Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №420/2799/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2799/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

17.07.2026 року;

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Бітова А.І.,

- Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.01.2025 року №155250021419 «Про відмову у призначенні пенсії»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 16.08.2001 року по 19.02.2003 року та призначити пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.01.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.01.2025 року №155250021419 «Про відмову у призначенні пенсії».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 16.08.2001 року по 19.02.2003 року та призначити пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.01.2025 року.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням правових висновків Верховного Суду та норм чинного законодавства України, весь офіційно набутий трудовий стаж позивача з 16.08.2001 р. по 19.02.2003 р. підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що як вбачається з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату внесків, за період роботи позивача з 16.08.2001 по 19.02.2003 відсутні дані про нарахування та сплату страхових внесків. Апелянт вважає, що питання про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.08.2001 по 19.02.2003, повинно вирішуватись позивачкою шляхом подання позовних вимог безпосередньо до роботодавця, а зарахування страхового (трудового стажу) за зазначений період можливе виключно за умови нарахування та сплати страхових внесків (єдиного соціального внеску).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 15.03.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Заява про призначення пенсії була передана до розгляду ГУ ПФУ в Сумській області за екстериторіальним принципом.

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 22.03.2023 р. №155250021419 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із неможливістю встановити взаємозв`язок між прізвищами у наданих ОСОБА_1 документах.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2024 року встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) диплому Серії НОМЕР_1 від 25.07.1982, трудової книжки Серії НОМЕР_2 від 27.07.1982, архівної довідки Департаменту архівної справи та діловодства ОМР №366-Г-11.1-21 від 17.02.2023 року.

Після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява про призначення пенсії була передана до розгляду ГУ ПФУ у Львівській області за екстериторіальним принципом.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 21.01.2025 року №155250021419 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.08.2001 року по 19.02.2003 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб (ОК-5) відсутні дані про роботу за вищевказаний період (при первісному розрахунку стажу ГУ ПФУ в Сумській області від 22.03.2023 р., вказаний період було зараховано до страхового стажу).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії, звернулась до суду із цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з матеріалів справи, факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , згідно яких у період з 16.08.2001 р. по 19.02.2003 р. Позивач працювала у ФОП ОСОБА_2 на посаді швачки 5-го розряду (Наказ про прийняття №4 від 16.08.2001, наказ про звільнення №15 від 19.02.2003).

Робота позивача у цей період також підтверджується трудовим договором №127 від 16.08.2001 року, який зареєстровано Центром зайнятості Суворовського району м. Одеси 16.08.2001 року за №127 та засвідчено печаткою та підписом посадової особи Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси.

Поряд з цим, згідно статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17).

Враховуючи, що на розгляд відповідача подано повні відомості про трудовий стаж, однак такі необґрунтовано не були враховані органом пенсійного фонду, у тому числі відповідачем не обґрунтовано причини не зарахування цих періодів робіт до страхового стажу позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність оспорюваного рішення відповідача, наявність підстав для скасування цього рішення відповідача із покладенням на відповідача обов`язку зарахування періодів роботи позивача з 16.08.2001 року по 19.02.2003 року до страхового стажу та призначення пенсії за віком, оскільки судом встановлена наявність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до 3акону №1058-IV.

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський