Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №280/10707/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10707/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року (суддя Н.В. Стрельнікова) у справі № 280/10707/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 11.11.2025 №084250004420 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити позивачці пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дати звернення за призначенням пенсії 05 березня 2025 року, зарахувавши до спеціального стажу як працівника охорони здоров`я наступні періоди, а саме: навчання за спеціальністю фармація з 01.09.1987 по 02.07.1990 р. та періоди роботи з 06.08.1990 по 26.08.1991 р., з 30.09.1991 р. по 10.04.1997, з 19.07.1999 по 03.07.2004 р., з 05.07.2004 по 31.07.2008 р., з 01.08.2008 по 17.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням пенсійного органу протиправно відмовлено позивачці у призначенні за вислугу років, що порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 11.11.2025 №084250004420 про відмову позивачці у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до спеціального стажу позивачки як працівника охорони здоров`я період навчання з 01.09.1987 по 02.07.1990, періоди роботи з 19.07.1999 по 03.07.2004, з 01.08.2008 по 17.10.2017 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1990 та призначити позивачці з 05.03.2025 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019.

В задоволенні решти вимог – відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідач, незважаючи на ухвалення 04.06.2019 Конституційним Судом України Рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII наполягав на наявності у позивачки спеціального стажу 26 років 6 місяців.

Суд першої інстанції дослідив, що період роботи позивачки з 01.08.2008 по 10.10.2017 повинен бути зарахований до спеціального стажу. Висновки відповідача у спірному рішенні є безпідставними.

Суд першої інстанції встановив, що позивачка дійсно з 01.09.1987 по 02.07.1990 проходила навчання за спеціальністю «фармація». Відтак, суд першої інстанції вважав, період навчання з 01.09.1987 по 02.07.1990 підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивачки.

Суд першої інстанції з`ясував, що період роботи з 19.07.1999 по 03.07.2004 підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивачки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 11.10.2017 (дату набрання чинності Законом №2148-VIII) спеціальний стаж роботи (вислуга років) позивачки як працівника охорони здоров`я становив більше 25 років. Тому, позивачка набула право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Таким чином, суд першої інстанції вказав, що наявні обґрунтовані підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 11.11.2025 №084250004420 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, а також зобов`язання відповідача здійснити дії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що спірне рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії за вислугу років є правомірним через відсуніть у позивачки необхідного спеціального стажу станом на 10 жовтня 2017 року. Зауважує, що позивачці не може бути зараховано період роботи з 01.08.2008 по 10.10.2017 року до спеціального стажу, адже ТОВ «Роджерс» не належить до закладів, вказаних у Переліку, який затверджено постановою КМУ №909, а також оскільки відсутній акредитаційний сертифікат.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 05.03.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

У порядку екстериторіальності заява про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яке рішенням від 12.03.2025 № 084250004420 відмовило позивачці у призначенні пенсії за вислугу років.

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 по справі №280/2538/25 відповідачем було повторно розглянуто заяву позивачки від 05.03.2025 та прийнято рішення від 11.11.2025 №084250004420 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

Вважаючи рішення пенсійного органу від 11.11.2025 №084250004420 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції.

У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також внесено зміни.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Відповідачем повторно розглянуто заяву позивачки від 05.03.2025 та прийнято спірне рішення від 11.11.2025 №084250004420 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років. Також, пенсійний орган вказав, що спеціальний стаж позивачки для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII складає лише 10 років 7 місяців 29 днів.

Разом з тим, за змістом спірного рішення, пенсійний орган не врахував позивачці до спеціального стажу період роботи з 01.08.2008 по 10.10.2017, адже ТОВ «Роджерс» не належить до закладів, передбачених Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою КМУ від 04.11.1993 №909 та відсутній акредитаційний сертифікат.

Сторонами справи не заперечується та зі змісту трудової книжки позивачки вбачається, що позивачка зокрема у період з 01.08.2008 по 10.10.2017 працювала на посаді фармацевт у ТОВ «Роджерс».

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік №909).

До розділу 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909 віднесено:

лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад);

аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії - фармацевти, асистенти фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборанти;

медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи; а також соціального захисту: інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих; медичні відділи протезних підприємств - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Отже, враховуючи приписи Переліку №909 період роботи позивачки з 01.08.2008 по 10.10.2017 відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Також, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.08.2018р. у справі №492/446/15-а відступила від викладеного у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013р. року у справі №21-241а13 правового висновку, про те, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров`я на підставі державної акредитації, та дійшла висновку, що з 13.06.2015р. (у зв`язку з внесенням змін до ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я» від 09.04.2015р. №326-VIII, що набрали чинності 14.05.2015р. та введені в дію 13.06.2015р.) законодавство України покращило становище для всіх осіб, які працюють в аптечних закладах на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, незалежно від наявності державної акредитації такого закладу, і з цього дня стаж роботи на відповідних посадах зараховується до спеціального стажу, необхідного для призначення такої пенсії.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивачки з 01.08.2008 по 10.10.2017 підлягає зарахуванню до спеціального трудового стажу, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Колегія суддів з`ясувала, що матеріалами справи не підтверджено зарахування позивачці до спеціального стажу періоду навчання з 01.09.1987 по 02.07.1990 та роботи з 19.07.1999 по 03.07.2004.

Зі змісту матеріалів справи вбачається та пенсійним органом не спростовується, що позивачка з 01.09.1987 по 02.07.1990 проходила навчання за спеціальністю «фармація».

Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивачки входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.

Вказаний висновок відповідає позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 442/4963/17.

Відтак, колегія суддів зазначає, що період з 01.09.1987 по 02.07.1990 підлягає врахуванню до стажу позивачки, що дає право на пенсію за вислугу років.

Колегія суддів з`ясувала, що трудовою книжкою позивачки підтверджено, що вона у період з 19.07.1999 по 03.07.2004 працювала на посаді «медстатист» у Новозлатопільскій психіатричній лікарні.

Отже, враховуючи приписи Переліку №909 період роботи позивачки 19.07.1999 по 03.07.2004 відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

За цих обставин, з урахуванням спірних періодів з 01.09.1987 по 02.07.1990, з 19.07.1999 по 03.07.2004, з 01.08.2008 по 10.10.2017, станом на 10.10.2017 року позивачка мала спеціальний стаж більше 25 років для призначення пенсії за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Отже, позивачка має право на пенсію за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці за вислугу років від 11.11.2025 №084250004420 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі № 280/10707/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк