Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №420/11134/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11134/26

Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Дата і місце ухвалення: 23.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання призначити пенсію, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №103550012023 від 04.12.2025р. про відмову в призначенні пенсії по інвалідності II групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів навчання з 01.09.1983р. по 20.07.1984р., з 01.09.1989р. по 25.06.1992р. та роботи з 24.07.1984р. по 30.10.1984р., з 14.01.1987р. по 14.01.1987р., з 10.02.1987р. по 31.08.1989р., з 10.07.1992р. по 31.12.1998р., згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.10.1984р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) із зарахуванням до страхового стажу періодів навчання з 01.09.1983р. по 20.07.1984р., з 01.09.1989р. по 25.06.1992р. та роботи з 24.07.1984р. по 30.10.1984р., з 14.01.1987р. по 14.01.1987р., з 10.02.1987р. по 31.08.1989р., з 10.07.1992р. по 31.12.1998р., згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 29.10.1984р. з моменту подачі заяви на призначення пенсії, а саме: з 26.11.2025р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 26.11.2025р. він звернувся до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №103550012023 від 04.12.2025р. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу. При цьому, територіальним органом ПФУ незаконно не зараховано до страхового стажу заявника періодів навчання з 01.09.1983р. по 20.07.1984р., з 01.09.1989р. по 25.06.1992р. та роботи з 24.07.1984р. по 30.10.1984р., з 14.01.1987р. по 14.01.1987р., з 10.02.1987р. по 31.08.1989р., з 10.07.1992р. по 31.12.1998р., згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки не коректно зазначено дату заповнення трудової книжки. За твердженнями позивача, рішення про відмову в призначенні йому пенсії є незаконним, оскільки ОСОБА_1 , як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність/ неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, і, як наслідок, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначені йому пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №103550012023 від 04.12.2025р., про відмову в призначенні пенсії по інвалідності II групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , з моменту подання заяви на призначення пенсії, а саме: з 26.11.2025р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 23.07.2026р., з ухваленням у справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу правомірно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки не коректно зазначено дату заповнення трудової книжки. Стаж розраховано згідно даних, що містяться в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи вищезазначене, ГУ ПФУ в Одеській області прийнято цілком обґрунтоване рішення №103550012023 від 04.12.2025р. про відмову у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з тим, що у заявника відсутній необхідний страховий стаж (14 років).

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. При цьому, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.11.2025р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви позивачем, серед іншого, додано копію трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Відповідно до п.4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №103550012023 від 04.12.2025р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності у заявника необхідного страхового стажу, визначеного ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (14 років).

Страховий стаж особи становить 11 років 09 місяців 10 днів.

Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки не коректно зазначено дату заповнення трудової книжки. Стаж розраховано згідно даних, що містяться в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись з правомірністю рішення ГУ ПФУ в Одеській області №103550012023 від 04.12.2025р. ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, визнав обґрунтованими доводи позивача про неправомірність дій органу ПФУ щодо не зарахування до його страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , зазначивши, що позивач, як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність/ неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, і, як наслідок, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначені пенсії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема: для осіб з інвалідністю II та III груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV)

Згідно ч.2, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Сторонами у справі не заперечується, що разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надав органу ПФУ трудову книжку серії НОМЕР_4 від 29.10.1984р.

Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи та навчання, записи про які містяться в його трудовій книжці, ГУ ПФУ в Одеській області зазначило, що не коректно зазначено дату заповнення трудової книжки.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки серії НОМЕР_4 колегія суддів встановила, що датою її заповнення зазначено « 29.10.194», тобто не коректно вказано відомості щодо року заповнення трудової книжки.

Однак, колегія суддів встановила, що запис №1 трудової книжки містить відомості щодо прийняття ОСОБА_1 24.07.1984р. на роботу, що дає підстави вважати, що датою заповнення трудової книжки є саме « 29.10.1984р.».

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974р. №162 (далі - Інструкція №162), що втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції №162).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Також, згідно п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За змістом п.2.2-2.4 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також, у постанові від 06.03.2018р. по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 від 27.04.1993р. відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки не може мати негативні наслідки для особи, щодо якої внесені такі відомості.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаних в ній періодів роботи відповідачем суду не надано.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви ГУ ПФУ в Одеській області не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

ГУ ПФУ в Одеській області протиправно відмовило позивачу у врахуванні до страхового стажу періодів його навчання та трудової діяльності згідно трудової книжки, наслідком чого став помилковий висновок відповідача про відсутність у ОСОБА_1 страхового стажу, визначеного ч.1 ст.32 Закону №1058-IV, необхідного для призначення позивачу пенсії на підставі вказаної норми.

Оскільки ОСОБА_1 відповідає усім умовам щодо призначення пенсії по інвалідності, визначеним ст.32 Закону №1058-ІV, тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у спірних правовідносинах обрано належний спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання органу ПФУ призначити йому пенсію.

Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук