Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №420/34633/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34633/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

22.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період знаходження під вартою, а саме з 20.12.1999 по 22.09.2004, визнавши бездіяльність відповідача щодо не включення означеного періоду протиправною.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 156050010991 від 30.07.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) період знаходження під вартою з 20.12.1999 по 22.09.2004 в повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування в повному обсязі до трудового стажу позивача період його перебування під вартою з 20.12.1999 по 22.09.2004, з підстав не підтвердження сплати страхових внесків, є неправомірними, оскільки під час перебування під вартою (яке в подальшому визнано неправомірним) громадянин позбавлений як обов`язку, так і будь-якої можливості працювати та сплачувати страхові внески самостійно, якщо такі внески не сплачує роботодавець.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позивачем не надано документів, якими підтверджено період роботи позивача та нарахування сум заробітної плати 20.12.1999 по 22.09.2004 під час відбування покарання та сплату страхових внесків на всі нараховані виплати протягом такого періоду. Апелянт вважає, що необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні йому пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою та сплати страхових внесків протягом такого період.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) з 02.10.2022.

ОСОБА_1 звертався до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою від 23.07.2024 №7436 про зміну страхового стажу набутого до 01.01.2004. До заяви долучено відповідь Одеського апеляційного суду на інформаційний запит, виданий від 09.07.2024 №01.02-02/48/2024, в якому зазначено, що ОСОБА_1 20.12.1999 затримано в підозрі про скоєння злочину, 22.09.2004 вироком Апеляційного суду Одеської області звільнено з під варти негайно в залі судового рішення, скасовано міру запобіжного заходу відносно нього, скасовано міру по забезпечення цивільного позову. Також відповідно до довідки Апеляційного суду Одеської області від 27.04.2007 згідно вироку апеляційного суду Одеської області від 22.09.2004 ОСОБА_1 , 1959 року народження, визнаний невинним та виправданий.

Заява позивача опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатами опрацювання заяви останнім винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії від 30.07.2024 №156050010991. В рішенні про відмову зазначено, що за період з 20.12.1999 по 22.09.2004 відсутня сплата внесків згідно даних ОК-5, у зв`язку з чим період не враховано до страхового стажу.

Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2024 року (далі – Закон №1058-ІV).

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII передбачені пільги по обчисленню стажу роботи реабілітованим громадянам, а саме: громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Відповідно до пп.12 та 12.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Постанова №637) час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні і на примусовому лікуванні зараховується до стажу роботи за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі за наявності документів про необґрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності.

В свою чергу, відповідь Одеського апеляційного суду від 09 липня 2004 року №01.02- 02/48/2024 та довідка Апеляційного суду Одеської області від 27.04.2007 року підтверджують факт затримання ОСОБА_1 20.12.1999 та звільнення з-під варти 22.09.2004 негайно в залі судового засідання та скасування міри запобіжного заходу, а згідно до вироку Апеляційного суду Одеської області від 22.09.2004 ОСОБА_1 було визнано невинним та виправдано.

Суд першої інстанції вірно відхилив посилання відповідача на норми Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970 року (який діяв на час тримання позивача під вартою, та зупинив свою дію з 1 січня 2004 року), та Кримінального виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, оскільки вони регулюють порядок зарахування до трудового стажу часу роботи засуджених в період відбування покарання у вигляді позбавлення волі та не розповсюджуються на осіб, яких було необґрунтовано притягнуто до кримінальної відповідальності.

У рішенні відповідача № 156050010991 від 30.07.2004 вказано, що не включено до стажу роботи період знаходження позивача під вартою з 20.12.1999 по 22.09.2004 в зв`язку з тим, що за цей період не були сплачені страхові внески.

Водночас, сплата страхових внесків , як передумова до включення певних періодів до страхового стажу є загальною та не розповсюджується на спірний у межах даної справи період, який врегульований спеціальною нормою Закону № 1788-XII

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування в повному обсязі до трудового стажу позивача період його перебування під вартою з 20.12.1999 по 22.09.2004, з підстав не підтвердження сплати страхових внесків, є протиправними, оскільки під час перебування під вартою (яке в подальшому визнано неправомірним) громадянин позбавлений як обов`язку, так і будь-якої можливості працювати та сплачувати страхові внески самостійно.

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський