Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №420/31339/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31339/25

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Дата і місце ухвалення: 20.03.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 висновку, складеного за результатами службового розслідування, та довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої у 10.11.2022р., оформленої згідно з додатком №5 до наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008р. «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України»;

- зобов`язати військову частині НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 висновок, складений за результатами службового розслідування, та довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої у 10.11.2022р., оформленої згідно з додатком №5 до наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008р. «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права та не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 20.03.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що факт підриву на ворожій міні під час виконання бойового завдання не потребує проведення розслідування для встановлення вини чи умов правопорушення в розумінні Порядку №608, а довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) при бойовому ураженні складається не на підставі розслідування, а на підставі первинного облікового медичного документу. Тобто, суд виходив з того, що якщо не потрібно проводити службове розслідування, то і довідка про обставини травми також не видається. При цьому, судом залишено поза увагою, що у спірних правовідносинах саме командир військової частини НОМЕР_1 визначив, коли є можливість направити ОСОБА_1 до медичного закладу. У даному випадку це мало місце тільки 23.01.2023р. Командир військової частини такими діями порушив вимоги ст.111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.03.2025р. по справі №380/13595/24.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.03.2022р. по 14.07.2023р. ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації, перебуваючи в особовому складі військової частини НОМЕР_1 .

Як вбачається із нотаріально засвідчених звернень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до командира в/ч НОМЕР_1 , 10.11.2022р. під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рухались автомобілем поблизу населеного пункту Зелений Гай Миколаївської області. Рухаючись по ґрунтовій дорозі здійснили наїзд на протитанкову міну, від чого ОСОБА_2 отримав осколкові поранення та був евакуйований до шпиталю. Матрос ОСОБА_1 та матрос ОСОБА_3 отримали контузії та були залишені на охороні підірваного транспорту.

Згідно довідки від 01.05.2023р. №2765, виданої в/ч НОМЕР_2 , позивачу 01.03.2023р. проведено медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_2 , яким діагностовано гіпертонічну хворобу І стадії, вертеброгенну люмбалгія без радикулопатії, що пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статті 39в,64г,23г графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби у Морській піхоті, придатним до військової служби.

Відповідно до довідки від 24.01.2024р. №597, виданої в/ч НОМЕР_3 , позивачу 24.01.2024р. проведено медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_3 , яким діагностовано: гіпертонічна хвороба II (друга) стадія, ступінь 2, РКВУ-2. СН-0. Хронічний дискогенний попереково-крижовий радикуліт з ураженням L5-S1 корінців двобічно. Поширений остеохондроз усіх відділів хребта, грижі МХД L5-S1 дисків із больовим синдромом із помірним порушенням функції. Астено-соматичного невротичний синдром ситуаційно обумовлений на фоні захворювання з явищами емоційної нестійкості, легко виражений. Захворювання, пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статті 39-в, 23-6, 64-6, 14-в, 45-г графи ІІ Розкладу хвороб - ТДВ графи позивача визнано обмежено придатним до військової служби; «Особи, визнані обмежено придатними до військової служби,- непридатні до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення). Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах».

08.08.2023р. та 03.12.2023р. позивач звертався до відповідача із заявами, в яких просив надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

05.03.2025р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести службове розслідування за фактом отримання ним контузії та надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

05.03.2025р. позивач подав скаргу до Міністерства оборони України, в якій просив зобов`язати командування в/ч НОМЕР_4 розглянути заяву від 08.08.2023р., провести службове розслідування по факту отримання ним контузії та надати довідку про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 14.08.2008 р. №402.

Листом від 12.04.2025р. №182/2/877 відповідач, за результатами розгляду заяви від 05.03.2025р., повідомив позивача про те, що чинним законодавством України не передбачено проведення службового розслідування з підстав, зазначених позивачем.

Листом від 12.04.2025р. №182/2/876 відповідач, за результатами розгляду скарги до МО України від 05.03.2025р., повідомив позивача про те, що чинним законодавством України не передбачено проведення службового розслідування з підстав, зазначених позивачем. Вказано, що у разі незгоди із постановою ВЛК, то згідно норм чинного законодавства України, позивач має право оскаржити відповідну постанову. Також, стосовно розгляду заяви від 08.08.2023р. зазначив, що військова частина НОМЕР_1 надала відповідну відповідь листом від 29.08.2023р. №1112/2153 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання висновку, складеного за результатами службового розслідування, та довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої у 10.11.2022р., оформленої згідно з додатком №5 до наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008р. «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач пов`язує отримання контузії з обставинами наїзду автомобіля на протитанкову міну 10.11.2022р. під час виконання бойового завдання. Вказана подія за своєю сутністю є випадком бойового ураження, що не містить складу дисциплінарного чи іншого правопорушення з боку військовослужбовця, а отже, не потребує проведення розслідування для встановлення вини чи умов правопорушення в розумінні Порядку №608.

Також, суд зауважив, що в абз.5 ст.260 Статуту вказано, що довідка про обставини травми (поранення, контузію, каліцтво) при бойовому ураженні складається не на підставі розслідування, а на підставі первинного облікового медичного документа. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач безпосередньо після події 10.11.2022р. до медичних закладів не звертався, факт отримання контузії у день події медично не зафіксував. За висновками суду, у зв`язку відсутністю первинної медичної документації про отримання травми саме 10.11.2022р., у відповідача не виникло правового обов`язку щодо складання запитуваної довідки у порядку, передбаченому для бойових втрат.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі регламентовано Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №608 (далі - Порядок №608).

Абзацом 4 пункту 2 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно п.1-2 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Службове розслідування не призначається: у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України 27.10.2021р. №332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021р. №1667/37289 (далі -Інструкція).

Пунктом 3 розділу І Інструкції №332 встановлено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

За приписами п.1, 2 розділу ІІ Інструкції розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу на військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби шкідливих факторів середовища фізичного, біологічного та хімічного характеру (в тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).

Причинами гострих професійних отруєнь є шкідливі речовини гостроспрямованої дії.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний:

терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я;

негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.

Відповідно до ст.260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999р. №548-XIV (далі - Статут), на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров`я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).

У разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинені діями противника, в тому числі під час перебування в полоні, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів з дня отримання військовослужбовцем первинного облікового медичного документа, затвердженого Міністерством оборони України, а за його відсутності - довідки про перебування в закладі охорони здоров`я, та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я, в якому військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні, або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація про направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я та перебування військовослужбовця на лікуванні та/або реабілітації у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини може оброблятися з використанням державних інформаційних ресурсів у сфері охорони здоров`я у порядку, визначеному законодавством, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.18 розділу ІІ Інструкції за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, системний аналіз Порядку №608 та Інструкції №332 дозволяє виокремити вичерпний перелік підстав для призначення такого розслідування:

встановлення вини військовослужбовця у невиконанні обов`язків, порушенні статутного порядку або вчиненні дій, що завдали шкоди державі;

з`ясування причин втрати майна, зброї чи боєприпасів;

розслідування нещасних випадків (травм, отруєнь), що сталися під час служби, але не пов`язані безпосередньо з вогневим чи іншим впливом противника.

Ключовою метою службового розслідування за Порядком №608 є саме уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та встановлення ступеня вини конкретних осіб.

Водночас, чинне законодавство встановлює особливий правовий режим для випадків, пов`язаних із безпосереднім виконанням бойових завдань та вогневим впливом ворога.

Так, згідно п.3 розділу І Інструкції № 332 поранення, контузії та травми, отримані внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій, визначаються як бойові людські втрати. Щодо таких випадків встановлено імперативну норму: вони обліку як нещасні випадки не підлягають, а отже, процедура розслідування нещасного випадку до них не застосовується.

Дана позиція корелюється з приписами абз.5 ст.260 Статуту, за якими у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин її отримання не проводиться.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вимога позивача про проведення службового розслідування за фактом підриву на ворожій міні під час виконання бойового завдання та надання висновку за його результатами прямо суперечить положенням ст.260 Статуту, оскільки законодавством не передбачено проведення такого розслідування за вказаних обставин. Вказана подія за своєю сутністю є випадком бойового ураження.

Факт підриву на ворожій міні не містить складу дисциплінарного чи іншого правопорушення з боку військовослужбовця, а тому не потребує проведення розслідування для встановлення вини чи умов правопорушення в розумінні Порядку №608.

Відповідно до абз.5 ст.260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України довідка про обставини травми (поранення, контузію, каліцтво) при бойовому ураженні складається не на підставі розслідування, а на підставі первинного облікового медичного документа.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та визнається власне апелянтом, позивач безпосередньо після події 10.11.2022р. підриву на ворожій міні під час виконання бойового завдання до медичних закладів не звертався, факт отримання контузії у день події медично не зафіксував.

А відтак, у зв`язку відсутністю первинної медичної документації про отримання травми саме 10.11.2022р., у військової частини не виникло правового обов`язку щодо складання запитуваної довідки у порядку, передбаченому для бойових втрат.

Що ж до посилань апелянта на те, що у спірних правовідносинах саме командир військової частини НОМЕР_1 визначив, коли є можливість направити ОСОБА_1 до медичного закладу, що відбулося тільки 23.01.2023р., то колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога щодо видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої у 10.11.2022р., оформленої згідно з додатком №5 до наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008р. «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», а не оскарження дій командира військової частини щодо направлення військовослужбовця в медичний заклад. При цьому, як вже зазначалося, відповідна довідка видається протягом п`яти днів з дня отримання військовослужбовцем первинного облікового медичного документа, затвердженого Міністерством оборони України, а за його відсутності - довідки про перебування в закладі охорони здоров`я. Однак, первинна медична документація про отримання травми саме 10.11.2022р. в матеріалах справи відсутня.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2025р. по справі №380/13595/24, оскільки у названій постанові суд надавав оцінку висновкам суду першої та апеляційної інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом щодо оскарження бездіяльності військової частини щодо нескладення та невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.

На підставі викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук