Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №420/7874/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7874/26

Суддя першої інстанції - Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №420/7874/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незастосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії за віком з 13 вересня 2024 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року позовні вимоги задоволені.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №420/7874/26, в якій апелянт просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №420/7874/26.

23 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

28 вересня 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та з 31 серпня 2011 року отримувала пенсію за вислугу років (а.с.5) та з 13 вересня 2024 року отримує за її заявою пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.7).

Це підтверджується її заявою про призначення/перерахунок пенсії від 13 вересня 2024 року (а.с.6).

20 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила повідомити, за які попередні роки застосована середня заробітна плата для обчислення їй пенсії за віком; який врахований коефіцієнт страхового стажу індивідуальний коефіцієнт заробітної плати; та здійснити перерахунок та обчислити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 13 вересня 2024 року, відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком в обрахованому розмірі з 13 вересня 2024 року (а.с.8).

У відповідь отримала лист від 04 березня 2026 року, в якому відповідач повідомив, що оскільки ОСОБА_1 з 31 серпня 2011 року отримувала пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком врахована заробітна плата за 2014-2016 роки — 3764,40 грн, проіндексована відповідно до частини 2 статті 42 Закону. Пенсію обчислено, як працюючій особі, при страховому стажі 28 років 11 місяців (враховано по 30 серпня 2011 року, коефіцієнт — 0,28917), середньомісячній заробітній платі 9186,31 грн (коефіцієнт — 1,14916), визначеній за період з 01 квітня 1995 року по 30 квітня 2000 року згідно довідки про заробітну плату та згідно персоніфікованих даних за період з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2011 року та її розмір з 13 вересня 2024 року становив 2845,46 грн, де: основний розмір пенсії 2656,58 грн; доплата за 8 років понаднормативного стажу 188,88 грн (а.с.9).

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідача у вигляді незастосування заробітної плати за 2021-2023 роки, оскільки при призначенні пенсії за віком відповідачем було протиправно не застосовано для розрахунку її пенсії за віком заробітну плату за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

За змістом частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

З аналізу частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» судом встановлено, що для визначення заробітної плати для обчислення пенсії використовується, крім інших показників, середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначенню нового виду пенсії (пенсії за віком).

Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2024 року у справі №560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі №580/4901/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, є єдиним правильним варіантом поведінки, оскільки судом встановлено, що позивачем дотримано всіх передбачених законом вимог для призначення такої пенсії.

Більше того, не є юридично спроможними твердження суб`єкта владних повноважень стосовно заборони Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області судового збору, оскільки відшкодування позивачу у такий спосіб понесених судових витрат відповідає положенням статті 139 КАС України, які є спеціальними в контексті спірного питання.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв