Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №280/10020/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10020/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року (суддя Н.В. Стрельнікова) у справі № 280/10020/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби, у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії військової частини стосовно невиплати позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України №153 одноразової грошової винагороди є протиправними та порушують право позивача на належне грошове забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у віці до 25 років 13.12.2019, тобто позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача прийнято на військову службу за контрактом у віці до 25 років, до введення воєнного стану Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом

України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправних дій відповідача, в частині заявлених позивачем вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що відповідач не спростував доводи про наявність права у позивача на спірну винагороду згідно постанови КМУ №153. Вважає, що він у віці до 25 років добровільно прийнятий за контрактом для проходження військової служби під час воєнного стану, постанова КМУ №153 не містить обмежень щодо підписання контракту вперше. Наполягає, що дії військової частини стосовно невиплати позивачу винагороди згідно постанови КМУ №153 є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.12.2019 №922-ОС прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, на строк 3 роки.

Відповідно до довідки від 20.09.2025 № 08/1833 позивач в період з 13.08.2024 по 15.09.2024, з 21.09.2024 по 03.10.2024, 19.10.2024, з 31.10.2024 по 09.12.2024, з 15.12.2024 по 15.01.2025, з 19.01.2025 по 21.01.2025, з 07.02.2025 по час складання довідки виконував бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на Запорізькому та Придніпровському напрямах.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.01.2024 №13-13-255 позивач під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини отримав травмування (поранення, контузія, каліцтво).

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» ФОВА-004270784 позивач до кримінальної відповідальності не притягався.

Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.

Відповідач листами від 26.09.2025 № 03.2/5159-25 та № 03.2/5160-25 відмовив у здійсненні нарахування та виплати позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 (в редакції станом на час спірних правовідносин) у п.1 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 встановлює, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Абзац 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 визначає, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Отже, абз. 4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153 стосується умови щодо участі у бойових діях та не звільняє військовослужбовця від виконання всіх інших умов, що визначені у абз. 2 п. 4 постанови №153 та є обов`язковими для отримання виплати одноразової грошової винагороди.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що абз. 2 п. 4 постанови КМУ №153 для виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень передбачає таку умову: у віці до 25 років прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153, громадянина України.

Відповідно до ст.4 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно положень п.2 ч.8 ст.23 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Отже, п.2 ч.8 ст.23 Закону №2232-XII на період дії воєнного стану визначає продовження дії вже укладеного військовослужбовцем контракту про проходження військової служби без укладення військовослужбовцем нового контракту.

В спірному випадку позивач з 13.12.2019 року прийнятий на військову службу у зв`язку із укладенням ним контракту строком на 3 роки. У подальшому дію цього контракту продовжено понад встановлені строки відповідно до приписів п.2 ч.8 ст.23 Закону № 2232-XII.

Таким чином, відбулося саме продовження дії контракту, який укладено позивачем 13.12.2019 року, а тому доводи позивача про укладання ним нового контракту про проходження військової служби є помилковими.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи не підтверджено прийняття або призов позивача на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153.

Натомість, встановлені у справі обставини свідчать, що позивача прийнято на військову службу за контрактом у 2019 році, тобто до воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64.

За таких обставин відсутнє виконання умови абз.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153 для виплати спірної одноразової грошової винагороди, а саме: прийняття або призов на військову службу позивача під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача стосовно відмови у виплаті позивачу спірної одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. згідно постанови КМУ №153.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 280/10020/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк