності передбачених законом підстав, з урахуванням виду процесуальної дії, за яку сплачено судовий збір, результату її розгляду та встановленого процесуальним законом порядку розподілу таких витрат. У даній справі суд першої інстанції не встановив правової підстави, яка б дозволяла йому включити до судових витрат, що стягуються за результатами розгляду позову, суми судового збору, сплаченого за подання окремої апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Саме лише документальне підтвердження сплати судового збору не створює автоматичного права на його компенсацію іншою стороною. В оскаржуваному додатковому рішенні відсутня правова оцінка питання, чому витрати на апеляційне оскарження ухвали від 12.05.2026р. можуть бути стягнуті з відповідача саме в межах додаткового рішення, ухваленого за результатами розгляду основного адміністративного позову.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 05.03.2025 у справі №160/17422/23, де зазначено, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить приписів, які б передбачали відшкодування відповідачем - суб`єктом владних повноважень понесених позивачем витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Також, апелянт зазначає, що при здійсненні розподілу судових витрат у даній справі суд необґрунтовано посилався на положення ст.139 ЦПК України. Оскільки справа №947/13692/26 розглядається в порядку адміністративного судочинства, а тому розподіл судових витрат здійснюється відповідно до КАС України.

Щодо суми 665,60 грн., сплаченої позивачем за подання адміністративного позову, то апелянт зазначає, що питання її компенсації також підлягає перевірці судом апеляційної інстанції з огляду на фактичний спосіб подання позовної заяви та застосовану ставку судового збору. У разі встановлення, що позовна заява подавалася в електронній формі, має бути врахований передбачений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнт 0,8. У такому разі розмір збору становив би 532,48 грн. Сам факт сплати 665,60 грн не означає, що вся ця сума є витратою, яка у будь-якому випадку підлягає стягненню з відповідача. Якщо позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, надмірно сплачена частина повинна повертатися у передбаченому Законом України «Про судовий збір» порядку, а не покладатися на відповідача як компенсація судових витрат.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Розподіл судових витрат визначено у статті 139 КАС України, зокрема:

- при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. (ч.1 цієї статті)

- розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (ч.7 цієї статті).

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. (ч.9 цієї статі).

З наведеного вбачається, що склад та розмір судових витрат у справі входить до предмета доказування у справі.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першочергово має з`ясувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Оскаржуваним додатковим рішенням від 17.08.2026р. суд першої інстанції стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 3 328,00 грн., які складаються з сплаченого судового збору:

за подання адміністративного позову в розмірі 665,60 грн. згідно квитанції №ID 2259-6636-9814-7672 від 30.03.2026р.;

за подання апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2026р. у розмірі 2 662,40 грн. згідно квитанції №ID 1594-7963-8551-8092 від 27.05.2026р.

В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 , передусім, не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2026р. у розмірі 2 662,40 грн. При цьому, апелянт посилається на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 05.03.2025 у справі №160/17422/23.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями апелянта, оскільки частиною першою статті 139 КАС України чітко визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Чинним процесуальним законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому понесені у зв`язку з цим особою судові витрати, у разі задоволення її позову, безумовно підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача - суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого були предметом спору.

Правова позиція Верховного Суду у справі №160/17422/23 жодним чином не заперечує і не спростовує загальне правило відшкодування судових витрат.

У названій постанові Верховний Суд розбирав специфічну ситуацію: провадження у справі було закрите судом першої інстанції на підставі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України (через відсутність предмета спору - податкова вимога була відкликана самим податковим органом).

При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, і залежить від кінцевого рішення, яким буде остаточно вирішено позовні вимоги.

Оскільки у даній справі рішенням від 05.08.2026р. позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі шляхом скасування незаконно прийнятої ІНФОРМАЦІЯ_1 постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №121 від 15.01.2026р., тому, на думку колегії суддів, на користь позивача підлягають стягненню всі понесені ним витрати зі сплати судового збору, як це визначено ч.1 ст.139 КАС України. Винятків зі вказаної норми КАС України не містить.

Колегія суддів наголошує, що витрати зі сплати судового збору ОСОБА_1 поніс, передусім, у зв`язку з протиправним прийняттям щодо нього ІНФОРМАЦІЯ_1 постанови, що підтверджено в судовому порядку, та необхідністю ініціювання судового процесу щодо її оскарження.

Стаття 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачає повернення судового збору з державного бюджету у випадку, коли апеляційний суд скасовує незаконну ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Оскільки механізму повернення з бюджету немає, діє загальне правило статті 139 КАС України - судовий збір за успішну апеляційну скаргу стягується з відповідача - суб`єкта владних повноважень, чиї рішення чи дії змусили особу звернутися до суду та пройти етап оскарження помилкової ухвали.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат у адміністративній справі суд першої інстанції керувався положеннями ЦПК України.

Як вбачається зі змісту спірної ухвали, питання розподілу судових витрат у справі вирішено судом на підставі норм ст.ст. 132, 139 КАС України. Помилкова вказівка судом на ст.139 ЦПК України свідчить про допущення судом описки, враховуючи, що судом процитовано саме норму ч.1 ст.139 КАС України.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що за подання адміністративного позову у даній справі з ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1 532,48 грн. судового збору, а не 665,60 грн., як про це зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В свою чергу, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2026р. на рівні 3328 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» в електронній формі, тому, у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні позовної заяви у даній справі підлягало сплаті 532,48 грн. судового збору (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі, що перевищує визначений законом, є судовим збором, внесеним в більшому розмірі, ніж встановлено законом, та може бути повернутий останньому за правилами ст.7 Закону України «Про судовий збір» - за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 становить 3 194,88 грн. А відтак, оскаржуване додаткове рішення Київського районного суду м.Одеси від 17.08.2026р. підлягає зміні.

Оскільки предметом спору у даній справі є оскарження постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності, тому, відповідно до ч.3 ст.272 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 272, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2026 року змінити, заначивши в його резолютивній частині, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 3 194,88 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук