Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №161/5809/19 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5809/19

Провадження № 2-др/161/120/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання Дручок О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ходачинської Юлії Юріївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ходачинську Ю.Ю. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 161/5809/19, посилаючись на те, що при ухваленні рішення судом не було вирішено в повному обсязі одну із заявлених позовних вимог.

В обґрунтування заяви зазначено, що у пункті 5 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_2 просила здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом виділення їй у приватну особисту власність 1/2 частини квартири та залишення у власності відповідача ОСОБА_1 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2023 року вирішено позовну вимогу в частині належності позивачу 1/2 частини спірної квартири, однак питання щодо залишення іншої 1/2 частини квартири у власності відповідача ОСОБА_1 у резолютивній частині рішення не вирішено.

У зв`язку з цим заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким залишити у власності ОСОБА_1 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник заявника адвокат Ходачинська Ю.Ю. у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Згідно з частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом наведених положень процесуального закону додаткове рішення є процесуальним засобом усунення неповноти судового рішення. Підставою для його ухвалення є, зокрема, невирішення судом певної позовної вимоги, яка була заявлена на розгляд суду та з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення.

При цьому, додаткове рішення не може змінювати суті основного рішення, містити висновки щодо прав та обов`язків осіб або вимог, які не були предметом судового розгляду, чи вирішувати нові позовні вимоги. Його призначення полягає виключно в усуненні неповноти вже ухваленого судового рішення в межах предмета спору, який був розглянутий судом.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_2 , серед іншого, просила здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом виділення їй у приватну особисту власність 1/2 частини квартири та залишення у власності відповідача ОСОБА_1 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, заявлена позовна вимога стосувалася поділу спірної квартири, як об`єкта спільного майна подружжя в цілому та передбачала вирішення питання щодо обох її частин: виділення 1/2 частини квартири позивачу та залишення іншої 1/2 частини квартири у власності відповідача.

Під час розгляду справи судом досліджувалися докази щодо набуття спірної квартири, її правового режиму, належності до спільного майна подружжя та підстав для її поділу. З приводу заявленої вимоги сторонами подавалися докази та надавалися пояснення, яким суд надав оцінку при вирішенні спору.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2023 року за результатами розгляду справи вирішено позовну вимогу в частині належності позивачу 1/2 частини спірної квартири та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Волинського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2023 року залишено без змін.

Разом з тим, вирішивши позовну вимогу в частині належності позивачу 1/2 частини спірної квартири, суд у резолютивній частині рішення не вирішив іншу частину цієї ж позовної вимоги — щодо залишення у власності відповідача ОСОБА_1 1/2 частини квартири.

При цьому, вимога про залишення у власності ОСОБА_1 1/2 частини спірної квартири була прямо заявлена позивачем у пункті 5 прохальної частини позовної заяви, входила до предмета спору та була складовою заявленого позивачем способу поділу спільного майна подружжя.

Таким чином, зазначена вимога не є новою та її вирішення не виходить за межі предмета спору, який розглядався судом. Обставини, необхідні для її вирішення, були встановлені під час розгляду справи, а з приводу вимоги про поділ спірної квартири сторони подавали докази та надавали пояснення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України підставою для ухвалення додаткового рішення є саме невирішення судом певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення.

Додаткове рішення за своєю правовою природою є засобом усунення неповноти основного судового рішення та не може змінювати його суті або містити висновки щодо вимог, які не були предметом судового розгляду.

У цьому випадку ухвалення додаткового рішення не передбачає повторного вирішення спору по суті, встановлення нових обставин чи переоцінки доказів, досліджених судом під час розгляду справи. Воно спрямоване виключно на усунення неповноти рішення від 04 січня 2023 року шляхом вирішення тієї частини заявленої позовної вимоги, яка була предметом судового розгляду, однак не знайшла відображення у резолютивній частині рішення.

Суд також враховує, що за своєю правовою природою судове рішення щодо належності особі частки у праві власності на нерухоме майно є рішенням про визнання та не передбачає вчинення боржником дій, які потребують примусового виконання.

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 635/1929/15-ц зазначив, що характерною особливістю рішень про визнання є те, що вони не потребують примусового виконання, оскільки захист права здійснюється безпосередньо самим судовим рішенням.

Враховуючи наведене, суд не встановив процесуальних перешкод для ухвалення додаткового рішення.

Оскільки вимога про залишення у власності відповідача ОСОБА_1 1/2 частини спірної квартири була заявлена позивачем, входила до предмета судового розгляду, з приводу вимоги про поділ квартири сторонами подавалися докази та надавалися пояснення, однак зазначена частина позовної вимоги не була вирішена у резолютивній частині рішення від 04 січня 2023 року, суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини першої статті 270 ЦПК України підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 258, 259, 263–265, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 161/5809/19 — задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 161/5809/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про поділ майна подружжя.

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя залишити у власності ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 88 кв. м, житловою площею 30 кв. м.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП- НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП- НОМЕР_3 );

Відповідач: Департамент державної реєстрації Луцької міської ради (місце знаходження: пр. Волі, 8, м. Луцьк, код ЄДРПОУ - 34745204).

Дата складення повного тексту додаткового рішення 24 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур