Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №280/1775/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1775/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року (суддя А.В. Сіпака) у справі № 280/1775/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , за період з 08.05.2024 року по 10.06.2025 року за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу різницю між додатковою винагородою у розмірі 100000 грн. за період з 08.05.2024 року по 10.06.2025 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування при виданні наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за № 226 від 14.08.2025 періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях з 08.05.2024 по 19.08.2024, з 04.09.2024 по 29.12.2024, з 10.02.2025 по 19.02.2025, та з 06.03.2025 по 10.06.2025, при обчисленні вислуги років на пільгових умовах;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати позивачу періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 08.05.2024 по 19.08.2024, з 04.09.2024 по 29.12.2024, з 10.02.2025 по 19.02.2025, та з 06.03.2025 по 10.06.2025 на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці відповідно до абзацу першого підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 05.08.2024 по 14.08.2025;

- зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період служби відповідно до Постанови КМУ № 178 від 16.03.2016 за період з 05.08.2024 по 14.08.2025;

- стягнути середній заробіток за час затримки виплати компенсації відповідно до ст. 117 КЗпП України та висновків Верховного Суду за період з 05.08.2024 по 14.08.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби позивач виконував завдання у районах ведення бойових дій, тому набув право як на додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн, так і на пільгове обчислення вислуги років. На підтвердження цих обставин позивач посилається, зокрема, на довідку військової частини від 13.06.2025 № 437 та записи бойових документів. Також зазначає, що при звільненні з ним не проведено повного розрахунку, оскільки не виплачено компенсацію за належне, але неотримане речове майно, у зв`язку з чим наявні підстави для відповідальності за затримку розрахунку.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2026 року залучено у якості співвідповідача по справі №280/1775/26 - військову частину НОМЕР_2 .

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 року залучено у якості співвідповідача по справі №280/1775/26 - Військову частину НОМЕР_3 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що Порядок № 260 пов`язує право на збільшену винагороду не з самим проходженням служби у певній військовій частині або перебуванням у певній місцевості, а з особистим виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань. Безпосередня участь підтверджується сукупністю службових документів: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), журналом бойових дій або іншим документом обліку виконання завдань, бойовим донесенням чи постовою відомістю, а також рапортом командира підрозділу із зазначенням кожного військовослужбовця та днів участі. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів.

Отже, для збільшення додаткової винагороди необхідно встановити одночасно факт виконання позивачем завдання, належність такого завдання до передбачених Порядком № 260, безпосереднє перебування у районі його виконання і точний період участі.

Суд першої інстанції дослідив, що дії військової частини щодо виплати винагороди у наявному розмірі не доведені як протиправні, а вимога зобов`язати нарахувати її різницю до 100 000 грн. не має достатньої фактичної підстави.

Суд першої інстанції зауважив, що Довідка № 437 містить відомості про періоди виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, проте за відсутності первинних документів, на які вона посилається, та відомостей, що дають змогу перевірити місце і характер виконання кожного завдання, її зміст у сукупності з іншими матеріалами справи не є достатнім для покладення на військову частину обов`язку зарахувати заявлені періоди у кратному обчисленні.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги щодо додаткової винагороди і пільгової вислуги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції врахував, що Порядок № 178 передбачає послідовність юридично значущих дій: подання військовослужбовцем рапорту, визначення речовою службою конкретних неотриманих предметів і їх вартості у довідці, після чого — видання наказу командира із сумою компенсації.

Суд першої інстанції вважав, що з огляду на відсутність доказів звернення у встановленому порядку та документів, що визначають предмет і вартість неотриманого майна, позивач не довів протиправної бездіяльності щодо конкретного обов`язку та підстав для зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію за період з 05.08.2024 до 14.08.2025.

Суд першої інстанції вказав, що заявлений позивачем проміжок з 05.08.2024 до 14.08.2025 передує звільненню або завершується його днем, а тому за своєю природою не є періодом затримки розрахунку після звільнення.

Крім того, навіть у разі покладення на відповідача лише обов`язку розглянути рапорт або визначити належну компенсацію вимога про середній заробіток була б передчасною до встановлення суми, строку її виплати та тривалості фактичної затримки. Оскільки основні вимоги про компенсацію у цій справі не задовольняються, похідна вимога про застосування статті 117 Кодексу законів про працю України також не має правових підстав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що матеріали справи містять довідку, яка складена військовою частиною НОМЕР_1 , за змістом якої позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженням) у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони на території Запорізької області. Зауважує, що бойові накази та журнали бойових дій має лише військова частина, вони не можуть перебувати у позивача, а суд першої інстанції хибно лише констатував їх відсутність. Наполягає, що у спірні періоди він має право на виплату збільшеної винагороди згідно постанови КМУ №168 зважаючи на характер виконуваних позивачем завдань. Зауважує, що військова частина хибно не врахувала спірні періоди при визначенні пільгової вислуги позивача у наказі про звільнення позивача. Вважає, що суд першої інстанції хибно відмов стосовно компенсації вартості неотриманого речового майна через відсутність рапорту позивача.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивача призвано на військову службу під час мобілізації 27.02.2022. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.05.2024 № 124 позивача зараховано до списків особового складу та на відповідну посаду з 08.05.2024. У цьому наказі зазначено попередню вислугу: календарну — 4 роки 9 місяців 5 днів, пільгову — 0 років 0 місяців 0 днів. Наказом від 13.07.2024 № 191 оформлено подальше переміщення по службі та визначено умови грошового забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2025 № 226 позивача, звільненого з військової служби у запас за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 14.08.2025. Вислугу визначено: календарну — 6 років 0 місяців 9 днів, пільгову — 0 років 0 місяців 0 днів. Цим наказом передбачено виплату належних складових грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні відпусток. Окремого припису про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно наказ не містить.

Грошовий атестат № 131 містить відомості про нараховане грошове забезпечення та окремі виплати, у тому числі одноразову допомогу при звільненні у розмірі 40 547,20 грн та індексацію у розмірі 60,17 грн. Грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в атестаті не зазначено. Рядок «Правильність даних, вказаних в атестаті, підтверджую» позивачем не підписано, тоді як підписи відповідальних посадових осіб наявні.

Матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2025 № 437, у якій зазначено періоди участі позивача з 08.05.2024 до 19.08.2024, з 04.09.2024 до 29.12.2024, з 10.02.2025 до 19.02.2025 та з 06.03.2025 до 10.06.2025.

У довідці вказано, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) командира та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони у складі військової частини НОМЕР_3 Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони на території Запорізької області. Підставою її видачі названо журнали бойових дій (бойові донесення) підрозділу. Водночас копій зазначених у довідці бойових наказів, журналів бойових дій, бойових донесень і рапортів командирів матеріали справи не містять.

У матеріалах справи також відсутні рапорт позивача про виплату компенсації за неотримане речове майно з доказами його подання під час проходження служби, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, перелік конкретних предметів особистого користування, строки набуття права на їх одержання, дані про фактичну видачу або сума можливої компенсації. Наявні відомості про передання талонів речового атестата між військовими частинами самі по собі таких обставин не встановлюють.

Вважаючи протиправними дії та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до положень статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінет Міністрів України видав постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260) затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: "XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану".

Відтак, з 01 лютого 2023 року особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану визначено розділом XXXIV Порядку №260.

Відповідно до абз. 2 п.2 розділу XXXIV Порядку №260 в редакції наказу Міністерства оборони України № 566 від 26.09.2023, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується у розмірі 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Згідно абз. 16 п.2 розділу XXXIV Порядку №260 в редакції наказу Міністерства оборони України № 566 від 26.09.2023, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується у розмірі 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Згідно п.4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи не підтверджено визначеними у п.4 розділу XXXIV Порядку №260 документами, що позивач у період з 08.05.2024 року по 10.06.2025 року виконував завдання, які наведено виключним переліком у абз. 2 п.2 розділу XXXIV Порядку №260, що є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань.

Апеляційний суд зауважує, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2025 № 437 не містить відомостей про те, що позивач виконував завдання, які наведено виключним переліком у абз. 2 п.2 розділу XXXIV Порядку №260. Крім того, ця довідка не належить до вичерпного переліку документів, які наведені у п.4 розділу XXXIV Порядку №260.

Апеляційний суд звертає увагу, що сам по собі факт виконання позивачем бойових завдань, що вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2025 № 437, не є підставою для виплати позивачу винагороди у розмірі 100000 грн. за періоди з 08.05.2024 року по 10.06.2025 року згідно постанови КМУ №168, адже така виплата здійснюється лише за певні завдання, виключний перелік яких наведено переліком у абз. 2 п.2 розділу XXXIV Порядку №260.

В свою чергу, зі змісту матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що позивачу в періоді з 08.05.2024 року по 10.06.2025 року, а саме за періоди з 08.05.2024 по 19.08.2024, з 04.09.2024 по 29.12.2024, з 10.02.2025 по 19.02.2025, та з 06.03.2025 по 10.06.2025, виплачено винагороду у розмірі 30 000 гривень (пропорційно) згідно абз. 16 п.2 розділу XXXIV Порядку №260, що спростовує доводи позивача, що він у спірних періодах виконував завдання згідно виключного переліку, який наведено у абз. 2 п. 2 розділу XXXIV Порядку №260.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування позивачу у період з 08.05.2024 року по 10.06.2025 року додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168. Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно визначення в наказі військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2025 № 226 пільгової вислуги позивача.

Згідно пп.1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі постанова КМУ №393 в редакції станом на час спірних правовідносин) до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зараховується на пільгових умовах особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

За змістом довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2025 № 437, з 08.05.2024 до 19.08.2024, з 04.09.2024 до 29.12.2024, з 10.02.2025 до 19.02.2025 та з 06.03.2025 до 10.06.2025 позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) командира та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і струмування збройної агресії російської федерації на території України у складі військової частини НОМЕР_3 Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони на території Запорізької області.

Відтак, колегія суддів зазначає, що позивач з 08.05.2024 до 19.08.2024, з 04.09.2024 до 29.12.2024, з 10.02.2025 до 19.02.2025 та з 06.03.2025 до 10.06.2025 здійснював заходи, які визначено у пп.1 п.3 постанови КМУ №393.

Отже, періоди військової служби позивача з 08.05.2024 до 19.08.2024, з 04.09.2024 до 29.12.2024, з 10.02.2025 до 19.02.2025 та з 06.03.2025 до 10.06.2025 мають бути зараховані як один місяць служби за три місяці часу проходження служби, тобто до пільгової вислуги років. Проте, таке зарахування за змістом наказу військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2025 № 226 позивачу не здійснено.

Відтак, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, з метою належного захисту прав позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 №226 в частині визначення пільгової та загальної вислуги у Збройних Силах України ОСОБА_1 , зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити обчислення пільгової вислуги у Збройних Силах України ОСОБА_1 з урахуванням періодів з 08.05.2024 до 19.08.2024, з 04.09.2024 до 29.12.2024, з 10.02.2025 до 19.02.2025, з 06.03.2025 до 10.06.2025 як - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, внести зміни до наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 №226 в частині визначення пільгової та загальної вислуги у Збройних Силах України ОСОБА_1 .

Щодо компенсації за неотримане речове майно.

Згідно ст.9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 16 березня 2016 року № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

За правилами п.4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п.5 Порядку № 178).

Наведені правові норми дають підстави для висновку, що військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

Виходячи із змісту Порядку № 178, право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, у разі звільнення з військової служби може бути реалізоване шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби не тільки при звільненні з військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу), а і після його звільнення з військової служби.

Колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою (рапортом) до військової частини щодо отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.

Апеляційний суд відхиляє аргументи позивача про те, що він звертався з питання речового майна, адже позивач не навів дати, адресата та змісту звернення, не подав копії рапорту (заяви), доказу його реєстрації.

Відтак, оскільки матеріалами справи не підтверджено виконання позивачем положень Порядку № 178 щодо звернення з заявою (рапортом) про отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, колегія суддів дійшла висновку, що стосовно позивача не допущено протиправну бездіяльність стосовно нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Положеннями ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положеннями ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Апеляційний суд зауважує, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації є похідною від вимог про грошову компенсацію за речове майно.

В свою чергу, оскільки основа вимоги про грошову компенсацію за речове майно задоволенню не підлягає, підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації - відсутні.

Підсумовуючи викладене, керуючись ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №280/1775/26 - скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 №226 в частині визначення пільгової та загальної вислуги у Збройних Силах України ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити обчислення пільгової вислуги у Збройних Силах України ОСОБА_1 з урахуванням періодів з 08.05.2024 до 19.08.2024, з 04.09.2024 до 29.12.2024, з 10.02.2025 до 19.02.2025, з 06.03.2025 до 10.06.2025 як - один місяць служби за три місяці часу проходження служби та внести зміни до наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 №226 в частині визначення пільгової та загальної вислуги у Збройних Силах України ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова