Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №168/280/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/280/26

Провадження № 2/168/253/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року с-ще Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Сухоручко Ю.О.,

за участю секретаря с/з Таксюк О.С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивачки – адвоката Панасюка Івана Івановича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя та його поділ,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати житловий будинок А-1 загальною площею 98,2 кв. м., прибудову а - площею 11,7 кв. м., сарай Б-1 площею 40,4 кв. м., літню кухню В-1 площею 40,6 кв. м.за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га за цією адресою, кадастровий номер 0725081301:01:010:0305, на якій побудований даний будинок, господарські будівлі та споруди, об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частину житлового будинку А-1 загальною площею 98,2 кв. м., прибудову а - площею 11,7 кв. м., сарай Б-1 площею 40,4 кв. м., літню кухню В-1 площею 40,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га за цією адресою, кадастровий номер 0725081301:01:010:0305, на якій побудований даний будинок, господарські будівлі та споруди; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Старовижівського районного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 168/1017/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

В шлюбі позивачка народила чотирьох дітей – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Двоє неповнолітніх синів проживають з позивачкою та повністю матеріально утримуються нею.

У період перебування у шлюбі позивачкою та відповідачем було прийняте спільне рішення про набуття у власність відповідача земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд. На підставі рішення Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області №19/18 від 21.03.2017 року відповідачу передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0725081301:01:010:0305, загальною площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за відповідачем в Державному реєстрі права на нерухоме майно 13.06.2017 року.

В 2018 році на вищевказаній земельній ділянці позивачка та відповідач за спільно нажиті кошти побудували житловий будинок А-1 загальною площею 98,2 кв. м., прибудову а площею 11,7 кв. м., сарай Б-1 площею 40,4 кв. м., літню кухню В-1 площею 40,6 кв. м., згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 173553830 від 12.07.2019 року зареєстровані за відповідачем на праві приватної власності, розмір частки 1.

Оскільки майно набуте позивачем і відповідачем в період перебування у шлюбі, воно належить позивачу і відповідачу на праві спільної сумісної власності, тому позивач просить поділити вище зазначене майно шляхом визначення за позивачем права спільних сумісної власності на майно подружжя та його подальшого поділу шляхом виділу ідеальних часток майна у праві спільної сумісної власності.

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 26.03.2026 року.

03.04.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

18.06.2026 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція учасників провадження.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у ньому, просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву до суду про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Старовижівського районного суду від 04 грудня 2025 року розірвано шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладений 06.12.2003 року, зареєстрований Дубечненською сільською радою Старовижівського району Волинської області, актовий запис №24. (а.с.12-13)

Від спільного шлюбу у сторін народилося четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .(а.с. 23, 25, 27, 29)

Відповідно до довідки Дубечненської сільської ради від 03.03.2026 року №291, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 із неповнолітніми дітьми, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.31)

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.06.2017 року № 89404603 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0725081301:01:010:0305, площа 0,25 га зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер:19/18, виданий 21.03.2017 року, видавник: Дубечненська сільська рада Старовижівського району Волинської області. (а.с.14)

Згідно із Витягом № НВ-9957072022026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 16.03.2026 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 0725081301:01:010:0305 становить 391981.81 грн. (а.с.32)

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.07.2019 року № 173553830 право власності на житловий будинок, загальна площа 98,2 кв.м., житлова площа: 49,6 кв.м., опис: А-1- житловий будинок, а-прибудова, Б1-сарай, В-1 – літня кухня, у-вбиральня, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі технічного паспорта, серія та номер, б/н, виданий 10.05.2019 року, видавник: ТОВ «Бюро інвентаризації Ковель»:; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ВЛ141191621953, виданий 11.06.2019 року, видавник: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області. (а.с.16)

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 08.09.2026 року за відповідачем - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстровані: житловий будинок, загальна площа 98,2 кв.м., опис: А-1- житловий будинок, а-прибудова, Б1-сарай, В-1 – літня кухня, у-вбиральня, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, кадастровий номер 0725081301:01:010:0305, площа 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.89)

Згідно з досліджених в судовому засідання технічого паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що 10.05.2019 року ОСОБА_2 виготовлений технічний паспорт на житловий будинок, загальною площею 98.2 кв.м., прибудову, сарай, літню кухню, вбиральню по АДРЕСА_1 (а.с. 20 - 22).

Отже в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрував право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку перебуваючи у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 , отже є доведений факт виникнення у сторін права спільної сумісної власності на нерухоме майно.

Правове обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до частини дев`ятої статті 7 Сімейного кодексу України ( далі – СК України) сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини першої статті 57 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у правіспільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше невстановлено шлюбним договором чи законом.

За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Для визнання спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норми чинного законодавства визначають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Водночас, указана презумпція може бути спростована, тобто один із подружжя вправі заперечити поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подружжя має право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки сторін є рівними.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність абовідсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсяна всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи в сукупності всі докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір у розмірі – 5839 грн. 48 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги представника позивачки – адвоката Панасюка Івана Івановича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя та його поділ – задовольнити повністю.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок А-1 загальною площею 98,2 кв. м., прибудову а - площею 11,7 кв. м., сарай Б-1 площею 40,4 кв. м., літню кухню В-1 площею 40,6 кв. м., у- вбиральня, за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725081301:01:010:0305.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частини житлового будинку А-1 загальною площею 98,2 кв. м., прибудову а - площею 11,7 кв. м., сарай Б-1 площею 40,4 кв. м., літню кухню В-1 площею 40,6 кв. м., у- вбиральня, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725081301:01:010:0305.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5839,48 грн (п`ять тисяч вісімсот тридцять дев`ять гривень 48 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_8 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Суддя Ю.О. Сухоручко