Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №286/901/26 — Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/901/26

П О С ТА Н О В А

08 вересня 2026 року м. Овруч

Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Вачко В.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 606388 від 04 березня 2026 року, 04.02.2021 близько 20 години 21 хвилини, по вул.Центральній в с.Шоломки Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваген Гольф», д.н.з. номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку огляду водій відмовився, що зафіксовано на портативний відео реєстратор номер 858573 в Коростенській ЦМЛ, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР – Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарск, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Судові засідання (29.04.2026, 26.05.2026, 07.07.2026) відкладались за клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Задорожньої В.О. з метою витребування та долучення нею до матеріалів справи додаткових доказів.

В судове засідання 08.09.2026 ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися.

Захисником ОСОБА_1 – адвокатом Задорожньою Вікторією Олександрівною подано письмове клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Клопотання мотивоване наступним.

Із протоколом про адміністративне правопорушення сторона захисту категорично не погоджується. Вважає, що зібрані у справі докази є неналежними, недопустимими та юридично нікчемними, оскільки вони отримані внаслідок грубого порушення прав людини та всупереч процедурам, встановленим законом.

Зокрема, матеріали справи сформовані з порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, положень Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року (щодо порядку огляду) та Інструкції № 1026 від 18.12.2018 року (щодо безперервності відеозапису). Наголошуємо, що відповідно до ст.19 та ст.62 Конституції України, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі та у спосіб, передбачений законом, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Враховуючи факти умисного вимкнення відеофіксації та фальсифікації процесуальних дій поліцейськими, даний протокол не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

І. Щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу та перевірки документів.

Відповідно до положень ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби лише у разі наявності чітко визначених законом підстав. Перелік цих підстав є вичерпним і розширенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів відеозапису (бодікамера № 858573), фактичною підставою для зупинки та звернення до водія стала теза інспектора про те, що номерний знак «недостатньо освітлюється», «його чітко не видно», та твердження, що він «якийсь чорний, грязний».

Проте, пункт 2.9 (в) ПДР України чітко встановлює критерій: номерний знак має бути освітленим або чистим настільки, щоб дозволити чітко визначити символи з відстані 20 метрів. На відеозаписі зафіксовано, що номерний знак освітленим та працює у штатному режимі. Поліцейським не було проведено жодних вимірів відстані, не було зафіксовано неможливості прочитання знака з встановленої законом дистанції (20 метрів). Замість фіксації правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП (керування з неосвітленим номером) інспектор одразу перейшов до вимоги надати посвідчення водія та реєстраційні документи.

Це свідчить про те, що теза про «брудний номер» була використана поліцейським як штучна та надумана причина для зупинки з метою проведення вільної перевірки документів (так званий «fishing expedition»), що прямо заборонено законодавством.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 686/11314/17 (постанова від 15.03.2019) зазначив: якщо поліцейським не задокументовано та не підтверджено належними доказами факту порушення ПДР (яке стало причиною зупинки), то вимога про пред`явлення документів є незаконною.

Оскільки законних підстав для зупинки ТЗ у поліцейського не було, у водія не виникло обов`язку виконувати похідні вимоги (надавати документи або проходити будь-який огляд).

Згідно з принципом, викладеним ЄСПЛ у справі «Яременко проти України», докази, отримані з порушенням встановленої процедури недопустимими. Оскільки первинна дія поліції (зупинка) була протиправною, всі наступні процедурні дії, включаючи складання протоколу за ст.130 КУпАП, є юридично нікчемними, оскільки вони базуються на незаконному втручанні у права особи.

II. Щодо незаконності та необґрунтованості пропозиції пройти огляд стан сп`яніння

Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння підлягають відстороненню від керування та огляду. Проте, аналіз відеозапису (бодікамера № 858573) свідчить про повну відсутність таких підстав.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 (спільний наказ МВС та МОЗ) визначено, що ознаки наркотичного сп`яніння мають бути виявлені та зафіксовані поліцейським перед тим, як висувати вимогу про огляд. Аналіз відеозапису (бодікамера № 858573) доводить, що інспектор діяв всупереч встановленому алгоритму.

Як вбачається з відеозапису, інспектор озвучив ОСОБА_1 перелік ознак «нечітка мова», «поведінка, що не відповідає обстановці» та «дрибежіння рук». Проте ці твердження є відверто маніпулятивними:

Щодо мови: ОСОБА_1 має природні особливості дикції, які є постійною фізіологічною характеристикою, а не наслідком вживання будь речовин. При цьому мова є зв`язною, відповіді на запитання — логічними та миттєвими. Поліцейський, не знаючи особи, не мав права розцінювати природну дикцію як ознаку сп`яніння без проведення належних тестів на місці.

Щодо поведінки: На відео зафіксовано, що ОСОБА_1 поводиться надзвичайно коректно, виважено та ввічливо. Він не виявляє агресії, не намагається втекти, чітко виконує вказівки. Твердження поліцейського про «поведінку, що не повідає обстановці» є юридичним абсурдом, оскільки саме поведінка водія була зразковою, на відміну від поведінки інспектора.

Щодо «дрибежіння рук»: Інспектор аргументував це тим, що він ніби «бачив таке дрибежіння, коли ОСОБА_1 шукав у телефоні документи». Жодної фіксації цього «тремтіння» на відеокамеру з близької відстані зроблено не було. Слід зауважити, що перебування водія вночі на трасі під тиском поліцейського після безпідставної зупинки може викликати природне хвилювання, що не має жодного стосунку до наркотичного сп`яніння.

Водночас, на відео зафіксовано, що поліцейський звертається до водія «панібратськи»: « ОСОБА_2 ». Згідно зі ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поважати гідність особи та виявляти гуманне ставлення. Використання звернення по батькові без прізвища та офіційного статусу («Ви», «пане водій») є формою психологічної маніпуляції.

Таке «панібратство» використовувалося інспектором для створення хибного відчуття безпеки та довіри у водія, щоб схилити його до виконання незаконних процедурних дій. Така поведінка є недопустимою для державного службовця при виконанні процесуальних функцій.

Поміж тим, запитання інспектора «наркотичні речовини не вживали?», поставлене одразу після отримання документів (20:21:19), свідчить про відсутність у нього жодної попередньої підозри. Вимога про проходження огляду була висунута апріорі, без виявлення реальних ознак, що прямо суперечить п.3 Розділу Інструкції № 1452/735.

Поліцейський фактично «підганяв» ознаки під шаблон протоколу, не маючи цього жодних об`єктивних даних, що підтверджується спокійною та адекватною комунікацією ОСОБА_1 на відео.

III. Щодо порушення територіальності огляду та маніпулятивного спонукання до відмови.

Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції № 1452/735, огляд у закладах охорони здоров`я проводиться в найближчому закладі, якому надано право на проведення такого огляду. Аналіз відеозапису (фрагмент з 20:22:22) свідчить про умисне порушення цієї норми інспектором.

Зупинка відбулася у с.Шоломки, що територіально та логістично знаходиться значно ближче до м.Овруч, ніж до м.Коростень. Проте інспектор, ігноруючи зауваження ОСОБА_1 , безальтернативно направив автомобіль до м.Коростень. Твердження поліцейського про те, що в «Овручі нема експрес-тестів», є голослівним припущенням. Поліцейський не є суб`єктом, що визначає матеріально-технічне забезпечення медичних закладів. У матеріалах справи відсутня будь-яка довідка або офіційний лист від Овруцької лікарні про неможливість проведення огляду чи відсутність фахівців/тестів. Самостійний вибір інспектором закладу за межами найближчої доступності є прямим порушенням процедури, визначеної КУпАП та Інструкцією № 1452/735.

Водночас, інспектор повідомив водію, що в Коростені вони будуть «здавати швидкі експрес-тести». Згідно з п.12 Розділу II та Розділом III Інструкції № 1452/735, огляд у лікарні — це комплексне обстеження, яке включає клінічній огляд лікарем-наркологом, дослідження біологічних середовищ та, за необхідності лабораторні дослідження.

Акцентуючи увагу виключно на «експрес-тестах», поліцейський спотворив суть медичної процедури, нав`язуючи водію спрощене та хибне розуміння огляду. Це є формою маніпуляції з метою промацування позиції водія та спонукання його до подальшої відмови через складність або тривалість поїздки до іншого міста.

Окрім того, незважаючи на вже надану згоду водія (який вже сів у патрульний автомобіль), інспектор продовжував перепитувати: «то ви будете їхати чи ні?». Такі дії, у поєднанні з вивезенням особи у віддалений населений пункт свідчать про психологічний тиск. Поліцейський свідомо створював умови, за яких водій мав відчути дискомфорт та «недоцільність» поїздки, що є прямою ознакою провокації до відмови від проходження огляду (порушення ст.7 Закону «Про Національну поліцію»).

Таким чином, навмисне ігнорування найближчого медичного закладу в м.Овруч та дезінформація щодо наявності там тестів свідчать про те, що метою поліцейського було не встановлення істини, а створення максимально складних умов для водія, що в подальшому призвело до порушення прав особи та складання дефектного протоколу.

IV. Щодо фальсифікації направлення на огляд та порушення процедури відеофіксації.

Аналіз відеозапису (фрагмент з 20:24:01 та 20:58:45) у поєднанні з матеріалами справи виявляє грубе порушення інспектором вимог Інструкції № 1452/735 та ознаки маніпуляції з офіційними документами.

Згідно з п.8 Розділу II Інструкції № 1452/735, направлення водія на огляд оформляється поліцейським за встановленою формою. У матеріалах справи наявне направлення, в якому зазначено час його складання - 20:40. Проте фактичні обставини, зафіксовані на відео, спростовують цей час. О 20:58:45, прибувши до лікарні в м.Коростень, інспектор дає вказівку напарнику: «Бери планшет, йди всередину та виписуй направлення». Отже, станом на 20:59 направлення ще не було складене. Написання в документі часу «20:40» (тобто за 19 хвилин до реальної команди на його виписку та до моменту прибуття в лікарню) свідчить про свідоме внесення завідомо неправдивих відомостей де офіційного документа. Це робить таке направлення юридично нікчемним доказом.

Порушення безперервності відеофіксації

Поліцейський перервав відеозйомку о 20:24:01, пообіцявши відновити її біля лікарні.

Згідно зі ст.40 Закону «Про Національну поліцію» та відповідними інструкціями МВС, відеофіксація процесуальних дій (особливо огляду за ст.130 КУпАП) має бути безперервною.

Пауза у відеозаписі тривалістю понад 30 хвилин під час перебування водія в патрульному авто створює умови для прихованого психологічного тиску та перекручування обставин справи, які неможливо перевірити судом.

Водночас, на відео зафіксовано телефонну розмову інспектора (після 20:58), де він підтверджує, що привіз водія саме в Коростень, знову аргументуючи це власною думкою про «відсутність тестів в Овручі». Запитання ОСОБА_1 про підстави такого рішення («чому ви вирішили, що їх там немає?») залишилося без належної відповіді. Це доводить, що інспектор діяв на підставі власних припущень, а не офіційної інформації, чим порушив право водія на огляд у найближчому закладі (п.7 Розділу І Інструкції).

Відповідно до ст.251 КУпАП, докази мають бути одержані законним шляхом. Оскільки основний документ — направлення на огляд — містить сфальсифікований час складання, а сама процедура його оформлення почалася вже після прибуття до лікарні (а не до направлення особи, як того вимагає закон), всі наступні дії поліції та складений на їх підставі протокол є протиправними.

V. Щодо відсутності належного суб`єкта проведення огляду, порушення медичного протоколу та процесуальної провокації.

Аналіз відеозапису (бодікамера № 858573) у період з 21:00 по 21:05 виявляє грубі порушення Інструкції № 1452/735 та ст.266 КУпАП, що нівелюють законність дій працівників поліції.

О 21:00:57 працівник поліції, вийшовши з приміщення Коростенської ЦМЛ, констатував відсутність профільного спеціаліста: «Нема». Згідно з п.3 Розділу III Інструкції № 1452/735, огляд проводиться виключно лікарем, що пройшов спеціальну підготовку. Відсутність такого лікаря на місці мала стати підставою для фіксації неможливості проведення огляду. Натомість о 21:03:23 інший працівник поліції повідомляє: «Нема, но... можна отправить на Житомир». Вказана пропозиція є прямим підтвердженням того, що в даному медичному закладі провести законний огляд неможливо. Це також підкреслює незаконність ігнорування Овруцької лікарні: поліція спочатку безпідставно відвезла водія за десятки кілометрів до Коростенської ЦМЛ, де не виявилося лікаря, а потім почала обговорювати транспортування до Житомира (ще 90 км). Такі дії є формою психологічного виснаження особи.

Водночас, під час очікування «якогось ОСОБА_3 » (телефонний дзвінок о 21:01), інспектор повторно спробував обґрунтувати свої дії, стверджуючи про «тремтіння рук» та «неадекватну поведінку». Об`єктивна фіксація бодікамерою в цей момент демонструє повну відсутність будь-якого тремору рук ОСОБА_1 та його абсолютно спокійну, коректну поведінку. Фраза інспектора «я це раніше бачив» фактично є визнанням того, що в момент перебування в лікарні жодних ознак сп`яніння зафіксувати неможливо, а обвинувачення базується на суб`єктивних, ніде не зафіксованих припущеннях інспектора в минулому.

Більше того, зафіксована о 21:04:15 репліка інспектора до колеги: « ОСОБА_4 , може по-бистрому та поїхали?!» є ключовим доказом процесуальної недоброчесності. Ця фраза прямо доводить, що працівники поліції не мали на меті проведення об`єктивного медичного огляду. Їхньою єдиною метою було створення формальних умов для швидкого складання протоколу про «відмову» та залишення водія у чужому місті без допомоги.

Водночас, після констатації відсутності лікаря інспектор, діючи всупереч вимогам п.14 Розділу III Інструкції (який передбачає встановлення діагнозу лише на підставі сукупності клінічного огляду та лабораторних досліджень), незаконно перебрав на себе функції медичного працівника. Згідно з п.2 Розділу III Інструкцій огляд проводиться виключно лікарем (або фельдшером у сільській місцевості), який пройшов спеціальну підготовку. Незважаючи на відсутність медичного працівника та неналежну реєстрацію водія в закладі, інспектор, перевищуючи владні повноваження, самовільно наказав ОСОБА_1 пройти до туалету для здачі сечі.

Вимога інспектора негайно «здати сечу» без попереднього клінічного обстеження лікарем є грубим порушенням, оскільки: Здійснення маніпуляцій з біологічними зразками без участі лікаря та без фіксації клінічних ознак сп`яніння (мовлення, хода, зіниці) суперечить меті медичного огляду.

Поліцейський не наділений повноваженнями керувати процесом збору медичних аналізів або визначати їх черговість.

Заява ОСОБА_1 про фізіологічну неможливість здачі сечі була використана інспектором як привід для фіксації відмови. Оскільки лікарня не знала про доставку водія, не було забезпечено виконання п.12 Розділу III: неможливості взяти сечу, лікар зобов`язаний взяти кров. Через відсутність лікаря це право водія було грубо порушено, а процедура перетворилася на примусове вимагання аналізів під тиском поліції. Використання природного фізіологічного стану водія як приводу для трактування цього як «відмови від огляду» є незаконним та свідчить про упередженість («fishing expedition»).

Оскільки огляд у закладі охорони здоров`я фактично не розпочався через те, що поліцейський намагався самостійно провести медичні маніпуляції, будь-які складені в результаті документи (протокол про відмову) є недійсними. Вимоги інспектора в стінах лікарні без участі медиків є юридично нікчемними. Водночас, згідно з п.21 Розділу III Інструкції, такий огляд (або спроба його проведення) має бути визнаний недійсним.

Таким чином, дії поліції, що полягали у вимозі здати аналізи в туалеті за відсутності лікаря-нарколога, пропозиції везти водія ще далі (до Житомира) та ігноруванні фізіологічного стану особи, свідчать про створення штучних умов для відмови. Такий «огляд» не відповідає вимогам закону, а отже, відмова від його проходження у такому форматі не може бути підставою для відповідальності за ст.130 КУпАП.

Окрім того, у матеріалах справи міститься направлення на огляд водія ОСОБА_1 до Коростенської ЦМЛ. Також, згідно з відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, зафіксовано факт перебування працівників поліції та водія у приміщенні (коридорі) вказаної лікарні.

Однак, факт проведення огляду або навіть самого доставлення водія безпосередньо до чергового лікаря для проведення маніпуляцій спростовується офіційними даними. На адвокатський запит від 24.04.2026 КНП «Коростенська центральна міська лікарня» надала відповідь № 920 від 27.04.2026, в якій повідомляється, про те, що згідно даних Журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, 04 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками поліції не направлявся та медичний огляд на стан сп`яніння в КНП «Коростенська ЦМЛ КМР» не проходив.

Це свідчить про те, що працівники поліції, перебуваючи в будівлі лікарні, фактично не забезпечили проведення огляду та не передали водія медичному персоналу. Натомість було створено штучну видимість виконання процедури (шляхом перебування у коридорі закладу), що призвело до безпідставного складання протоколу за ст.130 КУпАП нібито за відмову від огляду.

Враховуючи, що процедура огляду була грубо порушена, а факт доставлення особи до лікаря не підтверджується медичним закладом, протокол є незаконним, а докази, отримані з порушенням встановленого порядку — недопустимими.

VI. Щодо грубого порушення процедури огляду та створення умов, що принижують людську гідність.

Відеозапис з нагрудної камери поліцейського (фрагмент з 21:05) беззаперечно підтверджує, що інспектор створив для ОСОБА_1 принизливі умови, що виходять за межі правового поля. Вимога здати біологічні зразки за відсутності лікаря та за умов фізіологічної неможливості, супроводжувана психологічним тиском, має ознаки порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини. Такі дії не можуть вважатися законною процедурою огляду, оскільки вони порушують право на повагу до гідності та приватного життя.

Інспектор, не маючи медичної освіти, одноосібно вирішив керувати процесом збору матеріалів. Його ствердні заяви про «стерильність» випадкових банок у туалеті є перевищенням повноважень. Згідно з медичними протоколами та ДСТУ, токсикологічне дослідження вимагає виключно стерильних контейнерів, що надаються медичним закладом. Вимога використовувати сумнівні ємності є грубим порушенням санітарних норм та робить будь-яку майбутню достовірність аналізу неможливою.

Повідомлення водію, що він може «купити собі банку в аптеці», є цинічним зловживанням. Згідно з Порядком № 1303, витрати на проведення огляду несе держава. Вимога до особи, яку примусово вивезли в інше місто без коштів, самостійно купувати медичне приладдя — це свідома провокація відмови. Інспектор заздалегідь знав про безпорадний стан водія і використав це як інструмент тиску.

Твердження інспектора «чекаємо дві години» було завідомо неправдивим. Оскільки лікарня не знала про доставку водія, а лікаря-нарколога ніхто не шукав (не було на місці), очікування втрачало юридичний сенс. Навіть якби зразок був зданий, огляд не міг бути визнаний законним без клінічного обстеження лікарем (п.14 Розділу III). Це доводить, що «дві години очікування» були лише формальним приводом, щоб виснажити водія та психологічно підготувати його до підписання протоколу.

Примушування людини до здачі аналізів у брудні ємності під наглядом агресивних поліцейських у туалеті за відсутності лікарів є дикунством. Будь-яка відмова від співпраці в таких антиправових умовах є правомірною реакцією на незаконні дії посадової особи, а не порушенням п.2.5 ПДР. Згідно з п.21 Розділу III Інструкції, такий огляд (або спроба його проведення) є апріорі недійсним.

VII. Щодо грубого порушення порядку відеофіксації та ознак фальсифікації протоколу.

Дії інспектора прямо суперечать Розділу II Інструкції, затвердженої Наказом МВС №1026, яка зобов`язує поліцейського здійснювати відеозапис безперервно з моменту зупинки до завершення оформлення матерів.

Пункт 5 Розділу II забороняє вимкнення відеореєстратора, видалення відеозаписів чи зміну їх системного часу. Вимкнення камери о 21:08:45 на годину 22 хвилини без законних на те підстав (дзвінок на особистий телефон не є підставою) свідчить про умисне приховування процесуальних порушень. Відповідно до практики ВС, якщо відеозапис не відображає процедуру в повному обсязі та безперервно, він не може вважатися належним доказом у справі за ст.130 КУпАП.

Вимкнувши камеру, інспектор створив «інформаційний вакуум» для маніпуляцій. Камера вмикається лише о 22:30:17, фіксуючи шоковий стан ОСОБА_1 , який запитує: «Де мені розписуватись і в чому?». Відповіді інспектора «у протоколі» є спробою легалізувати документ, який на той і момент навіть не був складений у законному порядку.

Ключовим доказом фальсифікації є діалог поліцейських після виходу з лікарні. Команда інспектора колезі: «Вась, складай!» та фраза «Я все зачитав так що давай!» викривають «недобросовісну» схему оформлення справи. Інспектор вимагав підпис у водія раніше, ніж наказав колезі складати текст протоколу. Твердження про «зачитування прав» є завідомо неправдивим, оскільки жодна секунда відеозапису не містить виконання цієї обов`язкової вимоги (ст.268 КУпАП).

Водночас, категорична відмова інспектора скласти протокол на місці зупинки авто («Ні, ми тут складаємо і все, їдемо») та рішення покинути водія вночі в іншому місті без засобів пересування є формою нелюдського поводження. Це підтверджує, що поліція діяла не в інтересах безпеки руху, а з метою психологічного виснаження ОСОБА_1 для складання потрібного поліції протоколу.

Сукупність порушень Наказу МВС №1026 (щодо відеозапису) та Наказу МВС №1452/735 (щодо огляду) робить усі складені матеріали юридичні нікчемними. Оскільки відеофіксація не відображає реальний хід подій, а слова інспектора прямо суперечать його діям на відео, такий протокол не може бути підставою для притягнення до відповідальності. Справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

VIII. Щодо неправомірного медичного втручання поліції, зневаги до людської гідності та відвертої фальсифікації «відмови» від підпису

Завершальна стадія оформлення матеріалів (хронометраж після 22:30) є апогеєм правового нігілізму та свідчить про системне порушення інспекторами не лише КУпАП, а й базових етичних норм поведінки поліцейського.

На відео зафіксовано діалог, де інспектор прямо стверджує, що він «пропонував водію катетер» та «мочегонне» для збору сечі.

Згідно з Інструкцією № 1452/735, вибір методів обстеження є виключною компетенцією лікаря. Вимога поліцейського щодо вживання медикаментів або проведення катетеризації є незаконним втручанням у фізичну цілісність особи. Твердження інспектора, що він має право «пропонувати катетер», доводить його повну професійну некомпетентність. Більше того, водій повідомив про медичні протипоказання, що було цинічно проігноровано.

Відмова водія від виконання абсурдних та небезпечних медичних порад особи у формі (поліцейського) не може розцінюватися як відмова від медичного огляду у встановленому законом порядку.

Намагаючись виправдати свої дії, інспектор стверджував, що пропонував водію воду, а той відмовився. На пряме запитання ОСОБА_1 про те, що на камерах такого факту немає, інспектор відповів ухильно: «ну і всьо». Це свідчить про те, що поліція лише імітувала дотримання процедури «двох годин», насправді намагаючись якомога швидше «витиснути» з водія формальну відмову.

На відео зафіксовано акт відвертого знущання: водій нагадав про обіцянку («ви ж обіцяли мене завезти додому»), на що інспектор відповів питанням: «Хто обіцяв?» та запропонував «переночувати тут (у лікарні)» або викликати таксі, достовірно знаючи, що у ОСОБА_1 немає з собою жодної копійки грошей.

Поліція свідомо вивезла водія в інший населений пункт, щоб залишити його там у безпорадному стані в нічний час, що є порушенням ст.7 Закону про НПУ та ст.135 КК України. Така поведінка підтверджує, що поліція діяла з метою психологічного тиску, а не забезпечення законності.

Найбільш зухвалим є момент від`їзду екіпажу (близько 22:35). Доки ОСОБА_1 , як медичний працівник, намагався знайти лікаря всередині приймального відділення (оскільки поліція раніше заявила «лікаря нема» та намагалася сама провести огляд), інспектор вчинив наступне: він провів «показову» прогулянку територією, умисно не заходячи до будівлі, де перебував водій. Миттєво констатував на камеру: «Вася, він десь пропав, значить від підпису він відмовляється... я звав його десь нема». Відео фіксує задоволену реакцію інспекторів на можливість швидко поїхати. Це свідчить про заздалегідь сплановану змову з метою позбавлення водія права надати письмові зауваження до протоколу та ознайомитися з його змістом.

Таким чином, протокол серії ЕПР1 № 606388 є продуктом системної фальсифікації. Поліцейські не дочекалися встановлених ними ж 2-х годин, вимагали проведення інвазивних процедур («катетер») без лікаря, обманом вивезли особу в інше місто та, скориставшись короткочасною відсутністю водія (який шукав лікаря), незаконно зафіксували «відмову від підпису» та втекли з місця події. Такі дії є нікчемними і не можуть бути основою для притягнення до відповідальності.

IX. Щодо грубого порушення вимог процесуального закону при складанні протоколу та недопустимості його як доказу.

Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення обов`язково зазначаються дата і місце його складання, дата, міс вчинення та суть адміністративного правопорушення. Проте протокол серії ЕПР1 № 606388 містить взаємовиключні та суперечливі дані: у графі «дата складання зазначено 04.03.2026, тоді як в описовій частині вказано, що подія відбулася 04.02.2021. Така розбіжність унеможливлює встановлення події та складу правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, яка є джерелом права в Україні, принц правової визначеності вимагає чіткості та передбачуваності формулювання обвинувачення. У справі «Вєрєнцов проти України» (заява № 20372/11) суд наголосив, що юридична процедура має бути зрозумілою та передбачуваною. Вказівка у протоколі дати вчинення правопорушення, яка передує даті його складання майже на п`ять років, позбавляє обвинувачення логічного зв`язку фактично свідчить про відсутність події правопорушення.

Хоча справа розглядається в межах КУпАП, санкція ст.130 КУпАП (значний штраф та позбавлення права керування) відповідає критеріям «кримінального обвинувачення» у розумінні практики ЄСПЛ (справа «Енгель інші проти Нідерландів»). Отже, застосовуються гарантії ст.6 Конвенції, зокрема право бути негайно і детально поінформованим про характер і причину обвинувачення. Помилкове зазначення дати («04.02.2021») грубо порушує право, адже захист від обвинувачення, сформульованого невірно, є неможливим.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами є фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення. Протокол, що місить суттєві помилки у визначенні часу події, не може бути визнаний належним та допустимим доказом. У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08) ЄС підкреслив недопустимість ситуації, коли суд самостійно виправляє суттєві недоліки протоколу, фактично перебираючи на себе функції обвинувачення. Виправлення дати судом під час засідання буде свідчити про порушення принципу неупередженості.

Протокол є актом індивідуальної дії, і його дефектність у частині визначення дати події («04.02.2021» проти «04.03.2026») є істотною та неусувною. Це прямо відповідає підставам, визначеним ст.247 КУпАП, для закриття провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Водночас, згідно зі ст. 256 КУпАП, у протоколі мають бути зазначені точні відомості про особу, яка притягається до відповідальності, на підставі документів, що посвідчують особу. Проте у протоколі серії ЕПР1 № 606388 правопорушником зазначено « ОСОБА_5 », тоді як паспортні дані підтверджують ім`я « ОСОБА_5 ». Така розбіжність свідчить про грубу недбалість при складанні документа та унеможливлює персоналізацію відповідальності.

Більше того, працівники поліції неодноразово перевіряли дані водія прокладання матеріалів, зокрема шляхом пред`явлення електронних документів та звірки інформації через планшет. Це свідчить, що вони мали всі можливості для точного внесення анкетних даних, але все одно допустили суттєву помилку. Така недбалість підтверджує системний характер порушень і ще більше підриває належність протоколу як доказу.

Адміністративна відповідальність є індивідуальною, а неправильне зазначення анкетних даних фактично означає, що протокол та всі додатки до нього складено щодо іншої особи. Практика ЄСПЛ («Лучанінова проти України», заява № 16347/02) підтверджує, що недотримання належної процедури при висуненні обвинувачення є порушенням права на справедливий суд.

Протокол як акт індивідуальної юридичної відповідальності має бути складений стосовно конкретної особи, чиї дані підтверджені офіційними документами. У даному випадку відсутній правовий зв`язок між протоколом та громадянином ОСОБА_1 , який фактично з`явився до суду. Відповідно до ст.62 Конституції України, будь-які сумніви щодо особи тлумачаться на її користь.

ЄСПЛ у справі «Mattila v. Finland» наголосив, що точність ідентифікації обвинуваченого є фундаментальною гарантією права на справедливий суд. Якщо держава не спроможна правильно вказати навіть ім`я особи, таке обвинувачення не може вважатися «детальним та зрозумілим» у розумінні п.3 ст.6 Конвенції.

Суд не має права самостійно виправляти дані про особу в протоколі, адже це означало б перебрання на себе функцій обвинувачення. Якщо в протоколі зазначено « ОСОБА_5 », а перед судом стоїть « ОСОБА_5 », то стосовно останнього протокол взагалі не складався. Це є прямою підставою для закриття провадження за п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення саме в діях ОСОБА_5 .

Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні події та складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КпАП України.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схоже неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

Вищевикладене свідчить про те, що поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь а обвинувачення не може ґрунтуватися доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведе законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Виходячи з вищевикладеного, вважає, що інспектором поліції не надано жодних належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Навпаки, сукупність обставин — умисне припинення відеофіксації, відсутність медичного огляду та ознаки фальсифікації протоколу — свідчать про незаконність дій посадової особи та відсутність складу адміністративного правопорушення.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а саме за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння регулюється статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.Згідно з положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (розділ Х «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП») у разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 256 КУпАП містить вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Також статтею 256 КУпАП передбачено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення в графі 1. «Дата складання протоколу» зазначено: «04.03.2026», тоді як в графі 7. «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення» в описі установлених даних вказано: «04.03.2026 20:21:00 с.Шоломки, вулиця Центральна 5, 04.02.2021 близько 20:21 в с.Шоломки Коростенського району водій керував ТЗ «Фольксваген Гольф», д.н.з. номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння…». Така розбіжність унеможливлює встановлення події та складу правопорушення.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення в графі 4. «Особа щодо якої складено протокол» зазначено: « ОСОБА_1 », тоді як згідно з паспортними даними: « ОСОБА_1 ». Така розбіжність унеможливлює персоналізацію відповідальності.

Судом встановлено, що поліцейськими здійснювався відеозапис фіксації порушення із застосуванням технічних засобів.

У відповідності до ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що на диску з відеозаписами правопорушення відсутня процедура складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та вручення його копії водію, що є порушенням ст.ст.254, 256 КУпАП.

Також оглядом доданого до протоколу про адміністративне правопорушення диску з відеозаписами правопорушення не знайшло підтвердження те, що поліцейськими було роз`яснено ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених ст.268 КУпАП.

Отже відмітки в протоколі про адміністративне правопорушення про відмову від підпису протоколу та відмову від підпису про роз`яснення прав і обов`язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зважаючи на вказане, судом не може бути зроблений беззаперечний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення може бути встановлена виключно на підставі доказів.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 33-35, 130 ч.1, 221, 247 п.1, 248, 249, 268, 278, 279, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: В. І. Вачко